Шляхи поповнення лексики в сучаснiй англiйськiй мовi

Вважається, що чим  раніше слово було запозиченим, тим  більш повно воно асимілювалося й міцніше увійшло в систему мови-реципієнта. Проте, слова, що не представляють комунікативної важливості, рідко використовуються в повсякденній мові, поступово залишають словниковий склад мови незалежно від часу їх надходження. Навпаки, інноваційні лексичні одиниці, що мають широку сферу вживання, мають можливість бути повністю адаптовані до системи мови-рецепієнта.

Значна частина  запозичень до англійської мови надійшла внаслідок перекладницької роботи. Перші англійські глосарії – англійсько-латинські  та латинсько-англійські, відомі з початку 7 століття. У глосаріях слова розташовувалися не за алфавітом, а в порядку виявлення їх у тексті.

Тож можна сказати, що існує декілька класифікацій запозичень, залежно від розгляду даної теми конкретним вченим-мовознавцем.

1.3. Вплив  запозичень на обсяг словника  і семантичну структуру англійської  мови.

Відомо, що великий  вплив на формування англійської  лексики мала французька мова[ 8, 4с.]. Асиміляція французької лексики проходила поряд зі змінами, що їх викликала французька мова в орфографії, фонетиці й граматиці.

Якщо кількість  запозичень у давньоанглійській  мові була незначною, то після норманського завоювання запозичення стали масовими і були одним із джерел збагачення англійського словника[8, 4 с.]. Цей процес став поширеним не відразу після завоювання, а пізніше, коли англійська мова вже почала витісняти французьку

Зростання словника за рахунок запозичень розширило  синонімічні ряди англійської лексики  та спонукало виникненню нових, а  також до утворення етимологічних  дублетів.

З французькою мовою  надійшли і запозичення з інших  мов. При цьому значення багатьох слів зазнали семантичної зміни, або навіть змінили сферу вживання наприклад:

Лат.

ad visum

defendere

restare

trabs

франц.

avis погляд

defendrer забороняти

rester залишатися

travailler працювати

англ.

advice порада

defend захищати

rest відпочивати

travel подорожувати

Подібна доля спіткала низку німецьких слів, що перейшли до англійської мови через французьку. Наприклад: нім. blinken сяяти – англ. blanch, blank – пустий.

Запозичення не проникли ні до суплетивних форм, ні до групи  модальних дієслів. Чому зникли деякі  модальні дієслова достеменно невідомо. Окремі їхні значення перебрали на себе існуючі дієслова – як модальні так і звичайні.        [7, c. 22]

Частина запозичень співіснує поруч з англійськими формами. Так французький прикметник ancient не зміг витіснити давньоанглійський eald (old).

Не всі запозичення  поширилися однаково в межах Англії. До національної літературної мови надійшла низка слів, що становлять лексику  наукової і технічної термінології, політико-адміністративного укладу тощо. Північні діалекти зберегли більшу частину англосаксонських та кельтських слів, ніж південні та південно-східні. Подібним чином у північних діалектах  міцніше прижилися скандинавські  запозичення, які нині є регіональними  словами, наприклад: fell, hill, kirk, church, garth, yard, nay, no.

Сучасна англійська орфографія має складну систему. Ця складність системи пояснюється  запровадженням ряду французьких літер  протягом середньоанглійського періоду. Зміни відбулися як серед голосних так і серед приголосних.

Серед голосних давньоанглійська u що передавала [u:], набула форми буквосполучення ou, oou, наприклад: hus – house, sund – sound. Подвоєння голосних, властиве середньо англійському періоду, як наприклад, ouut, замість out, пізніше зникло.

Окремі особливості правопису залежали від переписувача, характеру тексту, місця перекладу. Пізніше ці розбіжності в орфографії зникають. Носові голосні в французькій мові перед носовими приголосними не вживаються. Дещо змінилося написання запозичених слів де вживаються носові звуки.

Такі дослідники, Мостовський та Смирницький вважають, що такі процеси властиві лише англійській  мові, хоча можливо французька вимова і вплинула на декілька англійських  слів.

1.4. Основні  джерела запозичень.

