Особливості діяльності інвестиційних фондів і інвестиційних компаній

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 20 Мая 2013 в 03:24, курсовая работа

Описание

Курсова робота присвячена дослідженню теоретичних та практичних аспектів спільного інвестування. Досліджено проблеми які з ним пов’язані та виявлено можливі шляхи їх вирішення. Визначено основи здійснення спільного інвестування та проведено аналіз розвитку спільного інвестування в Україні.

Содержание

ВСТУП………………………………………………………………………3
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти інвестиційних фондів та інвестиційних компаній………………………………………………………..…5
1.1. Поняття інвестиційних фондів……………………………………...5
1.2. Сутність та особливості інвестиційних компаній………………..10
РОЗДІЛ 2. Особливості діяльності інвестиційних компаній та фондів.17
2.1. Інститути спільного інвестування ………………………………….17
2.2. Типи інвестиційних фондів………………………………………….20
2.3. Основи функціонування інвестиційних фондів……………………24
2.4. Вітчизняні інститути спільного інвестування……………………...29
РОЗДІЛ 3. Аналіз діяльності інвестиційного фонду та взаємного фонду інвестиційної компанії щодо здійснення спільного інвестування……………37
3.1. Основи здійснення спільного інвестування………………………...37
3.2. Аналіз розвитку спільного інвестування в Україні………………...42
3.3. Проблеми спільного інвестування та шляхи їх вирішення………..45
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….53
Анотація………………………………………………………………….. 56
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...

Работа состоит из  1 файл

Курсовая МИД.doc

— 359.50 Кб (Скачать документ)


ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні аспекти інвестиційних фондів та інвестиційних компаній………………………………………………………..…5

    1. Поняття інвестиційних фондів……………………………………...5
    2. Сутність та особливості інвестиційних компаній………………..10

РОЗДІЛ 2. Особливості діяльності інвестиційних компаній та фондів.17

2.1. Інститути спільного інвестування  ………………………………….17

2.2. Типи інвестиційних фондів………………………………………….20

2.3. Основи функціонування інвестиційних  фондів……………………24

2.4. Вітчизняні інститути спільного інвестування……………………...29

РОЗДІЛ 3. Аналіз діяльності інвестиційного фонду та взаємного фонду інвестиційної компанії щодо здійснення спільного інвестування……………37

3.1. Основи здійснення спільного  інвестування………………………...37

3.2. Аналіз розвитку спільного інвестування в Україні………………...42

3.3. Проблеми спільного інвестування  та шляхи їх вирішення………..45

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….53

Анотація………………………………………………………………….. 56

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...57

ДОДАТКИ…………………………………………………………………59   

 

 

 

ВСТУП

 

 

Актуальність теми. В  Україні досвід роботи інвестиційних  фондів та інвестиційних компаній нараховує  близько 15 років. На кінець 2009 року в країні діяло 159 інвестиційних фондів та 129 інвестиційних компаній, а загальний обсяг емісії цінних паперів становив 1,47 млрд. грн. Зазначена сума емісій сформована головним чином, за рахунок приватних інвестицій.

За умови функціонування інвестиційні фонди та інвестиційні компанії належать до портфельних інвесторів, вони орієнтуються на встановлення контролю за діяльністю підприємств. Їх місія та можливості. що надаються законодавством, у цьому плані обмежені. В Україні інвестиційні фонди та інвестиційні компанії не можуть володіти більш ніж 10% акцій одного емітента (25% - якщо акції придбані за приватизаційні сертифікати). Одночасно інвестиційні фонди та інвестиційні компанії беруть досить активну участь у загальних зборах акціонерів, намагаються делегувати своїх представників до складу спостережних рад акціонерних товариств, регулярно отримують інформацію про стан справ на підприємстві.

Завданням інвестиційних  фондів та інвестиційних компаній є  розв’язання проблем, які виникають у непрофесійних суб’єктів при самостійному інвестуванні на ринку акцій. До таких проблем можна віднести:

    • проблему вибору об’єкта інвестування. Її ефективне розв’язання залежить від компетентності інвестора, обсягу та достовірності інформації якою він володіє. Проведення навіть простого порівняльного аналізу в межах фондового ринку потребує отримання та обробки досить значної за обсягом інформації. Інвестору необхідно визначити дохідність акцій окремих емітентів, секторів економіки, простежити динаміку курсів за певний період часу тощо.
    • окремі привабливі фінансові інструменти можуть бути просто недоступними для дрібних непрофесійних інвесторів. Акції з найвищим рівнем ліквідності обертаються на біржових ринках, а учасниками біржових операцій можуть виступати тільки професіонали – продавці цінних паперів, які обслуговують досить масштабні операції з цінними паперами.

