Автор работы: Пользователь скрыл имя, 31 Января 2013 в 15:55, курсовая работа
Робота присвячена дослідженню особливостей вживання займенника другої особи однини (thou) в творах В. Шекспір «Гам лет» та «Макбет», а також в сонетах.
Актуальність теми дослідження визначається посиленим інтересом дослідників до питання використання саме займенника thou в англійській літературі.
Мета дослідження курсової роботи полягає у вивченні використання займенника другої особи однини в англійській прозі та поезії.
Вступ
Темою цієї курсової роботи є «Диференційоване використання займенника другої особи однини в англійській літературі ». Робота присвячена дослідженню особливостей вживання займенника другої особи однини (thou) в творах В. Шекспір «Гам лет» та «Макбет», а також в сонетах.
Актуальність теми дослідження визначається посиленим інтересом дослідників до питання використання саме займенника thou в англійській літературі.
Мета дослідження курсової роботи полягає у вивченні використання займенника другої особи однини в англійській прозі та поезії. Досягнення цієї мети вимагає виконання таких завдань:
Об’єктом дослідження є диференційоване використання займенника другої особи однини в англійській літературі.
Предметом дослідження є диференційоване використання займенника другої особи однини в творах В. Шекспір.
Методи дослідження – описовий метод та метод аналізу.
Мета та завдання курсового дослідження визначили таку композиційну будову: вступ, два розділи основної частини, висновки та список використаної літератури.
У вступі поданий огляд наукових джерел до теми курсової роботи, сформульовані мета, завдання і методи дослідження, визначена архітектоніка роботи.
У першому розділі під назвою «Займенник як частина мови. Особові займенники в англійській мові» йдеться про загальну характеристику займенників, їх класифікація, та характеристика особових займенників в англійській мові.
У другому розділі «Диференційоване використання займенника другої особи однини в англійській літературі » проаналізовано використання займенника thou у творах В. Шекспір «Гам лет» та «Макбет», а також в сонеті 2, 11 та 18.
У висновках підведено підсумки основних результатів дослідження.
Вихідні теоретичні засади даного дослідження ґрунтуються на працях таких авторів: Іванова І.П., Боднар В.А. Мартиненко А.Д. та інших. Обрані автори найбільш вдало подають матеріал, необхідний для викладу теоретичної частини курсової роботи, а також фундаментально обґрунтовують всі необхідні знання для правильного виконання практичної частини і досліджень. Перелік використаної літератури нараховує 23 позиції.
I розділ
Займенник як частина мови. Особові займенники в англійській мові
Займенники мають гранично узагальнене значення. Вони вказують на будь-які предмети, істоти, абстрактні предмети не називаючи їх. Це у вищій мірі узагальнена частина мови, що актуалізується в контексті, в ситуації, але позбавлена предметного реального змісту у відволіканні від конкретної ситуації.
Займенник — частина мови, яка заміняє іменник (ім’я, назву сутності) у реченні. Вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?
Барабаш пише: «Питання про виділення займенників в самостійну частину мови завжди було пов’язане з труднощами. Тому існування займенника як частини мови неодноразово піддавалось сумніву». [1;30] В класичній англійській граматиці термін «pronoun» розглядався в етимологічному значенні (замість імені) і застосовувався до слів, що заміняли іменник.
Особливості функціонування займенників та їх дистрибутивні властивості відрізняються від того, що характерне для інших частин мови. Наприклад, особові займенники, вказуючи на живі та не живі предмети і виступаючи в синтаксичних функціях підмета та додатка, тим самим зближаються з іменником, але їх синтаксична роль зовсім інша: вони не узгоджуються з артиклем і не можуть бути визначені прикметниками. Крім того, займенники відрізняються від іменників рядом морфологічних характеристик: вони мають граматичне значення особи і роду.
Синтаксично займенники функціонують
так само як іменники та прикметники.
Займенники поділяються на ряд підкласів,
що відрізняються лексичним
Граматичні категорії займенників
Різні займенники володіють різними граматичними категоріями.
Число: Одні займенники мають окремі форми для однини і множини (наприклад: this це - these ці; that той - those ті). Інші ж мають одну і ту ж форму, наприклад: all - весь, все; which – який, які.
Треті займенники мають значення тільки одного числа: єдиного – each кожен; somebody – хтось, або множинного both – обидва; many багато.
Відмінок: Одні займенники, як і іменники, мають форми «називного відмінка» і « присвійного відмінка » (somebody – somebody's; each other – each other's). Інші мають займенники мають форму називного відмінка і так-званого
«Об'єктного» відмінка (I - me; who - whom). Однак більшість займенників не має жодних відмінкових форм (each, every – кожен, both – обидва, all – все, все іт.д.).
Рід: Особисті та присвійні займенники мають окремі форми для чоловічого, жіночого та середнього роду в третій особі. Так, займенника he і his замінюють іменники, що позначають істоти чоловічої статі;займенники she і her - іменники, що позначають істоти жіночого роду. Особовий займенник it – він, вона, воно й присвійний займенник its – його, її змінюють іменники, що позначають неживі предмети. Так як в англійській мові іменники не мають особливих родових закінчень, займенника he, she, it, his, her, its є єдиними зовнішніми показниками роду іменників, які вони замінюють. Часто в діалогах для того, щоб визначити рід людини або тварини, про який розмовляють, можна почути питання "Is it a he or a she ?".
Інші англійські займенники не мають окремих форм, що позначають рід, і одна та ж форма займенника може змінювати іменники, що позначають істоти як чоловічого, так і жіночого роду. Наприклад: both – обидві, обидва; this – ця, цей.
Розрізняють наступні
класи займенників в
Гордон Е. М. та інші виділяють ще одна група займенників – емфатичні займенники. Однак Качалова К. Н. та ін визначають ці займенники лише як додаткову функцію зворотних займенників. [18]
Особові займенники виступають як субстантивні, вони поєднують в собі граматичне значення особи, числа і роду. Особові займенники , як справедливо каже А. І. Смирницький : «….далеко не равны по своему месту в языке».[10;40] Займенники першої особи – I, we, так само як і займенник другої особи – you – нічого не замінюють і не ні з чим не розділяють своїх функцій. Проте займенники третьої особи he, she, it, they виступають у ролі іменників, і можуть вказувати на будь-який предмет (it, they ) або особу (he, she, it, they) і використовуються, як правило, анафорично: Charles sighed as he stuffed the tickets into his waistcoat pocket.
Особові займенники у англійській мові мають два відмінки: називний відмінок (the Nominative Case)—I, you, he, she, it, we, you, they і об'єктний відмінок (the Objective Case) — me, you, him, her, it, us, you, them.
Синтаксичні функції форм відмінків займенників чітко розділені на виконання функції підмета в реченні (називний відмінок) та додатку (об’єктний відмінок). Проте, коли займенник виступає в роді предикативного члена речення відбувається зіткнення двох форм. Відповідно до правил в функції предикативного члена речення використовується форма називного відмінку, проте у випадку, коли використовується займенник першої особи однини використовуються форми об’єктного відмінку – It’s me, крім тих випадків, коли займенник визначається предикативною одиницею, що стоїть поряд: It is I who did it. В розмовній мові набуло поширення використання об’єктних форм him, he, us, them в функції предикативного члена речення, а також в порівнянні. Іванова відзначає, що «это употребление отмечено даже в авторской речи такого мастера стиля, как Айрис Мердок : He could not decide if it was her or not. Twins who were only three years older than her.» [ 10;41]. А також у М. Дребблз, в ролі вченого у (“ Realms of gold”) : But he was better off than us, in one respect.
