Шляхи поповнення лексики в сучаснiй англiйськiй мовi

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Кіровоградський державний  педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

 

 

 

Кафедра германської філології

 

 

 

 

ШЛЯХИ ПОПОВНЕННЯ ЛЕКСИКИ В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з  основ  наукових  досліджень

студентки  304  підгрупи

факультету  іноземних  мов

Напрям  підготовки:

6.020303 Філологія  *.

Мова  і  література (англійська)

Стасюк  Ірини  Володимирівни

 

Науковий  керівник:

кандидат філологічних наук

доцент Снісаренко І.Є.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кіровоград – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................. 3

РОЗДІЛ 1. ЗБАГАЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОГО СЛОВНИКА ІНШОМОВНИМИ  ЗВПОЗИЧЕННЯМИ………………………………………………………………..4

1.1. Місце іншомовних запозичень в словниковому складі англійської мови .....4

1.2. Класифікація запозичень. Інтернаціональні слова………………………….6

1.3. Вплив запозичень  на обсяг словника і семантичну  структуру англійської мови………………………………………………………………………………….8

1.4. Основні джерела запозичень………………………………………………….11

Висновки до розділу 1…………………………………………………………….14

РОЗДІЛ 2. АНГЛІЙСЬКІ НЕОЛОГІЗМИ……………………………………….15

2.1. Проблема класифікації неологізмів…………………………………………15

2.2. Мовні та екстралінгвальні  фактори виявлення неологізмів ……………….16

2.3. Семантично-тематичні групи неологізмів в сучасній англійській мові….19

Висновки до розділу 2……………………………………………………………22

ВИСНОВКИ………………………………………………..…………………......... 24

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................ 27

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Мова, як і суспільство  постійно розвивається . Найважливішою рисою мови є рухливість, тому що людські потреби та досвід зростають, нагромаджується інформація про навколишній світ, поглиблюється наукове і художнє пізнання дійсності. Все це виявляється у спілкуванні а тому виражається в мові. Розвиток мови характеризується постійним удосконаленням і збагаченням функціональних можливостей, що досить інтенсивно реалізується на лексичному рівні. В 90-ті роки за оцінками дослідників (серед яких був Джон Чедвік ) було визначено, що англійська мова щорічно поповнюється на 15000 – 20000 мовних одиниць.

Актуальність дослідження  полягає в тому, що абсолютний прогрес  мови , як наголошують науковці виражається  в розвитку словникового складу. Дослідження  цього питання дає змогу зрозуміти  тенденції мови взагалі, заглянути в її майбутнє. Зокрема виникає необхідність дослідження змін в шляхах збагачення словникового складу, процесів формування нових дериваційних елементів що активно відбувається в останні десятиліття.

Метою дослідження  є визначення шляхів збагачення лексики  в англійській мові на сучасному  етапі. Потрібно звернути увагу на  розвиток словникового складу в умовах взаємодії основних національних варіантів англійської мови, охарактеризувати іншомовний вплив на словниковий склад, джерела запозичення. Необхідно визначити вплив на літературну англійську мову розмовних підсистем, проаналізувати особливості запозичення та асиміляції в літературній нормі стилістично зниженої лексики та фразеології , а також виникнення неологізмів.

Об’єктом дослідження є запозичені слова та неологізми в англійській мови , а предметом – розвиток  лексичного складу англійської мови шляхами її поповнення.

Для дослідження  даної теми використано метод критичного аналізу наукових джерел.  

РОЗДІЛ 1.ЗБАГАЧЕННЯ АНГЛІЙСЬКОГО СЛОВНИКА ІНШОМОВНИМИ  ЗАПОЗИЧЕННЯМИ

Будь-яка мова певною мірою збагачується новими словами  за рахунок власних ресурсів, а  також за рахунок запозичень. Відомо, що важливу роль відіграли контакти англійської мови з іншими мовами. Саме завдяки запозиченням вона має достатні ресурси для задоволення потреб носіїв і тим самим у же не вимагає великої кількості нових запозичень.

1.1. Місце  іншомовних запозичень в словниковому складі англійської мови.

