Антимонопольна політика

     Весь  світ визнає те, що в Україні недостатньо  розвинутий (майже не розвинутий) захист прав інтелектуальної власності. Тобто  захист цих прав у законах хоч  і не достатньо, але забезпечений, в той час, як на практиці реальних важелів впливу на таких порушників не розроблено.

     Слід  звернути увагу і на світовий досвід щодо франчизних угод, які є прикриттям для досягнення монопольного стану  на ринку, а іноді і засобом  його досягнення.

     Антимонопольне  законодавство в Україні з  кожним роком покращується і поповнюється новими законами. Так, якщо раніше увага АМКУ зверталась в основному на встановлення монопольних цін, цінову дискримінацію і т. д., то тепер увага звертається і на інші форми. Наприклад, на початку діяльності комітету увага не зверталася б на продаж із “навантаженням”. Продаж з навантаженням ― це термін на позначення випадків, коли під час покупки потрібної продукції нав’язується придбання іншої продукції, часто при цьому продаж одного товару потрапляє у залежність від придбання іншого товару. Цей метод є іноді методом цінової дискримінації.

     Отже, українським законодавцям треба  працювати в заданому напрямку, враховуючи іноземний досвід, а також розробити  свої нові методи боротьби зі зловживаннями  монопольним становищем, а також  недопущенням та попередженням створення монополій. 

Висновки.

     Сучасна економічна теорія розглядає також видів монополістичних етапів: чиста монополія, олігополія, монопсонія, олігопсонія.

     Взагалі слово “монополія” зазвичай асоціюється  лише з негативними наслідками для суспільства, але є певні види монополій, усунення яких лише зашкодить прогресу суспільства, тому держава не лише не усуває їх, а навпаки, сприяє їм. Це монополія на результати винахідництва, іншу творчу діяльність, а також на використання товарних знаків.

     До  завоювання підприємцями монопольного  становища на ринку ведуть такі основні  шляхи, як конкуренція виробництва  і централізація виробництва  і капіталу.

     Умови й особливості виникнення монополій  безпосередньо пов'язані з рядом  умов, за якими монополія існує. Монопольного становища на ринку фірма може досягти за допомогою заходів недобросовісної конкуренції .

     Ще  одним поширеним шляхом досягнення монопольного становища є змова  між кількома великими фірмами.

     Процес  монополізації економіки має  як позитивні так і негативні наслідки, проте ніхто не заперечує, що недоліків у монополії значно більше, і перший з них – практика встановлення монопольних цін, такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам, а покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку. Існує й така точка зору, що монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу.

     Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава змушена проводити  антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів, законів, обмеження сфер впливу монополістичних об’єднань. Основними обов’язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже існуючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали антиконкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну конкуренцію.

     Антимонопольне  законодавство України включає  ряд законів, постанов, правил. Хоча воно далеко пішло порівняно з  антимонопольним законодавством СРСР, проте, за словами спеціалістів, для нашої країни питання антимонопольної політики є надто новим та незвичним.

     Органом, який має забезпечувати нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства  в Україні є Антимонопольний  комітет України. Завданнями цього комітету є здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захист законних інтересів підприємств та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень, сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

     Комітет бере участь в укладанні міждержавних угод, розробці та реалізації міжнародних проектів і програм, а також співпрацює ж державними органами і неурядовими організаціями інших держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до його компетенції.

     Формування  антимонопольної політики держав світу  почалося з того, що навколо них формувалась негативна громадська думка, яка вимагала захисту споживачів від свавілля монополістів, обмеження діяльності останніх.

     Необхідність  антимонопольного законодавства та практики зарубіжних країн не викликає сумнівів, адже досвід України в  цій галузі вимірюється в 6-10 років, в той час як багато інших держав працюють в цій сфері вже десятки років.

     Українським законодавцем треба працювати, враховуючи іноземний досвід, а також розробити  свої нові методи боротьби зі споживанням  монопольним становищем, а також недопущенням та попередженням створення монополій.

Список  використаної літератури.

1. Закон України “Про Антимонопольний комітет України” // Відомості Верховної Ради України 1993, №50, ст.472
2. Закон України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності” від 18 лютого 1992р. // Відомості Верховної Ради України – № 21 – ст. 296
3. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності”
4. Паламарчук В.О., Филюк Г.М. Державне регулювання природних монополій в Україні // Економіка. Фінанси. Право, 2001. №5.
5. Сухотин О.В., Богачев В.Н. и др. Монополизм и антимонопольная политика - М., 1994. - с. 175-178
6. Поль Cамуельсон. економіка. ― Львів: світ, 1993.
7. Закон о запрещении частной монополии и обеспечении честных сделок № 54 от 14 апреля 1947 г. С изменениями и дополнениями 1953 г., 1977 г. Наведено за: Кузьмин Р.И. Хозяйственноє право Японии: проблемы, теории и практики: Препринт доклада Института экономико-правовых исследований АН Украины. – Донецк, 1993. – 32 с.)
8. Мамутов В.К., Чувпило О.О.  Господарче право зарубіжних країн: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів. – Київ: Ділова Україна, 1996с.290-297
9. www. dkrp.gov.ua
10. www. kontrakty. com.ua.

11. Матеріали XI «круглого столу» «Ліквідація підприємств як необхідна складова процесу приватизації». ― К.: Національний банк України, 2000. ―

45 с.

11. Пилипенко А.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій: Навчальний посібник для юридичних факультетів вузів – К.: Вентурі, 1996 – с.253-258.

12. Антимонопольний комітет України.

13. Антимонопольний  комітет України. Перелік суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку.