Виникнення, становлення і розвиток інтелектуальної власності

-Єдиним суб’єктом права інтелектуальної власності на наукове

відкриття є його автор.

Автором наукового відкриття є фізична  особа завдяки творчій 

праці якої це відкриття було зроблено. Якщо наукове  відкриття зроблено на підставі творчої  праці одночасно кількох осіб, вони вважаються співавторами наукового  відкриття.

• На наукове відкриття виникають лише особисті немайнові права інтелектуальної власності, а саме:

1) право надати науковому відкриттю своє ім’я;

2) право присвоїти науковому відкриттю спеціальну назву.

-Наукові відкриття мають надзвичайно велику цінність для всього людства, вони не визнаються об’єктами чиїхось виключних прав. Наукові відкриття мають бути доступними для використання усіма людьми.

      Тому  за законодавством України на наукові  відкриття не виникають майнові права інтелектуальної власності.

-Особисті немайнові права інтелектуальної власності на наукові відкриття засвідчуються спеціальним правоохоронним документом, який називається диплом.

Для набуття  права інтелектуальної власності  на наукове відкриття не достатньо  самого факту здійснення наукового  відкриття, необхідно щоб цей  факт був засвідчений дипломом.

Порядок видачі диплому на наукове відкриття  та його правова охорона регулюються  законом.

На сьогоднішній день такий закон ще не прийнято.

-У разі  порушення особистих немайнових  прав на наукове відкриття,  їх захист здійснюється у порядку  та способами, передбаченими для  захисту прав інтелектуальної  власності (ст. 432 ЦК України). 

    10. Поняття авторського  права, сфера його  дії 

    Авторське право (скор.: АП) — набір виключних прав, які дозволяють авторам літературних, мистецьких та наукових творів отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп'ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

    Авторське право є ключовою галуззю права  інтелектуальної  власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження  об'єкта (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їхнє «матеріальне втілення». Авторське право  не може використовуватись  для захисту абстрактних  ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані  у творі. Іншими словами, якщо ви придумали  новий та зручний  спосіб зав'язування шнурків на взутті, новий спосіб приготування яєчні або новий  склад розчину  для надування  мильних пузирів  і видали брошуру, у якій було описано  ці способи — то авторське право  захищатиме лише текст  брошур, а не винайдені  вами способи та речовину. 

    11. Законодавство про  авторське право  і суміжні права 

    Закон України "Про авторське  право і суміжні  права" 

Цей Закон охороняє особисті немайнові права і майнові  права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням  творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм  та організацій мовлення - суміжні  права.  

    12. Об'єкти, що охороняються  авторським правом 

    Закон України "Про авторське  право і суміжні  права"

    Стаття 8. Об'єкти авторського  права  

    1. Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

    1) літературні письмові твори белетристичного,  публіцистичного, наукового, технічного  або іншого характеру (книги,  брошури, статті тощо);

    2) виступи, лекції, промови, проповіді  та інші усні твори; 

    3) комп'ютерні програми;

    4) бази даних; 

    5) музичні твори з текстом і  без тексту;

    6) драматичні, музично-драматичні твори,  пантоміми, хореографічні та інші  твори, створені для сценічного  показу, та їх постановки;

    7) аудіовізуальні твори; 

    8) твори образотворчого мистецтва; 

    9) твори архітектури, містобудування  і садово-паркового мистецтва; 

    10) фотографічні твори, у тому  числі твори, виконані способами,  подібними до фотографії;

    11) твори ужиткового мистецтва, у  тому числі твори декоративного  ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо;

    12) ілюстрації, карти, плани, креслення,  ескізи, пластичні твори, що стосуються  географії, геології, топографії, техніки,  архітектури та інших сфер  діяльності;

    13) сценічні обробки творів, зазначених  у пункті 1 цієї частини, і обробки  фольклору, придатні для сценічного  показу;

    14) похідні твори; 

    15) збірники творів, збірники обробок  фольклору, енциклопедії та антології,  збірники звичайних даних, інші  складені твори за умови, що  вони є результатом творчої  праці за добором, координацією  або упорядкуванням змісту без  порушення авторських прав на  твори, що входять до них  як складові частини; 

    16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською  та іншими мовами іноземних  аудіовізуальних творів;

    17) інші твори.  