Роль запозичень в різних мовах неоднакова і залежить від конкретних умов розвитку тої  чи іншої мови. Як вже було зазначено, в англійської мови, порівняно  з іншими мовами була можливість запозичувати іншомовні слова за у мов безпосереднього  контакту з іншомовними носіями. Спочатку це були іноземні завойовники, які постійно змінювали один одного на Британських островах, а пізніше  завдяки торговій експансії і колонізаторській активності самих англійців. Завдяки запозиченням в останні десятиліття англійська мова перетворилася на головне джерело поповнення словникового запасу багатьох мов. По відношенню до запозичених шарів лексики англійська мова володіє певною своєрідністю, і в ній зустрічаються запозичення в таких частинах мови, які в інших мовах залишаються цілком одвічними. Доктор наук Зацний Ю.А. зазначає, що діє так звана тенденція до зниження питомої ваги запозичень в англійській мові, вона складає не більше як 2,5%.[ 8, с. 3]  Тому було б невірним вважати, що роль слова у мові визначається тим, чи є воно запозиченим чи одвічним. Тому з цього випливає, що у сфері лексики англійська мова залишається все таки германською мовою. Той чи інший вплив на мову завжди пояснювався історичними причинами. Інтенсивність запозичення тих чи інших слів є різною в різні періоди. Від залежить від конкретних історичних умов. В одні періоди ця інтенсивність збільшувалася, а в інші навпаки зменшувалася. При цьому ступінь впливу однієї мови на іншу, у значній мірі залежить від мовного фактору, а точніше від ступеня близькості взаємодії мов, та від того, яка в них спорідненість між собою.

Підхід до теми запозичень не повинен бути одностороннім і  формальним. Не можна обмежуватися лише цим. Вчених лінгвістів цікавить не тільки звідки і чому прийшло  в англійську мову певне слово, але  і те як воно асимілювалося в мові, як співпало з її граматичною будовою  і фонетичними нормами, як змінило  своє значення, і які зміни з  його появою були викликані в словниковому складі мови, яка його запозичила.

Арнольд І.В. Зазначає що запозичені слова відіграють досить важливу роль у термінологічній  системі англійської мови, як у  наукових словниках. Усе це відображається в історії світової культури. [5, с. 134]

Запозичені слова  не можна плутати зі спільними індоєвропейським словниковим запасом, що включає в себе спільні слова Європейських мов. Внаслідок системного характеру мови загалом, і зокрема лексики, ніяке нове поповнення словника запозиченими словами не може не мати впливу на решту словникового запасу. Зазвичай, запозичене слово набуває одне чи декілька значень слів, які семантично є близькими до нього, і які вже раніше існували в мові. Часто відбувається і витіснення слів з мови, які є близькими за значеннями з новими запозиченими словами. Відбувається це тому, що тривале співіснування цілковитих синонімів в мові є неможливим, тому завжди їх значення ліквідуються або розмежовуються, чи з мови витісняються непотрібні слова.[1, с.87]

Взаємодію запозиченої  лексики зі словниковим складом  мови можна прослідкувати в історії  мови, на прикладі слів, які позначають працювати, трудитися, тобто в англійській – to work. Наведемо приклад запозичення в середньоанглійський період дієслів: labouren – трудитися, прикладати великих зусиль, і travaillen – важко трудитися. Перше з цих дієслів є близьким до одвічного англійського слова swincan, витіснило останнє із мови у деякі територіальні діалекти. Друге ж слово не витримало конкуренції з середньоанглійським словом werken і тому відбулися значні зміни в структурі його змісту( його основним значенням стає подорожувати). Тому потрібно зазначити, що запозичені слова які закріпились в мові не завжди витісняють одвічні слова. Викликані ними зміни в словниковому складі можуть проявитися в стилістичному перегрупуванні чи в розмежуванні значень. Наприклад запозичені слова people і  remain витіснили одвічні слова folk і abide, перше в розмовну мову а друге в поетичну сферу. Таким чином можна зазначити, що будь-які зміни в словниковому складі мови у вигляді проникнення іншомовних запозичень сприяють стилістичним і семантичним змінам в словах, які вже існують в мові.

1.2. Класифікація  запозичень. Інтернаціональні слова.

Запозичення відбувалися  протягом багатьох століть і під  впливом багатьох мов, тому їх потрібно було класифікувати. Запозичення які  існують в словниковому складі англійської  мови, можна класифікувати за декількома принципами:

• за джерелом запозичення: Кельтські, Латинські, Скандинавські, Французькі, та запозичення з грецької, італійської, іспанської, німецької мов, зумовлені економічними, культурними, політичними та іншими зв’язками з цими народами.[ 7, 129с.]
• за тим який аспект слова був запозичений: фонетичні, семантичні, запозичення словотвірних елементів.
• за ступенем асиміляції: слова які повністю асимілювалися, слова які частково асимілювалися, слова які позначають поняття пов’язані з іншими країнами.

Перша класифікація, була запропонована Арнольд, вона вважається найбільш вдалою, тому для характеристики запозиченої лексики доцільніше використовувати саме її.

