Особливості діяльності інвестиційних фондів і інвестиційних компаній

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Мая 2013 в 03:24, курсовая работа

Описание

Курсова робота присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів спільного інвестування. Досліджено проблеми які з ним пов’язані та виявлено можливі шляхи їх вирішення. Визначено основи здійснення спільного інвестування та проведено аналіз розвитку спільного інвестування в Україні.

Содержание

ВСТУП………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти інвестиційних фондів та інвестиційних компаній………………………………………………………..…5
1.1. Поняття інвестиційних фондів……………………………………...5
1.2. Сутність та особливості інвестиційних компаній………………..10
РОЗДІЛ 2. Особливості діяльності інвестиційних компаній та фондів.17
2.1. Інститути спільного інвестування ………………………………….17
2.2. Типи інвестиційних фондів………………………………………….20
2.3. Основи функціонування інвестиційних фондів……………………24
2.4. Вітчизняні інститути спільного інвестування……………………...29
РОЗДІЛ 3. Аналіз діяльності інвестиційного фонду та взаємного фонду інвестиційної компанії щодо здійснення спільного інвестування……………37
3.1. Основи здійснення спільного інвестування………………………...37
3.2. Аналіз розвитку спільного інвестування в Україні………………...42
3.3. Проблеми спільного інвестування та шляхи їх вирішення………..45
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….53
Анотація………………………………………………………………….. 56
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...

Работа состоит из  1 файл

Курсовая МИД.doc

— 359.50 Кб (Скачать документ)

• інвестору надається можливість регулярного доступу до інформації про роботу ІСІ та КУА, а також про вартість і структуру активів  інвестиційного фонду. Крім того, здійснюється професійне управління активами, проводиться диверсифікація портфеля.

• інвестор має можливість продати належні йому цінні папери інвестиційного фонду та отримати гроші у будь-який момент часу (для відкритих фондів). Цінні папери інтервальних ІСІ можна пред’явити до викупу в обумовлені в регламентах цих фондів інтервали часу. Відповідно до законодавства, КУА зобов’язана викупити у інвестора цінні папери за поточною вартістю чистих активів фонду, тому неможлива ситуація, коли інвестору (учаснику ІСІ) відмовляють у виплаті грошей.

Контроль  за діяльністю компанії з управління активами (КУА)

Діяльність КУА здійснюється із дотриманням законодавчо визначених вимог та обмежень, у режимі системного державного нагляду, регулювання і  контролю.

КУА може управляти інститутами  спільного інвестування (пайовими та/або корпоративними інвестиційними фондами) тільки на підставі ліцензії на здійснення діяльності з управління активами ІСІ [11].

КУА може поєднувати діяльність з управління активами ІСІ тільки з діяльністю з управління пенсійними активами недержавних пенсійних фондів (НПФ) та з адмініструванням НПФ (за наявності відповідної ліцензії).

З метою недопущення  зловживання КУА коштами інвесторів запроваджено розмежування функцій управління активами спільного інвестування та їхнього зберігання. З цією ж метою відокремлене зберігання та облік активів  інвестиційних фондів від майна самої КУА.

Для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунків за операціями, пов'язаними з управлінням  інвестиційним фондом, відкривається  окремий банківський рахунок, а  для обліку прав на цінні папери, що перебувають в активах інвестиційного фонду, - окремий рахунок у цінних паперах у зберігача.

Зберігач (юридична особа, яка має відповідну ліцензію ДКЦПФР- як правило, це банк):

• здійснює контроль за відповідністю операцій з випуску, продажу, викупу й анулювання цінних паперів ІСІ регламенту, проспекту емісії цінних паперів ІСІ та  діючому законодавству;

• щоквартально перевіряє правильність розрахунків вартості чистих активів ІСІ, зроблених КУА;

• контролює проведення розрахунків за операціями з активами ІСІ і рух цінних паперів, які належать до активів ІСІ; 

• інформує ДКЦПФР про будь-які дії КУА, що не відповідають проспекту емісії цінних паперів ІСІ або порушують регламент ІСІ, закон чи нормативно-правові акти Комісії;

• може вимагати скликання позачергових зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду при необхідності.

Зберігач не має права  розпоряджатися активами інвестиційного фонду - він забезпечує виконання  операцій з активами ІСІ та контролює  дотримання КУА, що управляє активами інвестиційного фонду, норм законодавства, регламенту та інвестиційної декларації інвестиційного фонду.

У випадку, якщо КУА дає  зберігачу будь-яке розпорядження  щодо операцій з активами фонду, що суперечать законодавству, зберігач не має права виконувати таке доручення. Зберігач повинен діяти виключно в інтересах інвесторів. Якщо він виявляє порушення з боку КУА, то зобов'язаний повідомити про це Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).

Але на цьому контроль за діяльністю КУА не закінчується. Щорічно КУА повинна проходити аудиторську перевірку. Аудиторській перевірці підлягають ведення бухгалтерського обліку і складання звітності щодо активів інвестиційних фондів, якими управляє КУА; перевіряється також склад і структура активів ІСІ тощо [5].

