Формування продуктивності гороху залежно від впливу агротехнічних факторів в умовах ДГ “Бохоницьке” Інституту кормів УААН

     Горох – культура високородючих ґрунтів. Найвищі урожаї одержують на чорноземах, сірих лісових і окультурених дерново-підзолистих ґрунтах. Реакція ґрунтового розчину (рН 6,8-7,4) має бути нейтральною. В ґрунті повинно бути достатньо гумусу, вапна, фосфору, калію та мікроелементів молібдену і бору. На важких, дуже щільних і кислих ґрунтах коренева система розміщується неглибоко, пригнічується життєдіяльність бульбочкових бактерій. Непридатні для вирощування гороху важкі, глинисті, кислі, перезволожені ґрунти. На легких, бідних ґрунтах горох посівний забезпечує низьку врожайність, вони більш придатні для вирощування гороху польового (пелюшки) [12].

     Глибокі знання біологічних властивостей росту й розвитку гороху є основою в розробці комплексу агротехнічних заходів для вирощування високого та сталого врожаю. Важливою біологічною особливістю культури є здатність до симбіозу з бульбочковими бактеріями, які використовують азот з повітря та забезпечують ним рослину.

2. Формування продуктивності гороху залежно від системи удобрення

     Для ефективного та екологічно безпечного функціонування агроценозу необхідне збалансоване застосування агротехнічних, біологічних та агрохімічних прийомів управління продуктивним процесом рослин. Використовуючи лише природну родючість ґрунтів в окремі роки можливо отримати високий врожай сільськогосподарських культур, в тому числі гороху, однак повністю реалізувати потенціал вони можуть при оптимізації мінерального живлення [13,14].

     Темпи росту бобових рослин, їх продуктивність і здатність до азотфіксації в  значній мірі залежать від умов живлення. На сьогоднішній день напрацьовано значний матеріал по вивченню впливу на ці процеси кожного із основних макроелементів – азоту, фосфору і калію як окремо, так і в взаємодії один з одним. Відмічена перевага їх комплексного застосування, особливо з додаванням мікроелементів [15,16]. Однак поряд з тим, відмічено різну реакцію бобових рослин на фон живлення залежно від доз і співвідношення цих елементів, строків їх внесення і умов вирощування [17].

     При вирощуванні гороху, основної зернобобової культури, питання пов’язанні із застосуванням  основних мінеральних добрив ставились не тільки в розрізі уточнення доз, але і застосування азотних добрив, як стартових, для прискорення азот фіксуючої дії бактерій [18].

     В науковій літературі не має єдиної думки про необхідність застосування мінеральних добрив під зернобобові культури, зокрема під горох. Одні дослідники вважають, що зернобобові культури, маючи здатність фіксувати атмосферний азот, забезпечують себе цим елементом живлення, тому застосування азотних добрив під них не доцільно [19,20]. Інші переконані, що добитися високої продуктивності зернобобових культур можливо при використанні як симбіотично зв’язаного азоту, так і азоту мінеральних добрив [21,22].

     Польові досліди закладені в умовах Сумського  інституту АПВ протягом трьох  років показали, що використання мінеральних добрив в дозі Р₄₅ К₄₅ завжди є ефективним і дозволяє отримувати приріст урожайності зерна гороху на рівні 6-35% в залежності від умов року. Окупність цієї норми внесення 2-10 кг/кг д. р. Внесення стартових доз азоту в залежності від умов року підвищує ефект внесення добрив від 3 до 107%. При цьому окупність повної норми внесення добрив може, як перевищувати, так і бути нижчою ніж при фосфорно-калійному живленні. Так в роки із засушливою весною та початком літа окупність знизилась на 23%, а в вологий рік підвищилась на 55% [18].

     В польових дослідженнях Інституту кормів УААН внесення повного мінерального добрива, в нормі N₃₀Р₄₀К₆₀ при співвідношенні елементів живлення 1:1,5:2 забезпечило врожайність зерна гороху 4,02 т/га, що більше на 0,82 т/га при порівнянні з ділянками контролю [ 23].

       Тривалими дослідженнями, виконаними  на Ерастівській дослідній станції  Інституту зернового господарства  УААН, доведена досить висока  ефективність застосування фосфорних  добрив в агроценозах гороху, оскільки, на чорноземах звичайних рухомі форми фосфору знаходяться в мінімумі. А тому, добрива до складу яких входить цей поживний елемент, займають домінуюче положення в системі удобрення гороху. Вносити їх потрібно з розрахунку 40 кг/га за діючою речовиною. Віддача від припосівного удобрення виявилась найбільш високою, оскільки за рахунок цього агрозаходу додатково отримано 2,7 ц/га зерна гороху [24].

