Розробка політики запобігання банкрутства на підприємстві

НА ТЕМУ:

“РОЗРОБКА ПОЛІТИКИ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ”

ЗМІСТ

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЇ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ             

1.1 Сутність та цілі у системі подолання банкрутства підприємств             

1.2. Методи, методологія та стратегії запобігання банкрутства підприємств             

1.3. Методика проведення діагностики фінансового стану підприємства             

Висновки до розділу 1-го.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА В КОНТЕКСТІ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВА             

2.1. Загальна оцінка діяльності підприємства             

2.2. Аналіз фактичного фінансового стану діяльності СП «Тернотекс ЛТД»

2.3. Діагностика ймовірності банкрутства СП «Тернотекс ЛТД»

Висновки до розділу 2-го.

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ.

1.3. Закордонний досвід запобігання банкрутства на підприємстві.

РОЗДІЛ IV. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях

ВСТУП

Актуальність теми. Стабілізація вітчизняної економіки та поступове збільшення економічного потенціалу держави безпосередньо пов’язані зі стабільним розвитком промисловості. У складних соціально–економічних умовах господарювання промислових підприємств виникають чинники зовнішнього та внутрішнього характеру, які дестабілізують їх виробничу діяльність. Недосконала законодавча база, непропорційна система оподаткування, нерозвинена виробнича інфраструктура ззовні, а також неефективне фінансове планування та управління активами, високий ступінь морального та фізичного зношення виробничих засобів промислових підприємств, нездатність своєчасно діагностувати негативні тенденції їх діяльності - зсередини, викликало потребу в антикризовому фінансовому управлінні.

Тенденції розвитку науки управління обумовили еволюцію антикризового фінансового управління підприємством від тимчасової діяльності до визнання необхідності постійності цього процесу. Кожне з вітчизняних підприємств, працюючи стабільно чи з кризовими симптомами у діяльності, повинне враховувати неминучість виникнення ризикових ситуацій, котрі можуть призвести до збоїв у його роботі або до серйозної дестабілізації.

Проблеми антикризового управління підприємством не знайшли відповідного відображення сучасним потребам в наукових дослідженнях. Наявна науково-практична література присвячена переважно антикризовому управлінню в цілому. Даною проблемою займалися ряд закордонних та вітчизняних вчених-економістів, роботи яких присвячені проблемам антикризового управління та прогнозування кризового стану підприємства, серед яких необхідно відзначити таких авторів як Альтман Е., Базаров Г.З., Бівер В.Г., Блінова У., Градов..А.П., Грязнова А.Г., Зайцева Н.А., Ковальов В.В., Коротков Е.М., Ларінов І.К., Сажина М.А., Симігалов І.А., Уткін Е.А., Фомін Я.П. та ін.

Слід відмітити, що низка питань стосовно саме антикризового фінансового управління залишається нерозглянутою повною мірою, а саме: потребують удосконалення теоретико – методичні положення АФУ, аспекти практичного застосування підходів і методів щодо визначення видів фінансової кризи на підприємстві. Саме це обумовило вибір теми, основну мету та зміст завдань, актуальність і доцільність проведення дослідження.

Мета роботи полягає в розробці та обґрунтуванні теоретичних положень і практичних засад антикризового управління підприємством в умовах ринкової економіки. Для реалізації сформульованої мети в роботі поставлено такі наукові та практичні завдання:

– уточнити сутність поняття «антикризове управління» та узагальнити теоретичні аспекти антикризового управління;

– визначити фінансову кризу як об’єкт впливу на функціонування антикризового управління підприємством;

– удосконалити та обґрунтувати систему антикризового управління підприємством;

– провести аналіз фінансової діяльності підприємства за допомогою методів фінансового аналізу, зокрема експрес-діагностики;

– розробити комплексні аналітичні заходи щодо покращення фінансового стану підприємства.

Об’єктом дослідження є процес визначення виду фінансової кризи в рамках здійснення антикризового управління на підприємстві.

Предметом дослідження є теоретичні, науково-методичні та практичні аспекти антикризового управління підприємством і напрямки його удосконалення.

