Лекции по "Трудовому праву"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Ноября 2011 в 02:06, курс лекций

Описание

При здійсненні відносин людей під час трудової діяльності між працівниками і власниками підприємств або уповноваженими ними органами можуть виникати й часто виникають різного роду непорозуміння. Здебільшого вони носять індивідуальний характер, для вирішення яких законодавством про працю передбачено певний порядок, що є досить відпрацьованим і сталим.

Работа состоит из  1 файл

ПРТС ответы на модуль.doc

— 404.00 Кб (Скачать документ)

10. До  причин виникнення трудових спорів слід віднести при¬чини організаційно-правового характеру, пов'язані з недоліками у нормотворчій діяльності. В Основних напрямах соціальної по¬літики на період до 2004 року, схвалених Указом Президента України від 24 травня 2000 p., відзначено, що зміни соціально-економічних умов, невідповідність чинних норм трудового зако-

нодавства новим соціальним і економічним  відносинам зумов¬люють необхідність оновлення законодавства про  працю.

З метою  забезпечення конституційних гарантій кожного гро¬мадянина України на працю в безпечних і здорових умовах, а також виконання конституційного обов'язку держави щодо ви¬значення, дотримання та захисту прав і свобод людини у сфері праці визнано за необхідне прийняти низку законів та інших нормативно-правових актів про працю та охорону праці, забез¬печити відповідність національного законодавства нормам між¬народного права, вжити заходів щодо вдосконалення правового регулювання трудових відносин, запровадити державну статис¬тичну звітність щодо порушень законодавства про працю.

11. Слід  також зазначити причини організаційно-господарсь¬кого  характеру. Розірвання економічних  зв'язків, відсутність у достатній  кількості власних енергоносіїв, наявність значної кіль¬кості  підприємств оборонного комплексу,  що потребують кон¬версії, призвели до спаду виробництва, вимушеної неповної зай¬нятості та безробіття, руйнування соціальної інфраструктури. Внаслідок цього знизилися реальні доходи значної частини на¬селення, зросла заборгованість із виплат заробітної плати, пен¬сій та інших соціальних виплат.

12.  Найбільш  численні спори стосуються ліквідації  заборго¬ваності з виплати заробітної  плати, своєчасності її виплати,  змін умов праці внаслідок  реструктуризації підприємств, ненадання  пільг, гарантій, компенсацій відповідно до колективного догово¬ру, інших порушень законодавства про працю.

13.  Причини,  шо породжують трудові спори  у сфері засто¬сування праці,  відомі, і держава накреслює заходи  щодо їх усу¬нення.

Необхідним  є активізація вживанням заходів  щодо структур¬ної перебудови економіки, стимулювання зростання обсягів ви¬робництва, оздоровлення фінансового стану підприємств, під¬тримка інвестиційних програм та заохочення інвестицій.

14.  Важливими  засобами усунення причин, які  породжують трудові спори, є  також: правильне застосування і суворе дотри¬мання власником або уповноваженим ним органом законодавст¬ва про працю; неухильне поліпшення організації праці; підви¬щення правосвідомості працівників; вивчення трудового законодавства; належний контроль за правильним застосуванням зако¬нів про працю.

15.   Встановлений законодавством порядок  розгляду трудо¬вих спорів не  виключає для працівників можливості  оскаржити дії власника до  інших органів. Подання скарги  вирішується у відповідності  з Законом України «Про звернення  громадян».

16.  Скарга  — це звернення з вимогою  про поновлення прав і захист  законних інтересів громадян, порушених  діями (бездіяль¬ністю), рішеннями  державних органів, органів місцевого  само¬врядування, підприємств, установ,  організацій, об'єднань грома¬дян, посадових осіб (ст. З Закону України «Про звернення гро¬мадян»).

17.  Скарга  на дії чи рішення органу  державної влади, органу місцевого  самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової  осо¬би подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішен¬ням — безпосередньо до суду (ст. 16 Закону України «Про звер¬нення громадян»).

18.  Скарга  на рішення, що оскаржувалось,  може бути подана до органу  або посадовій особі вищого  рівня протягом одного року  з моменту його прийняття, але  не пізніше одного місяця з  часу ознайомлення громадянина  з прийнятим рішенням. Скарги, по¬дані  з порушенням зазначеного строку, не розглядаються.

Пропущений  з поважних причин строк може бути поновле¬ний органом чи посадовою  особою, що розглядає скаргу.

Рішення вищого за підлеглістю державного органу, який роз¬глядав скаргу, в разі незгоди  з ним громадянина може бути оскар¬жено до суду в строк, передбачений законодавством України (ст. 17 Закону України «Про звернення громадян»),

19. Стаття 242 КЗпП (до внесення Законом України  від 18 лю¬того 1992 р. змін до  глави XV Кодексу) передбачала,  що спори, які виникають між працівниками і адміністрацією з приводу вста¬новлення нових або зміни існуючих умов праці, не врегульова¬них законом або іншими нормативними положеннями про пра¬цю, розглядаються адміністрацією за погодженням з профспіл-

ковим комітетом підприємства, а у разі недосягнення між ними згоди вирішуються за погодженням між вищими за підлеглістю господарськими та профспілковими органами.

20.  На  відміну від індивідуальних трудових  спорів про засто¬сування чинного  законодавства, спори про встановлення  або зміну умов праці є по суті колективними. Стаття 242 КЗпП була єди¬ною нормою, що встановлювала порядок розгляду таких спорів. При зміні глави XV Кодексу ст. 242 вилучено, і нині КЗпП не передбачає порядку розгляду спорів з приводу встановлення або зміни умов праці, не врегульованих законом чи іншими норма¬тивними положеннями про працю.