Особливо актуальна дана проблема для країн з ринковою економікою та зокрема для України. 

  Метою даної роботи є спроба визначити особливості діяльності інвестиційних компаній та інвестиційних фондів.

Для її досягнення в роботі було поставлено та вирішено ряд послідовних завдань:

  • проведено порівняльну характеристику інвестиційних компаній та інвестиційних фондів;
  • проаналізовано діяльність інвестиційного фонду та взаємного фонду інвестиційної компанії щодо здійснення спільно інвестування;
  • обґрунтовано особливості діяльності інвестиційних компаній;
  • досліджено типи інвестиційних фондів та компаній;
  • охарактеризовано основи функціонування інвестиційних фондів.

Об’єктом дослідження  є діяльність інвестиційних компаній та інвестиційних фондів.

Предмет дослідження – інвестиційна діяльність компаній та інвестиційних фондів в умовах економіки, що трансформується.

Методи дослідження. У процесі  дослідження та виконання даної  роботи було використано методи аналізу  та синтезу та метод економіко-статистичного  аналізу. 

Теоретичну та методологічну основу дослідження становили праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем спільного інвестування, ключові положення та закони України щодо ролі та місця іноземних інвестицій у розвитку економіки України, базові державні нормативно-правові акти.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ  АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНИХ ФОНДІВ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИХ КОМПАНІЙ

 

 

    1.  Поняття інвестиційних фондів

 

Інвестиційний фонд (англ. Investment Fund, англ. Collective Investment Scheme) — один з учасників фондового ринку. Інвестиційний фонд акумулює кошти інвесторів та передає їх в управління інвестиційному управляючому.

Інвестиційний фонд — це спосіб інвестування грошей для групи інвесторів за якого вартість інвестування цільових об'єктів розподіляється поміж всіх них. Такий фонд може мати за мету набагато ширше коло об'єктів для інвестування, ніж можуть собі дозволити окремі інвестори.

Термінологія щодо інвестиційних  фондів відрізняється у різних країнах, але в більшості випадків їх називають колективним інвестуванням, інвестиційними фондами, керованими фондами, взаємними фондами, або просто фондами (примітка: термін «взаємний фонд» має особливе значення у США). У всьому світі великі ринки мають розвинену інфраструктуру інвестиційних фондів, які складають велику частину від усього обсягу комерційної діяльності на фондових біржах [1].

Інвестиційні фонди керуються широким діапазоном інвестиційних цілей, які можуть бути або спрямовані на специфічні географічні регіони (наприклад країни Європи що розвиваються), або такі що стосуються специфічних областей життєдіяльності (наприклад, Інформаційні технології). Зазвичай, у тій чи іншій країні існує чітко виражена тенденція інвестувати значною мірою у свій власний ринок, тобто у національні компанії. Це зумовлено законодавчою базою, політикою країни, національною близькістю до об'єкта інвестування, а також зниженим ризиком щодо можливих валютних коливань. Ті чи інші інвестори під час обрання фонду для інвестування частіш за все керуються саме заявленими інвестиційними цілями, стратегією, історією минулих досягнень керівників фонду, а також іншими факторами, такими як, наприклад, винагорода керівництву фонду [2].

Зазвичай інвестиційний фонд має у своєму складі:

  • керівник фонду, або інвестиційний керівник, тобто особа що здійснює інвестиційні рішення У процесі управління інвестиційний керуючий виконує ряд функцій. Основні з них показані в додатку А;
  • адміністратор фонду, який керує комерційною діяльністю фонду, займається узгодженням тих чи інших питань між учасниками фонду, оцінює відповідність ринкової вартості тих чи інших цінних паперів їхній реальній вартості тощо;
  • опікун, що є відповідальною особою за всі наявні у фонді активи і що слідкує за відповідністю діяльності фонду до законів та прийнятих правил;
  • утримувачі акцій або паїв, що є власниками активів фонду та відповідних доходів;
  • компанія, що займається маркетинговою діяльністю у пошуках покупців фонду.

Перший інвестиційний  фонд у світі було створено в серпні 1822 р. у Бельгії. Інвестиційні фонди починають швидко розвиватись лише після другої світової війни, поступово складаючи конкуренцію банкам та іншим фінансовим інститутам. Найбільшого поширення інвестиційні фонди набули у Великобританії і США. На сьогодні, більше половини американських домогосподарств є вкладниками того чи іншого інвестиційного фонду.