Методи дослідження. Теоретичною основою роботи є наукові праці класиків економічної науки, сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених з питань менеджменту, проблем механізму антикризового управління. Інформаційну базу дослідження склали статистичні матеріали Державного комітету статистики України, офіційні форми звітів аналізованого підприємства. У процесі роботи були використані загальнонаукові методи  досліджень: системний підхід – при визначенні сутності та поняття «антикризове фінансове управління»; логічно-теоретичного узагальнення та порівняння – при визначенні підходу до формування наукової концепції антикризового управління.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗРОБКИ СТРАТЕГІЇ ЗАПОБІГАННЯ БАНКРУТСТВА НА ПІДПРИЄМСТВІ.

1.1. Сутність та цілі у системі подолання банкрутства підприємств.

Необхідність оволодіння основами антикризового управління зумовлена тим, що в умовах ринкової економіки підприємства здійснюють свою фінансово-господарську діяльність знаходячись під постійним впливом несприятливих внутрішніх та зовнішніх чинників, які можуть призвести до фінансової кризи та банкрутства. Перш ніж перейти до вивчення питань, пов’язаних з антикризовим фінансовим менеджментом, слід розглянути сутність та причини виникнення фінансової кризи на підприємстві.

Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у підприємства потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан суб’єкта господарювання полягає в його неспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація вказаних ознак дозволяє правильно визначити діагноз фінансової неспроможності підприємства та підібрати найбільш ефективний каталог антикризових заходів.

Для підтримання фінансової рівноваги, забезпечення стабільної ліквідності, платоспроможності та прибутковості фінансовий менеджмент повинен організувати фінансове господарство на підприємстві таким чином, щоб операційна, інвестиційна та фінансова діяльність здійснювалися з врахуванням вимог політики антикризового фінансового управління.

В чому ж полягає антикризове фінансове управління? В загальному вигляді - це система прийомів та методів управління фінансами спрямована на попередження фінансової кризи та банкрутства підприємства. Антикризовий фінансовий менеджмент у значній мірі повинен спиратися на функціональний та методологічний інструментарій контролінгу, а також враховувати вимоги Закону “Про відновлення платоспроможності боржника або оголошення його банкрутом”, який визначає механізм фінансової санації та банкрутства підприємств. Антикризове фінансове управління підприємством можна розглядати в двох ракурсах:

- по-перше, - це система профілактичних заходів, спрямованих на попередження фінансової кризи: постійний аналіз сильних та слабких сторін підприємства, прогнозування банкрутства, управління ризиками (мінімізація та нейтралізація), впровадження системи попереджувальних заходів тощо;

- по-друге, - це система управління фінансами, спрямована на виведення підприємства з кризи, в тому числі шляхом проведення санації чи реструктуризації суб’єкта господарювання.

Враховуючи ту обставину, що одним із головних факторів виникнення фінансової кризи та неефективності заходів щодо оздоровлення багатьох вітчизняних підприємств є низький рівень менеджменту і фінансового менеджменту зокрема, елементи системи антикризового управління доцільно запроваджувати як на підприємствах, які є порівняно благополучними і функціонують успішно, так і на тих, які опинилися у фінансовій кризі. У першому випадку, основне завдання системи полягає в недопущенні фінансової кризи, а в другому - подолання фінансової кризи, тобто фінансове оздоровлення підприємства.

Система антикризового управління, суттю якої є діагностика криз містить у собі наступні етапи: дослідження фінансового стану, оцінка масштабів та вивчення основних факторів кризового стану.

Перший етап здійснюється відповідно до методики фінансового аналізу. На додаток до класичних методів оцінки фінансового стану доцільно використовувати комплексний підхід, що включає як методи кількісного, так і якісного аналізу. Серед методів кількісного аналізу є такі: методи коефіцієнтів, зокрема, Z-рахунок Альтмана, модель R-рахунка, методи оцінки ціни підприємства й інші. Серед методів бальної оцінки виділяють A-рахунок Аргенти.

Для здійснення антикризового управління розроблено систему діагностики, яка відповідає усім вимогам системи, що управляє: виконання функцій управління, наявність зворотного зв'язку, адаптивність. Дана система діагностики представляється у виді надбудови до загальної системи управління підприємством і передбачає два рівні діагностики на оцінку поточного стану і прогноз тенденцій розвитку підприємства, тобто прогнозування банкрутства.

