Автор работы: Пользователь скрыл имя, 25 Июня 2013 в 11:55, реферат
вступ до фаху
Головною подією є перехід людини від збирання i мисливства до землеробства. Почали з'являтися краплини знань про ґрунти. Людина переходить до землеробства в пошуках хліба щоденного. Це зв'язано з тим, що зменшилися резерви мисливської фауни i збільшився приріст населення. Необхiдно було шукати нові площі під землеробство. Їх шукали раціонально з примітивними оцінками якості ґрунтів.
Далі відбувається вiдокремлення знань про ґрунти i запровадження первинного земельного кадастру. З'ясувавши окремi особливостi ґрунтів, клiмату i ландшафтiв територiй, люди з передгір'їв переселилися в долини рiк з їх родючими заплавними ґрунтами, сприятливим водним режимом й отримали можливiсть сполучати землеробство з рибним промислом. Це, зокрема, мало мiсце у Стародавньому Єгиптi, країнах Межирiччя, Індiї, Середнiй Азiї.
Знання про заплавнi ґрунти були передумовою для переходу до зрошуваного землеробства, особливо в долинах Нiлу, Тигру, Євфрату, Інду (6 тис. рокiв до н.е.). Людина почала диференційовано підходити до використання ґрунтів і оцінки якості земельних ділянок, вводити земельно-водне законодавство і земельний кадастр [35].
2.1.5. Екологія
Про те, що різні види тварин пов'язані з певними умовами, що їх чисельність залежить від урожаю насіння і плодів, якими вони харчуються, напевно знали древні мисливці вже 100-150 тис. років тому. Про залежність рослин від зовнішніх умов добре знали і перші хлібороби за багато століть до нової ери (10-15 тис. років тому). Сівозміна сільськогосподарських культур застосовували в Єгипті, Китаї та Індії 5 тисячоліть тому. Нагромадження відомостей про спосіб життя, залежність від навколишніх умов, характеру розподілу тварин і рослин почалось дуже давно. Праці давньогрецьких філософів-природознавців Гіппократа, Аристотеля, Теофраста Ерезійського містять відомості екологічного змісту. Першим періодом, етапом розвитку екологічних досліджень можемо вважати описовий етап, який тривав досить довго [39].
2.2.1. Фізична географія
Феодальна обмеженість і роз'єднаність просторового кругозору, зростаюча роль церковних постулатів - характерна риса середньовіччя. Перехід до феодалізму в Європі супроводжувався занепадом культури. Біблія замінила праці античних учених. Земля з кулі «перетворюється» в прямокутник або диск. Однак ідея єдиної картини світу зберігалися в релігійних догмах світорозуміння.
На етапі соціогенезу, становлення національних культур, виникнення і панування в ідеології та світогляді світових релігій, методології сакральності (тобто визнання священного) в географії формується концепція описового регіонального країнознавства.
Основою її була просторовість, що є універсальною формою упорядкування. Поняття простору залишалося божественним, тобто створеним Богом. Реальні простору представляли безліч територій (регіонів), відкритих і описаних в епоху великих географічних відкриттів (ВГО). Частиною території стає міфологізована місце, набуває властивості ментальності. Трудова діяльність людей була пов'язана з ресурсоосвоєнням природних ландшафтів землеробами і кочовиками. Їх спосіб життя визначав і культурні цінності, де явно прослідковувалась залежність людини від природних умов. Це був пік розвитку єдиної географії, де людина існував як частина природи.
Розпад Римської імперії послабив сухопутні торгівельні зв'язки Європи зі Сходом. Низький рівень кораблебудування, релігійна замкнутість країн Західної Європи, забобони і легенди про морських чудовиськ перешкоджали далеким подорожам. Основним стимулом до пізнання далеких країн було християнське паломництво до «священних місць» і місіонерство, а також хрестові походи.
З VII в. в розвитку світової культури помітну роль відігравали араби, які створили величезну державу. Вони торгували з Китаєм, північній та східній Африкою, знали про Мадагаскар. Мовна спільність, наявність торговельних зв'язків в Арабському Халіфаті і ходіння в Мекку сприяли поширенню географічних знань.
