Виникнення, становлення і розвиток інтелектуальної власності

 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Договору становило  31.

• Ніццька угода. Ніццьку угоду про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків було укладено 15 червня 1957 року (переглянутої 14 липня 1967 року у Стокгольмі та 13 травня 1977 року у Женеві, а також зі змінами від 28 вересня 1979 року). Вона засновує класифікацію товарів і послуг з метою реєстрації товарних знаків і знаків обслуговування. Класифікація складається з переліку класів (на основі видів товарів і послуг), з яких 34 класи призначені для товарів і 11 класів — для послуг, а також алфавітного переліку товарів і послуг.

 За станом  на 1 жовтня 2003 р. загальне число  договірних держав Угоди становило  72.

• Локарнська угода. Локарнську угоду про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків було укладено 8 жовтня 1968 року (зі змінами від 28 вересня 1979 року). Угода засновує класифікацію промислових зразків, що складається з 32 класів і 223 підкласів, заснованих на різних видах товарів. Вона також включає алфавітний перелік товарів із вказівкою класів і підкласів, до яких належать товари. Перелік містить близько 6600 найменувань для різних видів товарів.

 Станом  на 1 жовтня 2003 р. загальне число  договірних держав Угоди становило  42.

• Страсбурзька угода (МПК). Страсбурзьку угоду про Міжнародну патентну класифікацію було укладено в 1971 р. Угода засновує Міжнародну патентну класифікацію (МПК), що підрозділяє всю область техніки на 8 розділів, що містять приблизно 69000 дрібних рубрик. Кожна з цих рубрик супроводжується символом, який привласнюється національним чи регіональним відомством промислової власності, що публікує патентний документ.

 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Угоди становило  53.

• Будапештський договір. Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури був укладений 28 квітня 1977 року (зі змінами від 26 вересня 1980 року). Основною рисою договору є те, що договірна держава, що допускає чи вимагає депонування мікроорганізмів для цілей патентної процедури, повинна визнавати для таких цілей депонування мікроорганізму в будь-якому «міжнародному органі по депонуванню», незалежно від того, чи розташований такий орган на чи поза межами території зазначеної держави. Це усуває потребу депонування в кожній країні, де вимагається охорона.

 У жовтні 2003 р. Азербайджанська Республіка  приєдналася до Будапештського  договору, таким чином загальне  число договірних держав Договору  стало 58.

• Найробський договір. Найробський договір про охорону олімпійського символу був укладений у 1981 р. Усі договірні держави зобов’язані охороняти олімпійський символ (п’ять переплетених кілець) від використання в комерційних цілях (у рекламних оголошеннях, на товарах, як знак тощо) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету.

 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Договору становило  41.

• Женевський акт Гаазької угоди. Женевський акт Гаазької угоди про міжнародну реєстрацію промислових зразків був укладений у 1999 р. Акт спрямований на перетворення системи в таку, що більшою мірою відповідає інтересам споживачів і полегшує приєднання до неї країн, чиї системи промислових зразків не дозволяють їм приєднатися до Гаазького акта 1960 р.

 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Женевського  акта становило 7.

 Акт набуває  чинності через три місяці  після здачі на збереження  ратифікаційних грамот чи актів  про приєднання шістьма державами,  за умови, що відповідно до  останніх щорічних статистичних  даних ВОІВ принаймні три з  цих держав задовольняють хоча  б одній з таких умов: у відповідній  державі чи стосовно неї було  подано щонайменше 3000 заявок на  охорону промислових зразків;  або у відповідній державі  чи стосовно неї жителями яких-небудь  інших держав було подано щонайменше 1000 заявок на охорону промислових  зразків.

• Договір про патентне право (PLT). Договір про патентне право (PLT) був укладений у 2000 р. Договір спрямований на гармонізацію і спрощення формальних процедур щодо національних і регіональних патентних заявок і патентів. З урахуванням значного зменшення вимог стосовно дати подачі PLT передбачає максимальний набір вимог, які може застосовувати відомство договірної сторони: відомство не може встановлювати будь-які інші формальні вимоги щодо питань, регульованих даним Договором.

 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав PLT становило 5.

 Договір  про патентне право набирає  сили через три місяці після  здачі державами Генеральному  директору ВОІВ десяти ратифікаційних  грамот чи документів про приєднання.

 Конвенція  UPOV (сорти рослин). Міжнародна конвенція  по охороні нових сортів рослин (Конвенція UPOV) була укладена в  1961 р. Конвенція має на меті  охорону нових сортів рослин  правом інтелектуальної власності.

 Станом  на 1 січня 2003 р. число договірних  держав Конвенції становило 52. 
 

Міжнародні  угоди у сфері  авторського права

• Бернська конвенція. Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів була укладена в 1886 р. У Конвенції викладаються і визначаються мінімальні стандарти охорони майнових і особистих немайнових прав авторів літературних і художніх творів.

 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Конвенції  становило 149.

• Женевська конвенція (фонограми). Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм була укладена в 1971 р. Женевська конвенція зобов’язує кожну договірну державу охороняти інтереси виробника фонограм, що є громадянином іншої договірної держави, від відтворення дублікатів фонограм без згоди на те виробника, а також від увозу таких дублікатів, коли таке відтворення чи ввіз здійснюється з метою поширення для загального відома, а також від поширення таких дублікатів для загального відома.

