Банківські гарантії та поручительства

 

Згідно з  рішенням Конституційного Суду України  від 30.05.2001 р. №7-рп/2001 у справі №1-22/2001, яке спрямувало судову практику на правомірність застосування санкцій за нормами Указу №436, за своїм змістом п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Разом з тим, зазначив Суд, притягнення до юридичної відповідальності має здійснюватися у певному порядку, на підставі процесуальних норм, що регламентують провадження у справі про порушення юридичними особами норм законодавства. Стан регулювання притягнення юридичних осіб до відповідальності, зокрема щодо визначення строків застосування до них заходів впливу, Конституційний Суд України вважає неповним і таким, що не відповідає конституційному визначенню України як правової держави. У зв’язку з цим Суд зауважив, що Верховній Раді України слід у найкоротший термін врегулювати зазначене питання відповідно до положень Конституції України та з урахуванням зазначеного судового рішення.

 

Таким чином, крім визначених п. 22 ч.1 ст. 92 Конституції  видів юридичної відповідальності, в Україні існує також встановлена як законами, так і підзаконними актами законодавства економічна (фінансова) відповідальність суб’єктів господарювання за ті чи інші наслідки господарської діяльності.

 

До 01.01.2004 р. практика притягнення до економічної відповідальності суб’єктів господарювання, як правило, нехтувала на користь фіскальності фундаментальним принципом законності, оскільки цей принцип, на відміну від інших (справедливість, доцільність, невідворотність), включає у себе й безумовне додержання встановлених правил процедури. Йдеться, зокрема, про те, що порушення контролюючими (правоохоронними) органами правил процедури під час притягнення суб’єктів господарювання до економічної відповідальності ніяк не впливало на остаточність відповідних рішень 3.

 

З набранням  чинності Господарським кодексом України (далі - ГК), зокрема його главою 27, запроваджено поняття "адміністративно-господарська санкція", визначення якого охоплює всі перелічені вище види публічної відповідальності суб’єктів господарювання, не зазначені у Конституції.

 

Так, адміністративно-господарські санкції (далі - АГС) - це заходи організаційно-правового  або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб’єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ст. 238 ГК України).

 

Як видно, до цього переліку санкцій потрапляють не тільки всі наявні види санкцій, а й ті, що можуть бути вигадані державою відповідно до ГК у майбутньому.

 

Правозастосувальна  практика з огляду на недовгий термін дії ГК тільки щойно починає реагувати  на новації, запроваджені його главою 27, що фактично заповнила ті прогалини, на які звернув увагу Конституційний Суд.

 

Йдеться про  те, що згаданий вище принцип законності набув нового змісту - відтепер законодавчо  закріплено, що АГС можуть бути встановлені  виключно законами (п. 2 ст. 238 ГК); АГС можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом (ст. 250 ГК).

 

Отже, застосування штрафних санкцій за нормами, наприклад, Указу №436, з 01.01.2004 р. не є законним незалежно від видів порушення  правил з обігу готівки та строків  їх виявлення, а відповідальність за неповернення валютної виручки в Україну згідно із Законом України від 23.09.94 р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (ст. 4) може бути застосована лише з додержанням строків, визначених статтею 250 ГК 4. Аналогічний підхід повинен мати місце й у всіх інших випадках збігу цих строків, коли санкції встановлені законом, а також у всіх випадках, коли засади відповідальності встановлені підзаконними актами законодавства.

 

1 Такими принципами, зокрема, є правова захищеність  суб’єктів економічних відносин та взаємовідповідальність між державою та учасниками економічних відносин.

 

2 Постанови  ВГСУ від 14.08.2001 р. №17-3-13/6047, від  28.09.2001 р. №2/131-а, від 27.06.2001 р., постанови  ВСУ від 04.02.2002 р. та від 08.04.2002 р. тощо.

 

3 Можна згадати  про нехтування податковими органами  з благословення Вищого арбітражного  суду України імперативним приписом  п. 7 ч.1 ст. 11 Закону України від  04.12.90 р. №509-XII "Про державну податкову службу в Україні", яким до внесення до нього змін Законом України від 21.12.2000 р. №2181-III було встановлено, що рішення про застосування фінансових санкцій приймається у строк не пізніше десяти днів з дня складання акта перевірки.

 

4 Див. статтю  М. Войцеховського "Пеня в ЗЕД:  маємо строки давності!" в "ДК" №6/2005.

Види адміністративно-господарських  санкцій

 

Стаття 239 ГК визначає види АГС: вилучення прибутку (доходу), адміністративно-господарський штраф, стягнення зборів (обов’язкових платежів), зупинення операцій за рахунками  суб’єктів господарювання, застосування антидемпінгових заходів, припинення експортно-імпортних операцій, застосування індивідуального режиму ліцензування, зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання певних видів господарської діяльності, анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб’єктом господарювання окремих видів господарської діяльності, обмеження або зупинення діяльності суб’єкта господарювання, скасування державної реєстрації та ліквідація суб’єкта господарювання та інші, передбачені як самим ГК, так і іншими законами. http://www.dtkt.com.ua/show/1cid0158.html

Тема: Управління готівковим обігом в Україні  

РОЗДІЛ І. ГОТІВКОВИЙ ОБІГ В УКРАЇНІ ТА РОЛЬ НБУ В  ЙОГО РЕГУЛЮВАННІ 7

1.2 Сутність  готівкового обігу національної  валюти в Україні 7

1.2 Емісія банкнот і роль НБУ в організації готівкового обігу 9

1.3 Сутність  емісійно-касової роботи в системі  НБУ 20

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО ОБІГУ ГОТІВКИ В  БАНКАХ ТА ПОЗА БАНКІВСЬКІЙ СФЕРІ 35

2.1. Регламентація  готівкового обігу в комерційних  банках України в сучасних умовах 35

2.2. Аналіз регулювання  касових операцій банків України  41

2.3. Аналіз готівкового  обігу у поза банківській сфері  50

2.4. Готівковий  обіг на підприємствах України  в сучасних умовах 60

РОЗДІЛ ІІІ. ПРОБЕЛМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ЕМІСІЇ ТА ОБІГУ  ГОТІВКИ В УКРАЇНІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ 69

3.1. Проблемні  питання НБУ при регулюванні  руху готівки 69

3.2. Проблеми  організації руху готівки в  банківській та позабанківській  сферах 71

3.3. Шляхи вирішення  проблем руху готівки в Україні  та перспективи розвитку його регулювання 79

ВИСНОВКИ 87

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 89

¹ Банківське право України: Навч пос. За заг. ред. А.О. Селіванова К. Ін. Юре. 2000 – с. 118-119