У XIII в. відбувається революція в морехідному мистецтві: створюються вітрильні судна (каравели), використовується компас, створюються морські карти (портолани або компасні карти, де градусну сітку замінили компасні румби). Центром торгівлі між Заходом і Сходом стають міста-республіки Венеція і Генуя. Закони Монгольської імперії дозволяли європейським купцям проникати в Центральну і Східну Азію.
Великим географічним відкриттям передувала низка обставин, пов'язаних з книгодрукуванням і поширенням країнознавчих описів, в яких містилися відомості про країни Сходу, багатих золотом, коштовними каменями і прянощами. Вони формували потужний соціальний мотив до пошуку багатств, задовольняючи цікавість і стаючи керівництвом для багатьох мандрівників, авантюристів і мрійників. З'являється і достовірний картографічний матеріал, що забезпечує передбачуваність подорожей.
Узагальнюючих географічних робіт, що пояснюють багато природні явища (пояса штилів, пасатів, мусонів, морські течії), які вже стали відомі мандрівникам, не було. Ніхто не намагався звести в єдину систему знову отримані відомості. Правильному тлумачення явищ заважали релігійні догми [39].
2.2.2. Метеорологія та кліматологія
У Європі надовго були забуті науки греко-римського світу. Забуті були численні зроблені тоді спостереження за явищами природи, прикмети про погоду, вислів народної мудрості та наукові трактати грецьких і римських учених .. Науку ранніх століть змінила схоластика середніх віків, скована авторитетом літери священного писання. Церква змушувала вірити, що всі явища природи - лише прояв волі божества, що користується ними для того, щоб висловити свій гнів або своє благовоління.
У середні століття розвинулося особливе «вчення», нині вже грунтовно забуте, - астрометеорологія. Це був розділ астрології. Астрологією називалося фантастичне вчення про «пророкуванні» подій в житті людини і природних явищ за рухом планет серед зірок. Розділ цієї «науки», що називався «натуральної астрологією», або астрометеорологіей, займався пророкуванням погоди та інших явищ природи.
Панування астрології, в тому числі в області передбачення погоди, тривало дуже довго, до початку XVII в. Досвід спостережень за погодою накопичував народ. Саме в середні століття з'являється погодний фольклор - прикмети, які висловлювали результати народних спостережень за погодою [31].
2.2.3. Біогеографія
Розвиток прогресивніших ринкових суспільно-економічних взаємин спричинив активний пошук морських шляхів до Індії, наслідком чого стали Великі географічні відкриття. Це був великий поштовх до вивчення природи як ойкумени, так і заново відкритих країн. Ботанічні та зоологічні сади стали активно поповнюватися новими видами організмів і згодом перетворилися у справжні наукові центри. Тут не тільки проводилися ретельні систематичні спостереження за живими організмами та їх акліматизація, а й активний обмін екземплярами й особинами. З початку XVI ст. нагромаджується фактичний матеріал з ботаніки та зоології, який потребує узагальнення й систематизації на новій теоретичній основі.
Причини розвитку ґрунтознавства пов’язані з розвитком ґрунтово-оцiночних робіт з метою феодального оподаткування. Було зiбрано чимало описiв ґрунтів рiзних територiй i проведена їх порівняльна якісна оцiнка. Був уведений офiцiйний земельний кадастр у бiльшостi країн (Німеччина, Франція, Англія тощо).
Зародження знань про ґрунт в Українi, Бiлорусiі та Росiї дуже добре показано у “Писцових книжках”, якi велися за наказом царя. В них наводилися площi земель та їх якiсть (добрi, середнi, худi); угiддя (лiс, луки, рiлля); категорiї (земля мокра, болотна, борове мiсце, вимочки, уражок, витопки) i таке iнше. Починаючи з епохи Відродження, почали відновлюватися знання про ґрунти і рекомендації із землеробства (агрономічні трактати Альберта Великого, Петра Кресценція), з'явилися нові ідеї про ґрунти (Авіценна), з водного і сольового живлення рослин (Ф.Бекон, Б.Паліссі) [35].
У середні століття інтерес до вивчення природи слабшає, замінюючись пануванням богослов'я і схоластики.
Великі географічні відкриття в епоху Відродження, колонізація нових країн послужили поштовхом до розвитку систематики. Опис рослин і тварин, їх зовнішньої та внутрішньої будови, різноманітності форм - головний зміст біологічної науки на ранніх етапах її розвитку. Перші систематики - А. Цезальпін (1519-1603), Д. Рей (1623-1705), Ж. Турнефор (1656-1708) та інші повідомляли і про залежність рослин від умов зростання або обробітку, про місця їх проживання і т. п. Відомості про поведінку, звички, спосіб життя тварин, якими супроводжувалося опис їх будови, називали «історією» життя тварин [39].
