Створення сприятливого інвестиційного клімату

Створення сприятливого інвестиційного клімату

Інвестиційний клімат держави - це сукупність політичних, правових, економічних та соціальних умов, що забезпечують та сприяють інвестиційній  діяльності вітчизняних та закордонних  інвесторів. Сприятливий інвестиційний  клімат має забезпечити захист інвестора  від інвестиційних ризиків.

Враховуючи стан економічного потенціалу й обмежені внутрішні інвестиційні можливості впродовж всього періоду трансформації  економіки, українська держава намагається  створити сприятливі рамкові умови  для розвитку інвестиційної сфери. Здійснено перехід до управління інвестиціями на базі ринкових відносин.

Формується багатосекторна система капітального будівництва. Ліквідовані будівельні міністерства. Розукрупнені та приватизуються будівельні організації. У макроекономічній політиці наголос робиться на створенні передумов зростання інвестицій - послаблення інфляції, забезпечення оптимальних процентів за депозитами і вкладеннями, зниження відсоткових ставок за кредитами, скорочення заборгованості та зростання споживчого попиту населення.

Чинники, що формують інвестиційний  клімат держави

До чинників, що забезпечують подолання або зниження ризиків для інвесторів в Україні, належать:

• рівень розвитку продуктивних сил та стан ринку інвестицій;
• правове поле держави (законодавча база);
• політична воля усіх гілок влади;
• стан фінансово-кредитної системи;
• статус іноземного інвестора;
• інвестиційна активність населення.

За умов економічної  кризи важливе значення має державна підтримка реалізації інвестиційних  проектів розвитку пріоритетних виробництв, а також впровадження економічних  регуляторів активізації внутрішньої  інвестиційної активності.

Рівень розвитку продуктивних сил держави - один з  найважливіших чинників, що впливає  на покращення інвестиційного клімату. Оскільки основні джерела інвестицій формуються у виробництві, то велике значення має зростання ВВП та національного доходу, що спрямовуються  на нагромадження.

На жаль, до 1997 р. ми маємо стійке падіння цих  показників. Ретроспективна картина  погіршується тим, що наша методика визначення ВВП суттєво відрізняється від  світової, на що вказує шерег вітчизняних  і зарубіжних вчених. Розподіл національного  доходу на фонди споживання і нагромадження  та фінансування обігових коштів і  основних фондів дає певну помилку  у визначенні розміру ресурсів для  інвестування, але не такою мірою. Зрозуміло, що в останні роки структура  національного доходу змінювалась  не на користь фонду нагромадження  і, перш за все, через інфляцію та стагнацію  виробництва.

Згідно з офіційними даними національні нагромадження  в 1990-1995 рр. коливались на прийнятному  рівні від 26 до ЗО%, а інвестиції з  врахуванням структурних зрушень  в запасах - від 26 до 34%. Але ці нагромадження  та інвестиції фактично не були профінансовані в 1992-1995 рр., а через інфляційні процеси  були спожиті.

В 1996-1997 рр. через  подолання інфляції картина різко  змінилась і національні нагромадження  та інвестиції в структурі ВВП  і національного доходу набули реального  характеру. В 1997 р. за даними Держкомстату освоєно 10,42 млрд грн. капітальних вкладень, що становить понад 10% ВВП. Основними джерелами фінансування були: кошти підприємств і кредити банків - 74% від обсягу; держбюджету - 8%; місцевих бюджетів - 5%.

В серпні 1997 р. оприлюднений прогноз КМУ на 1998 р. і на період до 2001 р.

Важливим чинником, що впливає на інвестиційний клімат, є рівень розвитку інвестиційної  сфери, особливо активних її елементів - підприємств і організацій будівельного комплексу.

Підприємства  мають зношене та морально застаріле  обладнання, але при першочерговому їх переозброєнні можуть стати впливовим  чинником активізації інвестиційних  процесів в Україні. Приватизація цієї сфери з залученням іноземних  інвестицій також сприятиме цим  процесам.

Одним з найважливіших  чинників покращення інвестиційного клімату  в Україні є створення адекватного  ринковій економіці правового поля, яке цілком залежить від політичної волі законодавчої та виконавчої гілок  влади. Так, наприклад, реалізація угоди  про вільну торгівлю між Україною та РФ дозволила вести торгівлю з  Росією без стягування ПДВ, що значно покращило інвестиційний клімат.

Загальне правове  поле інвестиційної діяльності регулюється  законами, більшість з яких прийняті ще в 1991 р.

Закон "Про  зовнішньоекономічну діяльність" визначає рівність суб'єктів цієї діяльності (вітчизняних та іноземних), гарантії прав власності, право представництва, реєстраційний порядок організації  діяльності. В законі передбачені  податкові, митні норми регулювання, експортно-імпортні квоти.