     Спільними польовими дослідженнями Вінницького  державного аграрного університету та Вінницької обласної державної сільськогосподарської дослідної станції встановлено, що поєднання комплексної обробки насіння молібденовокислим амонієм, ризоторфіном, протруйником Вітавакс 200ФФ, та стимулятором росту Емістим С із застосуванням мінеральних добрив у дозі Р₆₀К₆₀ сприяє формуванню максимальних показників кількості та маси бульбочок, ЗСП та АСП, а також кількості біологічно фіксованого азоту і відмічено те, що застосування  середніх (N₆₀) та підвищених (N₉₀) доз азотних добрив на фосфорно-калійному фоні (Р₆₀К₆₀) інгібувало процес біологічної фіксації азоту в онтогенезі рослин гороху. Також встановлено, що внесення мінерального азоту у формі вуглеамонійних солей на фоні фосфорно-калійного забезпечення (Р₆₀К₆₀) та поєднання двох позакореневих підживлень ВАС₁₅ у фазі бутонізації і ВАС₁₅ у фазі наливу зерна сприяє не лише збільшенню біологічно фіксованого азоту та продуктивності, а й покращенню показників якості зерна гороху посівного [25,26].

     Результати  досліджень на Хмельницькій державній  сільськогосподарській дослідній  станції показали, що мінеральні добрива мають високу ефективність при вирощуванні гороху. Так, при внесені повного мінерального добрива (N_30-60P₆₀K₆₀) урожайність гороху підвищилась порівняно до контролю на 0,95-0,99 т/га, чи або 48-50% [27].

     Співробітниками дослідного господарства «Елітне» Інституту рослинництва ім. Юр'єва встановлено, що для отримання максимального врожаю насіння гороху 5,6 т/га потрібно вносити мінеральні добрива в нормі N₆₀P₆₀K₆₀ [28].

     На  полях дослідного господарства «Чабани» ННЦ Інститут землеробства УААН на сірих лісових ґрунтах внесення розрахункових доз мінеральних добрив N₃₀P₂₁K₉₀, P₂₁K₉₀ та K₉₀, забезпечується рівень урожайності зерна гороху 4,44-4,61 т/га, що на 0,12-0,25 т/га більше від урожайності за рекомендованих доз для даної зони N₃₀P₆₀K₆₀ та P₆₀K₆₀  і на 0,24-0,41 т/га більше при порівнянні з контролем [29].

     В польових дослідженнях Луганського державного аграрного університету на чорноземах звичайних слабо змитих, застосування мінеральних добрив N₃₀P₆₀K₄₀ в поєднанні з ризоторфіном, стимулятором росту Емістим С та дворазовим підживленням азотом (N₃₀ та N₁₅), забезпечило найвищу врожайність зерна гороху на рівні 2,5-2,8 т/га, що більше на 0,19-0,29 т/га при порівнянні з контролем [30].

     За  результатами досліджень ННЦ Інститут землеробства УААН, інокуляція насіння гороху високоактивним штамбом бульбочкових бактерій  забезпечує приріст урожаю 0,35-0,41 т/га, системи удобрення (дози з розрахунку на запланований урожай) – 0,33-0,49 т/га, система інтегрованого захисту - 0,51-0,71 т/га. Поряд з цим обробка насіння ризоторфіном та мікроелементами підвищує стійкість рослин проти кореневих гнилей, аскохітозу, несправжньої борошнистої роси [31].

     Таким чином, в сучасних наукових джерелах не існує єдиної думки, стосовно визначених доз застосування мінеральних добрив під горох, особливо азотних, прослідковується зональність у виборі доз мінеральних добрив, залежно від ґрунтово-кліматичних умов регіону та сортів гороху. Тому вибір системи удобрення, перш за все, повинен виходити із зони вирощування гороху з врахуванням гідротермічних показників та особливостей росту і розвитку рослин сортів гороху.

3. Особливості агротехніки вирощування гороху

     Інтенсивна  технологія вирощування гороху, як і інших зернобобових культур, полягає  у проведенні системи агротехнічних та організаційних заходів, спрямованих на одержання високих урожаїв зерна. Вона передбачає: дотримання науково обґрунтованого розміщення посівів гороху в сівозміні, впровадження високоврожайних сортів, придатних для механізованого вирощування, застосування оптимальних норм добрив, високоякісний основний та передпосівний обробітки ґрунту, науково обґрунтоване використання пестицидів, прогресивну організацію праці [10,32].

     Кращими попередниками для вирощування  гороху є удобрені просапні культури – кукурудза, картопля, цукрові буряки та озима пшениця, висіяна по удобреному зайнятому пару [4]. На Поліссі сіють після льону. У Степу горох розміщують після озимих та ярих зернових, кукурудзи. У сівозміні горох можна висівати на тому самому місці не раніше ніж через 5-6 років. Горох не терпить монокультури. Непридатні в якості попередника для нього соняшник, багаторічні бобові і злакові трави, зернобобові культури, однорічні трави з бобовим компонентом.