Вивчаючи запозичення  потрібно  обов’язково звернути увагу на джерела запозичень. Першим джерелом запозичення можна назвати  власне англійську лексику. На даний  час ця лексика вже вивчена  досить досконало. Власномовними вважаються англосаксонські за походженням  слова, які були принесені з континенту германськими племенами. Ці слова є  основою мови і вживаються протягом більш ніж тисячоліття. Терміни англосаксонська і давньоанглійська мова часто ототожнюють, але між ними все таки є суттєва різниця. Давньоанглійський лексичний склад розгалужувався в трьох діалектах – північному, середньоострівному і південному. З північного діалекту нам маже нічого невідомо, крім Нортумбрійського Євангеліє. З середньоострівного ми маємо Рашуортський список Євангеліє від Матвія. З південного відомо досить багато слів які називаються англосаксонською мовою .[1, 34с.]

За семантичними характеристиками власно мовні слова  складають важливу групу, що відбиває життєво-необхідні поняття нації. Серед давньоанглійської лексики зустрічаються варіанти сучасної лексики abide, believe, dream, keep. Власномовними вражаються модальні і допоміжні дієслова may, can, ought, shall, will і їх похідні.

Власномовний лексичний  склад переважав французькі запозичення, що з’явилися після приходу норманів в 1066 році. До цього спонукав ряд  позамовних причин, одна яких та, що носієм англосаксонської мови протягом чотирьох століть був простий люд країни.

На сьогодні відомо, що майже за тисячу років до появи  германських племен на острів прийшли  кельтські племена – бритти і  галли, які змішалися з корінним населенням острова іберійцями. Тому можна стверджувати, що наступним  джерелом запозичення були кельтські  мови. У середині першого тисячоліття  до н.е. уся територія від Британських  островів до території сучасної України  була населена кельтами. Кельти часто  працювали за межами поселення а  тому частина кельтських назв збереглися в інших мовах в тому числі  й в англійській. Довгий час панувала думка про те, що всі ті назви  походили з латинської лексики тобто  з Давнього Риму. Серед слів активного  словника англійської мови знаходимо  такі запозичення з Кельтської лексики, як bald, bard, bin, bog, doe, gull, loop. Певна кількість кельтських слів надійшла в англійську мову через інші європейські. [4, 90 с.]

На Британські острови  постійно приходили різні завойовники, римські війська не виняток. Таким  чином до джерел запозичень ми можемо віднести латинські запозичення. Це також тісно пов’язано з введенням  на островах християнства. В першому  випадку були запозичені певні географічні  терміни або військові, а в  другому слів які стосувалися  християнського культу. Причому деякі  запозичення досі повністю не з’ясовані. Пізніше також були запозичені слова  з медицини, фізики, механіки, біології, мистецтва, літератури, суду, законодавства  та ін..

Також в англійській  мові  були запозичення зі скандинавських мов, так як тривале перебування  скандинавів на Британських островах не могло не мати впливу. Цьому перш за все сприяло те що суспільний лад та рівень розвитку англійців і скандинавів було однаковим а мови спорідненими. Основна відмінність між двома мовами полягала в особових та відмінкових закінченнях, в той час як корені слів були спільними. При взаємному спілкуванні скандинавів та англійців і ті і інші розуміли основну частину слова – корінь, а закінчення, які були різні в обох мовах, були елементами, що ускладнювали взаєморозуміння. Тому вся увага була спрямована на сприйняття та розуміння основи слова, а закінчення в цей же час почали ослаблюватися. При схрещуванні давньоанглійської та скандинавської мов, перша зберегла свій словниковий склад, поповнившись деякими запозиченими словами, зберегла свою граматичну будову, а вплив скандинавської мови лише сприяв розвитку тих тенденцій, які існували у мові давньоанглійського періоду задовго до скандинавського завоювання.

Битва при Гастінгсі, що відбувалася в 1066 році була наслідком  подій, які розвивалися майже  століття. Якщо до норманського завоювання, англійська мова мала просту форму  суспільного спілкування то після  цього періоду її офіційна і законодавча  роль поступилася перед нормано-французькою.

В англійській мові також були запозичення з інших  германських мов, що є вагомим  внеском до англійської лексики. Якщо запозичення новітнього часу з  німецької мови порівняно незначні, то надходження із давньоверхньонімецької і тевтонської мов досить численні. Перші писемні пам’ятки про давньоверхньонімецьку мову подані глосами до латинських текстів, хоча уже в цей час діалект саксів на півночі Німеччини мав власну писемність. Вважається, що ці запозичення були великим внеском в розвитку англійської мови.[8, 232с.]