Друга класифікація була запропонована Арбековим. За цією класифікацією фонетичні запозичення  утворюють основну і найбільш чисельну групу. Вони характеризуються тим, що їх загальний звуковий комплекс виявляється новим для мови, яка їх запозичила, хоча кожен зі складових звуків іноді змінено звуком мови в яку вони потрапили. Гармаш О.Л. вказує, що існує так званий процес адаптації запозичених слів. Найбільш детально вона описує фонетичну та граматичну адаптації.

Фонетична адаптація полягає в максимальному наближенні звукової форми запозиченого слова до звукової форми відвічного слова. Звуки і звукові поєднання, не властиві мові-реципієнту, замінюються іншими звуками або звуковими поєднаннями, з метою наблизити звучання слів до норм  цієї мови. Зазвичай підібрати відповідний еквівалент іншомовній фонемі дуже складно, оскільки фонологічні системи різних мов є досить специфічними, і їх звуки практично неможливо поставити у взаємно однозначні відповідності. Проте, за свідченнями лінгвістів, саме двомовний носій надає фонетичну форму новому слову, найближчу до оригіналу. Надалі при вживанні цього слова в мові білінгвів відбувається повна або майже повна підстановка елементів рідної мови, з'являються різні вимовні варіанти одного і того ж слова. Слід підкреслити, що поява фонетичних і орфографічних варіантів є характерною для тих слів, які прийшли в мову усним шляхом або через посередництво інших мов. Варіювання у вимові і написанні слів також може бути і відсутнім через збереження єдиної початкової форми.

Граматична адаптація полягає у тому, що як тільки слова з інших мов з'являються в мові-реципієнті, вони втрачають колишні граматичні категорії і парадигми і придбавають нові за аналогією до слів мови-реципієнту.[3, 236с.]

Крім адаптації  існує також процес засвоєння. Він  полягає в перетворенні семантичної  структури слова, розширенні сполучуваності із словами мови-рецепієнта. Потрібно наголосити на тому, що запозичені слова  досить рідко входять в іншу мову зі всім спектром своїх значень. Спочатку запозичується лише одне значення, іноді два або три, тобто відбувається зменшення об’єму семантичної структури  слова.

Під семантичними запозиченнями  розуміємо запозичення нового значення, дуже часто з переносним значенням, яке вже існує у мові.

Досить легко  семантичне запозичення відбувається у споріднених мовах. Дуже багато прикладів можна знайти серед скандинавських запозичень. Так наприклад давньоанглійське слово dwellan баритися під впливом давньоскандинавського dwellja жити в сучасній англійській мові існує як dwell жити.

В іменників існує  більше семантичних запозичень ніж  у дієслів. Звичайно усі морфеми  запозичуються не ізольовано, а в  словах. Якщо будь-які іншомовні  морфеми входять до складу більшості  запозичених слів, то морфологічна структура цих слів починає ставати  зрозумілою, а самі морфеми входять  до складу словотвірних засобів мови, яка їх запозичує.

Але важливо знати, що не всі слова цілковито асимілюються і тому нам запропонована вищезазначена  третя класифікація запозичень.

Особливу групу  утворюють так звані інтернаціональні слова. Часто буває, що слово, яке  позначає нове важливе поняття, запозичується  не однією, а декількома мовами. Випливаючи з цього формується міжнародний  фонд лексики, який включає в себе міжнародну термінологію з різних сфер людської діяльності: політики, філософії, науки, техніки, мистецтва, а також більшість абстрактних слів. До таких слів можна віднести так звані політ коректні одиниці. Як зазначає Л.В. Зайко такі слова описують явища, які зустрічаються, як і в сімейних так і в суспільних стосунках, або у ставленні людини до навколишнього світу та ін..[ 7, 255с.]

Також до інтернаціональних  запозичень ми можемо віднести слова  які стосуються екологічної сфери. Е.Г. Балюта описує, що на сучасному етапі найпріорітетнішим засобом стають складні екологічні слова-композити…Виникнення нових елементів, які виконують функцію словотвірних пов’язане із процесами переходу повнозначних слів у словотворчі морфеми.     [6, 58с.]

Дослідження мовознавців  свідчать, що розвиток англійської  мови значною мірою детермінується взаємодією двох основних варіантів  – британського й американського. Вчені називають цей вплив  внутрішніми запозиченнями. Відтак,  під внутрішніми запозиченнями нами розуміються міжваріантні запозичення, а також запозичення літературною мовою лексико-фразеологічних елементів соціальних діалектів,  сленгу.  Такі запозичення не тільки збагачують словниковий склад новими одиницями і лексико-семантичними варіантами,  але й спричинюють формування в макросистемі англійської мови нових словотворчих елементів і моделей,  зародження нових механізмів і засобів семантичного розвитку,  сприяють здійсненню тенденції до демократизації сучасної літературної англійської мови [ 7, 289с.]