Реалізується запропонована система діагностики через модель фінансової діагностики, що побудована з використанням методу системної динаміки Дж. Форрестера з інструментами імітаційного моделювання, що дозволяє розіграти різні сценарії розвитку підприємства при заданих параметрах.

Для того, щоб передбачати кризу і завчасно провести заходи щодо її запобіганню потрібно знати першопричини. Криза банкрутства на підприємстві не настає миттєво, вона проходить довгі ланцюжки причинно-наслідкових зв'язків. Тому розвиток кризи банкрутства на підприємстві доцільно простежувати за наступною схемою: проблема  індикатор  параметри  фактори  причини  першопричини.

Отже, антикризове фінансове управління являє собою гнучку систему, яка змінюється залежно від фінансово-економічного стану підприємства та відповідно глибини розвитку кризи, що дає можливість ввести в дію одну з відповідних антикризових програм управління, які являють собою сукупність заходів управління, спрямованих на оперативне створення відповідних передумов для своєчасного подолання кризи з метою забезпечення виживання та життєздатності окремого суб’єкта господарювання і недопущення виникнення ситуації його банкрутства та ліквідації.

Кризова ситуація може виникнути в будь-якій сфері діяльності підприємства. Для виявлення та нейтралізації негативних дій при перших ознаках появи, недопущення розвитку кризи в діяльності підприємства, застосовують антикризове управління, яке має характеристики попереджувального характеру. У випадку,  коли не вдалося кризову ситуацію вирішити на перших етапах розвитку або на підприємстві криза знаходиться в стані розвитку застосовують антикризове управління в умовах кризи. У випадку, якщо кризову ситуацію не вдалося зупинити і вона набуває катастрофічного характеру, заходи спрямовують на боротьбу із загрозою банкрутства та можливим катастрофічним наслідком - ліквідацією.

Рис. 1.1. Послідовність дій антикризового управління

На підставі дослідження існуючого методичного забезпечення діагностики кризового стану та загрози банкрутства підприємства представимо класифікацію методичних підходів до діагностики банкрутства з використанням сучасних методів і теоретично обґрунтованих ознак на базі оціночних показників: залежно від статусу, методики формування оціночних показників, методики дослідження оціночних показників, строку діагностики, рівня деталізації показників. Додатковою ознакою є класифікація з використанням економіко-математичних та статистичних моделей та методів: залежно від використання балансових моделей, факторного аналізу, статистичного аналізу, математичного інструментарію, методики формування узагальнюючого висновку.

Будь-яка фізична чи юридична особа (у тім числі сам боржник чи кредитор), які бажають взяти участь у реструктуризації або са¬нації боржника, у той самий строк повинні подати до Господарського суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу, а також указати умови проведення процесу реструктуризації або санації.

У даному разі санація є процедурою, що включає угоду між санатором та кредиторами, спрямовану на врегулювання боргів та фінансове оздоровлення юридичної особи боржника.

Отже, першим етапом санації є перехід до санатора боргів боржника; другим — узгодження умов реструктуризації юридичної особи боржника; третім — узгодження між санатором та кредиторами умов виплати боргу.

Практика показує, що реструктуризація може здійснюватись у різних формах через придбання санатором та/або фізичною чи юридичною особами, ним визначеними, усього чи частки статут¬ного фонду боржника для виплати боргів боржника згідно з умовами плану реорганізації; усього чи частки майна боржника (вклю¬чаючи частину або всі його угоди) з метою одержання коштів для погашення боргів; здавання в оренду (лізинг) усієї або частини власності боржника з метою розподілу орендних платежів між кре¬диторами; передачі підприємства в оренду трудовому колективу, якщо боржник — державне підприємство. Реструктуризація може бути інструментом приватизації цілісно¬го майнового комплексу державного підприємства або часток (паїв, акцій) держави в господарських товариствах у таких випадках: якщо боржником є державне підприємство; боржник сам порушив справу про банкрутство; план реструктуризації передбачає процес приватизації боржника. Будь-який план санації має включати черговість задоволення претензій (вимог) до боржника відповідно до умов пропозиції про санацію. За браком пропозицій щодо проведення санації або в разі незгоди кредиторів з умовами проведення санації боржника Господарський суд визнає боржника банкрутом і з цього приводу ухва¬лює відповідну постанову.