Завдяки такій організації  роботи КУА та ІСІ гроші інвесторів захищаються від нецільового  використання, а також дозволяють захистити активи ІСІ від проблем, пов’язаних із фінансовим становищем самої КУА. Тому навіть банкрутство  КУА (як господарюючого суб’єкта) не є загрозою для активів ІСІ (активи інвестиційного фонду можуть бути передані в управління іншій КУА; на активи ІСІ не розповсюджуються вимоги та зобов’язання КУА).

Основними органами, які  здійснюють контроль діяльності КУА  з боку інвесторів є Наглядова (Спостережна) рада ІСІ, а також, збори акціонерів (для корпоративного інвестиційного фонду). Наглядова рада формується з інвесторів, які придбали цінні папери ІСІ. Зокрема, до компетенції цих органів належать такі питання як підписання і розірвання договорів з КУА (затвердження відповідних рішень та договорів); затвердження укладених КУА договорів щодо активів ІСІ, сума яких перевищує встановлену в регламенті ІСІ мінімальну вартість; затвердження договорів з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором (депозитарієм) на обслуговування ІСІ. 

Контроль з боку держави  здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР):

• КУА надає до ДКЦПФР щоденні, квартальні та річні звіти про діяльність ІСІ;

• ДКЦПФР проводить перевірку роботи КУА, а у разі виявлення порушень, застосовує до КУА передбачені законодавством заходи впливу.

Крім цього, контроль за діяльністю КУА здійснює Зберігач (юридична особа, яка має відповідну ліцензію ДКЦПФР- як правило, це банк): 
• здійснює контроль за відповідністю операцій з випуску, продажу, викупу й анулювання цінних паперів ІСІ регламенту, проспекту емісії цінних паперів ІСІ та  діючому законодавству;

• щоквартально перевіряє правильність розрахунків вартості чистих активів ІСІ, зроблених КУА;

• контролює проведення розрахунків за операціями з активами ІСІ і рух цінних паперів, які належать до активів ІСІ; 

• інформує ДКЦПФР про будь-які дії КУА, що не відповідають проспекту емісії цінних паперів ІСІ або порушують регламент ІСІ, закон чи нормативно-правові акти Комісії;

• може вимагати скликання позачергових зборів акціонерів корпоративного інвестиційного фонду при необхідності.

Регулювання діяльності КУА відбувається також в рамках її членства у саморегулівній організації  професійних учасників ринку цінних паперів (для КУА такою організацією є Українська асоціація інвестиційного бізнесу – УАІБ.

 

 

3.2. Аналіз розвитку спільного інвестування в Україні

 

В Україні з'являється  реальний інтерес суспільства до діяльності інститутів парабанківської системи. Можна відзначити високу зацікавленість самого бізнесу до використання цих інститутів в якості інструмента досягнення своїх цілей, будь-то схемні проекти чи бажання просто заробити на відкритому ринку.

Завдяки цьому високі темпи створення інститутів спільного інвестування (надалі ІСІ), недержавних пенсійних фондів, та інших інститутів парабанківської системи майже не знижуються, незважаючи на відносну пасивність населення, проблеми наповнення інститутів надійними активами, незадовільний стан з регуляцією фондового ринку, низьку фінансову культуру населення тощо.

Нині кількість інвестиційних  та пенсійних фондів, компаній з  управління активами, страхових компаній, кредитних спілок можна порівнювати  з їхньою чисельністю в більш  розвинутих країнах, де значно швидше почалась розвиватись парабанківська система. За прогнозами така динаміка зростання нових інститутів збережеться ще кілька років. Проте, якщо взяти якісний бік діяльності парабанківської системи то можна побачити ряд суттєвих проблем.

Одним із головних елементів  парабанківської системи в розвинутих країнах безумовно виступають інститути  спільного інвестування, які складають  серйозну конкуренцію банкам за вільні кошти громадян. Зокрема, у США  вкладниками інвестиційних фондів є кожне друге домогосподарство, а в Західній Європі - кожне третє. В Україні кількість учасників ІСІ, згідно соціологічного дослідження, складає близько 0,37% населення [11].

Інвестиційний фонд є  акумулятором грошових коштів фізичних і юридичних осіб, які надалі спрямовуються в об'єкти інвестицій, згідно з інвестиційною декларацією. Їх розподіляють на корпоративні та пайові.

Пайові інвестиційні фонди не мають статусу юридичної  особи, що дає можливість успішно  вирішити багато питань з оподаткування  фінансових результатів. Весь прибуток, одержаний в процесі діяльності фонду, може бути спрямований на подальше інвестування. Оподаткування для вкладників фонду виникає тільки при купівлі-продажу цінних паперів самого фонду або при закритті фонду і виплаті вкладникам вартості їх паїв. Звісно, це дозволяє використовувати інвестиційні фонди при реалізації внутрішніх венчурних проектів. В такому разі фонд є технічним і використовується тільки як інструмент. Паї або акції такого фонду вільно не котируються на ринку і практично не доступні для пересічного інвестора.

