Шпаргалка по "Макроэкономике"

Перший етап — система  золотого стандарту — охоплює  період з 1870-х років до початку  Другої світової війни (1939). За цією системою курс національної валюти визначався на основі золотого паритету, тобто з урахуванням офіційно встановленого золотого вмісту валют, що обмінювалися між собою.

Другий етап — Бретон-Вудська  валютна система, принципи якої були закладені в угоді, підписаній 44 країнами у 1944 р. під час конференції у Бретон-Вудсі (США). Кожна країна, визначаючи самостійно вміст золота в своїй валюті, вирішувала, яким має бути курс її валюти відносно американського долара на умовах золотого паритету. Але на відміну від системи золотого стандарту від країн не вимагалося обмінювати свої валюти на золото.

Третій етап — Ямайська валютна система, започаткована  у 1976 р., коли члени Міжнародного валютного  фонду підписали Ямайську угоду. Замість золотофіксованих валютних курсів запроваджувалася система плаваючих  валютних курсів, таким чином курс національної валюти в кожній країні був поставлений в залежність від стану національної економіки та конкурентоспроможності її товарів на міжнародних ринках. Правила, визначені Ямайською угодою, лежать в основі сучасних міжнародних валютних відносин, які допускають кілька різновидів плаваючого валютного курсу: вільне плавання, кероване плавання, спільне плавання тощо.

33. Вплив  зовнішньої торгівлі на ВВП:  функція споживання у відкритій  змішаній економіці; складний  мультиплікатор витрат; фактори впливу на чистий експорт та зв'язок з валютним курсом.

Головним видом зовнішньоекономічної діяльності є зовнішня торгівля. Вона вносить зміни в умови формування економічної рівноваги і впливає на ВВП. Згідно з методом «витрати—випуск» зовнішня торгівля доповнює модель рівноважного ВВП чистим експортом, тобто Y = C+I+G+NX. Чистий експорт відображає внесок іноземних покупців у сукупні витрати на закупівлю національного ВВП. Тому виділимо його окремо: Y –(C+I+G) = NX.  Наведене рівняння дає підстави зробити два висновки. Якщо обсяг виробництва в країні перевищує внутрішні закупівлі, тобто Y >C+I+G,  то чистий експорт є додатною величиною. Це означає, що країна виробляє продукції більше, ніж закуповує для внутрішніх потреб, тобто є чистим експортером. Якщо, навпаки, обсяг виробництва в країні менший внутрішніх закупівель, тобто Y <C+I+G  , то країна є чистим імпортером, а чистий експорт є від'ємною величиною.

Але рівноважний ВВП  у відкритій економіці відрізняється  від його аналога у закритій економіці не лише чистим експортом, а й функцією споживання. Це пояснюється тим, що у відкритій економіці сукупне споживання складається з двох компонентів: споживання національних товарів і споживання імпортних товарів. Тому виникає категорія «гранична схильність до  імпорту», яка визначається згідно з загальним правилом за такою формулою:

де im — гранична схильність до імпорту; IM— імпорт; ΔY·(1-t) — наявний дохід приватної економіки. На величину граничної схильності до імпорту зменшується гранична схильність до споживання національних товарів. Звідси випливає функція споживання у відкритій економіці:

Зовнішня торгівля доповнює склад вилучень та ін'єкцій в економічному кругообігу. Вилучення доповнюються імпортом (IM), а ін'єкції — експортом (EX). Тому модель економічної рівноваги за методом «вилучення—ін'єкції» приймає такий вигляд:

S+T+IM = I+G+EX. Розмежуємо  внутрішню економіку і зовнішній  сектор національної економіки  з урахуванням того, що NX = EX-IM  :  S+(T- G)-I = NX.  Якщо врахувати, що G = Cg+Ig то наведене рівняння можна модифікувати у такий спосіб: (S+T-Cg)-(I+Ig)=NX.

У лівій частині рівняння вираз (S+T-Cg) відображає національні  заощадження, а вираз (I+Ig) - національні  інвестиції. Отже, економічна рівновага у відкритій економіці забезпечується за умови, якщо сальдо балансу національні заощадження — національні інвестиції дорівнює чистому експорту. Коли в країні виникає дефіцит національних заощаджень, тобто (S+T-Cg) < (I+Ig), то він покривається за рахунок перевищення імпорту над експортом. Це означає, що країна є чистим дебітором. Якщо в країні виникає надлишок національних заощаджень, тобто (S+T-Cg) > (I+Ig), то він використовується для фінансування іноземців, а країна є чистим кредитором.

Зовнішня торгівля впливає на ВВП через чистий експорт, який залежить від таких чинників: національний ВВП, іноземний ВВП, валютний курс, торговельна політика. Так, за зростання національного ВВП збільшується вітчизняний імпорт, що зменшує чистий експорт. За зростання ВВП у торговельних партнерів збільшується вітчизняний експорт, що збільшує чистий експорт. Торговельна політика може стимулювати або стримувати обсяг експортно-імпортних операцій. Для цього держава застосовує два види засобів. Перший - митні засоби, до яких належать імпортне (ввізне) та експортне (вивізне) мито. Другий - немитні засоби, до яких можна віднести квоти та ліцензії, пільгове кредитування та оподаткування експортерів, надання експортних субсидій тощо.

В умовах зниження курсу  гривні вітчизняні товари і послуги стають дешевшими відносно іноземних товарів і послуг. Тому.з одного боку, вітчизняні покупці з певною еластичністю переключають свій попит з імпортної на вітчизняну продукцію, що відповідно скоротить імпорт; з іншого — іноземні покупці з певною еластичністю збільшать свій попит на українські товари і послуги, що викличе відповідне зростання вітчизняного експорту. У підсумку зменшення імпорту і збільшення експорту спричинює зростання чистого експорту. Це означає, що між чистим експортом і реальним валютним курсом існує обернена залежність.

Узагальнюючи всі чинники, що впливають на чистий експорт, запишемо його функцію: , де — автономний чистий експорт, який залежить не від реального валютного курсу, а від інших чинників (національний ВВП, іноземний ВВП, торговельна політика); z — еластичність чистого експорту до зміни рівня реального валютного курсу, ε – реальний валютний курс.

Між чистим експортом  і ВВП існує пряма мультиплікативна залежність, тобто ΔY = ΔNX·me. Але слід урахувати, що у відкритій економіці мультиплікатор витрат ускладнюється порівняно із закритою економікою, оскільки з'являється додатковий канал вилучень із потоку доходи-витрати у формі імпорту. Щоб визначити мультиплікатор витрат у відкритій економіці, спочатку наведемо систему рівнянь, які описують сукупний попит у цій економіці:

  .Тепер зведемо всі рівняння в розгорнуте рівняння рівноважного ВВП: Урахуємо, що

. Тоді, розв'язавши рівняння відносно У, отримаємо: У наведеній формулі коефіцієнт, що стоїть перед Е, є мультиплікатором витрату відкритій економіці:

Чим вищою є гранична схильність до імпорту, тим нижчиймультиплікатор витрат. Якщо, іт > 0, то (с - im)·(1-t) < c·(1-t). Завдяки цьому мультиплікатор витрат у відкритій економіці менший, ніж у закритій. Це означає, що однаковий приріст автономних витрат у відкритій економіці забезпечує менший приріст ВВП порівняно з закритою економікою.