До безпосереднього розгляду
в суді віднесені також спори
про відмову у прийнятті на
роботу працівників, запрошених
на роботу в порядку переведення
з іншого підприємства; молодих
спеціалістів, які закінчили і
у встановленому порядку направлені
на роботу на дане підприємство; вагітних
жінок, жінок, які мають дітей віком до
трьох років або дитину-інваліда, одиноких
матерів - при наявності дитини віком до
чотирнадцяти років; виборних працівників
при закінченні строку їх повноважень;
працівників, яким надано право поворотного
прийняття на роботу; іншим особам, з якими
власник або уповноважений ним орган відповідно
до чинного законодавства зобов'язаний
укласти трудовий договір.
Трудові спори суди розглядають
за загальними правилами цивільного
судочинства, тобто керуються положеннями
ЦПК України. Разом з тим у порядку розгляду
трудових спорів є свої особливості. Незалежно
від того, працівником, власником або уповноваженим
ним органом чи прокурором порушена справа
після вирішення спору в КТС, суд розглядає
її як трудовий спір, що вирішувався в
КТС, тобто на вимогу працівника до підприємства
(п. 5 постанови Пленуму Верховного Суди
України від 6 листопада 1992 р. “Про практику
розгляду судами трудових спорів).
Маються на увазі випадки, коли
сторони трудового спору не згодні
з рішенням КТС, а прокурор вважає його
таким, що суперечить чинному законодавству.
Стаття 228 КЗпП надає сторонам і прокурору
право оскаржити рішення КТС до районного
(міського) суду. Фактично ж у даному випадку
є не оскарження рішення, оскільки суд
рішення КТС не ревізує, не змінює і не
скасовує, а звернення до другого органу,
а не до другої інстанції, бо суд по відношенню
до КТС є другим органом по розгляду трудових
спорів, а не другою інстанцією. Таке звернення
до суду здійснюється у формі заяви. Якщо
вона подається працівником, то це буде
позовна заява, яка повинна містити усі
реквізити, передбачені ст. 137 ЦПК України.
Заява власника або уповноваженого
ним органу до суду повинна
мати довільну форму, якою ставиться
перед судом клопотання про розгляд
спору, що був розглянутий КТС, з рішенням
якої власник або уповноважений ним орган
не згоден. Це не позовна заява, бо власник
або уповноважений ним орган позову не
заявляє, тому при розгляді спору в суді,
хоч із заявою до суду звернувся власник
або уповноважений ним орган, судом буде
розглядатись позов працівника до власника
у такому ж обсязі, як він був заявлений
для розгляду КТС.
Заява прокурора також не є
позовною - це вимога до суду
розглянути трудовий спір, по
якому, на думку прокурора, винесено
рішення, що суперечить чинному законодавству.
Робітники і службовці при
заявлені вимог, що випливають
із трудових правовідносин, звільняються
від судових витрат на користь
держави. По трудових спорах
встановлюється альтернативна підсудність:
працівникам надано право звертатись
до суду як за місцем знаходження відповідача,
так і за місцем свого проживання.
Відповідно до чинного законодавства
цивільною процесуальною правоздатністю
володіють особи, що досягай
повноліття. Для вирішення трудового
спору до суду можуть звертатися особи,
що мають вік чотирнадцять років, якщо
вони працювали з дотриманням умов, передбачених
ст. 188 КЗпП.
При зверненні до суду необхідно
додержуватись давнісних строків.
Позовний або давнісний строк
- це встановлений законом строк для
звернення до юрисдикційного органу за
захистом порушенного права чи інтересу.
Цей строк слід відрізняти від процесуального,
яким визнається певний відрізок часу
для проведення певних процесуальних
дій.
У разі пропуску з поважних
причин строків районний (міський) суд
може поновити їх.
Порядок обчислення строків позовної
давності і процесуальних строків
визначається трудовим і процесуальним
законодавством. Строки, що встановлені
законом або призначаються судом,
обчислюються роками, місяцями, тижнями
і днями. Строк може визначатись також
вказівкою на подію, яка повинна обов'язково
настати, наприклад повернення жінки з
відпустки по вагітності і пологах.
Строк, що обчислюється роками,
закінчується у відповідний місяць
і число останнього року строку. Так,
при укладанні строкового трудового договору
17 липня 1999 р. на три роки його строк закінчується
17 липня 2002 р.
Строк, що обчислюється місяцями,
минає відповідного числа останнього
місяця строку. Якщо кінець строку,
що обчислюється місяцями, припадає
на такий місяць, який не має відповідного
числа, то строк минає в останній день
цього місяця. Це правило застосовується
і тоді, коли строк обчислюється роками.
Строк, що обчислюється тижнями,
розпочинається з дня, що є
наступним за тим днем, з якого починається
строк. Закінчується строк у той самий
за назвою день, з якого було визначено
його початок, наприклад понеділок.
