Особливості діяльності інвестиційних фондів і інвестиційних компаній

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Мая 2013 в 03:24, курсовая работа

Описание

Курсова робота присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів спільного інвестування. Досліджено проблеми які з ним пов’язані та виявлено можливі шляхи їх вирішення. Визначено основи здійснення спільного інвестування та проведено аналіз розвитку спільного інвестування в Україні.

Содержание

ВСТУП………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти інвестиційних фондів та інвестиційних компаній………………………………………………………..…5
1.1. Поняття інвестиційних фондів……………………………………...5
1.2. Сутність та особливості інвестиційних компаній………………..10
РОЗДІЛ 2. Особливості діяльності інвестиційних компаній та фондів.17
2.1. Інститути спільного інвестування ………………………………….17
2.2. Типи інвестиційних фондів………………………………………….20
2.3. Основи функціонування інвестиційних фондів……………………24
2.4. Вітчизняні інститути спільного інвестування……………………...29
РОЗДІЛ 3. Аналіз діяльності інвестиційного фонду та взаємного фонду інвестиційної компанії щодо здійснення спільного інвестування……………37
3.1. Основи здійснення спільного інвестування………………………...37
3.2. Аналіз розвитку спільного інвестування в Україні………………...42
3.3. Проблеми спільного інвестування та шляхи їх вирішення………..45
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….53
Анотація………………………………………………………………….. 56
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...

Работа состоит из  1 файл

Курсовая МИД.doc

— 359.50 Кб (Скачать документ)

Методи та результати

В Україні до ІСІ належать пайові та корпоративні інвестиційні фонди.

Пайові інвестиційні фонди (ПІФ) – це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності.

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) – це юридичні особи, які  створюються у формі відкритого акціонерного товариства, і проводять діяльність виключно із спільного інвестування.

Залежно від порядку  здійснення діяльності ІСІ поділяються  на три типи:

1. Відкриті - цінні папери  такого фонду продаються та  купуються інвесторами у будь-який  час.

2. Інтервальні — цінні  папери такого фонду можуть бути продані інвестору у будь-який час, а їхній викуп здійснюється на вимогу інвестора лише впродовж обумовленого у проспекті емісії терміну (інтервалу). Згідно закону такий інтервал повинен бути оголошений хоча б раз на рік.

3. Закриті - цінні папери такого фонду розміщуються у терміни, визначені проспектом емісії, вільно обертаються на ринку цінних паперів. Викупити цінні папери такого фонду можна після закінчення терміну дії.

ІСІ можуть бути строковими або безстроковими. Строковий ІСІ - створюється на певний строк, зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінчення якого ІСІ припиняє свою діяльність. Безстроковий ІСІ - створюється на невизначений строк. ІСІ закритого типу може бути лише строковим. Розрізняють диверсифіковані і недиверсифіковані ІСІ. Диверсифіковані - інвестиційні фонди, активи яких можна інвестувати в обмежене коло інструментів ринку капіталів, відповідно до встановлених законодавством нормативів. Недиверсифіковані ІСІ - інвестиційні фонди, щодо яких не існує жорстких вимог диверсифікації активів. Вони можуть здійснювати інвестиції у цінні папери, об'єкти нерухомості, корпоративні права, тощо. Відкриті та інтервальні ІСІ - можуть бути лише диверсифікованими. Існують ще венчурні інвестиційні фонди - це корпоративні або пайові недиверсифіковані інвестиційні фонди, активи яких більше, ніж на 50 % можуть складатися з корпоративних прав і цінних паперів, які не торгуються на фондових біржах. Ці фонди здійснюють виключно приватне розміщення емітованих ними цінних паперів, і проводять досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема в інноваційні проекти.

