Дослідження конкурентних переваг підприємства ЗАТ «Галичина»”

2.1.1. Принципи обґрунтування господарських рішень в умовах ризику

Для обґрунтування господарських  рішень в умовах ризику використовуються наступні принципи:

недоцільно ризикувати більше, ніж  це дозволяє розмір власного капіталу;

правило "розумного ризику";

необхідно заздалегідь передбачати  можливі наслідки ризику;

недоцільно ризикувати великим  заради малого;

позитивне рішення приймається  тільки у випадку відсутності  сумнівів, якщо вони є, те варто прийняти негативне рішення;

Недоцільно ризикувати більше, ніж  це дозволяє розмір власного капіталу. Сутність цього полягає в тому, що перш ніж прийняти рішення в умовах ризику ОПР слід:

визначити максимально можливий обсяг  збитку у випадку настання ризикової  події;

порівняти можливий обсяг збитку з  обсягом вкладеного капіталу;

порівняти можливий обсяг збитку із усіма власними фінансовими ресурсами, щоб визначити, чи не приведуть ці збитки до банкрутства підприємства (рис.8.1).

Рисунок 8.1 - Схема прийняття  рішень

Реалізація цього принципу може бути досягнута за допомогою розрахунку коефіцієнта ризику КР , що характеризує відношення максимально можливого збитку на власний капітал підприємства і розраховується по формулі:

Оптимальним вважається відношення рівне 30%. Ситуація банкрутства виникає, якщо даний коефіцієнт дорівнює 70%.

Правило "розумного  ризику" засновано на принципі 70:30, тобто, якщо керівник на 70% упевнений  в успіху справи, то дає свою згоду. 30% сумнівів, що залишилися, стануть стимулятором для розгляду мір, які варто прийняти у випадку невдачі.

Заздалегідь передбачати  можливі наслідки ризику. Реалізація даного принципу будується на оцінці вартості ризику. Під вартістю ризику розуміють сукупні збитки підприємства у випадку настання ризикової ситуації. При оцінці збитків варто виділяти:

прямі збитки, що безпосередньо  зв'язані з настанням ризикової  ситуації;

побічні збитки, що виникають  опосередковано і є результатом  виникнення прямих збитків.

Недоцільно ризикувати великим заради малого. Реалізація цього принципу передбачає порівняння очікуваного доходу з рівнем ризиків, що притаманні цій діяльності. Кількісно визначити ступінь співвідношення між доходом і ризиком можна за допомогою коефіцієнта ризик-віддачі, що розраховується в такий спосіб:

Значення коефіцієнта  ризику-віддачі не повинне перевищувати одиницю. При наявності альтернативних проектів одним із критеріїв вибору між ними є найбільше значення цього показника.

Позитивне рішення приймається  тільки у випадку відсутності  сумнівів, якщо вони є, то варто прийняти негативне рішення. При ухваленні  управлінського рішення необхідно  орієнтуватися тільки на найгірший  варіант, тобто прогноз розвитку ситуації повинний завжди бути песимістичним. Це стимулює розробку максимальної кількості альтернативних рішень, спрямованих на мінімізацію ризику, з яких необхідно вибрати найбільш ефективне чи оптимально прийнятне для даного підприємства в даній конкретній ситуації.

Для вибору обґрунтованого варіанту управлінського рішення в  умовах ризику використовується алгоритм експертизи кожного альтернативного  варіанту, представлений на рис. 8.2.

Рисунок 8.2 - Алгоритм експертизи кожного альтернативного варіанту господарського рішення

На першому етапі  розраховуються прогнозні значення результативних показників кожного  альтернативного варіанта господарського рішення. Для цього використовуються різні методи прогнозування рішення.

На другому етапі  розраховується коефіцієнт варіації результату.

На третьому етапі  порівнюється середній очікуваний доход  з коефіцієнтом варіації на пропонований альтернативний варіант рішення. Якщо коефіцієнт варіації результату не перевищує 25%, то середній очікуваний результат може бути визначений як типова характеристика розподілу. У цьому випадку вибір альтернативного варіанта можна здійснювати за критерієм максимально очікуваного результату. Якщо запропонована умова не виконується, то середній очікуваний результат не може бути критерієм вибору і доцільно продовжити вивчення інших альтернативних варіантів рішення.                                                                                         На четвертому етапі здійснюється порівняння ймовірності одержання максимально позитивного і мінімально негативного результату кожного варіанта рішення. Менш ризикованим відповідно до правил оптимальної мінливості результату варто вважати варіант рішення з мінімальним діапазоном між позитивним і негативним результатом його реалізації.

