Реферат

                     з дисципліни: «Інвестування»

                                                   Київ-2010 
 

    ЗМІСТ 

Вступ

    Сучасне економічне середовище характеризується швидкими темпами зміни, випереджальним розвитком інноваційних технологій та значними коливаннями фінансових процесів. Відповідно нестабільними стають внутрішні економічні процеси підприємства навіть при сталій технології та відносно сталих об’ємах виробництва. Невизначеність позначається на фінансовому стані підприємств, на фінансових результатах підприємств, на динаміці та структурі грошових потоків. Нагальною потребою стає формування високоефективного фінансово-економічного механізму зниження ризиків інвестиційної діяльності підприємства, функціонування якого водночас не приведе до значного зменшення фінансових результатів діяльності підприємства.

    Формування  такого механізму ускладнюється  великою кількістю різноманітних  форм ризику, які виникають в процесі  звичайної діяльності підприємства та великою кількістю форм ризику. Водночас існує досить велика сукупність методів та способів оцінки ризику, типів організації функціонування фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту на підприємстві, засобів попередження, мінімізації та протидії ризику. Управління інвестиційним ризиком ускладнюється необхідністю добору найбільш відповідної оцінки його рівня та добору способу управління ризиком. В умовах дефіциту фінансових ресурсів особливої актуальності набуває питання визначення точних об’ємів захисту підприємства від ризику і пріоритетних напрямків реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту. Добір правильної математично обґрунтованої тактики реалізації фінансово-економічного механізму ризик-менеджменту підприємства дозволить значно зменшити ризик його звичайної діяльності без суттєвих додаткових витрат.

1. Інвестиційний ризик як складна динамічна система

    В сучасній економічній літературі визначення ризику ґрунтується або на утилітарному розумінні ризику, або на нормотвореному  його розумінні. Проблемним є розуміння поняття невизначеності, яке ставлять у причинно-наслідковий зв’язок із поняттям ризику, або відокремлюють та розуміють самостійно [2, с.17]. Так, у Грабчук О.М. ризиком є такі ситуації, коли людям відомі можливі виходи та об’єктивний розподіл ймовірностей, але вони не в змозі передбачити настання певної події. Невизначеність при цьому передбачає також і не володіння інформацією про розподіл ймовірностей [17, с.415]. Здебільшого при формуванні визначення ризику виходять із методичних підходів при кількісному розрахунку прояву ризику. Це досить легко довести при семантичному аналізі (семантичний аналіз – дослідження значення слова) визначень ризику. Розглянемо  деякі визначення терміну «ризик», що використовували різні автори. Їх аналіз підтверджує тезу про те, що у сучасній вітчизняній та іноземній літературі не існує загальноприйнятого підходу до визначення категорії «ризик».

    Наприклад, В.А.Абчуком ризик розглядається  як діяльність або дія по «подоланню невизначеності» [1].  Буряковський В.В. характеризує ризики як загрозу втрат на підприємстві [10, с.149], Король В. називає ризик такою дією (вчинком), коли у випадку невдачі існує можливість виявитися в ще гіршому положенні [20, с.22]. О.М.Грабчук розуміє ризик як «схильність до можливості економічних, фінансових втрат або прибутків, фізичного збитку, ушкоджень, зволікання, як наслідок невизначеності, пов'язаної з обраною лінією поводження» [17, с.415]. А.П.Гайдуцький визначає ризик як «небезпеку настання непередбачених і небажаних для суб’єкта наслідків його дій» [16, с.60].

    Загалом можна наступним чином згрупувати існуючі визначення ризику (рис. 1.1). 

      Рис. 1.1. Групування основних визначень ризику 

    Про наявність цієї проблеми як такої, що існує в економічній науці  взагалі, свідчать, наприклад, також висновки Міжнародного інституту досліджень ризику, в яких, без наведення відповідних результатів аналізу та обґрунтування, відзначається відсутність на даний час науково обґрунтованих визначень деяких базових понять, до яких передусім належить поняття «ризик», що зумовлене поки що неналежним рівнем розвитку базової економічної науки.

    Таким чином, ризик визначається виходячи з:

    1. Методичного підходу до його оцінки:

    – ризик є небезпека, дія – ризик розуміється як подія, що може привести до певного наслідку, який піддається вимірюванню. Тобто вимірюється не сама величина ризику, а величина наслідку (позитивна чи негативна);

    – ризик є ймовірність, невизначеність – вимірюється кількість та ймовірність подій, які приводять до наслідку.

