Внутрішнiй економічний механiзм підприємства

Таблиця 3.4. – Аналіз праці та її оплати

Висновок: плановий норматив витрат на 1 гривню товарної продукції дорівнює 1,7 грн. Перевитрата фонду заробітної плати за рахунок зміни співвідношення між продуктивністю праці і середньою заробітною платнею одного працюючого складає 10,08 %, що є негативним фактором.

3.4. Аналіз виконання плану по собівартості продукції

Основними задачами аналізу собівартості продукції є:

*                    об'єктивна оцінка виконання планового завдання по собівартості
з метою забезпечення дієвого стимулювання колективів по їх трудовому внеску в зниження собівартості;

*                    визначення чинників і причин відхилень від плану і їх кількісна оцінка;

*                    виявлення резервів подальшого зниження витрат на виробництво.

Для аналізу собівартості і виявлення результатів діяльності цеху використовується звіт про собівартість товарного випуску по статтях.

Таблиця 3.5 – Собівартість обсягу робіт, тис. грн.

Результат виконання плану по собівартості визначається зіставленням фактичної цехової собівартості з планової, перерахованої на фактичний випуск продукції. Перерахунок проводиться тільки по змінних витратах, зокрема, по статтях матеріальних витрат і заробітної платні виробничих робітників, іноді – по витратах на зміст і експлуатацію устаткування. Для цього планові суми по вказаних витратах умножають на відсоток виконання плану за об'ємом виробництва.

Фактична собівартість продукції цеху коректується з урахуванням чинників, залежних і не залежних від роботи цехів. Так, сума перевитрати, викликана чинниками, не залежними від роботи цехів, що здорожують, віднімається з фактичних витрат цеху.

Іноді цехам встановлюється завдання по зниженню собівартості у вигляді рівня витрат на грн. товарної продукції. Виконання плану по рівню витрат на грн. товарної продукції визначається за формулою:

Куз =1/(Уфз/Упз)                                                       (3.9)                                                

де Уфз, У пз  – відповідно фактичний і плановий рівень витрат на 1 грн товарної продукції.

Для контролю за величиною фактичних витрат і зниженням собівартості продукції необхідно аналізувати не тільки загальний підсумок витрат на виробництво, але і величину відхилень по кожній статті витрат.

Визначення відхилень по кожній статті дає можливість оцінити їх вплив на загальну суму відхилень.

Аналіз здійснюється по окремих видах матеріальних ресурсів на основі щомісячних звітів цехів, в яких відображаються фактична витрата по кожному виду ресурсів, витрата по нормі і відхилення з вказівкою причин і винуватців. При цьому слід мати на увазі, що відхилення від плану собівартості по матеріальних витратах можуть мати місце в основному за рахунок порушення норм витрачання. Відхилення за рахунок зміни цін не робитимуть впливу, оскільки витрати по даній статті собівартості даються в зіставних цінах.

При аналізі впливу на рівень матеріальних витрат витратних норм слід враховувати, що відхилення від норм витрати може бути викликано дією наступних трьох чинників:

*                    зміною чистої маси виробу;

*                    зміною величини поворотних відходів;

*                    зміною величини безповоротних відходів.

Визначивши розмір впливу перерахованих чинників на відхилення від плану фактичної витрати кожного матеріалу, необхідно встановити, якими причинами були викликані ці чинники – залежним або не залежними від роботи даного підрозділу.

Ефективність використання окремих видів матеріалів характеризується коефіцієнтом використовування, який визначається як відношення чистої маси до чорнової.

Необхідно вивчити показники, що характеризують динаміку коефіцієнтів використовування матеріалів за ряд літ.

Відповідно до даних аналізу матеріальних витрат визначають резерви їх зниження. Для реалізації виявлених резервів розробляються організаційно-технічні заходи щодо усунення зайвих витрат на виробництво і не допускаючі втрати і нераціональне використовування ресурсів.

У виконанні завдання по зниженню собівартості продукції велику роль грає її оперативний аналіз, все більш широко вживаний на практиці. Необхідна своєчасна оцінка виробничо-господарської ситуації (ПХС), коли вчасно розкриваються внутрішньогосподарчі резерви поліпшення використання виробничих ресурсів і оперативно виробляються управлінські рішення для зниження собівартості продукції.

Таблиця 3.6. -  Аналіз фінансового результату

ВИСНОВОК

Внутрішній економічний механізм підприємства є впорядкованою системою економічних і організаційно-правових методів, форм і стимулів діяльності підприємства.

Стиль і метод керівництва співвідносяться як форма та сутність явищ. Стиль є формою реалізації методів керівництва, яку менеджер вибирає відповідно до його особистих, суб'єктивно-психологічних характеристик.

Кожний метод для своєї реалізації потребує особистості з конкретними рисами, які визначають сутність людини як керівника. Метод управління більш рухливий і чутливий до нових потреб у сфері управлінських відносин, ніж стиль керівництва. Менеджер із притаманним лише йому стилем керівництва в своїй діяльності може використовувати різні методи управління. У своїй основі стиль об'єктивний, але він формується завдяки індивідуальним властивостям особистості керівника.

Стиль керівництва — явище суто індивідуальне, тому що він визначається специфічними характеристиками конкретної особистості, відображає особливості роботи з людьми та технологію прийняття рішень саме цією особистістю. Отже, стиль керівництва регламентується особистими рисами керівника, менеджера. У процесі трудової діяльності формується виключно індивідуальний тип керівника, дії якого повторити в деталях практично неможливо.

Організаційна структуризація передбачає внутрішню побудову підприємства для розподілу праці і посадових обов'язків серед працівників, визначення норм управління і ліній підкорення, а також для координації завдань підприємства.

Основою виробничої структури підприємства є підрозділи, які реалізують виробничий процес, форми їх взаємозв'язків. Основними рівнями типової виробничої структури є: служба – відділ – ділянка – бригада – робоче місце.

Оцінка організаційної структури підприємства свідчить про досить ефективну її побудову. Однак, вимагають покращення такі показники, як: коефіцієнт централізації функцій, коефіцієнт дотримання норм керованості та коефіцієнт відповідності посади.

Внутрішньовиробничий економічний аналіз має, в порівнянні з аналізом господарської діяльності підприємства, специфічні риси, визначувані особливостями положення і специфікою показників роботи внутрішньовиробничих підрозділів. Оскільки у функції виробничих підрозділів не входять заготовчі, збутові і фінансові операції, головними аспектами внутрішньовиробничого аналізу є: виробництво продукції, показники праці, показники використовування основних фундацій і матеріальних ресурсів, а також собівартість продукції.

Аналіз виконання плану з випуску продукції вказує майже повне його виконання, що є позитивним фактором  в роботі підприємства.