На заключному етапі  розраховуються і порівнюються показники  ризик-віддачі по кожному варіанту рішення. Критерієм вибору є максимальне  значення коефіцієнта ризик-віддачі.

2.2.  Методи господарських рішень

Для прогнозування господарських  рішень застосовуються різні кількісні  і якісні методи.

Кількісні методи базуються  на інформації, яку можна одержати, знаючи тенденції зміни параметрів або маючи статистично достовірні залежності, що характеризують виробничу діяльність об'єкта управління. До таких методів відносяться аналіз часових рядів, каузальне (причинно-наслідкове) моделювання, тощо.

В основу якісних методів  покладені експертні оцінки фахівців в області прийнятих рішень; наприклад, методи експертних оцінок, думка журі (усереднення думок експертів у релевантних сферах), моделі очікування споживача (опитування клієнтів) тощо.

Складні об'єкти прогнозуються  з використанням різних кількісних й якісних методів. Наприклад, прогноз економічної кон'юнктури (сукупність ознак, що характеризують стан економіки в певний період) базується на прогнозах у сфері обмежень по захисту навколишнього середовища, міжнародної торгівлі, попиту на продукцію, пропозиції продукції, і їхніх співвідношень. При цьому кожний із зазначених прогнозів, у свою чергу, ґрунтується на проміжних прогнозах різних процесів.

Відпрацьованими методами прогнозування економічної кон'юнктури  є: метод "мозкова атака", метод  Дельфі, метод екстраполяції тенденцій, морфологічний аналіз, імітаційне моделювання, динамічне моделювання, структурний аналіз тощо.

Аналіз (розкладання, розчленовування, розбір) - логічний прийом, метод дослідження, суть якого полягає в тому, що досліджуваний предмет подумки  розчленовується на складові елементи, кожний з яких потім досліджується окремо як частина розчленованого цілого, для того щоб виділені в ході аналізу елементи з'єднати за допомогою іншого логічного прийому - синтезу - у ціле, збагачене новими знаннями.

Під економічним аналізом розуміють прикладну наукову дисципліну, що представляє собою систему спеціальних знань, що дозволяють оцінити ефективність діяльності того або іншого суб'єкта ринкової економіки.

Теорія економічного аналізу дозволяє раціонально обґрунтувати, спрогнозувати на найближчу перспективу розвиток об'єкта управління й оцінити доцільність прийняття господарського рішення.

Основні напрямки економічного аналізу:

формулювання системи  показників, що характеризують роботу аналізованого об'єкта;

якісний аналіз досліджуваного явища (результату);

кількісний аналіз цього  явища (результату);

оформлення висновків  і конкретних рекомендацій, які витікають  із результатів аналізу.

Для розробки й прийняття  господарського рішення важливо  те, що такий аналіз є засобом  рішення основного завдання - виявлення резервів підвищення ефективності господарської діяльності в поліпшенні використання виробничих ресурсів, зниженні собівартості, підвищенні рентабельності й збільшенні прибутку, тобто спрямований на кінцеву мету реалізації управлінського рішення.

Розроблювачі теорії економічного аналізу підкреслюють його характерні риси.

Диалектичність підходу  до вивчення економічних процесів, яким властиві: перехід кількості  в якість, поява нової якості, заперечення заперечення, боротьба протилежностей, відмирання старого й поява нового.

Обумовленість економічних  явищ причинними зв'язками й взаємозалежністю.

Виявлення й вимір  взаємозв'язків і взаємозалежностей  показників, що базуються на знаннях  об'єктивних закономірностей розвитку виробництва й обігу товарів.

Економічний аналіз насамперед є факторним, тобто визначальний вплив комплексу економічних  факторів на результативний показник діяльності підприємства. Вплив різних факторів на економічний показник функціонування підприємства, фірми здійснюється за допомогою стохастичного аналізу.

У свою чергу, детермінований і стохастичний аналізи забезпечують:

установлення причинно-наслідкових  або ймовірнісних зв'язків факторів і результативних показників;

виявлення економічних  закономірностей впливу факторів на функціонування підприємства й вираження їх за допомогою математичних залежностей;

можливість побудови моделей (у першу чергу, математичних), впливів факторних систем на результативні  показники й дослідження з  їхньою допомогою впливу на кінцевий результат прийнятого господарського рішення.

