Способы выражения модальности при переводе с итальянского языка на украинский

Висновки до розділу  І

1. Поняття модальності як категорії що позначає відношення суб’єктивно - об’єктивного відношення мовця до дійсності було введене відносно логіки судження Арістотелем, а пізніше знайшло застосування в лінгвістиці.
2. Сфера модальності включає протиставлення висловлювань за характером їх комунікативної мети, відношення свердження – заперечення повідомлюваного, реальність – ірреальність та ступінь впевненості мовця в достовірності змісту висловлювання що виражається різними мовними засобами.
3. Традиційно модальність розглядяється у двох основних аспектах: вираження відношення висловлення до дійсності  та вираження відношення мовця до змісту висловлення.
4. В категорії модальності вбачають відбиття складних взаємодій між 4 факторами комунікації: мовцем, співрозмовником, змістом висловлювання та дійсністю.
5. Широке тлумачення категорії модальності сформував Ш. Баллі, який визначав модальність в якості мовної форми вираження інтелектуальної оцінки, або емоційної оцінки, або воле вияву.
6. Диференціація понять модальності та модусу знайшла своє відображення у працях В.Д.Шинкарук, згідно з якими модус установлює відношення до адресата, адресанта, предмету комунікації, змісту висловлення та його мовного оформлення, в той час як модальність виражає відношення адресату до змісту висловлення з погляду реальності та ірреальності.
7. З філософської точки зору характер вираження модальності залежить процесу здійснення суб’єктом інтерпретації інформації оточуючої дійсності на основі сенсорно – рефлективного синтезу.
8. Поняття мовної модальності включає в себе аспект об’єктивної модальності – відношення повідомлюваного до певного плану дійсності та аспект суб’єктивної модальності – оцінне ставлення мовця до змісту висловлення.
9. Структура оцінки є модальною рамкою, яка накладається на висловлення і не збігається з його логіко-семантичною та синтаксичною побудовою.
10. Категорія модальності являє собою мовну універсалію, яка реалізується за допомогою фонетичних, граматичних та лексичних засобів, які мають своєрідне вираження в українській та італійській мовах.
11. Інтонація є універсальним засобом вираження модальності, інші ж засоби (лексичні, граматичні та лексико-граматичні засоби, до яких відносяться модальні дієслова) є не універсальними.
12. Категорія модальності, що виражається за допомогою різних фонетичних, граматичних, лексичних та лексико-граматичних засобів, у своїх характеристиці відношення мовця до дійсності може виражати ступінь достовірності, імовірності, можливості та необхідності продукування модальної інформації.
13. В межах категорії модальності достовірності та імовірності, що виражається прислівниками та дієсловами, репрезентується суб’єктивне відношення мовця до дійсності, уявлення про дійсність та підтвердження в дійсності, вираження відношення є емотивно залежною (спотвореною) інтерпретацією суб‘єктом фрагменту дійсності.

SOMMARIO

    Nel mondo moderno la communicazione interlinguistica si è complicata non solo con la conoscenza imperfetta di tale o tal altra lingua, ma anche con la differenza di percezione delle sue unità di madrelingue che rappresentano i gruppi diversi delle lingue; in ogni caso succede lo scontro degli immagini linguistici del mondo. Si sente questo problema particolarmente nell’espressione di modalità, perchè precisamente questa categoria si porta l’atteggiamento all’azione e attualità.

          In linguistica ancora non esiste l’unica opinione secondo il problema della determinazione del concetto di modalità e la distinzione dei suoi tipi principali. Non c’è nessun dubbio secondo il suo valore permanentemente cresciuto per la linguistica del testo e addirittura della linguistica cognitiva, nella quale la categoria di modalità  come la categoria concettiva legata con gli aspetti importanti di esistenza e il suo rifrangimento nella coscienza e la lingua. Si sono stratificati con le sfumature emotive ed espressive del senso che a sua volta crea la variatività dei temi e dei sensi.

   Nel presente lavoro viene studiata la modalità come una categoria semantica che esprime l’atteggiamento del parlante all’argomento dell’enunciato, la sistemazione del discorso con fine specifico, l’atteggiamento dell’argomento dell’enunciato alla realta. La modalità è l’unità linguistica che appartiene alle categorie principali della lingua naturale.

    L’attribuzione dell’idea fornisce il componente modale, aggiungibile alla struttura predicativa: modus, modalità soggettiva.