Пізніше Англія мала економічні зв’язки з Італією. Тому італійська мова також певним чином  впливала на англійську. Найбільше  цей вплив був відчутний в  добу Відродження. В цей період було знайомство з італійською літературою, подорожі в Італію, вивчення її культури, усе це стало вагомим внеском  у запозичені італійської лексики. В цей період починають з’являтися і іспанські запозичення. Історичні  події, які це спричинили пов’язані  з великими географічними відкриттями. Більшість запозичень цієї мови спостерігалися у Південній та Північній Америці, і тому частина іспанської лексики ввійшла в англійську мову через американську літературу.

Існує один досить цікавий факт в англійській мові, як і в інших германських мовах зустрічалися слова, які мали спільні корені з словами слов’янських мов і очевидно були запозичені з діалектів слов’янських племен. В цей період в англійську мову проникали слова, які позначали назви предметів торгівлі, також різні терміни. Російські запозичення також відіграли велику роль в удосконаленні сучасної політичної і філософської лексики. Історія слов’янсько-германських стосунків у період праслов’янської та прагерманської мовної спільності викликала такі відповідності як – beat бити, call голос, day день.

Висновки  до розділу 1: Таким чином розглянувши іншомовні запозичення, як засіб збагачення англійської лексики ми дійшли висновків , що іноземні мови вплинули на англійську в значно більшій мірі ніж на інші європейські мови. Сучасний словниковий склад англійської мови протягом століть змінювався, доповнювався і тепер має в своєму запасі значний обсяг лексики, проте не слід забувати, що попри всі і запозичення англійська мова не втратила своєї самобутності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. АНГЛІЙСЬКІ НЕОЛОГІЗМИ

Як і в будь-якій мові в англійській лексиці відбувається виникнення нових слів, тобто неологізмів. Процес появи неологізмів безперервний, він присутній в кожній галузі науки та суспільства, саме тому є  актуальними об’єктом дослідження багатьох мовознавців.[1, 344с.]

2.1. Проблема класифікації неологізмів.

Зростання кількості  нових номінацій призвела до появи  нової науки – неології, яка  займається пошуком нових слів, їх класифікацією, аналізом факторів та засобів  їх утворення. Слово є неологізмом доки мовець усвідомлює його предметно-логічну новизну, або стилістичну своєрідність.

Неологізми –  це слова, словосполучення, фразеологізми, окремі їхні значення, що з'явилися на певному етапі розвитку мови для позначення нових реалій і понять, актуалізація яких зумовлена соціальними і територіальними чинниками функціонування літературної мови, а також оказіоналізми (індивідуально-авторські новації), використані одноразово в мовній практиці певного автора, видання, редакції чи в конкретному тексті. Існування різних підходів до визначення поняття “ неологізм ” призводить до появи різних класифікацій та типології. Головко О.М. знаходить думку про те, що серед неологізмів можна виділити власне неологізми, трансномінації,  семантичні інновації, або переосмислення. Деякі лінгвісти зазначають, що неологізми бувають лексичні, фразеологічні та семантичні. Спираючись на власне значення неологізмів виділимо такі типи неологізмів:

1. Нові за формою та  змістом мовні знаки, які можна  поділити на

а) неоверби, тобто слова, які характеризують одночасно новизну  форми і змісту

б) неофрази, тобто неологічні фразеологізми і нові сталі сполуки:

2. Нові за формою мовні знаки – неоморфи

3.Нові за змістом мовні  знаки – неосеми [2, 155с.]

Зважаючи на значний розвиток морфологічного  (словотвірного)  рівня англійської мови,  який деякі вчені вважають  “ трансрівнем ” [3],  варто виділити особливу групу  “ неофікси ”  – повнозначні слова чи їхні уламки, що перейшли в розряд афіксів, наприклад: near-, cyber-, mom-, -rati, -cracy, -dom, -friendly та ін. Варто пам’ятати, що роль афіксів дуже важлива, оскільки вони формують надзвичайно великі парадигми, що не лише кількісно, а й якісно збільшують словниковий склад мови. 

Поняття неологізму неминуче пов’язане із поняттям узуалізації.  Вважаємо доцільним розподіляти  новітні одиниці на “ узуальні інновації ” та “ оказіональні інновації ”. Перші ми розуміємо як новітні одиниці,  що починають вільно відтворюватися поза межами первинного контексту,  останні – нові слова, що виявилися словами разового використання чи тими одиницями, які відтворюються лише в первинному дискурсивному оточенні.