     Основний  обробіток залежить від попередника. Після збирання зернових на полях, що забур’янені однорічними бур'янами, проводять дискове лущення в два сліди на глибину 5-6 см. Якщо поле забур’янене кореневищними бур'янами, то проводять лущення лемішними лущильниками на глибину 10-12 см. Через 15-20 днів проводять зяблеву оранку на глибину 25-27 см. У Лісостепу та Степу найкращими строками оранки є кінець серпня – перша половина вересня, у Поліссі – друга половина вересня – перша декада жовтня.

     Від якості передпосівного обробітку ґрунту залежить енергія проростання насіння, польова схожість, дружність і одночасність росту рослин. Передпосівний обробіток починають з настанням фізичної стиглості ґрунту з допомогою культиватора КПС-4 в агрегаті з важкими боронами БЗТС-1,0 впоперек до оранки на глибину 8-10 см. При достатньому підсиханні ґрунту можна використовувати для передпосівного обробітку комбіновані агрегати (РВК-3,6; Компактор, Європак, ЛК-4) з обов’язковою умовою, щоб їх розпушуючі лапи були відрегульовані на глибину не менше 8-10 см. Це потрібно для якісного глибокого загортання насіння [6].

     Підготовку  насіння до висівання починають  одразу ж після збирання урожаю. Насіння очищають на машинах первинного очищення ОВП-20А, за потреби просушують. Якщо насіння кондиційне за вологістю, його підготовку починають із протруювання. Протруюють насіння в машинах ПС-10, «Мобітокс». Протруєне насіння в день сівби обробляють бактеріальними добривами, поєднуючи з обробітком молібденом і бором [33].

     Найкращим способом сівби гороху є звичайний  рядковий з відстанню між рядками 15 см. Горох добре витримує глибоке загортання насіння, оскільки не виносить сім’ядолі на поверхню ґрунту. Оптимальна глибина загортання становить 6-8см. На важких ґрунтах насіння загортають на 4-5см, а на легких глибину сівби збільшують до 8-10 см.

     Норма висіву коливається від 0,8 до 1,4 млн. схожих насінин на гектар. Рекомендовано такі норми висіву: Степ – 0,9-1,0; Лісостеп – 1,0-1,2; Полісся 1,1-1,4 млн./га схожих насінин.

     Горох – культура ранніх строків сівби. Висівають його за настання фізичної стиглості ґрунту одночасно з ранніми ярими культурами. Запізнення із сівбою на 10 днів проти строків, у які можна починати польові роботи, знижує врожайність на 5-8 ц/га [34,35].

     Важливим агротехнічним заходом догляду за посівами гороху є боронування, яке знищує кірку і сходи бур'янів, поліпшує аерацію ґрунту. Перший раз посіви боронують легкими боронами на малих швидкостях трактора до появи сходів (на 4-5 день після сівби). Друге боронування проводять по діагоналі або в поперек напряму рядків після появи сходів у фазі 2-3 листочків, коли рослини мають висоту 4-5 см.

     Щоб знищити бур'яни, після сівби до появи сходів гороху у ґрунт  вносять  гезагард (3-5 кг/га), а у фазі 3-5 листочків  посіви обробляють гербіцидом базагран (3 л/га) або використовують півот (0,5-1,0). Багаторічні бур'яни (осот рожевий і жовтий, хвощ польовий, березку польову) знищують восени гербіцидами 2,4-Д (2-3 кг/га) у поєднанні з лущенням і зяблевою оранкою.

     Насінні сортові посіви гороху прополюють від  пелюшки, яка відрізняється від  нього фіолетовим забарвленням квіток і прилистків.

     На  широкорядних і стрічкових посівах  до змикання рослин у рядках потрібно провести не менше двох міжрядних  розпушувань ґрунту. [4].       

     Найбільшого ефекту в боротьбі з бур’янами  досягають за поєднання агротехнічних  і хімічних заходів боротьби.

     Догляд  за посівами передбачає також боротьбу з хворобами та шкідниками. Дотримання сівозміни, вчасне проведення всіх технологічних  операцій значною мірою знизить  ураженість рослин такими хворобами, як аскохітоз, фузаріоз, кореневі та сірі гнилі, іржа. Із хімічних засобів боротьби можна використовувати протруювання насіння препаратами Максим XL 035 FS(1 л/т), Вітавакс 200 ФФ(2,5л/т), Бенлат 50% (2 л/т), Фундазол 50% (2 л/т), бордоською рідиною.