      I tipi principali della modalita sono la modalita oggettiva (reale o irreale) e soggettiva. I mezzi fondamentali dell’espressione di modalita sono: la categoria morfologica del modo del verbo, verbi modali, avverbi e particelle modali, affissi con il senso modale, i mezzi dell’organizzazione di modalità  del testo e anche le parole che portano nel suo senso il componente modale.

       Nella ricerca vengono specificati I mezzi dell’espressione di modalità, che hanno un valore importante nel suo uso, perche non è possibile creare il testo correttamente tradotto senza sapere in che modo rogarlo. Piu ancora, vengono analizzate i mezzi dell’espressione di modalità nei testi artistici che permette di ampliare l’estensione del suo uso e percio causa le peculiarità della sua applicazione.

   Il presente lavoro è didicato allo studio del fenomeno senza il quale non si puo effettuare il processo della traduzione, cioe allo studio di tale concetto come la categoria di modalità e i mezzi della sua espressione durante la traduzione dalla lingua italiana all’ucraino.

     Durante lo sviluppo della linguistica e la filologia, erano evidenziate diverse tipologie dellà modalità, come il mezzo dell’espressione dell’atteggiamento personale del parlante alla realtà. Pero la distinzione piu difusa è quella che prevede l’individualizzazione di due tipi di modalità: oggettiva (l’atteggiamento dell’enunciato all’attualita nel senso della realta o irrealta) e soggettiva (l’atteggiamento del parlante all’enunciato). Puo essere espressa dai verbi modali, avverbi, interiezioni e diverse parole e le sue unità che riflettono l’atteggiamento del parlante alla situazione o all’enunciato.

La categoria del modo indica morfologicamente l’atteggiamento del parlante nei confronti del contenuto dell’enunciato: tale definizione consente di far rientrare il modo nella più ampia categoria semantica e logica della modalità.

Per il traduttore il compito piu importante del suo mestiere e il lavoro futuro è una abilità di trovare nel testo d’arrivo particolarmente quello che l’autore avrebbe voluto esprimere e presentare al lettore futuro. Cosi, il traduttore, come il mediatore tra l’autore e il ricevitore, bisogna essere in grado di sentire l’emozione particolare e trovare l’iquivalente nella lingua d’arrivo e trasmettere l’informazione nel modo chiaro e originale usando le formi e i mezzi dell’espressione della modalità.

Per concludere vale a dire che traducendo tale o tal altro opera il traduttore deve essere cauto nella formulazione delle proposizioni e la creazione dei testi. Perchè solo le opere comprensibili della literatura ci daranno la possibilità di vedere cio che l’autore straniero avrebbe voluto mostrare.

Бібліографія

1. Амеліна Світлана Миколаївна. Інфінітивні конструкції як засіб вираження логічної модальності [Текст] : автореф...дис. канд. філол. наук: 10.02.04 / С. М. Амеліна ; Одеський ун-т ім. І.І.Мечникова. - О. : [б.в.], 1994.. - 15 с.
2. Доценко, Олена Леонідівна. Модальність у вираженні об'єктно-з'ясувальних відношень [Текст] : дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Доценко Олена Леонідівна ; Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2000. - 239 арк. - арк. 211-231.
3. Козловський В.В. До питання дефініції мовної модальності (На матеріалі сучасної німецької мови) / В.В. Козловський. – Мовознавство. – 1990. – № 3. – С. 48-53.
4. Кулєшова Людмила Миколаївна. Функціонально-семантична категорія модальності істинності в російській мові (на матеріалі науково-гуманітарного дискурсу) [Текст] : автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / Кулєшова Людмила Миколаївна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003. - 20 с.
5. Охріменко В.І. Смислова структура модальних одиниць: монографія/ В.І.Охріменко. – К.:Логос,2011. – 403с.
6. Педченко Світлана Олександрівна. Семантика і функціонування 

модальних часток у сучасній українській літературній мові [Текст] : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 / Педченко Світлана Олександрівна ; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - Х., 2010. - 20 с.