ІСІ в Україні розвиваються повільно через слабку зацікавленість населення у виході на фондовий ринок. Формально ІСІ готові до роботи, але відсутність інвесторів зупиняє їх розвиток. Між тим, загальновизнаним є той факт, що ІСІ відіграють значну роль у системі громадського контролю над корпоративним управлінням, чого сьогодні так не вистачає Україні. Крім того ІСІ мають наступні переваги:

- інвестування у фонди не вимагає великих початкових інвестицій;

- інвестування у фонди  дозволяє при невеликих вкладеннях  досягти широкої диверсифікації  портфеля по різних емітентах,  секторах економіки та активах;

- управління фондами  здійснюють досвідчені професійні  фінансові аналітики, кваліфікацію яких підтверджують сертифікати ДКЦПФР;

- при інвестуванні  у фонди не вимагається професійних  знань для досягнення успіху  на ринку цінних паперів;

- прибутковість фондів, при мінімальних ризиках, перевищує  процентні ставки по банківських депозитах;

- досягається стратегія  колективного інвестування, за рахунок  укрупнення коштів від різних  інвесторів, з можливістю виходу  на високорентабельні ринки, які,  як правило, закриті для приватних  інвесторів;

- зростає ліквідність  інвестицій, тому що паї фондів завжди можуть бути продані самому фонду згідно зі встановленою системою їх викупу;

- має місце збільшення  доходів інвесторів за рахунок  пільгового оподаткування фондів;

- створюється ефективна  система захисту прав інвесторів, яка забезпечується організаційною структурою фондів, спирається на довготривалий термін їх роботи (в основному 25 років) і систему контролю з боку держави, а функції управління, зберігання та обліку коштів Фонду розділені між незалежними одна від одної структурами - Компанією з управління активами, спеціалізованими Депозитарієм та Реєстратором, діяльність яких ліцензується та регулюється ДКЦПФР. В цілому ж у світі нині нараховують понад 50 000 інвестиційних фондів, доступних для міжнародних інвесторів. Основні принципи їхньої діяльності, незважаючи на особливості законодавства кожної окремої країни, досить подібні. Всі вони акумулюють кошти клієнтів, продаючи їм свої частки, акції або паї, а потім розміщують їх на фінансовому ринку з метою приросту загальних активів і збільшення вартості вкладень кожного учасника фонду. Дохід від таких вкладів інвестори отримують після продажу частки вартістю, що зросла, або ж в окремих випадках у формі дивідендів на акції фонду. У США спільні інвестиції нині у півтора рази перевищують депозитні вклади населення, у Франції - у 1,18 разів, у Польщі вони складають майже 16 % від суми депозитів, в Росії - близько 3%, в Україні ж цей показник менший 1 %. Саме такі цифри свідчать про необхідність розбудови організованого ринку цінних паперів, розвитку корпоративного управління, підвищення рівня корпоративної культури, розгортання широкої роз'яснювальної діяльності серед населення України, запровадження міжнародних норм та правил роботи (GІРS), а також проведення пенсійної реформи в Україні як передумови підвищення рівня життя українського населення та економічного зростання країни в цілому. Для українського інвестора інститут спільного інвестування - це нова можливість вкладення своїх заощаджень з метою їх примноження, достойна альтернатива звичним банківським депозитам, що захищають кошти від інфляції, проте не забезпечують значних прибутків [14].

Україна досить пізно  включилася в процеси спільного  інвестування, а умови, в яких відбувається становлення ІСІ та НПФ, не завжди сприяють переходу кількісних показників у якісні. Внаслідок цього, хоча темпи створення інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів та компаній по управлінню їх активами зростають досить високими темпами, але обсяги активів залучених через інститути спільного інвестування залишаються дуже низькими, як і участь населення у цих процесах.

Слід зазначити, що у 2007р. на відчизняному фондовому ринку домінували позитивні тенденції. Індекс Фондової біржі ПФТС протягом року зріс на 135,4% . Такий результат став найвищим у Європі та другим у світі. Це було однією з основних передумов зростання вартості активів інститутів спільного інвестування, зокрема невенчурних ІСІ, які переважно інвестують у вітчизняні цінні папери.

