Безробіття – одна із головних проблем сьогодення

Курсова  робота

з   дисципліни  «Трудове право України»

на тему:

«Безробіття – одна із головних проблем сьогодення»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми  2009

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Примірний план.

1. Загальні положення безробіття населення.

2. Державне страхування на випадок безробіття.

3. Організація право влаштування безробітних.

4. Правовий аналіз стану безробіття в Сумській області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

Вступ

1. Загальні положення  безробіття населення.

1.1 Поняття правового  статусу без¬робітного.

1.2 Обов'язки безробітного.

2. Державне страхування  на випадок безробіття.

2.1 Гаранти забезпечення  безробітних тимчасовою трудовою  діяльністю.

2.2 Правові підстави  для припинення виплати допомоги  у зв'язку з безробіттям та  матеріальної допомоги у зв'язку з частковим безробіттям.

3. Організація право  влаштування безробітних.

3.1 Поняття працевлаштування  насе¬лення.

3.2 Порядок працевлаштування  за до¬помогою Державної служби  зайнятості населення.

3.3 Додаткові гарантії  працевлашту¬вання для окремих  категорій насе¬лення.

4. Правовий аналіз  стану безробіття в Сумській  області. 

Висновок

Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Безробіття – це соціально-економічне явище, при якому частина робочої  сили (економічно активне населення) не зайнята у сфері економіки. В Україні вперше у 1991 році з прийняттям Закону „Про зайнятість населення” законодавчо визначається безробіття. Згідно з нашим законодавством, безробітними вважаються люди працездатного віку, які втратили роботу з незалежних від них причин, не мають заробітку, а також ті громадяни, що виходять вперше на ринок праці, зареєстровані в центрах зайнятості, шукають роботу і здатні приступити до праці. За даними ООН сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток (750 млн. чол.). Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства. Безробітні у визначенні Міжнародної організації праці (МОП) - особи у віці 15-70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють трьом умовам:

• не мали роботи (прибуткового заняття);

• активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню;

• готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів.

Безробіття не може бути доцільним ні в економічному, ні в соціальному плані, оскільки його зростання створює цілий комплекс проблем: скорочується купівельна спроможність населення, бюджет втрачає платників  податків, підприємство – персонал. Зростають ризик соціального напруження, додаткові витрати на підтримку безробітних. Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого – великим суспільним лихом. Всі країни світу прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Взагалі експерти Міжнародної організації праці вважають, що найближчими роками в середньому в світі рівень безробіття досягне 10% і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна. Як відомо, після розпаду Радянського Союзу українське суспільство зустрілося з гострою проблемою безробіття, яка вимагала негайного вирішення. Але тогочасний уряд не зміг своєчасно і кваліфіковано вирішити питання, а у сучасносі воно набуло небачених форм і розмірів. Для того, щоб досягнути оптимального рівня безробіття (враховуючи сучасні показники) нам потрібно досконало зрозуміти суть безробіття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальні положення безробіття населення.

1.1 Поняття правового статусу без¬робітного.

Правовий статус безробітного включає а себе права безробітного, державні гарантії їх забезпечен¬ня  та його обов'язки. В Україні правовий статус без¬робітного був уперше законодавчо визначений Зако¬ном України  «Про зайнятість населенням». Згідно зі статтею 2 цього Закову безробітними є працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі; що шукають роботу, го-тові та здатні приступити до підходящої роботи. По¬рядок надання громадянам статусу безробітного виз¬начений Положенням про порядок реєстрації, пере¬реєстрації і ведення обліку громадян, що шукають роботу, і безробітних, виплати у зв'язку з безробіт¬тям, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки і перепідготовки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Украї¬ни від 27 квітня 1998 року № 5781. Згідно з Законом України «Про зайнятість населення» та зазначеним вище Положенням у разі відсутності підходящої ро¬боти рішення про надання громадянам статусу без¬робітних з одночасним призначенням допомоги у зв'язку з безробіттям приймається Державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання, як таких, що шукають роботу, і оформляється наказом центру зайнятості. Реєстра¬ція громадян провадиться при пред'явленні паспор¬та і трудової книжки, а в разі потреби — військово¬го квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про зай¬нятість  населення» не можуть бути визнані  безробіт¬ними громадяни:

а) віком до 16 років, за винятком тих, які працю¬вали і були вивільнені у зв'язку зі змінами  в органі¬зації виробництва і праці, реорганізацією, перепро¬філюванням і ліквідацією підприємства, установи й організації або скороченням чисельності (штату);

б) які «перше шукають  роботу і не мають про¬фесії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі відмови їх від проход-ження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

в) які відмовились  від двох пропозицій підходя¬щої  роботи з моменту реєстрації їх у службі зайня¬тості як осіб, які шукають роботу;

г) які мають право  на пенсію відповідно до зако¬нодавства України.

Крім поняття статусу  безробітного, законодавство України, а саме, статті 1, 24-26 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне соціальне стра¬хування на випадок безробіття» визначають також правовий статус громадян, які є частково безробіт¬ними Визначення в законодавстві України прав осіб, що є частково безробітними, на соціальне забезпе¬чення є новацією для законодавства України, яке водночас гармонізує його з нормами міжнародного трудового права, в тому числі з нормами Конвенції МОП № 44 «Про допомогу особам, що є безробітни¬ми з незалежних від них обставин» (1943 р.) та Кон¬венції МОП № 168 «Про розвиток зайнятості і захис¬ту від безробіття» (1988 p.).

