Поняття і типи інвестиційного портфеля

8.1. Поняття і типи  інвестиційного портфеля 
Під інвестиційним портфелем розуміють цілеспрямовано сформовану сукупність об’єктів реального та фінансового інвестування для здійснення інвестиційної діяльності відповідно до вибраної стратегії. 
Більшість інвесторів обирають для здійснення інвестування більше одного фінансового інструменту. 
Головною метою формування інвестиційного портфеля є реалізація політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш дохідних та безпечних фінансових інструментів. 
Відповідно до сучасних підходів до типізації портфелів та реалізації конкретної економічної стратегії підприємства можлива наступна класифікація інвестиційних портфелів. 
За метою формування інвестиційного портфеля: 
1. Портфель доходу – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів росту інвестованого капіталу на тривалу перспективу. 
2. Портфель росту – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу на тривалу перспективу незалежно від рівня прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства. 
За відношенням до інвестиційних ризиків: 
1. Агресивний (спекулятивний) портфель – формується за критерієм максимізації поточного доходу чи приросту інвестованого капіталу незалежно від рівня інвестиційного ризику. Дозволяє отримати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, але супроводжується найвищим рівнем інвестиційного ризику. 
2. Поміркований (компромісний) портфель – інвестиційний портфель, за яким загальний рівень портфельного ризику наближається до середньоринкового. Звичайно, і норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал також наближується до середньоринкової. 
3. Консервативний портфель – сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Формується найбільш поміркованими інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за якими перевищує середньоринковий.

Методи  управління інвестиційним  портфелем

      Управляти портфелем можна активно і  пасивно. При активному управлінні портфелем реалізується можливість отримання доходу за рахунок постійних операцій купівлі-продажу цінних паперів та проектів, тобто за рахунок зміни структури портфелю. При пасивному управлінні проекти і активи придбаються з метою отримання додаткових доходів у вигляді дивідендів і процентів.

Складність в  керуванні портфелем полягає  в тому, що всі методи і моделі управління, які застосовуються до портфелю, достатньо приблизні, тому їх використання не завжди приводить  до позитивного результату. 

Загальна  характеристика інвестиційного менеджменту

     Інвестиційний менеджмент — це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності суб'єкта підприємництва. Основна мета інвестиційного менеджменту — забезпечити найефективнішу реалізацію інвестиційної стратегії суб'єктів підприємницької діяльності. Для цього необхідно розв'язати такі основні завдання:

     • забезпечити високий темп економічного розвитку суб'єктів підприємництва шляхом здійснення ефективної інвестиційної  діяльності, розширення її обсягів, а  також шляхом галузевої, асортиментної  та регіональної диверсифікації цієї діяльності;

     • максимізувати прибуток від інвестиційної  діяльності, оскільки одержання прибутку — основна мета суб'єктів підприємництва;

     • мінімізувати інвестиційні ризики, бо за несприятливих умов вони можуть призвести до втрати не тільки прибутків, а й частини інвестиційного капіталу;

     • забезпечити фінансову стабільність і платоспроможність суб'єктів  підприємництва у процесі реалізації інвестиційних програм;

     • визначити можливі варіанти прискорення  реалізації інвестиційних програм.

     Пріоритетним  завданням є забезпечення високих  темпів економічного розвитку підприємства за умови його достатньої фінансової стабільності, а не максимізація прибутку, як вважають окремі автори публікацій на цю тему.

     Розглянуті  завдання визначають такі основні функції інвестиційного менеджменту:

     • дослідження зовнішнього інвестиційного середовища та прогнозування кон'юнктури  інвестиційної діяльності;

     • розробка стратегічних напрямів інвестиційної  діяльності суб'єкта підприємництва;

     • розробка стратегії формування інвестиційних  ресурсів суб'єкта інвестиційної діяльності;

     • пошук і оцінювання інвестиційної  корисності реальних проектів і вибір  з них найефективніших;

     • оцінювання інвестиційних якостей  фінансових інструментів і вибір  з них найефективніших;

     • формування та оцінювання інвестиційного портфеля за критеріями доходності, ризику та ліквідності;

     • поточне планування та оперативне управління реалізацією окремих програм  і проектів;

     • організація моніторингу інвестиційних  програм і проектів;

     • підготовка рішень про своєчасну  відмову від неефективних проектів (продаж окремих фінансових інструментів).