Торік вартість активів  усіх ІСІ зросла на 137,85% і за станом на початок 2008 р. дорівнювало 40 780,38 млн. грн. На початку 2007 р. цей показник становив 17 145,22 млн. грн.

Структура вітчизняного ринку спільного інвестування за видами фондів за 1 півріччя 2008 року наступна: 778 венчурних ІІІФ; 124 закриті не диверсифіковані КІФ; 51 венчурний КІФ; 55 інтервальних ШФ; 36 закритих не диверсифікованих ШФ; 33 відкриті ШФ; 9 закритих диверсифікованих ШФ.

У регіональному аспекті як за кількістю КУА та ІСІ, так і за загальною вартістю активів невенчурних фондів в їхньому управлінні, як і раніше, переважає м, Київ та Київська область, де зосереджено 72% КУА і 71% фондів, активи яких складають 81% від загального обсягу активів невенчурних ІСІ. Серед 38 КУА, створених у II кварталі, ЗО зареєстровано у столиці та її області.

Друге місце посідає  Дніпропетровська область (8% від загальної  кількості ІСІ та 16% від загального обсягу активів ІСІ), а третє - Харківська (7% та 2% відповідно) [10].

Незважаючи на падіння  фондового ринку вартість активів  невенчурних фондів під управлінням КУА у II кварталі 2008 року зросла на 20,85% - до 4 789,4 млн. грн. Таке зростання, в першу чергу, відбулося за рахунок закритих фондів, вартість активів яких збільшилася на 32,48% (1 млрд. грн.) і склала 4 083 млн. грн.

У свою чергу, відкриті ІСІ продовжували зазнавати втрат. Загальна вартість активів під їх управлінням за II квартал зменшилася на 22,67% (129,8 млн. грн.) і на кінець червня склала 442,8 млн. грн. У порівняні з ними значно менше скорочувались активи інтервальних фондів - на 6,33% (17,8 млн. грн.). У результаті змінилося співвідношення різних видів фондів за вартістю активів. Зокрема, частка відкритих фондів зменшилися з 14,6 до 9,2%, інтервальних фондів - із 7,1 до 5,5%, а частка закритих фондів збільшилася із 78,3 до 85,3%. Слід також зазначити, що вартість чистих активів невенчурних фондів у 2 кварталі збільшилася на 15,7% - з 3 595,8 млн. грн. до 4 160,3 млн. грн.

Як і раніше, відкриті та інтервальні фонди мають більш  ліквідну структуру активів у  порівнянні із закритими фондами. У цілому, структура активів різних видів фондів за станом на кінець II кварталу була наступною: 1) відкриті ІСІ: цінні папери - 73,63%; грошові кошти -. 18,98%; інші активи - 7,39%; 2) інтервальні ІСІ: цінні папери - 73,54%; грошові кошти та банківські депозити -24,7%; інші активи - 1,76%; 3) закриті ІСІ: цінні папери -60,94%; грошові кошти та банківські депозити - 9,09%; нерухомість - 0,14%; інші активи - 29,83%.

Найбільш популярними  серед інститутів спільного інвестування є цінні папери промислових підприємств, об'єктів сировинного сектору, споживчого сектору, сфери комунальних послуг та фінансового сектору.

Слід зазначити, що тривання падіння фондового ринку у II кварталі 2008 року спричинило ще більші у порівнянні з І кварталом втрати дохідності ІСІ.

Найгірші результати продовжують демонструвати інтервальні  фонди, дохідність яких за квітень-червень  знизилася на 9,35%, а за перше півріччя - на 18,65%. Показники відкритих ІСІ  становили 5,97 і 9,24% відповідно. Найменших  втрат зазнали закриті фонди, дохідність яких у П кварталі знизилася на 5,26%, а у першому півріччі - на 5,07%. Для порівняння: дохідність від інвестування в нерухомість у II кварталі становила 3,4%, а в першому півріччі 11,04%. При цьому дохідність від інвестування в золото у першому півріччі становила 4,77%, а в II кварталі вона була від'ємною та дорівнювала 8,42%. Інфляція у квітні-червні склала 5,3%, а в першому півріччі -15,51%. Слід зауважити, що темпи розвитку вітчизняних відкритих та інтервальних фондів стримуються недосконалістю законодавства, яке визначає для КУА чіткі рамки інвестування, що обмежує маневр та гнучкість інвестиційної стратегії. Це змушує значну кількість потенційних вкладників відкритих та інтервальних ІСІ інвестувати у закриті фонди, які не мають подібних законодавчих обмежень [10].