Перебіг строків, які визначені
календарними днями, розпочинається
з дня, що є наступним після
календарної дати, яка визначає його початок.
Наприклад, в разі незгоди сторони трудового
спору з рішенням КТС воно може бути оскаржене
до народного суду у десятиденний строк
з дня вручення стороні копії або витягу
з рішення КТС. До цього десятиденного
строку включаються всі календарні дні,
в тому числі святкові, вихідні та неробочі.
Якщо ж кінець строку припадає на неробочий
день, то останнім днем строку вважається
перший за ним робочий день.
18.Строки
позовної давності
при вирішенні
індивідуальних трудових
спорів.
Заява
про вирішення трудового спору
подається до місцевого суду у
тримісячний термін з дня, коли працівник
дізнався або повинен був дізнатися
про порушення своїх трудових
прав. Із вказаного правила законодавство
про працю встановлює ряд винятків.
Перший стосується терміну оскарження
сторонами рішення КТС до суду. Другий
встановлений для справ про поновлення
на роботі. За цією категорією справ законодавство
встановлює місячний термін звернення
до суду. Початок перебігу терміну обчислюється
від дня вручення працівникові копії наказу
про звільнення або від дня видачі трудової
книжки.
Скорочений
термін позовної давності звернення
до суду не поширюється на спори
про зміну дати і формулювання
причин звільнення, а також про
оплату часу вимушеного прогулу.
Третій
виняток встановлено для спорів про стягнення
з працівника матеріальної шкоди, заподіяної
роботодавцю. Він може звернутися до суду
з позовом про стягнення вказаної шкоди
протягом одного року від дня виявлення
шкоди, заподіяної працівником.
Четвертий
— у справах про стягнення заробітної
плати — термін звернення до суду не обмежений.
Вказані
терміни позовної давності поширюються
і на звернення прокурора до суду
у випадках, передбачених Цивільно-процесуальним
кодексом. Особливістю перебігу термінів
позовної давності у випадку звернень
прокурора є те, що вони починають обчислюватись
з моменту, коли прокурор дізнався, що
права працівника порушені.
19.
Деякі процесуальні
особливості розгляду
трудових спорів
судами.
Слід
враховувати, що розгляд і вирішення
цивільних справ у судах проводиться на
засадах змагальності. Суд зобов’язаний
вживати передбачені законом заходи до
всебічного, повного й об’єктивного з’ясування
обставин справи, роз’ясняти особам, які
беруть участь у справі, їх права й обов’язки
і сприяти у здійсненні їх прав. Кожна
сторона повинна довести ті обставини,
на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень. Докази подаються
сторонами й іншими особами, які беруть
участь у справі. Коли сторонам та іншим
особам, які беруть участь у справі, важко
потребувати докази суд за їх клопотаннями
сприяє у витребуванні таких доказів.
Під час розгляду трудового спору в суді
позивач може змінити свої позовні вимоги
чи відмовитися від позову. Студенту необхідно
знати, що: • заява позивача про відмову
від позову, визнання позову відповідачем
і умови мирової угоди сторін заносяться
до протоколу судового засідання й підписуються
відповідно позивачем, відповідачем або
обома сторонами; • якщо відмова позивача
від позову, визнання позову відповідачем
або мирова угода сторін викладені в адресованих
суду письмових заявах, ці заяви додаються
до справи, про що зазначається в протоколі
судового засідання; • до прийняття відмови
позивача від позову або до затвердження
мирової угоди сторін суд роз’яснює позивачеві
або сторонам наслідки відповідних процесуальних
дій; • про прийняття відмови позивача
від позову або про затвердження мирової
угоди сторін суд постановляє ухвалу,
якою одночасно закриває провадження
в справі. В ухвалі мають бути зазначені
умови затверджуваної судом мирової угоди
сторін. У разі неприйняття судом відмови
позивача від позову, визнання позову
відповідачем або незатвердження мирової
угоди сторін суд постановляє про це мотивовану
ухвалу. Відповідно до ст. 103 і 179 ЦПК мирова
угода сторін може стосуватися лише їх
та спірних правовідносин, і її умови мають
бути такими, щоб у разі відмови сторони
в майбутньому від мирової угоди, вона
могла бути виконана примусово, відповідно
до п. 4 ст. 348 ЦПК. З огляду на це, наприклад,
у справі про визнання незаконним переведення
на іншу роботу не може бути укладена мирова
угода на тих 30
підставах,
що позивач звільняється за
власним бажанням, оскільки спірні
правовідносини не стосувалися
припинення трудового договору.
Студенту слід пригадати повноваження
апеляційного суду. Важливо знати й підстави
для скасування рішення місцевого суду.
Не може бути скасоване правильне по суті
рішення суду лише з формальних міркувань.
