Теоретико - правові засади державного регулювання зовнішньої торгівлі в Україні

Невід’ємною складовою державного регулювання зовнішньої торгівлі є  адміністративний примус.

Особливості розвитку і захисту  зовнішньоекономічної діяльності в  Україні зумовлюють використання специфічних  заходів адміністративного примусу. Варто зазначити, що всі заходи адміністративного  примусу мають не тільки каральний, але й правозахисний  характер, і спрямовані на забезпечення   умов для розвитку зовнішньої торгівлі в Україні.

Аналіз чинного законодавства  України дає можливість стверджувати, що на сьогодні у ньому відсутнє не тільки визначення, а й взагалі  термін «адміністративний примус» [8].

Більшість науковців-адміністративістів [8]  визначають адміністративний примус як один з видів державного примусу, спрямований на забезпечення законності і правопорядку, та поділяють його заходи на три групи [4, с.234]:

1. Заходи адміністративного попередження (запобігання);

2. Заходи адміністративного припинення;

3. Заходи адміністративної відповідальності за вчинення певних правопорушень (адміністративні стягнення).

Ця класифікація була обґрунтована на початку 60-х років XX століття і сьогодні є найбільш поширеною. В даному підрозділі розглядається застосування заходів перших двох груп. 

Першою групою заходів  адміністративного примусу є  заходи адміністративного попередження (запобігання). Вони застосовуються з  метою попередження правопорушень  за умови, якщо їх вчинення лише передбачається. Сутність попередження правопорушень  полягає, по-перше, в тому, щоб не допустити протиправної поведінки  з боку конкретних осіб, які до такої  поведінки схильні; по-друге, в усуненні причин, що сприяють вчиненню правопорушень  і утворенню умов, які виключають протиправну поведінку. Характерною особливістю адміністративно-попереджувальних заходів є те, що вони застосовуються, коли правопорушення немає, вони не пов’язані з вчиненням правопорушення. Незважаючи на ярко виражений профілактичний характер, заходи такого роду здійснюються в примусовому порядку, тобто в процесі односторонньої реалізації юридично – владних повноважень компетентних органів.

Таким чином, заходи адміністративного  попередження (запобігання) правопорушень  в зовнішній торгівлі та заходи їх адміністративного припинення є  багатоманітними, їх застосування регламентується  різними нормативно-правовими актами, певні прогалини в яких створюють  труднощі щодо реалізації цих заходів.                                                         

4.2. Адміністративна  відповідальність за правопорушення  в зовнішній торгівлі.

Найбільш чітко окреслену  класифікаційну групу заходів адміністративного  примусу становлять примусові заходи впливу, які містяться в адміністративно-правових санкціях і застосовуються за порушення  адміністративно-правових установлень [5, с.194]. Їх головною особливістю є те, що вони застосовуються виключно як заходи відповідальності. 

Адміністративна відповідальність за правопорушення в зовнішній торгівлі являє собою частину загального інституту адміністративного права  – інституту адміністративної відповідальності. Тому для визначення специфіки застосування заходів адміністративної відповідальності до порушників законодавства необхідно  визначити саме поняття адміністративної відповідальності.

Об’єктом адміністративних правопорушень, що складають підгрупу таких спеціальних правопорушень  в зовнішній торгівлі як порушення  законодавства, що окремо регулює експорт, імпорт певних товарів, є встановлений законодавством порядок експорту/імпорту  певних товарів. До цих правопорушень, на наш погляд, варто віднести:

1. Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва (ст.164-13 КУпАП). [17]

2. Порушення законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом (ст.164-10 КУпАП).

3.  Порушення правил торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами (ст.156 КУпАП)

4. Порушення законодавства, що визначає порядок здійснення

міжнародних передач товарів  військового призначення і подвійного використання.

Вважаємо, що перелік стягнень, що можуть бути застосовані за порушення  законодавства в певній сфері, має  бути однаковим для суб’єктів  підприємницької діяльності – як юридичних, так і фізичних осіб.

Підсумовуючи викладене  в цьому розділі, можна дійти  висновку, що в чинному законодавстві  України щодо встановлення адекватних правопорушенням в зовнішній  торгівлі заходів адміністративного  примусу існує велика кількість  прогалин та протиріч, які ускладнюють  застосування цих заходів.

Аналіз чинного законодавства, проведений в цьому розділі, дозволяє констатувати, що нормативно-правові  акти передбачають систему заходів, спрямованих на попередження (запобігання) та припинення правопорушень в зовнішній  торгівлі.

В той же час, певні законодавчо  визначені запобіжні заходи, зокрема  в сфері державного експортного  контролю, не відповідають меті цих  заходів. Вважаємо, що в зазначеній сфері застосування самих процедур державного експортного контролю є  заходами попередження правопорушень.

Проведене мною дослідження дозволяє зробити висновок, що на законодавчому рівні передбачаються також заходи адміністративного припинення правопорушень в зовнішній торгівлі. До цієї групи заходів адміністративного примусу також належать адміністративно-господарські санкції, визначені Господарським кодексом України. Аналіз чинного законодавства зумовив висновок, що за своїм характером спеціальні санкції, передбачені статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», є адміністративно-господарськими. 

Вважаємо за необхідне, зазначити, що правопорушення в зовнішній торгівлі є одним із видів адміністративного  правопорушення (проступку), і може бути визначене як  протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом підприємницької  діяльності навмисно або з необережності, за яке законами України визначається адміністративна відповідальність.

На мою думку, за суб’єктом вчинення адміністративні правопорушення в зовнішній торгівлі можуть бути класифіковані на загальні та спеціальні. Вважаємо, що до загальних правопорушень в зовнішній торгівлі належать ті проступки, що вчинюються суб’єктом підприємницької діяльності, який не набув статусу суб’єкта зовнішньоторговельної діяльності або суб’єкта міжнародних передач товарів. Суб’єктом спеціальних правопорушень в зовнішній торгівлі є суб’єкт зовнішньоторговельної діяльності або суб’єкт міжнародних передач товарів. Відповідно до того, які саме діяння здійснює суб’єкт спеціальних правопорушень можна виділити певні , тобто, спеціальні адміністративні правопорушення.