21.  Встановлення  або зміна умов праці, не  врегульованих чин¬ним законодавством, є предметом саме колективних  трудових спорів.

Навіть  якщо спір виник між колективом працівників і влас¬ником щодо неправильного застосування правових норм, які були встановлені попередньо, то це — індивідуальний спір. Напри¬клад, працівникам підприємства не нарахована премія, хоч вони своєю працею виконали умови, визначені положеннями про пре¬міювання.

Якщо  ж виплату такої премії не передбачено  ні законодавчи¬ми, ні локальними нормами, і працівники вимагають її встано¬вити, то при відмові власника або уповноваженого ним органу спір, що виник між  сторонами, є колективним. Він виникає  тоді, коли виникають розбіжності між сторонами соціально-трудових відносин щодо встановлення нових або зміни існуючих соціаль¬но-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди; виконання колективно¬го договору, угоди або окремих її положень; невиконання вимог законодавства про працю (ст. 2 Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 3 бе¬резня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1998. — № 34. - Ст. 227). 

12.Порядок  організації комісії по трудових спорах. 

Порядок створення та роботи комісії по трудових спорах визначений у главі 15 Кодексу  законів про працю України (КЗпП України).  

   Відповідно до статті 223 КЗпП України  комісія по трудових спорах  обирається загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації з числом працюючих не менш як 15 чоловік. Порядок обрання, чисельність, склад і строк повноважень комісії визначаються загальними зборами (конференцією) трудового колективу підприємства, установи, організації. Кількість робітників у складі комісії по трудових спорах підприємства повинна бути не менше половини її складу. 

   Комісія по трудових спорах  обирає із свого складу голову, його заступників і секретаря  комісії.  

   Трудовий спір підлягає розглядові в комісії по трудових спорах, якщо працівник самостійно або з участю профспілкової організації, що представляє його інтереси, не врегулював розбіжності при безпосередніх переговорах з власником або уповноваженим ним органом. 

   Працівник може звернутися до комісії по трудових спорах у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати – без обмеження будь-яким строком. Заява працівника, що надійшла до комісії, підлягає обов'язковій реєстрації. Тобто, Комісія повинна мати журнал реєстрації заяв. 

   Згідно зі статтею 226 КЗпП України  комісія по трудових спорах  зобов'язана розглянути трудовий  спір у десятиденний строк  з дня подання заяви. Спори повинні розглядатися у присутності працівника, представників власника або уповноваженого ним органу, за винятком, коли працівник не заперечує проти такого розгляду за його відсутності, однак це допускається лише за його письмовою завою.  

   Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи.

   Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів.  

   На засіданні комісії ведеться  протокол, який підписується головою  або його заступником і секретарем. Комісія по трудових спорах  приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу.

У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник  або уповноважений ним орган можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня вручення їм виписки з протоколу засідання комісії чи його копії. Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим ним органом у триденний строк по закінченні десяти днів, передбачених на їх оскарження. 

   У разі невиконання власником  або уповноваженим ним органом  рішення комісії по трудових  спорах у встановлений строк  працівникові комісією по трудових  спорах підприємства, установи, організації  видається посвідчення, що має силу виконавчого листа (стаття 230 КЗпП України).  

   На підставі посвідчення, пред'явленого  не пізніше тримісячного строку  до районного, міського (міста  обласного значення), районного у  місті відділу державної виконавчої  служби, державний виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку. 

   Посвідчення не видається, якщо  працівник чи власник або уповноважений  ним орган звернувся у встановлений  строк із заявою про вирішення  трудового спору до районного,  районного у місті, міського чи міськрайонного суду. 

13.Розгляд  трудових спорів  в комісії по  трудових спорах. 

Працівник може  звернутися  до  комісії  по трудових спорах у тримісячний  строк  з  дня,  коли  він  дізнався  або  повинен  був  дізнатися  про  порушення  свого  права,  а  у  спорах про виплату належної йому заробітної плати - без обмеження будь-яким строком.

Тримічячний строк  для звернення до комісії  з трудових спорів обчислюється з  дня виникнення у працівника права  на пред’явлення відповідної вимоги, тобто коли працівник дізнався чи мав дізнатися про порушення свого права. День виникнення права пред’явити вимогу в число днів тримісячного строку не зараховується.

У разі  пропуску  з  поважних  причин  установленого   строку комісія  по трудових спорах може його поновити.

У законодавстві  відсутній перелік підстав, що дають  право органам по розгляду трудових спорів поновити строки звернення у  разі їх пропуску.  Це платня вирішується  в кожному випадку з урахування причин, які призвели до несвоєчасного  звернення за захистом трудового права.

Заява працівника,   що   надійшла   до   комісії,    підлягає обов'язковій реєстрації.

Комісія по трудових спорах зобов'язана розглянути трудовий спір у десятиденний строк  з дня подання заяви.

Спори повинні розглядатися у присутності працівника, який подав заяву, представників власника або уповноваженого ним органу.

Розгляд спору за відсутності працівника допускається лише за його письмовою  заявою. За бажанням працівника при  розгляді спору від його імені  може виступати представник профспілкового органу або за вибором працівника інша особа, в тому числі адвокат. У разі нез'явлення працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви відкладається до наступного засідання. При повторному нез'явленні працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття цієї заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах тримісячного строку з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Информация о работе Лекции по "Трудовому праву"