Безробіття – одна із головних проблем сьогодення

З особами, які бажають брати участь у громадсь¬ких роботах, укладається строковий трудовий до¬говір з правом його продовження за погодженням сторін до вирішення питання про їх праце¬влаштування на підходящу роботу. При цьому без¬робітні мають переважне право на укладання таких строкових договорів. До оплачуваного робочого часу безробітного, зайнятого на оплачуваних громадських роботах, додасться 2 години на тиждень, призначені для пошуку підходящої роботи, та відвідування цен¬тру зайнятості. За бажанням громадян може прово¬дитися підсумований облік робочого часу безробітно¬го, використовуватися гнучкі форми організації робочого дня і робочого тижня, а також запроваджу-ватися скорочений режим роботи з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

Під час організації  оплачуваних громадських робіт можуть виконуватися такі види робіт:

а) благоустрій та озеленення територій населених пунктів, зон  відпочинку і туризму;

б) підсобні та ремонтні роботи на будівництві житла, об'єктів  соціальної сфери (дитячих дошкіль¬них  закладів, спортивних майданчиків, закладів культури і охорони здоров'я, будинків для осіб по¬хилого віку та інвалідів, інших об'єктів);

в) будівництво шляхів, водопровідних, каналіза¬ційних, газових, залізничних, портових та інших транспортних споруд;

г) землевпорядні та меліоративні роботи;

д) виконання сільськогосподарських  робіт (під час весняно-польових робіт, збирання врожаю, сіноко¬сіння);

е) окремі види робіт на овочевих базах (переби¬рання овочів, розфасування їх та інші);

є) виконання вантажно-розвантажувальних  робіт на залізницях тощо;

ж) догляд за особами похилого віку та інваліда¬ми, а також догляд за хворими в закладах охорони  здоров'я; відбудова історико-архітектурних  пам'я¬ток, заповідників, виконання  робіт з метою забезпе¬чення  діяльності підприємств соціальної інфраструк¬тури міста чи села;

з) збирання та заготівля  лікарських рослин і ягід;

и) інші доступні види трудової діяльності.

Для організації оплачуваних  громадських робіт можна використовувати  на договірній основі тимча¬сову роботу на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) на строк до 2-х місяців Забо-роняється використовувати під оплачувані гро¬мадські роботи вакантні робочі місця Державна служба зайнятості, підприємство, працівник можуть розірвати договір у разі, коли однією зі сторін не ви¬конуються встановлені договором умови. Оплата праці осіб, зайнятих на оплачуваних громадських роботах, здійснюється за рахунок коштів місцевих бюджетів та підприємств за фактично виконану ро¬боту і не може бути меншою мінімального розміру заробітної плати, встановленої законодавством, за умови якісного виконання норм праць Підприємства можуть встановлювати відповідні доплати до заро¬бітної плати згідно з законодавством. На осіб, зайня¬тих на оплачуваних громадських роботах, поширю¬ються соціальні гарантії, включаючи право на пенсійне забезпечення, виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю. Період участі безро¬бітних у оплачуваних громадських роботах зараховується до загального трудового та безперервного трудового стажу. За безробітними громадянами в пе¬ріод участі в оплачуваних громадських роботах збе¬рігається виплата допомоги у зв'язку з безробіттям.

