Зубчатое колесо

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Сентября 2012 в 02:25, дипломная работа

Описание

В процесі механічної обробки деталей машин виникає велика кількість проблемних питань які пов’язані із необхідністю виконання технічних вимог, що поставлені конструкторами перед виробництвом.

Работа состоит из  1 файл

Дипломка готовая.docx

— 1.56 Мб (Скачать документ)

   Так як для фрезерування необхідної поверхні Ø фрези повинен бути 16 мм, - з таблиці беремо значення кутів і розмірів у залежності від діаметру.



4. ПРОЕКТУВАННЯ МЕХАНІЧНОЇ ДІЛЬНИЦІ

 

4.1. Визначення кількості основного обладнання і коефіцієнта його завантаження

 

Для розрахунку необхідної кількості основного (верстатного) обладнання проектованого механічного  ділянки необхідно розрахувати  дійсний річний фонд часу роботи устаткування ФДО за формулою:

ФД.О. = ФН · (1 - КР/100), час                   

де,  ФН – номінальний річний фонд часу роботи обладнання, час;

         КР - втрати  номінального фонду часу  роботи обладнання.

Величину ФН визначимо  за формулою:

ФН = [(Д - ДВ - ДП) ·d - ДПП ·С] · m, час       

де,   Д =183 – кількість робочих днів у 2011 році;

        ДВ = 0 - кількість вихідних днів у 2011 році;

        ДП = 0 - кількість святкових днів у 2011 році;

        ДПП = 6 - кількість передсвяткових днів у 2011 році;

        Дв = 11,3 год. - Тривалість робочої зміни;

        m = 2 - кількість робочих змін;

        С  = 1:00 - кількість годин, на яке  скорочується робочий день у передсвяткові дні.

ФН = [183 ·11,3 - 6 ·1] ·2 = 4123,8 час.

Величину коефіцієнта  втрат КР приймаємо за довідковими даними.  Для верстатного обладнання, прийнятого для проектованої ділянки, він становить 3%. У цю величину входять витрати часу на ремонт і наладку обладнання, зміну інструменту, на  зупинки через несправності  інструменту, електрообладнання та інших причин.

Визначаємо величину ФДО: ФДО = 4123,8 • (1 - 3/100) = 4000 рік.

Так як тип виробництва  на ділянці серійний та організаційна  форма виробництва - предметно-замкнутий  ділянку, то за кожним верстатом закріплено кілька деталеоперацій. Тому кількість верстатів кожної моделі визначаємо за формулою:

                                                

 

де,  tШТК1 , ..., tШТКn, - штучно-калькуляційний час обробки відповідно першої, n-й деталі на верстатах даної моделі, хв;

П1, ..., Пn - річна виробнича програма випуску відповідно 1-й, ..., n-й деталі; n - кількість найменувань деталей, оброблюваних на верстатах даної моделі.


        Наприклад, для токарного верстата з ЧПК 16К30Ф305: tШТК1 = 5,85 хв,

П1 = 2500 штук.

Тоді кількість верстатів цієї моделі буде дорівнювати:

 

                                                           

 

Далі визначаємо прийняту кількість верстатів СПРi, шляхом округлення розрахункового кількості верстатів Срi до найближчого більшого цілого числа. Наприклад, для токарного верстата з ЧПК 16К30Ф305 СПР1 = 1.

Потім визначаємо коефіцієнт завантаження обладнання КЗ за формулою:

КЗ = СРi / СПРi.

Для токарного верстата з  ЧПК 16К30Ф305 коефіцієнт завантаження дорівнює:                           КЗ = СР1 / СПР1 = 0.06 / 1 = 0.06.

Результати розрахунків  показують, що коефіцієнт завантаження токарного верстата з ЧПК 16К30Ф305 дуже низький (для середньо серійного виробництва КЗ повинен бути не менше 0.8). Тому виконуємо дозавантаження обладнання проектуємої дільниці. Для цього із загальної номенклатури деталей, оброблюваних в механічному цеху, до складу якого входить ділянка, підбираємо деталі, які мають схожу з даною деталлю конструкцію і приблизно однакові технологічні процеси механічної обробки. Клас втулок, а задана деталь буде деталлю - представником комплекту. Кількість найменувань деталей приймаємо - по 50 одиниць, річна програма випуску кожної деталі - 2350 шт. Тоді сумарна річна програма випуску деталей, представником яких є втулка, складе 120 000 шт. Виконуємо повторний розрахунок кількості токарно-гвинторізних верстатів для цієї програми:

 

 

Прийняте кількість токарних верстатів з ЧПК 16К30Ф305: СПР1 = 3.

Коефіцієнт завантаження обладнання: КЗ = СР1 / СПР1 = 2.9 / 3 = 0.9

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Всі результати розрахунків кількості верстатного обладнання зводимо в таблицю 11.

Розрахунок кількості  верстатного обладнання механічнї дільниці   Таблиця 11

№ п/п

Найменування та модель обладнання

Розрахункова кількість  верстатів,  СРi

Прийнята кількість верстатів, СПРi

Коефіціент завантаження, КЗ

1

2

3

4

5

11

Токарний верстат З ЧПК 16К30Ф305

2.9

3,0

0.9

22

Токарний верстат 16К20

0,95

1,0

0.95

3

Фрезерувальний верстат  мод. ВМ127

0,82

1,0

0.82

4

Радіально – свердлильний верстат мод. 2М55.

0,50

1.0

0.50

5

Круглошліфувальний верстат 3Е180В

0,86

1,0

0.86

6

Внутрішліфувальний верстат мод. 3К228А

0,56

1.0

0.56

Разом:

6,19

8

0.77


 

4.2. Розрахунок кількості працюючих на дільниці

 

Весь  промислово-виробничий  персонал проектованої ділянки ділиться на  такі категорії:

а) основні (виробничі) робітники;

б) допоміжні робітники;

в) фахівці, службовці та керівні працівники.

