Лекции по "Трудовому праву"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Ноября 2011 в 02:06, курс лекций

Описание

При здійсненні відносин людей під час трудової діяльності між працівниками і власниками підприємств або уповноваженими ними органами можуть виникати й часто виникають різного роду непорозуміння. Здебільшого вони носять індивідуальний характер, для вирішення яких законодавством про працю передбачено певний порядок, що є досить відпрацьованим і сталим.

Работа состоит из  1 файл

ПРТС ответы на модуль.doc

— 404.00 Кб (Скачать документ)

Комісія по трудових спорах має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних, бухгалтерських та інших перевірок, вимагати від власника або уповноваженого ним органу необхідні розрахунки та документи. Засідання комісії по трудових спорах вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин обраних до її складу членів. Працівник і власник або уповноважений ним орган мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Член комісії, якому заявлено відвід, не бере участі у вирішенні питання про відвід. На засіданні комісії ведеться протокол, який підписується головою або його заступником і секретарем.

Комісія по трудових спорах приймає рішення більшістю голосів її членів, присутніх на засіданні. У рішенні зазначаються: повне найменування підприємства, установи, організації, прізвище, ім'я та по батькові працівника, який звернувся до комісії, або його представника, дата звернення до комісії і дата розгляду спору, суть спору, прізвища членів комісії, власника або представників уповноваженого ним органу, результати голосування і мотивоване рішення комісії. Копії рішення комісії у триденний строк вручаються працівникові, власникові або уповноваженому ним органу. 

14.Виконання  рішень комісії  по трудових спорах. 

Рішення комісії по трудових спорах підлягає виконанню власником або уповноваженим  ним органом у триденний строк  по закінченні десяти днів, передбачених на його оскарження (стаття 228), за винятком випадків, передбачених частиною п'ятою статті 235 цього Кодексу.

Протягом  трьох днів після закінчення десятиденного  строку на оскарження рішення комісії  по трудових спорах воно має бути виконано. Якщо рішення комісії оскаржено  у суді, воно не підлягає виконанню до винесення судом рішення про залишення у чинності рішеннякомісії по трудових спорах і набрання законної сили цим рішенням, зрозуміло, якщо суд не скасує його. Рішення про поновлення па роботі, прийнято комісією по трудових спорах у зв'язку з незаконним переведенням працівника на іншу роботу, піддягає негайномувиконанню (частина п'ята ст. 235 КЗпП).

У разі невиконання власником або уповноваженим  ним органом рішення комісії  по трудових спорах у встановлений строк (стаття 229) працівникові комісією по трудових спорах підприємства, установи, організації видається посвідчення, що має силу виконавчого листа. 

         У посвідченні вказуються: найменування  органу, який виніс рішення щодо  трудового спору, дати його  прийняття і видачі по­свідчення; прізвище, ім'я та по батькові працівника; рішення по суті спору. Посвідчення засвідчується підписом голови або заступника голови комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації та печаткою комісії по трудових спорах. 

         Посвідчення не видається, якщо працівник чи власник або уповноважений ним орган звернувся у встановлений статтею 228 строк із заявою про вирішення трудового спору до районного (міського) суду. 

         На підставі посвідчення, пред'явленого  не пізніше тримісячного строку до районного (міського) суду, судовий виконавець виконує рішення комісії по трудових спорах у примусовому порядку. 

         У разі пропуску працівником  установленого тримісячного строку  з поважних причин комісія  по трудових спорах, що видала посвідчення, може поновити цей строк. 

   

          1. При застосуванні ст. 230 КЗпП  слід враховувати, що до неї  не вносились зміни в зв'язку  з прийняттям законів "Про  державну виконавчу службу" і  "Про виконавче провадження". В зв'язку з цим ст. 230 КЗпП може застосовуватись тільки в частині, що не суперечить названим законам. 

          2. Невиконання власником рішення  комісії по трудових спорах  у строки, встановлені ст. 229 КЗпП  та частиною п'ятою ст. 235 КЗпП  будь-яких санкцій стосовно власника  не спричинює, але дає право працівнику вимагати примусового виконання рішення комісії по трудових спорах. 

          3. На наступний день після закінчення  строку добровільного виконання  рішення комісії по трудових  спорах, якщо власник не оскаржив  це рішення і не виконав його, працівник має право вимагати видачі йому посвідчення, яке має силу виконавчого листа (є підставою для примусового виконання рішення комісії по трудових спорах). Оскільки посвідчення має бути підписане головою або заступником голови комісії по трудових спорах, до них і слід звертатися з проханням про видачу посвідченні, якщо тільки ця робота не доручена комусь із працівників підприємства у порядку виконання власником обов'язку з організаційно-технічного забезпечення комісії по трудових спорах (частина шоста ст. 223 КЗпП). 

          4.  Посвідчення на примусове  виконання рішення комісії по  трудових спорах має бути належно  оформлене, підписане головою  комісії по трудових спорах  або його заступником і скріплене  печаткою комісії по трудових  спорах. Посвідчення за змістом має відповідати вимогам, які вказані не тільки в частині другій ст. 230 КЗпП, а і в ст. 19 Закону "Про виконавче провадження", яка передбачає, зазначення в виконавчих документах таких даних: 

          1)  назви документа, дати видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ;                               > 

          2) дати і номера рішення, за  яким видано виконавчий документ; 

          3) найменування стягувача і боржника, їх адрес, дати і місця народження боржника та його місця роботи (для громадян), номерів рахунків у кредитних установах (для юридичних осіб); 

          4)  резолютивної частини рішення; 

          5) дати набрання чинності рішенням; 

          6) строку пред'явлення виконавчого  документа до виконання. 