Згідно зi вказаним Законом  України частково безробітними є  громадяни, що працюють за наймом, а  яких відбулося вимушене тимчасове  скорочення нормальної або встановленої законодавством Украї¬ни тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скороченім його розміру через тимча¬сове припинення виробництва без припинення тру¬дових відносин а причин економічного, технологічно¬го, структурного характеру» Порядок реєстрації громадян частково безробітними доки не визначений.

Норми, що регулюють часткове безробіття, відповід¬но до прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхуван¬ня на випадок безробіття» наберуть чинності лише за окремими рішеннями Верховної Ради України про їх введення, яке приймається, виходячи з еко¬номічних можливостей держави, щорічно під час затвердження Верховною Радою розміру страхових внесків.

Законодавство України  гарантує безробітним:

а) надання статусу  безробітного, якщо протягом семи днів працівнику не було запропоновано підхо¬дящої роботи;

б) матеріальне забезпечення на випадок безробіт¬тя, включаючи  право на одержання допомоги у  зв'язку з безробіттям, матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям, одноразової матеріальної до¬помоги  та ін.;

в) право на безоплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з випла¬тою стипендії;

г) право на включення  періоду перепідготовки та навчання нових професій, участі в оплачуваних  гро¬мадських роботах, одержання допомоги у зв'язку з безробіттям та матеріальної допомоги у зв'язку з безробіттям до загального трудового стажу, а також до безперервного трудового стажу;

д) сприяння в організації  власної підприємниць¬кої діяльності;

ж) сприяння їх участі в  громадських та сезонних роботах;

з) надання особливих  гарантій працівникам, які втратили роботу у зв'язку зі змінами в  організації виробництва і праці, тобто працівникам, трудовий договір  з якими було розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним  органу в зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чи¬сельності або штату працівників, і військовослуж¬бовцям, звільненим з військової служби у зв'язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію:

— збереження на новому місці роботи, на весь період професійного перенавчання з відривом від виробництва, середньої заробітної плати за попе¬реднім  місцем роботи;

— право на достроковий  вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством стро¬ку осіб перед пенсійного віку, які мають встановле¬ний законодавством про пенсійне забезпечення необ¬хідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах), а працівникам Чорнобильської АЕС, які вивільняються з роботи у зв'язку з достро¬ковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації, право на достроковий вихід на пенсію за два роки до встановленого законодавством строку осіб передпен¬сійного віку, які мають встановлений законодавством про пенсійне забезпечення необхідний загальний трудовий стаж (у тому числі на пільгових умовах).

Зазначені особливі гарантії поширюються також на працівників, які звільняються з підприємств, ус¬танов і організацій, незалежно  від форм власності, у зв'язку з виселенням або самостійним переселенням з території радіоактивного забруднення і зареєстру¬валися у місячний строк після звільнення в дер¬жавній службі зайнятості як такі, що шукають робо¬ту, та на осіб, що втратили роботу внаслідок нещасного випадку на виробництві або настання професійного захворювання, в результаті чого потребують професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації.

Матеріальне забезпечення безробітних в Україні здійснюються на засадах загальнообов'язкового дер¬жавного соціального страхування на випадок безро¬біття, які передбачають матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахова¬них осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового держав-ного соціального страхування на випадок безробіття. Відповідно до норм Закону України «Про загально¬обов'язкове державну соціальне страхування на випа¬док безробіття» застраховані особи, визнані у вста¬новленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працю¬вали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижню та сплачу¬вали страхові внески, мають право на допомогу у зв'язку з безробіттям залежно від страхового стажу.

Право на допомогу у зв'язку з безробіттям збері¬гається у разі настання перерви страхового стажу з поважних причин, якщо особа протягом місяця після закінчення цієї перерви зареєструвалась а установ¬леному порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами Закон визнає:

— навчання у професійно-технічних  та вищих навчальних закладах, клінічній  ординатурі, аспіран¬турі, докторантурі з денною формою навчання;

  — строкову військову службу,

— здійснення догляду  непрацюючою працездат¬ною особою за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалі¬дом віком до 16 років, а також за пансіонером, який за експертним медичним висновком потребує по¬стійного стороннього догляду;

— інші поважні причини, передбачені законодав¬ством України.

Відповідно до пункту 2 статті 22 зазначеного ви¬ще Закону особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передува¬ли початку безробіття, працювали менше 26 кален¬дарних тижнів, а також особи, які бажають віднови¬ти трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 КЗпП України, мають право на допомогу у зв'язку з безробіттям без урахування страхового стажу.

Допомога у зв'язку з безробіттям виплачується безробітним з восьмого дня після реєстрації застра¬хованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості Загальна тривалість виплати до¬помоги у зв'язку з безробіттям не може перевищу¬вати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги у зв'язку з безробіттям не може перевищувати 720 календарних днів. У разі чергового визнання в уста¬новленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується до¬помога у зв'язку з безробіттям, тривалість її випла¬ти враховується сумарна Допомога у зв'язку з без¬робіттям може виплачуватися одноразово для організації підприємницької діяльності безробітними, які не можуть бути працевлаштовані у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.