За кожним рішенням, що набрало законної
сили або допущено до негайного виконання,
за заявою особи, на користь якої постановлено
рішення, видається виконавчий лист (ст.
348 ЦПК). Виконання рішень судів здійснюється
відповідно до Закону України “Про виконавче
провадження”. Стягувачам, які пропустили
строк для пред’явлення виконавчого документа
до виконання з причин, визнаних судом
поважними, пропущений строк може бути
поновлено (ст. 350 ЦПК). Заява про поновлення
пропущеного строку подається до суду,
який видав виконавчий лист, або до суду
за місцем виконання й розглядається в
судовому засіданні з повідомленням сторін,
які беруть участь у справі, проте їх неявка
не перешкоджає вирішити питання про поновлення
пропущеного строку. Суд розглядає таку
заяву в десятиденний строк.
20.Особливості
розгляду окремих
категорій трудових
спорів.
1. Порядок
розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих
працівників прокуратури, яким присвоєно
класні чини, має свої особливості і регулюється
окремими законодавчими ак¬тами (Закон
України «Про статус суддів» від 15 грудня
1992 р. // Відомості Верховної Ради України.
— 1993. — № 8. — Ст. 56; За¬кон України «Про
прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. з наступ¬ними
змінами і доповненнями // Відомості Верховної
Ради Украї¬ни. - 1995. - № 34. - Ст. 268).
2. Особливості
розгляду трудових спорів суддів,
прокурорсь¬ко-слідчих працівників, яким
присвоєно класні чини, установ¬лено лише
стосовно спорів, які виникають у зв'язку
із застосу¬ванням до них дисциплінарних
стягнень.
3. Розгляд
питань дисциплінарної відповідальності
суддів про¬вадиться Вищою атестаційно-дисциплінарною
комісією суддів України; атестаційно-дисциплінарними
комісіями суддів Авто¬номної Республіки
Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
атестаційно-дисциплінарною комісією
суддів господарських су¬дів; атестаційно-дисциплінарною
комісією військових суддів.
4. Дисциплінарне
провадження щодо судді порушується
го¬ловою відповідної атестаційно-дисциплінарної
комісії суддів або рішенням
цієї комісії. У випадках, коли
за допущене порушення до судді
може бути застосовано звільнення
з посади, дисциплі¬нарне провадження
порушується головою відповідної кваліфіка¬ційної
комісії суддів або рішенням цієї комісії.
Дисциплінарне
провадження щодо судді, який є головою
ате¬стаційно-дисциплінарної комісії
суддів, порушується рішенням відповідної
комісії.
Голова
атестаційно-дисциплінарної комісії суддів
у триденний строк надсилає одержану інформацію
про дисциплінарний про¬ступок судді
до відповідної кваліфікаційної комісії
суддів, яка наділена правом давати висновок
про звільнення з посади суддів.
5. Голова
атестаційно-дисциплінарної чи кваліфікаційної
ко¬місії суддів або за його дорученням
чи за рішенням комісії члени комісії
протягом місяця з моменту порушення справи
перевіря-
ють підстави
притягнення судді до відповідальності.
Перевірка справ щодо голови атестаційно-дисциплінарної
комісії суддів проводиться трьома
членами комісії за дорученням комісії.
Після
закінчення перевірки матеріали
справи передаються на розгляд комісії,
яка розглядає їх у десятиденний строк
і приймає рішення.
6. Якщо
кваліфікаційна комісія суддів
після розгляду справи дійде
висновку про недоцільність звільнення
з посади судді, щодо якого
розглядалася справа, матеріали
дисциплінарного проваджен¬ня відразу
повинні бути направлені на розгляд відповідної
атес¬таційно-дисциплінарної комісії
суддів.
7. Рішення
атестаційно-дисциплінарної комісії
суддів Авто¬номної Республіки
Крим, областей, міст Києва і Севастополя
про накладення дисциплінарного
стягнення може бути оскарже¬но
до Вищої атестаційно-дисциплінарної
комісії суддів України протягом десяти
днів з дня вручення копії рішення комісії.
8. Скарги
на рішення і висновки кваліфікаційних
комісій суддів Автономної Республіки
Крим, областей, міст Києва і Севастопо¬ля
розглядає Вища кваліфікаційна комісія
суддів України.
9. Працівникам
прокуратури надано право оскаржувати
дис¬циплінарне стягнення Генеральному
прокурору у місячний строк,
який обчислюється від дня
ознайомлення працівника з наказом
про застосування стягнення.
10. Рішення
Президента України або Генерального
прокуро¬ра про позбавлення класного
чину, наказ Генерального проку¬рора
про звільнення з роботи, про
звільнення з позбавленням класного
чину, про відмову у поновленні
на роботі прокурорсь¬ко-слідчих
працівників, звільнених прокурорами
Автономної Ре¬спубліки Крим, областей,
міст Києва і Севастополя, може бути оскаржено
до Верховного Суду України.