Ще однією з гарантій забезпечення безробітних тимчасовою трудовою діяльністю є забезпечення участі безробітних у сезонних роботах, на участь в яких вони мають переважне право. Докладно поря¬док організації сезонних робіт визначено Положенням про порядок організації сезонних робіт, яке затвер¬джене постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року № 5781. Відповідно до вказаного положення сезонні роботи організовують підпри¬ємства, установи, організації за сприяння Державної служби зайнятості і місцевих органів виконавчої влади для підвищення ефективності виробництва трудонедостатніх регіонів та прискорення їх еконо¬мічного розвитку. При цьому сезонними вважаються роботи, які через природні і кліматичні умови вико¬нуються не весь рік, а протягом певного періоду (се-зону), але не більше 6 місяців. Перелік сезонних робіт та сезонних галузей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року №2782. Направлення робітників на сезонні роботи проводиться центрами зайнятості за прямими дого¬ворами з підприємствами, установами та організаці¬ями усіх форм власності, які потребують додаткової робочої сили, і здійснюється на добровільних заса¬дах. Оплата праці осіб, зайнятих на сезонних робо¬тах, здійснюється на основі трудових договорів за фактично виконану роботу згідно з нормами, розцін¬ками,   тарифними    ставками,    які    діють    на підприємстві, і не може бути нижчою розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законо¬давством України, за умови виконання норм праці Трудовий договір між підприємством та робітником укладається відповідно до законодавства України. Після закінчення строку дії трудового договору гро¬мадяни мають право на перереєстрацію в Державній службі зайнятості за місцем постійного проживання.

 

2.2 Правові підстави  для припинення виплати допомоги  у зв'язку з безробіттям та  матеріальної допомоги у зв'язку  з частковим безробіттям.

Виплата допомоги у зв'язку з безробіттям та ма¬теріальної допомоги у зв'язку з безробіттям в Ук¬раїні припиняється у таких випадках:

1) працевлаштування безробітного;

2) поновлення безробітного  на роботі за рішенням суду;

3) вступу до навчального  закладу на навчання з відривом від виробництва;

4) проходження професійної  підготовки, пере¬підготовки або  підвищення кваліфікації за направ¬ленням  державної служби зайнятості;

5) призову на строкову  військову або альтерна¬тивну (невійськову)  службу;       

6) набрання законної  сили вироком суду про поз¬бавлення  волі безробітного або направлення  його за рішенням суду на  примусове лікування;

7) отримання права  на пенсію відповідно до зако¬нодавства України;

8) призначення виплати  на підставі документів, що містять  неправдиві відомості;

9) подання письмової  заяви про бажання здійсню¬вати  догляд за дитиною до досягнення  нею триріч¬ного віку;

10) подання письмової  заяви про відмову від по¬слуг державної служби зайнятості;

11) переїзду на постійне  місце проживання в іншу місцевість;

12) закінчення строку  їх виплати;

13) зняття з обліку  за невідвідування без поваж¬них  причин державної служби зайнятості 30 і біль¬ше календарних днів;

14) смерті безробітного.

Виплата допомоги у зв'язку з безробіттям, мате¬ріальної допомоги у зв'язку з безробіттям припи¬няється  на період призначення безробітній  жінці до¬помоги у зв'язку з  вагітністю та пологами, допомоги для  доглядом безробітним за дитиною  до досягнення нею трирічного віку.

Тривалість виплати допомоги у  зв'язку з безро¬біттям скорочується на строк до 90 календарних днів у  разі:

1) звільнення з останнього місця  роботи за влас¬ним бажанням  без поважних причин (на 90 кален¬дарних  днів);

2) звільнення з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 КЗпП України (на 90 календар-них днів);

3) відмови безробітного від двох  пропозицій підходящої роботи  або професійної підготовки, пере¬підготовки, підвищення кваліфікації;

4) приховування відомостей про  праце¬влаштування на тимчасову  роботу в період одер¬жання  допомоги у зв'язку з безробіттям;

5) порушення умов і строку  реєстрації та пере¬реєстрації  як безробітного, а також недотримання  рекомендацій щодо сприяння працевлаштуванню;

6) перереєстрації безробітного, який  був знятий з обліку за невідвідування  державної служби зайня¬тості  більше 30 календарних днів без  поважних при-чин та не сприяв  своєму працевлаштуванню;

7) відмови від роботи за спеціальністю, про¬фесією, набутою після професійної підготовки, пере¬підготовки або підвищення кваліфікації за направ¬ленням державної служби зайнятості;

8) припинення без поважних причин  професійної підготовки, перепідготовки  або підвищення кваліфі¬кації  за направленням державної служби зайнятості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Організація правовлаштування  безробітних.

3.1 Поняття працевлаштування  насе¬лення.

