Дослідження конкурентних переваг підприємства ЗАТ «Галичина»”

 

Закінчення  табл. 1.1

Ознака	Види господарських  рішень
За характером при-  йняття	вибіркові (стосуються одного чи кількох бли-  зьких аспектів розглянутої проблеми); систематичні (охоплюють проблему в цілому, в усьому її різноманітті та взаємозв’язках)
За  способом прийняття	консультативне (припускає, що особа, котра його приймає остаточно, радиться з підлеглими або експертами, а потім, з урахуванням висловлених рекомендацій, робить власний вибір); спільне (приймається в результаті взаємної згоди всіх учасників на основі консенсусу); парламентське (приймається в результаті взаємної згоди більшості)
За широтою охоплення	загальні (стосуються однакових проблем усіх (декількох) підрозділів організації (наприклад, про час початку та закінчення робочого дня)); спеціальні (стосуються вузьких проблем одного підрозділу чи групи працівників)
З погляду зумовленості	запрограмовані (приймаються в стандартних регулярно повторюваних ситуаціях); незапрограмовані (приймаються в неординарних обставинах і вимагають індивідуального творчого підходу, що інтегрує досвід, дані спеціальних досліджень, мистецтво та чуття менеджера)
З погляду принципового підходу до варіантності	безальтернативне (приймається в тому випадку, якщо все зрозуміло, та зі становища, що склалося, є тільки один вихід (як правило, характерно для нескладних стандартних ситуацій і проблем)); бінарне (має на увазі альтернативу); багатоваріантне (припускає можливість вибору з досить великої кількості способів дії); інноваційне (приймається на основі штучного комбінування окремих найбільш придатних і несуперечних один одному характеристик тих рішень, що були в цілому відхилені)

 

 

1.3. Якість  і ефективність господарських  рішень

 

Високий рівень конкурентного  середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. При цьому особливе місце у системі показників, які дають можливість визначити доцільність прийнятого господарського рішення, посідає його якість.

Якість  господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження [49].

Основні параметри якісного рішення:

• повнота розв’язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);
• своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання);
• оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Показники якості прийнятого господарського рішення:

• показник ентропії (кількісної невизначеності проблеми); якщо проблема формулюється тільки якісно, то цей показник наближається до нуля, якщо лише кількісно — він наближається до одиниці;
• ступінь ризику (ймовірність появи випадку втрат (імовірність реалізації ризику); розмір можливого збитку від нього);
• імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і терміну;
• коефіцієнт апроксимації (ступінь адекватності теоретичної моделі фактичним даним, на базі яких вона була розроблена).

Основні умови забезпечення якості господарського рішення:

• застосування наукових підходів; використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання й економічного обґрунтування кожного рішення тощо;
• вивчення впливу економічних законів на ефективність ре- 
  алізації господарського рішення;
• забезпечення особи або групи, що приймає рішення, якісною інформацією;
• структуризація проблеми та побудова дерева рішень;
• забезпечення багатоваріантності рішень;
• правова обґрунтованість рішення;
• розробка та функціонування системи відповідальності та мотивації;
• наявність механізму реалізації рішення.

Інший аспект доцільності прийнятого господарського рішення полягає в його ефективності.

Під ефективністю господарського рішення розуміють ресурсну результативність, здобуту в результаті розробки, при- 
йняття та реалізації рішення на підприємстві.

Виділяють такі види ефективності господарського рішення [41], сутність яких розкрито на рис. 1.1.

