Характеристика Аргентини

- надання державою  через БАН "м'яких" кредитів  малому й середньому бізнесу  (на 10 років з розрахунку 14% річних, що істотно нижче ринкової  вартості);

- формування лінії субсидованого державою іпотечного кредитування (кредити під 12% річних строком на 20 років);

- розширення  споживчого кредитування;

- вживання заходів  по стимулюванню експорту - зокрема  , деяке зниження експортних податків;

- посилення  контролю над імпортом ряду "чутливих" товарів масового попиту з метою захисту інтересів місцевих виробників;

- підвищення  рівня середньої заробітної плати  й мінімальної пенсії (на березень 2010 р. ці показники склали, відповідно, 800 і 245 дол.).

Незважаючи  на різке погіршення зовнішньої кон'юнктури, аргентинська економіка в цілому витримала удари кризи (табл. 2). ВВП і промислове виробництво навіть небагато виросли, що відрізняло Аргентину від більшості розвинених країн, що продемонстрували падіння. Особливо помітним пожвавлення ділової активності стало в другій половині 2009 р. "Економіка почала рухатися ", - заявив керівник Аргентинського інституту розвитку підприємництва Густаво Риполли . Цю думку розділив нобелівський лауреат Піл Кругман, що побував у Буенос-Айресі наприкінці  жовтня 2009 р. Аргентинська економіка, за його словами, демонструвала явні ознаки динамічного виходу із кризи .

Таб.3. Вприв кризи 2008-2009 гг. на аргентинську економіку

Як показує  аргентинський досвід, модернізація - складний і тривалий процес, що займає десятиліття. Аргентина в цей час перебуває на початку шляху. Визначено основні цілі й контури модернізації, формуються її головні умови й механізми, утвориться критична маса агентів інноваційного розвитку. Країна виходить на старт чергового модернизационного ривка.

Новий етап повинен  повністю розкрити потенціал аграрно-сировинного  комплексу Аргентини, що включає  АПК, виробництво енергоносіїв і  швидко зростаючий майнинговый сектор. Модернізація цих галузей на основі інновацій може забезпечити більше ефективне використання конкурентних переваг у виробництві різних видів продовольства, носіїв енергії (включаючи її поновлювані джерела) і гірничорудної сировини, що, у свою чергу, дозволить направляти зростаючі доходи на розвиток высокотехнологичных галузей промисловості й сфери послуг. Результатом повинне стати таке позиціонування Аргентини у світовій економічній системі, при якому инновационно насичені традиційні сектори будуть органічно сполучатися з новими галузями, що розвиваються на основі фронтальної диверсифікованості виробництва.

4. Фінансово-кредитна  система країни

Аргентині діють 85 кредитно-фінансових установ, з яких 67 є банками (2 державних банки, 10 банків провінцій, 55 часток банку), 2 кредитні установи, 12 банків з іноземним капіталом, а також 16 фінансових компаній.

Сучасна банківська система Аргентини сформувалася на початку 90р., у період, зв'язаний зі значним припливом у країну іноземних  інвестицій. Позитивну роль при цьому  зіграло скасування обмежень на доступ іноземного капіталу в національну банківську систему.

Утворена в  кінці 2001р. в Аргентині великомасштабна  економічна криза сильно похитнула  всю банківську систему країни. Загальний  капітал комерційних банків Аргентини, що становив в 2000р. 16,5 млрд.дол., до 2003р. зменшився до 9,3 млрд.дол. Перелік інститутів держрегулювання кредитно-грошової політики був значно звужений у зв'язку із введенням у січн. 2002р. Закону про надзвичайний економічний стан (діє дотепер  )

Уживаються  аргентинським урядом заходу щодо подолання наслідків кризи в банківській сфері привели до істотного поліпшення ситуації як у кредитно-фінансовому секторі, так і в економіці країни в цілому. Помітно зросла довіра з боку вкладників до банок і, навпаки, банківських установ до позичальників. Високими темпами ростуть депозити на фіксований строк (за 2006- 07гг. їхня частка збільшилися до 47% і склала до кінця 2007р. 32,6 млрд.дол. (101 млрд.песо) при одночасному зменшенні частки депозитних внесків "до запитання". В 2007р. депозити кредитно-фінансових установ Аргентини виросли з 171 млрд.арг.песо (55,1 млрд.дол.) до 214 млрд.арг.песо (69 млрд.дол.). Активи банківського сектора зросли з 265 млрд.арг.песо (84,6 млрд.дол.) до 297 млрд.арг.песо (94,8 млрд.дол.).