7. Смущинська I.В. Модальнiсть французького художнього тексту: типи та засоби вираження.:10.02.05: Автореферат дисс. на соискание учен. степени канд. филол. наук \I.В.Смущинська; КНУ iм.Т.Шевченка.-К.,2003.-39с.
8. Співвідношення об'єктивної та суб'єктивної модальності в реченні. Навч.-метод. посібник для студентів 4-5 курсів спец. "Українська мова і література : / Чернівецький держ. ун-т ім. Ю.Федьковича ; укл. Н. В. Гуйванюк, В. А. Чолкан. - Чернівці : Рута, 1997. - 63 с.
9. Ткачук Вадим Миколайович. Категорія суб'єктивної модальності : дис... канд. філол. наук: 10.02.15 / Ткачук Вадим Миколайович ; Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2002. - 221 арк. - арк. 197-221.
10. Харитонов І.К.. Модальні дієслова та вербалії : навч. посіб. з практичної граматики / І. К. Харитонов, С. І. Потапенко ; Ніжинський держ. педагогічний ун-т ім. Миколи Гоголя. - Ніжин : НДПУ, 1999. - 115 с.
11. Алисова Т.Б. Дополнительные отношения модуса и диктума / Татьяна Борисовна Алисова //Вопросы языкознания/ и.о. отв. ред. В.М.Жирмунский. –М.;Наука,1971. - № 1.
12. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: оценка, событие, факт: [монография]/ Нина Давыдовна Арутюнова. – М.:Наука, 1988. – 341с.
13. Беляева Е.И. Достоверность /Е.И.Беляева//Теория функциональной грамматики: Темпоральность. Модальность: [коллективная монография в 6 т./отв.ред. Александр Владимирович Бондарко / Беляева Е.И., Корди Н.Н., Цейтлин С.Н. и др]. – Л.:Наука, 1990. –с.170
14. Бирюлина Л.А. О лингвистических аспектах модальности// Сопряженность глагольных категорий. – Калинин, 1990. – С.37-67.
15. Болотина М.А. Виды модальности и их реализация в высказываниях с модальными глаголами на матер.совр.англ.яз.-Спец., 10.02.04 –герм.яз.- Автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. филол. наук- Минск,1993.-24с
16. Виноградов В.В. О категории модальности и модальных словах в русском языке // Виноградов В.В. Избранные труды. Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975.- 53-87.
17. Золотова Г.А. О модальности предложения в русском языке // Филологические науки. 1962. - №4. - С. 65-79.
18. Исиченко А.П. Совмещение модальной и союзной функции модальными словами. (на материале нем.языка) Автореферат дисс. канд. филол. наук ,Киев, 1984, 22с
19. Колшанский Г.В. Соотношение субъективных и объективных факторов в языке. Изд. 2-е, стер. - М.: КомКнига, 2005. - 232 с.
20. Лапшин Сергей Викторович. Вторичная модальность простого предложения [Текст] : автореф.дис...канд.филол.наук:10.02.01 / Лапшин Сергей Викторович; Московский педагогический ун-т. - М., 1993.- 21 с.
21. Мещеряков В.Н. К вопросу о модальности текста // Филологические науки . -2001. №4. - С. 99-105.
22. Пичугина (Арская) Р.Н. Модальные слова в итальянском языке какс редство выражения модальности. Автореферат дисс. на соискание учен. степени канд. филол. наук. М.,1967. 26с \МГПИИЯ им.М.Тореза.
23. Хрычико Борис Васильевич. Категория модальности,  ее объем и средства выражения в современном русском языке [Текст] : дис...д-ра филол. наук: 10.02.01 / Хрычиков Борис Васильевич ; Каменец-Подольский педагогический ин-т им. В.П.Затонского.-Каменец-Подольский,1994.- 316 л.
24. Панов М.В.ЭСЮФ  Энциклопедический словарь юного филолога: (языкознание) / сост. М.В. Панов. - М.: Педагогика, 1984. - 352 с.
25. Ярцева В.Н. Лингвистический энциклопедический словарь / В.Н. Ярцева. – М.: Сов. энцикл., 1990. – 682 с.
26. Dolezel L. Narrative modalities // Poetics and theory of text. 1976. - №4. P. 15-20.
27. Hermeren L. Modalities in spoken and written English: an inventory of forms. Uppsala 1986.
28. Palmer, F. R. Modality and the English modals / F. R. Palmer. Second edition. - London; New York: Longman, 1990. - 220 p.
29. Prior A.N. Time and modality. Oxford: Clarendon press, 1957. - IX. - 148 p.