Організації кукурудзи

ВСТУП

    Кукурудза є однією з найбільш високопродуктивних злакових культур універсального призначення, яку вирощують для продовольчого, кормового і технічного використання. У країнах світу для продовольчих потреб використовується приблизно 20 % зерна кукурудзи, для технічних 15 — 20 %, на корм худобі 60-65 %.

    У нашій країні кукурудза є найважливішою кормовою культурою. За її рахунок тваринництво забезпечується концентрованими кормами, силосом і зеленою масою.

    Найбільш  цінний корм — зерно кукурудзи, яке  містить 9-12 % білків, 65 — 70 % вуглеводів, 4 —8 % олії, 1,5 % мінеральних речовин. У 100 кг його міститься 134 корм, од., до 8 кг перетравного протеїну. У вигляді кормового борошна, висівок воно добре перетравлюється і засвоюється організмом тварин. При годівлі свиней особливо ціниться жовтозерна кукурудза, в 1 кг якої міститься від 3,2 до 9 мг каротину, або провітаміну А (у білозерної — до 1,1 мг), який значно підвищує їх продуктивність. Завдяки високій енергетичній поживності (100 кг сухого зерна забезпечує 1600 МДж обмінної енергії) воно є незамінним компонентом комбікормів.

    Цінний  силос для великої рогатої  худоби виготовляють силосуванням усієї маси рослин — стебел, листя та качанів кукурудзи, зібраної у фазі молочно-воскової стиглості.

    Для згодовування тваринам придатні також подрібнена маса сухих стебел, листків та обгорток качанів, яку здобрюють кормовою мелясою і сіллю або силосують з буряковою гичкою чи гарбузами.

    Кукурудза займає важливе місце в зеленому конвеєрі, забезпечуючи тваринництво зеленою масою, багатою на вуглеводи й каротин. У 100 кг зібраної до викидання волотей зеленої маси міститься 16 корм. од.

    Кукурудза на зерно за середньої врожайності 60 ц/га разом з побічною продукцією (стеблами, листками) забезпечує вихід з 1 га понад 6,5 тис. кг корм. од. і до 400 кг перетравного протеїну (що дорівнює 75 тис. МДж обмінної енергії). Це значно більше порівняно з іншими зерновими культурами. Проте кукурудза містить недостатню кількість перетравного протеїну — від 60-65 г у силосі до 75 - 78 г у зерні на 1 корм. од. при нормі 110 - 120 г. Тому при згодовуванні тваринам тільки однієї кукурудзи вони погано засвоюють інші органічні речовини (вуглеводи, жири). Крім того, у складі білків кукурудзи замало незамінних амінокислот (лізину, метіоніну, триптофану та ін.), тому годівля тварин лише кукурудзою спричинює порушення в організмі тварин обміну речовин і різке зниження їх продуктивності. Щоб збалансувати раціон за протеїном, тваринам згодовують кукурудзу у суміші з бобовими кормовими культурами, в яких на 1 корм. од. припадає 130-250 г перетравного протеїну з достатньою кількістю незамінних амінокислот.

    З давніх часів людина використовує кукурудзу  як продовольчу культуру. У багатьох країнах світу (Китай, Індія, Мексика, Україна, Грузія) із зерна кукурудзи виготовляють різні традиційні національні хлібні вироби: у Молдові, Закарпатті і на півдні України — смачну мамалигу, в Грузії — мчаді, що нагадує коржі, та ін.

    Кукурудзяне борошно широко використовують у  кондитерській промисловості —  для виготовлення бісквітів, печива, запіканок. Із зерна виробляють харчові пластівці, повітряну кукурудзу, крупу. Причому за вмістом білків (12,5 %) кукурудзяна крупа переважає інші крупи (пшоно, ячмінну, гречану).

    Із  зерна виробляють харчовий крохмаль, сироп, цукор, мед. Вживають у їжу недостигле зерно, особливо цукрової кукурудзи, у вигляді варених качанів. Із зародків зерна добувають рослинну олію, яка є не тільки висококалорійним продуктом харчування, а й має лікувальні властивості: містить лецетин, який знижує вміст холестерину в крові і запобігає атеросклерозу.