    2. Охороні за цим Законом підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).  

    3. Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі. 

    13. Співавторство. Види  співавторства 

    Закон України "Про авторське  право і суміжні  права"

    Стаття 13. Співавторство  

    1. Співавторами є особи, спільною  творчою працею яких створено  твір.

    Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам незалежно  від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або складається  із частин, кожна з яких має самостійне значення.

    Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними.

    Право опублікування та іншого використання твору в цілому належить всім співавторам.

    Якщо  твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то жоден  із співавторів не може без достатніх  підстав відмовити іншим у  дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.

    У разі порушення спільного авторського  права кожен співавтор може доводити своє право в судовому порядку.

    2. Якщо твір, створений у співавторстві,  складається з частин, кожна з  яких має самостійне значення, то кожен із співавторів має  право використовувати створену ним частину твору на власний розсуд, якщо інше не передбачено угодою між співавторами.

    3. Співавторством є також авторське  право на інтерв'ю. Співавторами  інтерв'ю є особа, яка дала  інтерв'ю, та особа, яка його  взяла. 

    Опублікування запису інтерв'ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв'ю.

    4. Винагорода за використання твору  належить співавторам у рівних  частках, якщо в угоді між  ними не передбачається інше. 

    Види

    Співавторство може бути нероздільним або роздільним.

• Нероздільним вважається таке співавторство, за якого неможливо виділити частину твору, що створена конкретним співавтором. Зміна або вилучення частини такого твору неминуче призведе до зміни інших частин твору, або до неможливості використовувати твір взагалі. Наприклад, якщо вилучити із підручника, що написаний декількома співавторами, деяких глав, такий підручник перестане бути цільним твором, а в деяких випадках його просто не можна буде використовувати.
• За роздільного співавторства у тієї чи іншої частини твору, що створений співавторами, існує конкретний автор. Роздільне співавторство існує тільки тому, що співавтори своєю угодою вирішили об'єднати частини твору, та використовувати їх разом. Наприклад, поєднання музики та слів призводить до появи нового твору — пісні, що заснована на роздільному співавторстві. Літературний твір із ілюстраціями також є прикладом роздільного співавторського твору.

 

    Співавторство та інтерв'ю

    Інтерв'ю  також є результатом співавторства. Співавторами інтерв'ю є особа, що надає інтерв'ю, а також особа, що бере його. Публікування інтерв'ю  дозволяється тільки за згоди особи, що його давала. Не варто плутати  інтерв'ю із записом розповіді  особи, що ділиться своїми спогадами  з особою, що здійснює запис її розповіді. Якщо оповідач та обробник сумісно  брали участь у створенні художньої  форми такого твору, то вони є співавторами. Якщо обробник виконує тільки технічну та редакторську роботу, то така робота не є співавторством. 

    14. Особисті немайнові  права автора 

    Закон України "Про авторське  право і суміжні  права"

    Стаття 14. Особисті немайнові  права автора  

    1. Автору належать такі особисті  немайнові права: 

    1) вимагати визнання свого авторства  шляхом зазначення належним чином  імені автора на творі і  його примірниках і за будь-якого  публічного використання твору,  якщо це практично можливо; 

    2) забороняти під час публічного  використання твору згадування  свого імені, якщо він як  автор твору бажає залишитись  анонімом;

    3) вибирати псевдонім, зазначати  і вимагати зазначення псевдоніма  замість справжнього імені автора  на творі і його примірниках  і під час будь-якого його  публічного використання;

    4) вимагати збереження цілісності  твору і протидіяти будь-якому  перекрученню, спотворенню чи іншій  зміні твору або будь-якому  іншому посяганню на твір, що  може зашкодити честі і репутації  автора.  

    2. Особисті немайнові права автора  не можуть бути передані (відчужені)  іншим особам. 

    15. Майнові права  автора 

    Закон України "Про авторське  право і суміжні  права"

    Стаття 15. Майнові права  автора  

    1. До майнових прав автора (чи  іншої особи, яка має авторське  право) належать:

    а) виключне право на використання твору;

    б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.