Станом на 30 червня 2007 року в Україні функціонувало 272 ліцензовані компанії з управління активами та 651 інвестиційних фондів, 486 з яких венчурні (80,03%), що підтверджує  думку про те, що інвестиційні фонди  переважно використовуються для реалізації венчурних проектів корпорацій, а не для залучення і управління коштами приватних вкладників. Відкритих інвестиційних фондів нині налічується 13, а з них активно діє лише половина, ще одним типом інвестиційних фондів доступним для приватних вкладників є інтервальні їх кількість сягає 30.

Активи ІСІ нині складають 23 976,92 млн. грн., привертає увагу висока динаміка зростання обсягів інтервальних та відкритих фондів (приріст 215,8% та 187,7%, за перше півріччя 2007 року), що свідчить про  активне входження на ринок публічних ІСІ. З іншого боку, активи накопичені в ІСІ, хоча й зростають високими темпами, але на це не варто дивитись з великим оптимізмом, з огляду на практично нульову базу, з якої пішло це зростання, а також порівнюючи частку активів ІСІ з обсягом всього фінансового ринку. Активи ІСІ нині складають близько 2,5% цього ринку [14].

Позитивним моментом нинішнього етапу спільного інвестування в порівнянні з іншими інститутами  фінансового ринку в частині  залучення капіталу є більш високий рівень прибутковості. За 2006 рік вона коливалась на рівні 60%, тоді як дохідність банківських депозитів в кілька разів нижча.

В середньому номінальна (без урахування податків та інфляції) доходність відкритих фондів у минулому році була на рівні 27-29% річних. Дохідність відкритих фондів після її корегування на податок з фізичних осіб та рівень інфляції хоча й більша ніж дохідність від банківських депозитів, але вже не є такою переконливою. Стримує процес розвитку ІСІ в Україні несправедлива система оподаткування, коли з доходів, отриманих населенням в фондах, податок нараховується, а з депозитних операцій - ні [15].

На тлі загальної  тенденції збільшення масштабів  ринку ІСІ відбулись і позитивні  зміни в управлінні інвестиційним  портфелем, структура якого дещо поліпшилась. Цінні папери з часом збільшують свою частку в структурі активів невенчурних ІСІ та станом на 30 червня 2007 року вони складали 67,3% (перевага надається акціям 40,41% в загальній структурі активів).

Отже, підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що в цілому вітчизняний ринок інститутів спільного інвестування має високі темпи розвитку. Однак, на жаль, українські ІСІ не спромоглись «вийти в маси» та сформувати зацікавленість громадян до своєї діяльності. Проте змінити ситуацію самостійно вітчизняні ІСІ неспроможні, оскільки існує ряд незалежних факторів, вирішення яких можливо лише спільними діями всіх учасників національної економіки та українського суспільства.

 

 

3.3. Проблеми спільного  інвестування та шляхи їх вирішення

 

Закон України «Про інститути  спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», прийнятий  у квітні 2001 р., створив необхідні  умови для розвитку в Україні  інститутів спільного інвестування і компаній з управління активами (КУА). Сьогодні ми вже на власному досвіді можемо переконатися, що ІСІ ( інститути спільного інвестування) є ефективним інструментом акумуляції значних коштів з їх наступним інвестуванням у фінансові інструменти й інвестиційні проекти, пов’язані з розвитком конкретних підприємств.

Темпи створення та розвитку в Україні інвестиційних фондів, у тому числі фондів з публічною  пропозицією , а також недержавних  пенсійних фондів дозволяють говорити про реальну появу класу інституційних  інвесторів, що незабаром не лише стануть сильними гравцями на фондовому ринку, а й зможуть значно впливати на розвиток корпоративного управління, корпоративної культури, організованого ринку цінних паперів, ринку внутрішніх державних запозичень, а також стимулювати появу нових фінансових інструментів. УАІБ ( Українська Асоціація інвестиційного бізнесу), як саморегулівна організація компаній з управління активами єдина за СРО (саморегулівної організації), якій держава делегувала частину своїх регуляторних функцій, визначає своєю метою максимальне сприяння становленню та розвитку цього вкрай необхідного Україні виду інвестиційного бізнесу.

Індустрія спільного  інвестування завдяки своїй високій  дохідності, перевагам в оподаткуванні, зниженні ризиків за рахунок диверсифікації активів та професійному управлінні інвестиційними ресурсами набула значного розвитку в міжнародному фінансовому просторі, що дозволило провідним країнам світу за рахунок цих інституцій мобілізувати внутрішні ресурси для активізації інвестиційного процесу [18].

Однією з поточних проблем вітчизняних ІСІ є поки що низький рівень диверсифікації активів. Переважна частина накопичень знаходиться на банківських депозитах. Крім того, низькою залишається довіра населення до цих інститутів, що вимагає проведення широкої роз`яснювальної роботи та демонстрації позитивних прикладів діяльності ІСІ.

Информация о работе Особливості діяльності інвестиційних фондів і інвестиційних компаній