Економічна оцінка виробництва виробу на підприємстві

      При експоненціальному законі розподілу  відмов величина П_н може бути знайдена як:

, 

де: Т - напрацювання виробу на відмову, год. 

      У КП витрати на планові і непланові ремонти прийняти у розмірі 15 % від ціни продажу виробу. 

      Амортизаційні відрахування при цьому визначаються по самому виробу як: 

, 

де: Ц_пр – ціна проектованого виробу;

     К’  – супутні капітальні вкладення (за відсутності конкретних даних в якості К’ можуть бути взяті витрати на транспортування, монтаж і наладку виробу у розмірі 0,05 – 0,1 вартості виробу);

     Н_а - норма амортизації на виріб. 

      Збиток  через відмови визначається надійністю і особливостями роботи виробу. 

      9.3 Оцінка економічної ефективності розробки виробу

      Оцінка  економічної ефективності розробки виробу може  бути виконана за допомогою  широко вживаних в країнах із сталою ринковою економікою традиційних  показників:

      1.Критерій  мінімальних витрат.

      2.Дисконтована сумарна величина “кеш-флоу”.

      3.Норма  прибутку.

      4.Строк окупності.

      5.Чиста  дисконтована вартість.

      6.Внутрішня  норма окупності.

      Критерій  мінімальних витрат, широко що використовується для оцінки економічної ефективності інвестицій в проекти: 

, 

де: К - величина капітальних вкладень за проектом;

     Т - вірогідний термін служби виробу;

     r - відсоток з капіталу;

     И_н, И_к - експлуатаційні витрати на першому і останньому році дії інвестицій. 

      Кращим  буде проект з мінімальними витратами.

      Термін  “кеш-флоу” означає валові накопичення: 

CF=П+А 

де: П - прибуток;

     А - амортизація.

      Норма прибутку також широко застосовується для оцінки ефективності проектів. Застосовують декілька варіантів розрахунку норми прибутку (Н_п):

,

,

,

де: П_в, П_ч, К_ф - валовий прибуток, чистий прибуток і “кеш-флоу” відповідно. 

      Найбільш  часто в умовах ринкової економіки  застосовуються показники терміну  окупності і чистої дисконтованої (поточної) вартості NPV, які і рекомендується розраховувати в курсовому проекті. Термін окупності застосовується в недисконтованому і дисконтованому вигляді.

      Дисконтований термін окупності визначається по формулі: 

 

де  П_і+А_і – кеш-флоу в і-тому році, грн.;

     П_і, А_і – прибуток і амортизація в і-тому році, відповідно, грн;

     К_і - інвестиції в і-тому році, грн.;

     Т - термін окупності інвестиційного проекту, років;

     R_i – дисконтна ставка;

     t – кількість років, яка відділяє момент оцінки від моменту початку інноваційного проекту;

     T – період часу, в який дисконтовані надходження порівнюються з дисконтованими інвестиціями (термін окупності). 

      Чиста дисконтована вартість (NPV) - це різниця між поточною, дисконтованою на базі розрахункової ставки відсотка, вартістю надходжень від інвестицій і величиною капітальних вкладень:

де: Кi - величина капітальних вкладень в i-му році, грн. 

      Внутрішня норма окупності відповідає такій  ставці відсотка, при якій досягається  нульова чиста дисконтована вартість. Визначається величина, при якій досягається нульове значення NPV.

     В цьому розділі виконуються також розрахунки по кредитуванню. При цьому оцінюється необхідна величина коштів для фінансування по кожному варіанту проекту. Основними джерелами фінансування можуть бути: власні кошти; кошти державного бюджету; кредити. За узгодженням з викладачем вибирається частка кожного джерела фінансування. Загальна величина необхідних коштів, як правило, включає вартість основних виробничих фондів, а в деяких випадках – і частина оборотних коштів. Розраховується частина фінансування за рахунок кредитів банків, виконується оцінка необхідності єдино разового кредитування або кредитування частками. Потім виконується оцінка величини коштів, які необхідно повернути кредитору (розрахункова сума). При використовуванні простих процентних ставок нарощена сума визначається як: 

S = До * (1 + rn) = До + До * r * n 

де: До – величина кредиту, грн.;

     r – процентна ставка;

     n - число років, на яке наданий кредит;

     До * r * n – плата за кредит.  

     Якщо  термін кредиту встановлений в днях, то ця формула набуває вигляд: 

, 

де: Т – число днів у фінансовому році. Згідно з т. з. німецькою практикою Т приймається 360 днів, французькою – 360 днів, англійською – 365 днів. При цьому число днів в місяці приймається по німецькій практиці – 30, а по французькій і англійській – по календарю. 

    Якщо  застосовуються складні процентні  ставки, то нарощена сума розраховується як:

S = До * (1 + r)ⁿ 

    Для обліку інфляції у формулах замість  процентної ставки r приймається сума: (r + i)

де i – відсоток річної інфляції.

    В економічній літературі рекомендується і така формула визначення відсотка за кредит в умовах інфляції (Р):

 

    Сума коштів, що щорічно повертаються кредитору, при постійних r і i змінюються по роках, то величину коштів, що щорічно повертаються, необхідно розраховувати для кожного року. 

Таблиця 9.1 - Розрахунок сум повернення по кредиту

 
 

    Ці  значення можна представити на рисунку 2. 

Рисунок 2 - Графік повернення кредиту 

    Як  джерела повернення кредиту можуть бути використані власні кошти підприємства (прибуток) і додатковий кредит. За узгодженням з викладачем можуть бути виконані відповідні розрахунки по цих варіантах. 

Висновок 

      У висновку наводяться основні результати виконаної роботи. Виконується більш  широкий, ніж в резюме бізнес-плану, аналіз перспектив даної конструкції або технології відповідно до тенденцій найважливіших розробників і споживачів. Прогнозуються, якщо це можливо, динаміка найважливіших техніко-економічних показників даних виробів. 

Список  джерел інформації 

1. Закон України  „Про оподаткування прибутку підприємств” (В редакції Закону №283/97 – ВР від 22.05.97. Із змінами внесеними згідно із Законами, у т.ч. №80-IV (380-15) від 26.12.2002).
2. Бойчик І.М., Харів П.С., Хончан М.І. Економіка підприємства. – Львів: Сполом, 1998. – 212с.
3. Ворст И., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высш. шк., 1994. – 272с.
4. Економіка виробничого підприємства / За ред. Й.М. Петровича. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 405с.
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби”. Затверджено наказом Міністерства Фінансів України від 27 квітня 2000 р., №92.
6. Методичні рекомендації по формулюванню собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості. Затверджені наказом Державного комітету промислової політики України від 2001 р., №47.
7. Примак Т.О. Економіка підприємства. – К.: ВІКАР, 2001. – 178 с.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Додаток А 

Структура основних виробничих фондів підприємства

 
 
 

Додаток Б 

Структура оборотних коштів підприємства

 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

Додаток В

Прокатний двигун        А = 12 шт. 

Початкові дані