Аудит в Украине

1. в аудиторській діяльності дотримуватися вимог Закону України „Про аудиторську діяльність” та інших нормативно-правових актів, стандартів аудиту, принципів незалежності аудитора та відповідних рішень Аудиторської палати України;
2. належним чином проводити аудит та надавати інші аудиторські послуги;
3. повідомляти власників, уповноважених ними осіб, замовників про виявлені під час проведення аудиту недоліки ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
4. зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту та виконанні інших аудиторських послуг, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;
5. відповідати перед замовником за порушення умов договору відповідно до договору та закону;
6. обмежувати свою діяльність наданням аудиторських послуг та іншими видами робіт, які мають безпосереднє відношення до надання аудиторських послуг, у формі консультацій, перевірок або експертиз;
7. своєчасно подавати до Аудиторської палати України звіт про свою аудиторську діяльність.

    Забороняється проведення аудиту:

1. аудитором, який має прямі родинні стосунки з членами органів управління суб’єкта господарювання, що перевіряється;
2. аудитором, який має особисті майнові інтереси в суб’єкта господарювання, що перевіряється;
3. аудитором – членом органів управління, засновником або власником суб’єкта господарювання, що перевіряється;
4. аудитором – працівником суб’єкта господарювання, що перевіряється;
5. аудитором – працівником, співвласником дочірнього підприємства, філії чи представництва суб’єкта господарювання, що перевіряється;
6. якщо розмір винагороди за надання аудиторських послуг не враховує необхідного для якісного виконання таких послуг часу, належних навичок, знань, професійної кваліфікації та ступінь відповідальності аудитора;
7. аудитором в інших випадках, за яких не забезпечуються вимоги щодо його незалежності.

    Членам адміністративних, керівних та контролюючих органів аудиторських фірм, які не є аудиторами, а також засновникам, власникам, учасникам аудиторських фірм забороняється втручатися в практичне виконання аудиту в спосіб, що порушує незалежність аудиторів, які здійснюють аудит. 
 

      
 

    

1. Розкрийте зміст базових підходів до системи регулювання аудиторської діяльності.
2. Назвіть та проаналізуйте рівні нормативно-правового регулювання аудиторської діяльності.
3. Охарактеризуйте процедуру отримання сертифіката аудитора.
4. Назвіть базові дисципліни, питання яких включенні до кваліфікаційного іспиту.
5. Дайте характеристику правам та обов’язкам аудиторів.
6. Відповідальність аудиторів (аудиторських фірм).
7. Назвіть умови створення аудиторських фірм.
8. Функції та повноваження Аудиторської палати України.
9. Порядок формування складу Аудиторської палати України.
10. Назвіть фундаментальні принципи професії бухгалтера (аудитора).

 

    

 
 
 
 
 

    Глосарій до розділу: аналітичні процедури, аудиторські процедури, баланс, запит, методи аудиту, облікова політика, перевірка записів або документів, перевірка матеріальних активів, перерахування, підтвердження, принципи фінансової звітності, спостереження, стаття звітності, фінансова звітність, якісні характеристики фінансової звітності. 

    План 

    

1. Характеристика  фінансової звітності та вимоги до неї.
2. Методи і прийоми аудиту

 
 

    1. Характеристика фінансової звітності та вимоги до неї 

    Мета аудиторської перевірки фінансових звітів полягає в наданні аудиторові можливості висловити думку стосовно того, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах згідно з визначеною концептуальною основою фінансової звітності. Для висловлення аудиторської думки використовуються формулювання: „справедливо й достовірно відображає” або „відображає достовірно в усіх суттєвих аспектах”, які є еквівалентними термінами.

    Незважаючи на те, що думка аудитора збільшує довіру до фінансових звітів, користувач не може вважати, що думка є гарантією майбутньої життєздатності суб’єкта господарювання або свідченням вміння чи ефективності ведення управлінським персоналом справ підприємства.

    Бухгалтерський  облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

1. обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
2. повне висвітлення – фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
3. автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;
4. послідовність – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;
5. безперервність – оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;
6. нарахування та відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;
7. превалювання сутності над формою – операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
8. історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
9. єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;
10. періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

 

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Рис. 3.1. Основні принципи фінансової звітності 

      На  основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову  звітність підписують керівник та бухгалтер  підприємства.

      Фінансова звітність підприємства включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до річної фінансової звітності.

      Підприємства, що мають дочірні підприємства, крім фінансових звітів про власні господарські операції зобов'язані складати та подавати консолідовану фінансову звітність.

      Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається  щоквартально наростаючим підсумком  з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові  результати. Баланс підприємства складається  за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

      Підприємства  зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів. Органам виконавчої влади та іншим користувачам фінансова звітність подається відповідно до законодавства.

      Фінансова звітність підприємств не становить  комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

      Публічні акціонерні товариства, підприємства – емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи зобов'язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

      Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби  користувачів щодо:

1. придбання, продажу та володіння цінними паперами;
2. участі в капіталі підприємства;
3. оцінки якості управління;
4. оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
5. забезпеченості зобов’язань підприємства;
6. визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
7. регулювання діяльності підприємства;
8. інших рішень.

      Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які  не можуть вимагати звітів, складених  з урахуванням їх конкретних інформаційних  потреб.

      Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначаються відповідними положеннями (стандартами).

      Стаття  наводиться у фінансовій звітності, якщо відповідає таким критеріям:

1. існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигод, пов’язаних з цією статтею;
2. оцінка статті може бути достовірно визначена.

 

        
 
 
 
 
 
 
 
 

      Рис. 3.2. Критерії визначення статей у фінансовій звітності 

      Для того, щоб фінансова  звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити  дані про: підприємство; дату звітності та звітний період; валюту звітності та одиницю її виміру; відповідну інформацію за звітний період і аналогічний період попереднього року; облікову політику підприємства та її зміни; консолідацію фінансових звітів; припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності; обмеження щодо володіння активами; участь у спільних підприємствах; виявлені помилки минулих років та пов’язані з ними коригування; переоцінку статей фінансових звітів; іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

      У примітках до фінансових звітів слід розкривати:

1. Облікову політику підприємства.
2. Інформацію, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обов’язковою за відповідними положеннями (стандартами).
3. Інформацію, що містить додатковий аналіз статей звітності, потрібний для забезпечення її зрозумілості та доречності.

 
 

        
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Рис. 3.3. Інформація про підприємство, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності

      При проведенні аудиту фінансової звітності  необхідно підтвердити правильність ведення бухгалтерського обліку, класифікації та оцінки всіх видів активів та пасивів підприємства, а також доходів, витрат і фінансових результатів (рис. 3.4):