Типи джерел у вивчені середньовічної історії України

      Виробництво вогнепальної зброї в Україні  зафіксоване писемними та археологічними пам'ятками починаючи із XIV ст. Поява артилерії позитивно вплинула на розвиток ливарництва та металообробки. У 1468 р. у Львові було засновано перший ливарницький заклад — людвісарню. Вона відливала гармати, гаківниці та аркебузи. Тут випускали й іншу продукцію, зокрема дзвони. Крім Львова людвисарні було засновано у Перемишлі, Раві-Руській, Острозі. На Подніпров'ї до XVII ст. виробництво гармат не розвивалося, хоча й відомі поодинокі випадки виготовлення невеликих гармат у Запорозькій Січі. Козацька артилерія в основному поповнювалася за рахунок військових трофеїв та купівлі [12, с.4].

      В Україні досить поширеним було виробництво  пороху, що складався із селітри, сірки  та товченого вугілля, випаленого з  деревини. Практично кожен козак  міг виготовити із місцевої сировини необхідну йому кількість зарядів, масово виготовлявся порох у містах та в Запорозькій Січі. Поступово російський уряд увів монополію на закупівлю всієї селітри державою, що призвело до занепаду порохового виробництва в Україні.

      Таким чином, предмети озброєння є цінним джерелом не лише з історії військової справи, а й соціально-економічної, політичної, етнічної історії, вони значно розширюють наше уявлення про рівень розвитку технологічної та військової культури України з найдавніших часів.

      Висновки

     Підвищений  інтерес до джерел віддзеркалював світові тенденції становлення історичної науки. Традиції залучення джерел у давньоукраїнському літописанні дістали логічне продовження і збагачення в козацько-гетьманську добу. Хроніки, щоденники, козацько-старшинські та інші літописи, зокрема Самовидця, Самійла Величка, Григорія Граб'янки, праці Симоновича, Рігельмана та інших дослідників не тільки фіксували найважливіші потомні події, а й ув'язували їх з віддаленим минулим, ґрунтувалися на різноманітних джерелах: документах військових канцелярій, універсалах, грамотах, листах, пам'ятках фольклору. Самійло Величко, не маючи автентичних документів Б. Хмельницькою, але бажаючи змалювати повну картину визвольних змагань українського народу, в ряді місць, за прикладом давніх хроністів, сам склав декілька листів та універсалів гетьмана, використовуючи традиції усної історії, народної творчості, історичних дум, пісень, переказів.

      Доба  Української козацько-гетьманської держави позначена справжнім  піднесенням культури в усіх її проявах. Своєрідний будівельний бум розпочався наприкінці XVII ст. в епоху панування нового архітектурного стилю, що в Україні набував форм так званого козацького, або мазепинського, бароко. Йому властиві пишність та велич композицій, декору. Стародавні українські храми, що починають відбудовуватися й ремонтуватися, також набувають нових барокових форм, зберігаючи при цьому первісну об'ємно-просторову структуру. 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Бласс Ф. Герменевтика и критика. Одесса, 1891.
2. Варшавчик М. А. Историко-партийное источниковедение. Теория. Методология. Методика. Киев, 1984.
3. Джерелознавство історії України. Довідник. Київ, 1998. С. 39, 52, 56-57.
4. Історичне джерелознавство: Підручник / Я. С. Калакура, І. Н. Войцехівська, С. Ф. Павленко та ін. - К.: Либідь, 2002. - 488 с.
5. Ключевский В. О. Источниковедение. Источники русской истории // Соч. Т. 7: Специальные курсы. Москва, 1981. С. 7.
6. Лаппо-Данилевский О. С. Методология истории. СПб., 1913, Вып. 2.
7. Литвак Б. Г. О путях развития источниковедения массовых источников //Источниковедение: теоретические и методические проблемы. Москва, 1969. С. 103.
8. Марченко M Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.) К., 1959.
9. Марченко М І. Історія української культури. К., 1961. С.232-245.
10. Пронштейн А. П. Методика исторического источниковедения. Ростов-на-Дону, 1971. С. 9.
11. Сеньобос Ш., Ланглуа В. Введение в изучение истории. СПб., 1899. С. 51.
12. Смолін В.А., Степанков B.C. Українська національна революція 1648-1676 pp. крізь призму століть //Укр. Іст. журн. 1998. № 2. С 3-4.