 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав Женевської  конвенції становило 69.

• Договір ВОІВ з авторського права (ДАП). Договір ВОІВ з авторського права був укладений у 1996 р. Він поширює охорону відповідно до авторського права на два додаткові об’єкти: комп’ютерні програми і компіляції даних чи іншої інформації («бази даних») у будь-якій формі, які за підбором і розташуванням змісту являють собою результат інтелектуальної творчості.

 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав ДАП становило  39.

Договори  ВОІВ з виконань і фонограм (ДВФ). Договір ВОІВ щодо виконань і фонограм був укладений у 1996 р. Договір  стосується прав інтелектуальної власності  двох груп бенефіціарів: виконавців (актори, співаки, музиканти та ін.) і виробників фонограм (фізичні чи юридичні особи, що беруть на себе ініціативу і несуть відповідальність за запис звуків виконання). Вони розглядаються у тому ж Договорі, тому що більшість прав, наданих Договором виконавцям, є правами, пов’язаними з їх записаними, чисто звуковими виконаннями (які є предметом фонограм).

 Станом  на 1 січня 2003 р. загальне число  договірних держав ДВФ становило  39. 

    6. Конституція України як основне джерело регулювання права ІВ 

    Частиною 1 статті 41 Конституції України передбачено  право кожного володіти, користуватися  і розпоряджатися результатами своєї  інтелектуальної та творчої діяльності.

    Згідно  частини 1 статті 54 Конституції, громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх  авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної  діяльності.

    Відповідно  до частини 2 статті 54 Конституції, кожен  громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої  діяльності; ніхто не може використовувати  або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом. 

    7. Цивільний кодекс  України як джерело  регулювання права  ІВ 

    Цивільний кодекс України визначає поняття  «право інтелектуальної власності», відображає його співвідношення з правом власності на річ, визначаються об'єкти, суб'єкти права, зміст майнових і  особистих немайнових прав інтелектуальної  власності, підстави їх виникнення, умови  використання об'єктів інтелектуальної  власності і передачі прав на них, визначаються наслідки порушення права  інтелектуальної власності і  способи судового захисту. Цивільний  кодекс також дає перелік об'єктів  права інтелектуальної власності. Цей перелік не є виключним. 

    8. Поняття та ознаки  об'єктів права  ІВ 
 

    ОЗНАКИ

    Об'єктами авторського права є твори  літератури, мистецтва і науки, що відповідають певним вимогам. Насамперед твір повинен бути творчим.

    Творчість — це інтелектуальна робота, спрямована на створення чогось нового. Творчий  характер твору означає, що він є  новим порівняно з раніше відомими. Для об'єктів авторського права  істотне значення має новизна  і змісту, і форми. Нова форма відображення відомого змісту характеризує твір як щось творче і спричинює визнання його об'єктом авторського права.

    Іншою ознакою об'єкта авторського права  є об'єктивна виразність — об'єкт  повинен існувати в певній формі, доступній для сприйняття іншими людьми.

    Суб'єктами авторських і суміжних прав є:

    1) суб'єкти з початковими правами  (автори, виконавці, виробники фонограм, організації віщання);

    2) правонаступники (спадкоємці, організації-правонаступники,  держава). 

    Автор — головний суб'єкт авторського  права. Це фізична особа, творчою  працею якої створено твір, що є об'єктом  авторського права. Не має значення його дієздатність. Моментом виникнення авторського права є завершення створення твору без офіційного оформлення авторства незалежно  від опублікування. Для виникнення іздійснення авторського права не потрібні реєстрація твору або інше спеціальне оформлення, або дотримання будь-яких формальностей.

    Суб'єктами авторського права можуть бути як громадяни України, так і іноземці.

    Особисті (немайнові) права — це право авторства, право на ім'я і право на захист твору та репутації автора безстроково. Ці права не переходять у спадщину. Особисті (немайнові) права автора закріплені ст. 13 Закону України "Про авторське  право і суміжні права". Автор  має такі особисті (немайнові) права:

    1) вимагати визнання свого авторства,  згадування свого імені у зв'язку  з використанням твору, якщо  це практично можливо;

    2) забороняти згадування свого  імені, якщо він як автор  твору бажає залишитись анонімом;

    3) вибирати псевдонім (вигадане  ім'я) у зв'язку з використанням  твору;

    4) протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні  твору, або будь-якому іншому  посяганню на твір, що може  зашкодити честі та репутації  автора;

    5) обнародувати твір. 

    9. Права авторів  відкриття та їх  захист 

Відповідно  до ст. 457 ЦК України наукове відкриття – це встановлення невідомих раніше, але об’єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Ознаки наукового  відкриття:

1. самостійний об’єкт права інтелектуальної власності;
2. існує в природі об’єктивно, людиною не створюється, а лише нею пізнається;
3. здійснює істотні зрушення науково-технічного прогресу, розвитку людства в цілому;
4. є теоретичною передумовою для автора створення певного винаходу чи іншого об’єкта промислової власності.