Об’єктний відмінок ( особливо перша особа однини ) зустрічається в ряді таких випадків, що типові для розмовної мови. Наприклад:
Oh, you and me, we’re cat and dog.
Me, I’m only one of many…..
Who? Me? Not likely.
What? Me do a thing like that! Not me!
Ще один випадок, де ми можемо спостерігати сумніви між використанням називного та об’єктного відмінками, це після сполучників but та except.
No one noticed it but/except I/me.
No one but/except I noticed it.
В першому реченні більш звично вживати об’єктний відмінок. В другому ж вибір називного відмінку обумовлений позицією займенника перед дієсловом-присудком. Проте цілком нормально буде використання об’єктного відмінку в реченні I saw nobody but/except him, оскільки him тут паралельний займеннику nobody, що виступає доповненням до присудка в реченні.
Тенденція до використання об’єктного відмінку замість називного у всіх цих випадках, як зазначає Бархударов: « свидетельствует о том, что форма именительного падежа ограничивается в употреблении и превращается в особую «приглагольную форму», играющую роль показателя лица при глаголе-сказуемом, а форма обьектного падежа – в «свободную форму, употребляющуюся во всех других функциях»»[2;46].
Особові займенники, як в називному, так і в об'єктному відмінку, мають категорію числа та роду. Категорією роду володіють лише займенники 3 особи однини. She, her - займенники жіночого роду; he, his --чоловічого роду. Займенники it, its вважаються займенниками середнього роду.
Проте категорія роду в англійській мові не так розвинена і виражається в основному за допомогою займенників she/her і he/his. Всі неживі предмети позначаються займенником it, тобто займенником середнього роду. І лише інколи в певних конкретних випадках неживі предмети можуть бути позначені займенником she. Але she використовується в основному по відношенню до певних предметів, іноді до особистих предметів, про які мовець говорить з особливим трепетом, порівнюючи їх з живими істотами. Наприклад:
I boughta new car. She is beautiful!
Винятки існують не тільки для займенники she, але так само і для деяких інших займенників. Наприклад, у публіцистичному стилі написання статті використовувати займенник I не можна. Ні один редактор не пропустить до друку статтю де журналіст, висловлюючи свою думку, використовує це займенник. Бажано взагалі не використовувати займенники 1 особи, так як це вважається непрофесійним.
Займенник they позначає так само і людей в загальному сенсі, при цьому непозначаючи якихось конкретних осіб. Особливо часто they використовується у фразі they say. Наприклад:
They say she is going to resign. Неre they use this for cars.
Займенник you використовується як в однині, так і в множині. Займенник 2-ї особи однини thou (thee),відповідне російській «ти», вже давно вийшло з широкого вжитку і зараз зустрічається лише в поезії і в прозі, написаному в піднесеному стилі. У сучасній літературній прозі, як і в побутовій мові, це займенник не використовується. Але було б не правильним сказати, що воно вийшло з вживання зовсім, тому що в деяких діалектах англійської мови даний займенник використовується не тільки в підвищеній поезії і прозі, але так само і в розмовній мові: thou (you – називний відмінок); thee (you – об'єктний відмінок). В Ірландії форма особистого займенника you має значення тільки однини, а для множини вживаються форми yous, yez, yiz.
Три займенникові форми : me, it, you використовуються як предикативні члени речення. Номінатив займенників we, you, they можуть функціонувати як неозначено-особові або узагальнено-особові займенники. Всі ці займенники мають ті чи інші особливості використання. Наприклад: we містить в собі, того хто говорить: Stendal, we know, consciously wrote for a public yet unborn.; you може містити або навпаки виключати мовця : Of course, it was all silly talk, but you couldn’t help liking him. ; they не містить ні мовця, ані уявного співрозмовника, воно означає дуже широку і особливо неозначену кількість осіб: You’re cold, sir…. No, no, said Mr. Treves. Just someone walking over my grave, as they say. They say it’s certain to be over in six months.[10;41]