Розрахунок чисельності  основних (виробничих) робочих при серійному типі виробництва проводиться (для роботи в одну зміну) за формулою:

        åtШТКn · П

РРозр = ----------- ,

         60 · ФДР · nO

де,    åtШТКn - штучно-калькуляційні час обробки деталей

   робітниками даної  кваліфікації та розряду, хв;


         ФДР - дійсний фонд часу робочого, час;

          N0 - норма обслуговування верстатів.

Величину ФДР визначаємо за формулою:

ФДР = (ФНР - О - Н - Г) = (4123.8 - 192 - 70 – 11.3) = 3850.5 час.

де,  ФНР = 4123.8 годину - номінальний фонд  часу робітника;

        О  = 192 год - тривалість планового відпустки;

        Н  = 70 годину - невихід на роботу через хворобу;

        Г  = 11,3 годину - невихід на роботу у зв'язку з виконанням неслужбових (громадських) обов'язків.

Наприклад, для токарів  з ЧПК åtШТКn=5,85 хв,

П =250000 шт., nО = 1.

Тоді  розрахункова кількість  токарів  на ділянці:

 

              

Приймаємо РПР = 6 чол.

Результати розрахунку чисельності  основних (виробничих) робочих наведені в табл.

Чисельність допоміжних робітників, керівних працівників, спеціалістів і службовців визначаємо за нормами обслуговування з урахуванням процентного співвідношення між основними і допоміжними робітниками (для серійного виробництва кількість допоміжних робітників становить (15 ... 20)% від кількості основних робітників). Для проектованої ділянки приймаємо такі професії допоміжних робітників і їх чисельність:

 а) наладчики виробничого  устаткування - 1 особа в кожній  зміні;

 б) електрослюсарі  по поточному ремонту і міжремонтного обслуговування електроустаткування ділянки - 1 особа в двох змінах;

 в) транспортні робітники  - по 1 людині в кожній зміні.

Для проектованої ділянки  передбачені наступні штатні посади керівних працівників: змінний майстер дільниці - по 1 людині в кожній зміні, начальник ділянки - 1 особа в дві зміни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


За результатами всіх розрахунків складаємо зведену відомість всього промислово-виробничого персоналу проектованого механічного ділянки.

Зведена  відомість чисельності  промислово-виробничого персоналу  механічної ділянки Таблиця 12                           

Найменування професії або  посади

Явочний штат, людина

 По розрядах

Середній розряд

в одну зміну

у дві зміни

4-й

5-й

 

Основні виробничі робітники

Токарі з ЧПК

3

6

2

4

5

Токарі

1

2

2

-

4

Фрезерувальники

1

2

2

-

4

Свердлувальники

1

2

2

-

4

Шліфувальники

2

4

-

4

5

Разом:

8

16

8

8

4,5

Допоміжні робітники

Наладчики

1

2

-

2

5

Електрослюсарі

1

2

2

-

4

Транспортні робітники

1

2

2

-

4

Разом:

3

6

4

2

4.33

Керуючі робітники

Змінний майстер

1

2

-

-

-

Начальник дільниці

1

1

-

-

-

Разом:

2

3

12

10

4


 

 

4.3.  Визначення площі проектованої механічної дільниці

 

На  основі виконаних раніше проектних розрахунків визначаємо площу Sділ, яку буде займати проектований механічний ділянку. Розрахунок проводимо за формулою:

                                Sділ = Sвер + Sзаг + Sдет + Sкс,

де, Sвер - площа,  займана верстатами (з урахуванням проходів та проїздів), м 2;

        Sзаг - площа складу заготівель, м 2;

        Sдет - площа складу готових деталей, м 2;

       Sкс - площа контрольного столу, м 2.

 


Визначаємо площу, займаєму верстатами, за формулою:

Sвер = СПР · Sуд, м 2                      

де  Sуд - питома загальна площа, що припадає на один верстат;

     СПР - прийняте кількість верстатів, штук.

За даними, величина Sуд для  прийнятих моделей верстатів дорівнює приблизно 30 м2.

Тоді величина площі, займаної верстатами дорівнює:

Sвер = 8 · 30 = 240 м 2 .

Площу складу заготівель визначаємо за формулою:

       

де    Qо - загальна  чорнова вага усіх матеріалів і заготівель, що підлягають обробці на ділянці протягом року, т;

        tср - середня кількість днів, прийняте для освіти запасу матеріалів і заготівель;

        Ф  - кількість робочих днів на  рік;

        qср - середня вантажонапруженість площі складу, т / м2;

        kи - коефіцієнт використання площі складу.

По даним  kи = 0.7, q = 2 т/м 2.

Величина  Ф = 365,  величину t приймаємо рівною 16 дням, величина  Qо за розрахунками становить 360 т. Визначимо величину Sзаг:

                                             

Площа складу готових деталей  приймаємо рівною площі складу заготівель.

Площа контрольного столу  визначаємо, прийнявши розміри столу  рівними:

2 х 2 м: Sкс = 2 х 2 = 4 м 2.

Тоді загальна площа дільниці дорівнюватиме:

Sділ = 240 + 11.3 + 11.3 + 4= 267 м 2 .

 

Розрахунок  потреби  проектованої ділянки  в інструментах і пристосуваннях

 

Річна  потреба проектуємої дільниці  в ріжучих інструментах по кожному виду і типорозміру визначається за формулою:

                        

де, åtМ - сумарний  машиний час на обробку даним видом інструменту, час;

П - річна програма випуску деталей, шт.;

Информация о работе Зубчатое колесо