Розрахунки між  суб'єктами інвестиційної діяльності (резидентами і нерезидентами) здійснюються згідно з Законом "Про порядок  здійснення розрахунків в іноземній  валюті".

В Законі "Про  інвестиційну діяльність" зафіксовані  державні гарантії прав інвестора. Передусім  передбачено стабільність умов діяльності інвесторів внаслідок зміни законодавства  впродовж 10 років, відшкодування збитків, що спричинили інвестору державні органи та ін.

Закон України "Про  іноземні інвестиції" (березень 1992 р., його дію припинено 19.03. 1996 р.) був  визнаний одним з найкращих у  країнах колишнього Радянського  Союзу щодо заохочення прямих іноземних  інвестицій. Він надавав значні гарантії, права та пільги іноземним інвесторам.

Розпорядженням  Президента України 20.05. 97 р. створено Палату незалежних експертів з питань іноземних  інвестицій. Затверджено перелік  суперечок, з якими інвестори  можуть звертатись до Палати, в тому числі про нечесну конкуренцію, одностороннє невиконання домовленостей, розголошення конфіденційної інформації тощо.

Сьогодні статус іноземного інвестора в Україні  визначається Законом "Про режим  іноземного інвестування", який був  прийнятий в березні 1996 р. Останні  пільги іноземним інвесторам скасовані  новою редакцією законів про  ПДВ та оподаткування прибутку, що передбачають оподаткування іноземних  інвестицій на загальних засадах.

Закон "Про  банки і банківську діяльність" визначає дозволені банкам види операцій, пов'язаних з інвестиційною діяльністю: фінансування реальних інвестицій за дорученням їх власників або розпорядників, випуск цінних паперів, їх придбання  та продаж; лізингові, факторингові та довірчі операції. Законом забороняється діяльність банку як інвестора в виробничій сфері, в законопроекті нової редакції цього закону передбачаються суттєві зміни щодо активізації інвестиційної діяльності банків.

Важливе значення має Указ Президента "Про заходи щодо реформування інвестиційної політики в Україні", в якому надавались доручення КМ щодо впровадження в  практику нового порядку визначення амортизації, норм амортизаційних відрахувань, віднесення амортизаційних відрахувань  на витрати виробництва (обігу), використання прискореної амортизації основних фондів. Указ Президента "Про невідкладні  заходи щодо стимулювання інвестиційної  діяльності в Україні" зумовлює:

• необхідність приватизації об'єктів незавершеного будівництва одночасно з приватизацією земельних ділянок;
• спрощення системи отримання дозволів на проведення проектно-розвідувальних робіт;
• звільнення компаній, що споруджують об'єкти за рахунок бюджету, від сплати земельного податку.

Постанова передбачає розробку проектів таких законів:

• про звільнення експортерів від сплати податку на прибуток на приріст обсягів експорту;
• про спрощення оподаткування малого підприємництва;
• про дозвіл підприємству відкривати більше одного банківського рахунку;
• про скасування обмеження для інвестфондів та інвесткомпаній щодо володіння майном підприємств;
• про амністію нелегально вивезених з України капіталів;
• про збільшення ліміту участі іноземного капіталу в українській банківській системі.

Певну роль в  покращенні інвестиційного клімату  та в активізації інвестиційного процесу повинні відіграти законодавчі  акти, що будуть розглянуті парламентом  в 1998 р., якщо положення, що в них пропонуються, не будуть вилучені і якщо будуть враховані  прогресивні пропозиції. Це, зокрема, такі законопроекти:

• "Про промислово-торговельну палату України". Мета палати - забезпечити представництво і захист інтересів підприємців У відносинах з державою міжнародними та неурядовими організаціями. Ця палата повинна затверджувати сертифікати товарів, підтверджувати форс-мажорні обставини, вести недержавний реєстр українських підприємств з надійним фінансовим станом;
• "Про націоналізацію майна в Україні", де повинна передбачатись повна компенсація вартості втраченого майна та упущеної інвесторами вигоди;
• законодавство з валютного регулювання повинно передбачити реєстраційний характер одержання кредитів резидентами та звільнення від податків Грантів, що надходять з-за кордону;
• "Про оцінку майна, майнових прав і про професійну оціночну діяльність в Україні". Цей законопроект повинен визначати вимоги до оцінювачів майна, затверджувати прогресивну методику його оцінки та порядок державної реєстрації фірм-оцінювачів;
• "Про управління державним майном", де повинна бути створена система регулювання казенних підприємств, тобто зі 100% державною власністю, і корпоратизованих підприємств, передбачатись створення окремого органу, який буде управляти державними активами;
• "Про електронний обіг цінних паперів і систему депозитарію України", де повинен бути передбачений загальний облік всіх акцій, що унеможливить створення "пірамід" у фінансових структурах.