    2. Кількісних меж реалізації ризику:

    – ризик є негативним явищем, що приводить тільки до втрат;

    – ризик може бути як позитивним, так і негативним.

    Як  бачимо, ризик за одними визначеннями є чинником, за іншими – наслідком.

    Однобокість великої кількості визначень ризику підкреслюється і в роботі [11, с.73].

    Як  видно із систематизації визначень  ризику, такі визначення не є наслідком  формування емпіричних чи теоретичних  класів явища, не ґрунтуються на механізмі включення явища в економічні процеси, а отже не є категоріями, а тільки визначеннями. Водночас тільки категоризація поняття дозволяє достатньо обґрунтовано знайти методичні підходи до кількісної та якісної оцінки ризику.

    Досить  повним є визначення ризику, дане Вітлінським В.В. [13, с.7]: «Ризик – це економічна категорія, котра відображає характерні особливості  сприйняття зацікавленими суб’єктами економічних відносин об’єктивно наявних невизначеності і конфліктності, іманентних процесам цілепокладання, управління, прийняття рішень, оцінювання, що обмежені можливими загрозами і невикористаними можливостями». Це формулювання включає всі три підходи до формування визначення ризику.

2. Основні методи виміру, якісний і кількісний аналіз проектних ризиків.

    Успіх розробки та реалізації систем управління інвестиційним ризиком на підприємстві багато в чому залежить від точності кількісного аналізу цього ризику. Вибір ефективних методів кількісної оцінки ризику допоможе підприємству виявити найбільш суттєві ризики, встановити ймовірність отримання збитків, а також їх можливий обсяг. Отже, отримані своєчасні та чіткі результати кількісної оцінки дають змогу застосувати ефективні методи оптимізації інвестиційного ризику та забезпечити стійкість фінансово-господарської діяльності підприємства.

    Проте застосування відомих моделей оцінки інвестиційного ризику має певні особливості, пов’язані зі специфічними умовами роботи підприємств. До  числа таких умов можна віднести: інформаційну закритість підприємств, що веде до невизначеності при інвестуванні; могутній податковий прес, відсутність ринку нерухомості, що не дає заробити механізму іпотечності, а, отже, приводить до того, що ризик кредитора стає вищим, ніж внутрішній підприємницький ризик.

    Однією  з важливих задач управління фінансовими ризиками є їх оцінка, що передбачає визначення ступеня ризиків якісним та кількісним способами. Саме вона дає уявлення, наскільки важливим є вплив того чи іншого ризику на діяльність підприємства. В дослідженнях, які присвячені питанню оцінки ризиків, пропонується безліч методів: із застосуванням апарату теорії ймовірностей, математичної статистики, теорії ігор, математичного програмування; метод експертних оцінок; графічні методи; метод аналогів; аналітичний метод, інші методи.

    Загалом всю сукупність методів, за допомогою яких визначають рівень ризику, можна поділити на три групи: економіко-статистичні, експертні, аналітичні методи.

    Загальнометодичні підходи до кількісної оцінки ризику використовують результати досліджень теорії ймовірності та математичної статистики.  Ідеї і характеристика математичних методів в управлінській практиці розглянуті в роботах [13, с. 251]. Послідовність проведення аналізу рівня невизначеності наводиться в роботі [2, с.171].

    Метод полягає у розрахунку ймовірності  та відхилення на основі всіх статистичних даних, які стосуються результативності прийняття рішення, що аналізується, або виробничо-господарської діяльності підприємства загалом. В межах цього  методу використовується безліч інструментів та підходів, серед них найпоширенішими є дисперсія, коефіцієнт варіації, семиваріація тощо. Вибір конкретного інструменту при використанні статистичного методу залежить від рішення, яке аналізується, сфери діяльності підприємства, наявної інформації, а також інших об’єктивних та суб’єктивних факторів.   Застосування ймовірнісних розрахунків у процесі оцінки невизначеності та кількісного визначення міри ризику є природнім у ситуаціях, можливий розвиток яких, внаслідок існування множини виходів (рішень), важко передбачити. Головним інструментарієм даного методу являються дисперсія, стандартне відхилення і коефіцієнт варіації. Чим більший рівень цих показників, тим вищий ризик. Середнє значення ( ) досліджуваної випадкової величини (наслідків якоїсь дії, наприклад, отримання доходу, прибутку тощо) являє собою узагальнену кількісну характеристику очікуваного результату. Слід також відзначити, що дисперсія сигналізує про наявність ризику, але при цьому приховує напрямок (“+” або “–“) відхилення від очікуваного значення.