  Оцінка інвестиційної  привабливості галузей  та регіонів

Оцінка інвестиційної привабливості галузей здійснюється за синтетичними та аналітичними показниками. До синтетичних показників належать: прибутковість галузі; перспективність розвитку галузі; інвестиційні ризики. 
Під час оцінки рівня інвестиційних ризиків враховуються такі аналітичні показники: 
S рівень конкуренції в галузі; 
S рівень інфляційної стійкості продукції галузі, який характеризується співвідношенням індексів цін у динаміці на основні види продукції галузі та загального індексу цін по економіці в цілому; 
S соціальна напруга галузі, яка визначається співвідношенням рівня заробітної плати працюючих у галузі до середнього рівня заробітної плати в країні. 
Методологічні принципи визначення інвестиційної привабливості регіонів України розроблено компанією «Омста-Інвест». 
Для аналізу інвестиційної привабливості регіонів застосовуються такі узагальнюючі показники: 
рівень загальноекономічного розвитку регіону; 
рівень розвитку інвестиційної інфраструктури; 
демографічна характеристика регіону; 
рівень розвитку ринкових відносин і комерційної інфраструктури; 
рівень криміногенних, економічних та інших ризиків. 
Оцінка кожного узагальнюючого показника ґрунтується на використанні аналітичних показників. Шляхом їхнього підсумовування визначається рангове значення кожного досліджуваного регіону. 
Перший узагальнюючий показник включає такі аналітичні: 
частка продукції регіону у ВВП країни; 
обсяг промислової продукції на душу населення; 
рівень самозабезпеченості регіону основними продуктами харчування на душу населення; 
середній рівень заробітної плати працюючих у регіоні; 
середній рівень заощаджень надушу населення; 
обсяг капіталовкладень на душу населення; 
частка централізованих капіталовкладень у загальному їх обсязі; 
обсяг науково-технічних робіт на душу населення; 
темпи зміни промислового виробництва; 
кількість промислових підприємств у регіоні; 
частка збиткових підприємств у загальній їх кількості в регіоні; 
прибуток у розрахунку на одне промислове підприємство. 
Другий узагальнюючий показник охоплює такі аналітичні: 
кількість підрядних будівельних компаній і фірм усіх форм власності; 
обсяг місцевого виробництва основних видів будівельних матеріалів; 
густота залізниць на 1000 км2 території; 
густота автомобільних шляхів із твердим покриттям на 1000 км2 території. 
Третій узагальнюючий показник характеризує демографічну ситуацію в регіоні, для чого розглядаються такі аналітичні показники: 
частка населення регіону в загальній кількості населення країни; 
частка міського населення в регіоні; 
рівень зайнятості в регіоні; 
частка працездатного населення у загальній кількості населення регіону; 
рівень кваліфікації працюючих у регіоні. 
До четвертої групи узагальнюючих показників входять аналітичні: 
частка приватизованих підприємств у загальній кількості підприємств комунальної власності; 
частка підприємств недержавної форми власності у загальній кількості підприємств регіону; 
кількість спільних із зарубіжними партнерами компаній і фірм у регіоні; 
кількість банківських установ (включаючи філії) на території регіону; 
кількість страхових компаній у регіоні; 
кількість товарних бірж у регіоні. 
П'ятий узагальнюючий показник оцінює рівень криміногенних, екологічних ризиків, тобто рівень безпеки інвестиційної діяльності в регіоні. До цієї групи належать аналітичні показники: 
викиди шкідливих речовин на 1 м2 території регіону; 
частка джерел забруднення у загальній кількості підприємств регіону; 
кількість економічних злочинів на 100 тис. осіб, що проживають у регіоні; 
частка незавершених будівельних об'єктів у загальній кількості розпочатих будівництв. 
Кожний регіон по кожному з п'яти узагальнюючих показників отримує певний середній рейтинг, який розраховується як середня арифметична рейтингів цього регіону за окремими аналітичними показниками.