Поряд із депозитами в банках, вклади в ІСІ є найпопулярнішими інструментами для збереження та примноження заощаджень приватних осіб.

В Україні діяльність ІСІ регулюється Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».

Корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) — це інститут спільного інвестування, який створюються у формі відкритого акціонерного товариства і проводить діяльність виключно зі спільного інвестування.

Корпоративний інвестиційний фонд:

  • юридична особа у формі публічного акціонерного товариства (ПАТ);
  • статутний капітал фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів та цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі або торговельно-інформаційній системі та об'єктів нерухомості, збільшення статутного капіталу здійснюється виключно за рахунок грошових коштів;
  • не менше 70 % середньорічної вартості активів повинно інвестуватись у цінні папери;
  • управління фондом (відповідно, його активами) здійснює Компанія з управління активами (КУА) на підставі договору, органи управління фонду такі, як у ВАТ — загальні збори акціонерів та наглядова (спостережна) рада [16].

Компанія з управління активами (КУА) — це юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування (ІСІ) на підставі ліцензії, яку видає Комісія з цінних паперів і фондового ринку.

КУА здійснює створення ІСІ, а також виконує інші функції, пов’язані з життєдіяльність інститутів спільного інвестування, що знаходяться під її управлінням. До таких функцій відносяться:

  • розміщення цінних паперів ІСІ;
  • залучення агентів, які розміщують цінні папери серед інвесторів;
  • управління активами ІСІ. Після того, як грошові кошти прийшли на рахунок ІСІ, КУА направляє їх на придбання активів для формування структури активів даного ІСІ, яка вказана в Інвестиційній декларації;
  • аналіз ринку цінних паперів, нерухомості і ін. ринків, інструменти яких знаходяться в активах ІСІ;
  • пошук нових об'єктів для інвестицій;
  • щоденна переоцінка активів відповідно до коливань цін на ринку;
  • оформлення договорів з придбання і продажу активів, підготовка звітності в державні органи, що контролюють роботу КУА;
  • здійснення поточної діяльності ІСІ

Ключовою функцією КУА, як це видно з її назви, є управління активами, тобто грошами інвесторів, залученими у фонди під її управлінням.

Венчурний інвестиційний  фонд — це корпоративний або пайовий не диверсифікований інвестиційний фонд, активи якого більше, ніж на 50 % складаються з корпоративних прав і цінних паперів, які не котируються на фондових біржах, здійснює виключно приватне розміщення емітованих ним цінних паперів і провадить досить ризиковану інвестиційну стратегію, зокрема, інвестиції у інноваційні проекти.

Класифікація

Залежно від форми  організації ІСІ поділяються  на:

  • пайові інвестиційні фонди;
  • корпоративні інвестиційні фонди.

Інвестиційні фонди  бувають відкритими, закритими і  інтервальними. Залежно від порядку  здійснення діяльності ІСІ поділяються  на три типи:

  • відкриті — якщо фонд або його КУА беруть на себе зобов'язання у будь-який час здійснювати викуп на вимогу інвестора цінних паперів, емітованих цим фондом (або його компанією з управління активами); відкритий інвестиційний фонд створюється на невизначений час і здійснює викуп своїх інвестиційних сертифікатів у терміни, встановлені статутними документами фонду.
  • закриті — якщо фонд або його КУА не беруть на себе зобов'язання щодо викупу цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або його компанією з управління активами) до моменту припинення цього фонду. закритий інвестиційний фонд створюється на визначений час і здійснює викуп своїх інвестиційних сертифікатів після закінчення терміну своєї діяльності.
  • інтервальні — якщо фонд або його КУА беруть на себе зобов'язання здійснювати викуп на вимогу інвестора цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або його компанією з управління активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік

 Викуповує свої цінні папери в терміни, які вказані в проспекті емісії, але не рідше аніж один раз на рік. За цінними паперами дивіденди не нараховуються. Чисті активи розраховуються на день прийому заявок на розміщення або викуп цінних паперів, але не рідше аніж один раз щоквартально. При проведенні відкритої передплати — не менше 10% активів містяться в д/с [5].

За періодом діяльності ІСІ поділяються на строкові та безстрокові:

  • строковий ІСІ — створюється на певний термін, зазначений у проспекті емісії цінних паперів цього ІСІ, після закінчення якого зазначений ІСІ припиняє свою діяльність;
  • безстроковий ІСІ — створюється на невизначений час.

Информация о работе Особливості діяльності інвестиційних фондів і інвестиційних компаній