На практиці використаються різні види економічного аналізу. Для  прийнятих господарського рішення  особливо важливі аналізи: оперативні, поточні, перспективні (по тимчасових відрізках); часткові й комплексні (по обсягу); по виявленню резервів, підвищенню якості й т.ін. (по призначенню); прогнозний аналіз. Прогнози дозволяють економічно обґрунтовувати стратегічні, оперативні (функціональні) або тактичні господарські рішення.

Багатоваріантність господарського рішення в умовах невизначеності й вплив додаткових факторів вимагають аналізу кожного з них. Вибір робиться на основі результатів економіко-математичного моделювання й системного аналізу.

Для рішення завдань  економічного аналізу функціонуючого підприємства використовуються різні методи й прийоми, техніка й технології. Це повинно забезпечувати: виявлення взаємозв'язків досліджуваного об'єкта управління із системою економічних факторів; їхнє розчленовування; аналіз і порівняння; визначення величини й особливостей впливу на об'єкт цих факторів; синтез отриманих результатів.

В економічній літературі виділяють дві групи способів і прийомів економічного аналізу: традиційні й математичні.

До традиційного відносять  методи економічного аналізу абсолютних, відносних і середніх величин; порівняння, угруповання й індексних, ланцюгових підстановок, балансовий тощо.

Абсолютні, відносні й  середні величини. Аналіз показників, економічних явищ, процесів, ситуацій починається з абсолютних величин. Абсолютний означає безвідносний, взятий поза зв'язком, без порівняння із чим-небудь.

Прикладами можуть бути: обсяг виробництва за вартістю або  в натуральних показниках, сума валового доходу, сума прибув В аналізі абсолютні  величини використаються як база для  розрахунку середніх і відносних  величин.

Відносний означає встановлений у порівнянні, у співставленні  із чим-небудь іншим, оцінюваний залежно  від яких-небудь умов тощо.

Економічний аналіз починається  з розрахунку відносної величини.

Наприклад, якщо планом передбачалося  випустити продукцію на 100 тис. грн., а випущено лише на 95 тис грн., то стосовно завдання це становить 95 %.

Відносні величини використовуються при аналізі динаміки явищ. Вони характеризують зміну показника, явища  в часі (відношення, наприклад, випуску  продукції за кілька років до базисного періоду, узятому за 100 %).

Середні величини узагальнюють відповідні сукупності типових однорідних показників, явищ, процесів. Вони зручні при порівнянні досліджуваної ознаки по різних сукупностях, дозволяють абстрагуватися від випадковості окремих коливань. У розрахунках застосовуються середня арифметична, середня зважена, мода й т.п.

Метод порівняння дозволяє оцінити роботу фірми, визначити  відхилення від планових показників, установити їхньої причини й виявити  резерви. Основні види порівнянь, застосовувані при аналізі:

звітні показники із плановими показниками;

планові показники з  показниками попереднього періоду;

звітні показники з  показниками попередніх періодів;

показники роботи за кожний день;

порівняння зі середньо галузевими даними;

показники якості продукції даного підприємства з показниками аналогічних підприємств-конкурентів й ін.

Метод порівняння вимагає  забезпечення порівнянності порівнюваних показників (єдність оцінки, порівнянність  календарних строків, усунення впливу розходжень в обсязі й асортиментах, якості, сезонних особливостей і територіальних розходжень, географічних умов і т.д.)

Індексний метод застосовується при вивченні складних явищ, окремі елементи яких невимірні. Як відносні показники, індекси необхідні для  оцінки виконання планових завдань, для визначення динаміки явищ і процесів. Індексний метод дозволяє провести розкладання по факторах відносних й абсолютних відхилень узагальнюючого показника; в останньому випадку число факторів повинне бути дорівнює двом, а аналізований показник представлений як їхній добуток.

Балансовий метод допускає зіставлення взаємозалежних показників господарської діяльності з метою  з'ясування й виміру їхнього взаємного  впливу, а також підрахунку резервів підвищення ефективності виробництва. При застосуванні балансового методу аналізу зв'язок між окремими показниками виражається у формі рівності підсумків, отриманих у результаті різних зіставлень.

Метод ланцюгових підстановок  укладається в одержанні ряду корегованих значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів (співмножників), фактичними. Порівняння значення двох вартим рядом показників у ланцюзі підстановок дозволяє обчислити вплив на узагальнюючий показник того фактору, базисне значення якого заміняється на фактичне.

Графічний метод є  засобом ілюстрації господарських  процесів і вирахування ряду показників й оформлення результатів аналізу. Графічне зображення економічних показників розрізняють по призначенню (діаграми порівняння, хронологічні й контрольно-планові графіки), а також по способі побудови (лінійні, стовпчикові, кругові, об'ємні, координатні тощо).