    Для оцінки ризику інколи використовують зважене середньогеометричне, що розглядається  як характеристика центра групування випадкової величини. Проте, як зазначає Вітлінський В.В. [14, с.18], можливості використання цієї оцінки обмежені  тим, що логарифмічна функція в області  дійсних чисел визначена лише для додатних випадкових величин.

    Перевагою статистичних методів є можливість оцінювання усіх наявних ризиків  за умови достатньої вибірки, відносна простота розрахунків при використанні комп’ютерних статистичних пакетів. Явним недоліком цього методу є необхідність великої кількості вихідних даних, а також можливі значні витрати при формуванні необхідних вибірок. Враховуючи те, що інформація про підприємство не завжди є достовірною, можна отримати результати, неадекватні ситуації, що склалась. Статистичний метод також неможливо використати, якщо підприємство  зареєстровано нещодавно.

    За  останні декілька років для вимірювання  ринкових, кредитних, валютних ризиків в економічно розвинених країнах найбільшого поширення набула методика Value-at-Risk (VAR). Використовується вона переважно для оцінки ризиків портфеля, різних фінансових інструментів (форвардів, опціонів тощо), валютних позицій банків. Сам по собі VAR – це статистичний підхід, який базується на розподілі ймовірностей. До його переваг треба віднести: можливість вимірювання конкретних збитків із встановленою ймовірністю настання цих збитків; він дає можливість розраховувати ризики на різних ринках, а також оцінювати загальний ризик портфеля з набором різних фінансових інструментів тощо.

    VAR-аналіз  можуть використовувати не тільки  фінансові інститути, які є  активними учасниками ринку цінних  паперів та банки щодо власних  відкритих валютних позицій, а  також суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), які здійснюють розрахунки в іноземних валютах, а отже, зіштовхуються з валютними ризиками.

    Наступним поширеним методом оцінки фінансових ризиків являється експертний метод. Він застосовується у випадку відсутності інформації, необхідної для прийняття рішення, або при її недостатній достовірності. Реалізація методу здійснюється шляхом обробки суб’єктивних думок досвідчених спеціалістів. Бажано, щоб експерти супроводжували свої оцінки даними про ймовірність виникнення різноманітних рівнів втрат. Це дасть змогу віднайти середнє значення оцінок та за їх допомогою побудувати криву розподілу ймовірностей. Але можна обмежитись й отриманням експертних оцінок ймовірностей допустимого критичного рівня ризику або оцінити найбільш імовірні втрати у даному виді діяльності. У вітчизняній практиці широко використовується метод експертного прогнозування «Дельфі». Сутність цього методу полягає в організації системного систематичного збору думок спеціально підібраних фахівців, їх математико-статистичній  обробці, коректировці експертами своїх оцінок на основі кожного циклу обробки. При цьому використовується сувора процедура обміну думок, які забезпечують по можливості безпристрасність висновків. Метод використовується при отриманні відносно надійної інформації в ситуації її гострої нестачі. Після опитування значної кількості експертів, аналізу їх відповідей здійснюється статистичний аналіз події.

    Метод аналогій застосовують у тому випадку, якщо інші методи оцінки ризику неприйнятні. При цьому для аналізу ступеня ризику використовуються дані про ризик аналогічних варіантів розвитку подій. Отримані таким чином дані обробляються для виявлення наслідків дії несприятливих факторів ризику на ситуацію у минулому з метою їх врахування при прийнятті нових ризикових рішень. Метод аналогій застосовується тоді, коли інші методи оцінки ризику неприйнятні з різних причин (відсутні фінансові, інформаційні, людські ресурси тощо). Як аналоги використовуються бази даних про ризики аналогічних підприємств, проектів (угод) або тенденцій, які мали місце в минулому і прогнозуються у майбутньому. База даних формується з різних джерел інформації (звіти підприємств, висновки консалтингових організацій, повідомлення в засобах масової інформації тощо). Слід враховувати, що внутрішнє і зовнішнє середовища підприємства постійно змінюються, тому дані минулих періодів можуть втратити актуальність. Одним із видів методів порівняння з аналогічними об’єктами є кластерний аналіз [21].