2.3.1. Фізична географія
Становлення капіталістичного способу виробництва в Європі привело до зміни світоглядних критеріїв і прагненню до звільнення від релігійних догм і опіки церкви. Новоутворений клас буржуазії був зацікавлений в розвитку експериментального природознавства і прикладних наук. Стовпами наукової ре6волюціі XVII в. стали Г. Галілей, Ф. Бекон, Р. Декарт, І.Ньютон. Вже до середини XVII в. були значні досягнення в області «елементарного природознавства» (механіки), а також в становленні таких наук як математика, астрономія, фізика, геологія та ін У той же час зникала ідея єдиної картини світу, його цілісного сприйняття.
Час закінчення Великих географічних відкриттів визначив початок формування географії як самостійної галузі знання.
Метафізичний
матеріалізм звільнив людей
На початку XVII ст. завершується епоха Великих географічних відкріттів, але описовий етап в географії триває. Ще не були описані багато районів світового океану і внутрішні території материків. Створення нового покоління парусних суден (фрегатів) зробили морські вояжі більш безпечними, а винаходи у сфері техніки спостереження (зорова труба і термометр Галілея, барометр Торрічеллі і морський хронометр) дозволили проводити метеорологічні та гідрологічні спостереження.
Триває дослідження Північної Європи, Сибіру і Далекого Сходу російськими поморами і землепроходцами. Брати ордена єзуїтів проникають в Тибет, Індію, Передню Азію, Східну Африку і Мадагаскар, де проводять топографічні зйомки, збирають коштовну географічну інформацію. Французи і англійці освоюють не тільки прибережні райони Атлантичного узбережжя Північної Америки, але й починають проникати в центральні і північні райони материка. Наносяться на карту Аппалачі, досліджується долина Міссісіпі, Великі американські озера, узбережжя
Дана епоха була періодом становлення експериментального природознавства. Г. Галілей заклав основи експериментальної фізики і розвинув ідеї Коперника в астрономії. И.Ньютон дав науці математичний аналіз, встановив закони механіки і обгрунтував принципи гідродинаміки. Створюються філософські вчення, що отримали назву метафізичного (механістичного) матеріалізму. Однак центральним становищем у цих філософських поглядах було уявлення про абсолютну незмінність природи.
Незважаючи на певні успіхи, географія ще не стала теоретичною наукою і виконувала по суті довідкову функцію. На першому місці були історичні події і перерахування фактів. Фізико-географічні відомості мали підпорядковане значення. Ці ж тенденції панували у викладанні географії. Однак були й успіхи. Починається час географічної літератури. З'являються цікаві роботи Б.Варенія, В.Татіщева, М.Ломоносова, С.Крашеніннікова, І.Канта. Заселення і господарське освоєння найбільшого в світі масиву суші, свого роду «океану» лісів, степів, тундри і пустель сприяло становленню в XVIII в. російської географічної школи.
У другій половині XVIII в. починають формуватися концепції, в яких зароджується нове осмислення отриманих фактів, пов'язане з розхитуванням поглядів про незмінність природи Землі [40].
2.3.2. Метеорологія та кліматологія
Промисловий переворот в кінці XVIII ст. дав небачений поштовх розвитку фізики і математики на початку XIX ст. і стимулював виникнення нових ідей метеорології. Однією з таких ідей було створення метеорологічних інститутів.
Росія. Після того як необхідність організації міжнародної мережі одночасних і однорідних спостережень була усвідомлена в кінці XVIII ст., В XIX в. постало питання про створення метеорологічної мережі в різних державах. На початку XIX в. метеорологічні спостереження велися систематично вже в багатьох місцях. Відомий вчений В.Н Каразін (1773 - 1842 рр..) Виступив із проектом створення метеорологічної служби при сприянні навчальних закладів Росії. Проект будівлі, складений архітектором Гельшером, був затверджений в 1846 р., і споруда була закінчена в грудні 1848 р. Обсерваторія відкрилася тільки 1/IV 1849 вона була одним з перших центральних метеорологічних установ Європи та Америки.