На відміну від розвинених країн світу, в Україні ринок  недержавного пенсійного забезпечення суттєво поступається ринку послуг інвестиційних фондів. Основною проблемою відставання є відсутність державної підтримки у розвитку третього рівня пенсійної системи та зволікання із запуском другого Накопичувального рівня, який би суттєво мобілізував діяльність НПФ.

Готовність вітчизняного ринку недержавного пенсійного забезпечення до активної роботи з пенсійними внесками підтверджується створенням відповідної інфраструктури ринку, налагодженням механізму взаємодії між основними учасниками системи НПЗ тощо.

Для формування позитивного  ставлення до ІСІ необхідно впроваджувати  прозору та зрозумілу систему  розкриття інформації, проводити  порівняльний аналіз результатів роботи з управління активами на єдиній методологічній основі.

Основними стратегічними  завданнями розвитку діяльності КУА, ІСІ  та НПФ є: подальше вдосконалювання  роботи зі збору та аналітичної обробки  інформації про діяльність компаній і фондів, побудова системи моніторингу; популяризація діяльності інвестиційних і пенсійних фондів як інституційних інвесторів, здатних ефективно залучати і нарощувати кошти населення, що, у свою чергу, має бути підкріплене створенням стандартів професійної діяльності у сфері інвестиційного бізнесу; вдосконалювання існуючого законодавства та розробка нового.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що Україна пройшла  перший етап становлення інститутів спільного інвестування, недержавних  пенсійних фондів та компаній з управління активами. Характерною особливістю цього етапу була досить висока зацікавленість засновників у створенні вище означених інститутів на фоні таких чинників: недосконала законодавча база; відсутність достатньої кількості професіоналів - управляючих; наявність значних проблем на фондовому ринку, зокрема дуже низької частки організованого ринку, неякісної роботи бірж, слабкої захищеності власників цінних паперів, особливо портфельних інвесторів тощо; значні політичні ризики, пов'язані з діями уряду, його заявами про реприватизацію, виборами, невирішеними проблемами з енергоносіями, затримкою реформ пенсійної системи, житлового та комунального господарства тощо; істотне скорочення темпів приватизації, особливо в частині, яка підживлювала фондовий ринок; майже повна необізнаність населення з механізмами роботи інститутів спільного інвестування і недержавних пенсійних фондів, що поєднувалося з критичним ставленням, яке склалося у населення після скандалів, пов'язаних із діяльністю трастів.

Лише об'єднаними зусиллями  держави та ринку можна подолати розрив між потребою економіки у  спільному інвестуванні та переконати населення у можливостях надання  йому якісних послуг з боку ІСІ, НПФ  щодо збереження накопичень та їх захисту  від інфляції. Вкрай важливо на цьому етапі не допустити спроб вирішення проблем держави, зокрема бюджетних, за рахунок інвестиційних ресурсів НПФ та ІСІ шляхом змушування їх вкладати значну частку своїх активів у державні цінні папери з дохідністю нижче інфляції, і також не дозволити введення примусового рейтингування та штучних вимог до наповнення портфелів ІСІ та НПФ цінними паперами, рейтингованими агентствами, яким не довіряє ринок.

Подальший розвиток ІСІ  та НПФ пов'язаний з розбудовою організованого фондового ринку. До тих пір поки він складатиме 3-4% загального обсягу торгів цінними паперами відчуватиметься не тільки суттєвий голод на фінансові інструменти, а й підвищені ризики для інвесторів.

Информация о работе Особливості діяльності інвестиційних фондів і інвестиційних компаній