Працевлаштування —  це система організацій¬них, економічних  та правових заходів, що забезпе¬чують  трудову зайнятість населення України. Деякі фахівці з трудового  права, такі як Н. Б. Болотіна, Г. І Чанишева, О. Г. Гирич, виділяючи різні форми працевлаштування, розділяють працевлаштування в широкому та вузькому значенні При цьому під пра-цевлаштуванням у широкому значенні розуміються всі форми трудової діяльності населення, включаю¬чи самостійну зайнятість. У вузькому значенні під працевлаштуванням розуміється трудова діяльність, що здійснюється на підставі трудового договору, який укладається сторонами за сприяння Державної служби зайнятості або суб'єктів підприємницької діяльності, що надають платні послуги, пов'язані з профорієнтацією населення, посередництвом у пра¬цевлаштуванні громадян в Україні та за кордоном. Оскільки основу предмета правового регулювання трудового права України становлять правовідносини трудового найму, то в подальшому поняття праце¬влаштування буде розглядатися виключно у вузько¬му значенні.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про зай¬нятість населення» громадяни мають право на пра¬цевлаштування  І вибір місця роботи через  звернення до підприємства, установи, організації, індивідуаль¬ного селянського (фермерського) господарства і до іншого роботодавця або за безплатного сприяння

Державної служби зайнятості Іноземці та особи без громадянства, крім найнятих відповідно до угод про  розподіл продукції, що передбачені статтею 8 Зако¬ну України «Про угоди про розподіл продукції» , які прибули в Україну на визначений термін, одержу¬ють право на трудову діяльність лише за наявності в них дозволу на працевлаштування, виданого Дер¬жавною службою зайнятості України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Працевлаштування в Україні іноземців, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаш-тування

З аналізу норм трудового законодавства України можна визначити такі організаційно-правові форми працевлаштування громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства:

а) укладення громадянами  трудових договорів в індивідуальному  порядку;

б) укладення громадянами трудових договорів при організованому наборі;

в) переведення працівників  за їхньою згодою на інші підприємства, організації, установи;

г) укладення трудового  договору за направленням Державної  служби зайнятості України;

д) укладення громадянами трудових договорів за сприяння суб'єктів підприємницької діяльності, що займаються посередництвом у працевлаштуванні громадян.

Оскільки організаційно-правові  форми праце¬влаштування громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, що визначені у п. «а»-«н», докладно розглянуто у розділі підручника «Трудовий договір», в подальшому в цій главі вони не розг¬лядатимуться.

Основні правові засади організації працевлашту¬вання  населення в Україні, включаючи  визначення кола суб'єктів системи  працевлаштування, їх прав та обов'язків, відповідальності, державних гарантій реалізації прав на працю громадян та додаткових гарантії щодо працевлаштування окремих категорій населення України, визначені КЗпП України та За¬коном України «Про зайнятість населення» , який є комплексним міжгалузевим законодавчим актом. Згідно з останнім реалізацію державної політики зайнятості населення в Україні, включаючи його працевлаштування, покладено Законом на Державну службу зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної по¬літики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування (ст. 17 Закону України «Про зайнятість населення»). Правовий ста¬тус Державної служби зайнятості в Україні визна¬чено Законом України «Про зайнятість населення» та Положенням про державну службу зайнятості, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Ук¬раїни від 29 квітня 1993 року № 472.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості складається з Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, об¬ласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації про¬фесійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій з контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. До складу державної служби зайнятості належать також  навчальні  заклади  професійної підготовки незайнятого населення, інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро  зайнятості,  центри  реабілітації  населення, підприємства, установи й організації, підпорядковані службі зайнятості. Послуги, пов'язані із забезпечен¬ням зайнятості населення, надаються Державною службою безоплатно. У складі Державної служби зайнятості створена інспекція, що здійснює контроль за виконанням законодавства про зайнятість підприємствами, установами й організаціями, неза¬лежно від форм власності і господарювання, ферме¬рами та іншими роботодавцями.