Динаміка зміни ефективності господарських  рішень залежить від цілої низки чинників, а саме:

• людський фактор (необхідний рівень кваліфікації, знань і досвіду ОПР, організаторські здібності, дисциплінованість, творча активність; внутрішня культура, правова й екологічна культура, свобода особи; індивідуально-особистісні характеристики; загальний морально-психологічний клімат в організації, ступінь розуміння рішень, що зумовлює відповідне ставлення до справи; очікувана винагорода у випадку успіху чи, навпаки, острах можливого покарання в разі невдачі);
• інформаційний фактор (структура інформації та системи інформаційного забезпечення (рівень забезпечення інформа- 
  цією));
• організаційний фактор (здатність організації вчасно перешикуватися для усунення нестатків рішення проблеми відповідно до умов, що змінилися, пристосуватися до них); своєчасність виявлення проблеми та наявність необхідного запасу часу для виходу з наявної ситуації; стабільність, надійність функціонування організації, її стійкість до різного роду перешкод);
• матеріальний фактор (наявність необхідних ресурсів (природних, технологічних, інформаційних тощо), можливість вільного маніпулювання ними).

Ґрунтуючись на результатах практичних спостережень, слід зазначити, що кожен  з факторів може або сприяти, або  перешкоджати підвищенню ефективності ГР.

Загалом, ефективність господарського рішення визначається досягненням поставлених цілей [13]. Для цього воно має відповідати таким вимогам:

• мати механізм реалізації (тобто рішення слід сформулювати таким чином, щоб воно охоплювало організацію, контроль процесу його реалізації);
• бути науково обґрунтованим (розробка та прийняття рішення на основі пізнання й використання об’єктивних законів і тенденцій, властивих економіці);

 

Рис. 1.1. Види ефективності господарських рішень

• бути реальним (встановлення досяжних цілей, врахування наявних ресурсів і часу); можливість реалізації (забезпеченість відповідними ресурсами (управлінськими, матеріальними, людськими, правовими тощо); недопущення конфліктів);
• забезпечувати цілеспрямованість (відповідність цілям, поставленим перед об’єктом, діяльності якого рішення стосується безпосередньо);
• мати кількісну та якісну визначеність (обов’язкове встановлення конкретних, виражених у кількісних показниках, результатів проектованого здійснення рішення; якісна визначеність характеризує ту сторону рішення, що не може бути виражена кількісно);
• забезпечувати своєчасність розробки, прийняття та реалізації;
• мати конкретний зміст і обґрунтованість;
• враховувати реальний масштаб часу;
• забезпечувати оптимальність (забезпечення максимальної віддачі від потенційних можливостей у процесі реалізації рішення);
• бути гнучким (можливість зміни мети та (чи) алгоритму досягнення мети в разі зміни зовнішніх та внутрішніх умов);
• мати правомірність (дотримання правових норм його прийняття); законність рішення (несуперечність чинним нормативно-правовим актам);
• досягати оптимальності рішення (вибір такого варіанту, що забезпечить максимальний результат за мінімальних витрат);
• бути комплексним (облік можливих наслідків не тільки економічного, а й політичного, правового, психологічного та іншого характеру);
• можливість верифікації та контролю виконання.

Прийняття ефективного рішення  залежить також від наявності  певних умов та усунення перешкод (рис. 1.2).

Для вибору найкращого ГР необхідно  скористатися надійними інструментами оцінки їх ефективності. Якщо порівнювати процеси, у яких використовуються однакові ресурси, то краще те рішення, де вищий результат (чи нижчі витрати ресурсів). Набагато складніші ситуації, коли досягаються різні ефекти за використання різних ресурсів. У таких випадках часто використовують критерій ефективності, що виглядає як деякий відносний, питомий ефект, тобто результат, що припадає на одиницю використовуваних ресурсів [5]. Індикаторами такої оцінки служать багато показників ефективності: продуктивність праці, фондовіддача, матеріалоємність, собівартість, рентабельність тощо.