          5. Працівник має право пред'явити  посвідчення вдержавну виконавчу  службу протягом трьох місяців.  Частина четверта ст. 230 КЗпП не  установлює, з якого дня обчислюється  цей тримісячний строк. З цієї  статті можна зробити висновок  про те, що строк для одержання працівником посвідчення на право примусового виконання рішення комісії по трудових спорах взагалі не встановлений, тобто цей строк не обмежений. Що ж до тримісячного строку для пред'явлення посвідчення до виконання, то його слід обчислювати з дня його одержання працівником в комісії по трудових спорах (п. З частини другої ст. 21 Закону "Про виконавче провадження").

6. Якщо  у примусовому виконанні рішення  комісії по трудових спорах  державний виконавець працівнику  відмовив за мотивом пропущення строку на пред'явлення посвідчення до виконання, працівник має право звернутися до комісії по трудових спорах з заявою про поновлення цього строку. Комісія має право поновити цей строк, якщо він пропущений з поважних причин. Якщо він пропущений без поважної причини, комісія відмовляє працівнику у поновленні строку. У такому разі рішення комісії потрудових спорах примусово не може бути виконане, але добровільно власник може його виконати у будь-який час. 

15.Оскарження  рішення комісії  по трудових спорах. 

У разі незгоди з рішенням комісії по трудових спорах працівник чи власник  або уповноважений ним орган  можуть оскаржити її рішення до суду в десятиденний строк з дня  вручення їм виписки з протоколу  засідання комісії чи його копії. Пропуск вказаного строку не є підставою для відмови у прийнятті заяви. Визнавши причини пропуску поважними, суд може поновити цей строк і розглянути спір по суті. В разі, коли пропущений строк не буде поновлено, заява не розглядається, і залишається в силі рішення комісії по трудових спорах.

1.  Працівник,  що звернувся в комісію по  трудових спорах, атакож власник  мають право оскаржити рішення  комісії у суді протягом десяти  днів після вручення їм копії  рішення. Цей строк, згідно  зі ст. 228 КЗпП, обчислюється зі  дня вручення витягу із протоколу засідання комісії або його копії, хоч ст. 227 КЗпП установлює лише одну форму інформування працівника і власника про прийняття рішення — вручення копії рішення. Формою оскарження, оскільки інше не передбачено Цивільним процесу­альним кодексом України, с позовна заява. Але ж подача власником не згодним з рішенням комісії по трудових спорах, позовної заяви була б нелогічною, оскільки суд за заявою власника порушує справу за позовом працівника до підприємства (п. 4 Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. Розділ XIV. Трудове право). Тому власник мас. подавати до суду заяву (а по позовну заяву).

2.  Пропуск  строку на оскарження рішення  комісії по трудових спорах  не є підставою для відмови  у прийнятті судом позовної заяви. Суд може визнати причини пропуску строку на оскарження рішення комісії по трудових спорах поважними, відновити цей строк і розглянути спір по суті. Якщо ж строк, протягом якого могло бути оскаржене рішення комісії по трудових спорах, пропущений без поважної причини, рішення комісії по трудових спорах залишається чинним, а заява про його перегляд "не розглядається". Це формулювання ст. 228 КЗпП ("заява не розглядається") не зовсім погоджується з нормами Цивільного процесуального кодексу. Ст. 229 ЦПК не встановлює такої підстави для залишення заяви без розгляду, як пропуск строку на оскарження рішення комісії по трудових спорах. З урахуванням ст. 228 КЗпП Верховний Суд України дійшов висновку про те, що строк оскарження у суді рішення комісії по трудових спорах є строком процесуальним, а тому його пропущення згідно зі ст. 85 ЦПК є підставою для залишення заяви без розгляду (п. З Правових позицій щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. Розділ XIV. Трудове право).

3.  Крім  того, як випливає з п. 2 ст. 231 КЗпП, заяву до суду про скасування рішення комісії по трудових спорах має право подати і прокурор. 

16. Право працівників на судовий захист. 

   

17. Розгляд трудових спорів у судах. 

Другим  органом по розгляду трудових спорів є районний (міський) суд. Право на судовий захист - одна із найважливіших гарантій охорони трудових прав трудящих. Тому чим доступніша можливість його використання, тим краще забезпечується законність у сфері трудових правовідносин.

   В районних (міських) судах розглядаються трудові спори за заявою працівника або власника чи уповноваженого ним органу, коли вони не згодні -і рішенням КТС підприємства чи його підрозділу; прокурора, коли він вважає, що рішення комісії по трудових спорах суперечить чинному законодавству.

   Безпосередньо в районних (міських)  судах розглядають трудові спори  за заявами працівників підприємств,  де КТС не обирається; працівників  про поновлення на роботі незалежно  від підстав припинення трудового  договору, зміни дати і формулювання  причини звільнення, оплати за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади членів громадських та інших об'єднань громадян за рішенням органів, що їх обрали, та трудових спорів суддів та прокурорсько-слідчих працівників; керівника підприємства (філіалу, представництва, відділення та іншого обособленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, його заступників, а також посадових осіб таможенних органів, державних податкових адміністрацій, яким присвоєні персональні звання, службових осіб державної контрольно-ревізійної служби і органів державного контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються і призначаються на посади державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причин звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладення дисциплінарних стягнень, за винятком спорів про дострокове звільнення від виборної платної посади та трудових спорів суддів і прокурорсько-слідчих працівників; власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству; працівників з питань застосування законодавства про працю, коли спір відповідно до чинного законодавства попередньо був вирішений власником або уповноваженим ним органом і профспілковим органом підприємства у межах наданих їм прав.

Информация о работе Лекции по "Трудовому праву"