    Підраховано, що з кукурудзи виготовляють понад 300 різних виробів, значна частина яких, у свою чергу, є сировиною для виготовлення іншої продукції. Наприклад, з кукурудзяного сиропу виробляють каучук, фарби, різні антисептики, розчинники олії та ін.

 

2. Природно економічна характеристика господарства. 

    Господарство  ТзОВ „Добробут” Заліщицького району Тернопільської області розташоване  на території  трьох сіл: Щитівці, Дунів, Вигода. Знаходиться на південному сході Заліщицького району за 25 км від районного центру.

    Площа господарства 900 га.

    Господарство  „Добробут” спеціалізується на вирощуванні  зернових культур, цукрових буряків.

    Таблиця 1.

Площа сільськогосподарських  угідь господарства 

 

В господарстві торфовищ і відкладів вапняків, поголів’я  сільськогосподарських тварин не має. 

      Агрокліматичні умови  і характеристика ґрунтів господарства

    Територія товариства знаходиться в південній  частині теплого Поділля. Кліматичні   умови характеризуються даними Заліщицького гідрометпоста. Середньо річна температура  повітря становить 7,3^оС,   найменша температура повітря дорівнює - 31^оС, максимум її досягає 37^оС. Річна кількість опадів становить 572 мм. Основна її кількість припадає на теплий період ( травень-липень). Ці дані відображені в таблиці № 2.

       В даній кліматичній зоні мають місцеві такі несприятливі кліматичні умови   для вирощування сільськогосподарських культур:

1) Вимерзання озимих посівів в малосніжні роки, особливо на підвищенні.   

      Найчастіше це буває в кінці лютого і березні місяцях;

2) Випрівання, вимерзання посівів в сніжні роки ;

3) пізні заморозки, які бувають у 2-3 декадах травня, приносять велику шкоду посівам і в першу чергу овочевим культурам;

4)  Зливи і гради у літні місяці (липень-серпень);

5)  Можливі ранні осінні заморозки , які можуть нашкодити картоплю, овочеві та інші культури.

Відносно  рельєфу територія товариства знаходиться в північній частині Західне подільського   Придністров'я, що представляє собою слабо хвилясті плоскі рівнини розчленовані глибокими річковими долинами із скелистими і круглими схилами.

Таблиця № 2

Характеристика  погодних умов.

 
 
 
 
 
 
 

Таблиця № 3

Фізико  – хімічні і  агрохімічні показники  основних ґрунтів  господарства. 

 

    З таблиці №3 видно, що темно – сірі лісові, сірі опідзолені грунти та чорноземи опідзолені займають в господарстві основну частину ґрунтового масиву. Згадані ґрунти в більшості сформувались на карбонатних лісових породах. Гумусовий горизонт у них коливається від 32 до 40 см, але в чорноземах опідзолених він буває більшим. Вміст гумусу у верхньому горизонті становить  2,2 – 2,8 %. Величина рН і ступінь насиченості основами вказує на слабко кислу і близьку до нейтральної реакції ґрунтового розчину і не сприяє збільшенню рухомості фосфорної кислоти та інших елементів живлення рослин. З підвищенням вмісту гумусу чорноземи опідзолені мають більшу родючість ніж сірі опідзолені.

    Агрофізичні властивості в них кращі і  сприятливіші для росту. В них  добра аерація. В таких грунтах  затримується достатня кількість вологи.

    Середньо  зважена забезпеченість рослин в сівозміні поживними речовинами визначається по середньозваженому вмісту поживних речовин в грунті.:

    Азотом      – 11,5 мг/100 г грунту

    Фосфором  – 8,6 мг/100 г грунту

    Калієм        -  5,56 мг/100 г грунту 
 
 
 
 
 

    Таблиця № 4

    Агрохімічна характеристика ґрунтів польової сівозміни