Рис. 1.2. Умови  та перешкоди прийняття ефективного  рішення

В основу оцінки ефективності прийнятих  рішень покладено системний підхід як найбільш розроблений і апробований. Виходячи з цього, основними принципами оцінки ефективності ГР треба вважати [5]:

• пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний період (цілі всіх структурних елементів прийняття рішення, цілі особи, яка приймає рішення, повинні бути погоджені та збігатися з основною метою організації);
• урахування невизначеності та надійність (урахування у при- 
  йнятті та реалізації рішень факторів невизначеності й випадковості);
• прогнозованість (прийняті рішення мають носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень — економічних, соціальних, екологічних тощо);
• єдність (усі елементи системи прийняття й реалізації рішень перебувають у взаємозв’язку та взаємозалежності, для досягнення загальної мети вони повинні сприяти один одному);
• взаємопов’язаність (усі елементи системи пов’язані не тільки між собою, але і з навколишнім середовищем);
• ієрархія (усі елементи системи розробки, прийняття й виконання ГР перебувають в ієрархічному взаємозв’язку підпорядкування й відповідальності);
• функціональність (спільне аналізування структури управління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою).

Визначення ефективності прийнятих ГР пов’язано з такими труднощами [24]:

• суб’єктивізмом цілей, що ставляться перед ОПР виконавцями організації, та можливостями приховати їх від підлеглих і оточення;
• об’єктивністю сукупності факторів, що впливають на ОПР у процесі розробки, прийняття та реалізації рішення;
• відсутністю сталих методик, що нормативно визначають (рекомендують) зміст і порядок дій ОПР, і механізму недопущення їх невиконання, а також відповідальності за вчинене з боку ОПР.

Рішення приймається в інтересах  певних осіб, а наскільки дієвим воно виявиться, залежить від виконавців, їх підготовленості та, звичайно ж, від обставин. Господарське рішення буде ефективним, якщо його реалізовано відповідно до запропонованих вимог. Однак у процесі реалізації довгострокових цілей важко оцінити ступінь ефективності прийнятих рішень щодо досягнення кінцевих результатів.

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.ОСНОВНІ КРИТЕРІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ  РІШЕНЬ

 

2.1.Принципи оцінки ефективності  господарських рішень

Ефективність  господарських рішень - це ресурсна результативність, здобута в результаті розробки, прийняття та реалізації рішень на підприємстві.

В основу оцінки ефективності прийнятих рішень покладено  системний підхід як найбільш розроблений  і апробований.

    Основними принципами оцінки ефективності ГР треба вважати: 
- пріоритетність загальної кінцевої мети підприємства на даний період (цілі всіх структурних елементів прийняття рішення, цілі особи, яка приймає рішення, повинні бути погоджені та збігатися з основною метою організації); 
- урахування невизначеності та надійність (урахування у при- 
йнятті та реалізації рішень факторів невизначеності й випадковості); 
- прогнозованість (прийняті рішення мають носити прогнозний характер можливих наслідків реалізації рішень — економічних, соціальних, екологічних тощо); 
- єдність (усі елементи системи прийняття й реалізації рішень перебувають у взаємозв’язку та взаємозалежності, для досягнення загальної мети вони повинні сприяти один одному); 
- взаємопов’язаність (усі елементи системи пов’язані не тільки між собою, але і з навколишнім середовищем); 
- ієрархія (усі елементи системи розробки, прийняття й виконання ГР перебувають в ієрархічному взаємозв’язку підпорядкування й відповідальності); 
- функціональність (спільне аналізування структури управління реалізацією рішень і функціями з пріоритетом функції над структурою). 
Визначення ефективності прийнятих ГР пов’язано з такими труднощами : 
- суб’єктивізмом цілей, що ставляться перед ОПР виконавцями організації, та можливостями приховати їх від підлеглих і оточення; 
- об’єктивністю сукупності факторів, що впливають на ОПР у процесі розробки, прийняття та реалізації рішення; 
- відсутністю сталих методик, що нормативно визначають (рекомендують) зміст і порядок дій ОПР, і механізму недопущення їх невиконання, а також відповідальності за вчинене з боку ОПР. 
Рішення приймається в інтересах певних осіб, а наскільки дієвим воно виявиться, залежить від виконавців, їх підготовленості та, звичайно ж, від обставин. Господарське рішення буде ефективним, якщо його реалізовано відповідно до запропонованих вимог. Однак у процесі реалізації довгострокових цілей важко оцінити ступінь ефективності прийнятих рішень щодо досягнення кінцевих результатів.