Незважаючи  на загальну позитивну динаміку відновлення банківської системи Аргентини, по ряду показників досягнення докризисного рівня поки залишається невирішеним питанням. Серед основних проблем можна виділити наступні: недостатня розвиненість банківської інфраструктури в периферійних провінціях країни; низький рівень приватних депозитів, що становить 19% від ВВП (в 2000р. - 26%), що обмежує можливості кредитно-фінансових установ Аргентини по оперированию приваблюваними коштами на довгострокову перспективу; низький рівень банківських кредитів, що становить 12% від ВВП (в 2000р. в Аргентині - 23%, у наст. вр. у Бразилії - 35%, Чилі - 60%).

Серед інших  тенденцій на ринку банківських  послуг Аргентини в 2007р. можна відзначити наступні: ріст іпотечного кредитування й приватного кредитування, ріст кількості приватних внесків на тривалий фіксований строк і "до запитання", ріст обсягів вкладів в іноземній валюті, зниження процентної ставки по короткострокових кредитах і ріст аналогічного показника по довгострокових кредитах, загальний ріст капіталізації банків, щорічне збільшення кількості філій і відділень аргентинських банків і банкоматів у провінціях Аргентини. Крім того, збільшуються золотовалютні резерви Центробанку Аргентини, що за станом на фев. 2008р. склали 49 млрд.дол., уперше за посткризовий період перевищивши показники 2000р., коли резерви Центробанку становили 35,6 млрд.дол.

Кредитний сектор відновлює свої позиції, але займає ще дуже низьку частку в загальному обсязі банківської діяльності. Так, кредити, видані приватним особам, становлять тільки 10% ВВП країни, що значно нижче середніх показників у Латинській Америці. Кредити на придбання споживчих товарів становлять лише 4% від ВВП (для порівняння: у США - 25%, у Чилі й Іспанії - 15%, Колумбії - 10%, Еквадорі - 7%) і ростуть дуже повільно у зв'язку з високими процентними ставками.

Оздоровлення  банківської системи країни супроводжується  поверненням на банківський ринок  деяких банків, що постраждали в  результаті фінансової кризи, таких  як "Банко ЛА Про- Винсия де Кордова" і "Банко Мунисипаль ДЕ Ла Плата".

Симптоматичним  є й поява нових гравців  на банківському ринку Аргентини. Серед  них "Стандартбанк" (ПАР) - перший великий іноземний банк, що після  фінансової кризи 2001р. придбав клієнтську мережу " Банк-Бостон" (раніше належав "Дойчебанк") з більш, ніж напівмлн. часток і 18 тис. корпоративних клієнтів.

На найближчу  перспективу у валютно-финан- совою  політиці керівництва Центробанку  Аргентини можна виділити наступні основні пріоритети: 1. Збереження рівноваги на валютно-финан- совом ринку на основі підтримки відповідного обмінного курсу національної валюти. Стратегія Центробанку Аргентини полягає в тому, щоб переходити до випуску усе більше довгострокових векселів (до 10 років) з досить високою процентною ставкою (до 10- 11% річних), щоб скуповувати експортний виторг, паралельно виводячи з обігу зайву грошову масу в песо для стримування інфляційних процесів і підтримки стабільного котирування національної валюти принаймні   протягом  найближчих двох-трьох років.

2. Нагромадження валютних резервів і формування стабілізаційного фонду. У результаті зрослого надходження валютних засобів від зовнішньої торгівлі золотовалютні резерви Центробанку Аргентини перевищили на початку липня 2007р. 43 млрд.дол. і продовжують рости на 2 млрд.дол. на місяць. Завдяки розміщенню резервів у прибуткові фінансові активи Центробанк Аргентини одержав в І підлогу. 2007р. чистий прибуток 910 млн.дол.

3. Збереження  незалежності Центробанку стосовно   фінансових зобов'язань госсектора. З І кв. 2003р. до початку 2007р. частка державних запозичень (на зміст держапарату, оборону й соціальне страхування) знизилася з 47% сумарного обсягу кредитів до 13,5%. Приймаються міри, щоб охоронити фінансову систему від втручання державних органів на федеральному, провінційному й муніципальному рівнях.

4. Стимулювання  сфери кредитування підприємств  і приватних осіб. У фінансовій  політиці основний натиск робиться  на кредитування виробничих галузей:  так в 2006р. на частку кредитів  для обробної промисловості доводилося 16,3%, що в порівнянні з 2003р. становить приріст 129%. Динамічно росте також сфера кредитів для родин і приватних позичальників. З кінця 2006р. обсяг приватних кредитів зріс на 20%, по кредитних картках - на 15,35%, а станові кредити - на 18%. Сума іпотечних кредитів в І кв. 2007р. виросла в три рази в порівнянні з тим же періодом 2006р. Згідно даним Центробанку Аргентини, обсяг іпотечних кредитів росте на 18% у рік, але при цьому покриває лише невелику частину операцій по нерухомості (2 з кожних 10, і менш 40% вартості угод).

У рамках загальної  нормалізації банківської діяльності Центробанк Аргентини вживає заходів, спрямовані на поступову лібералізацію  режиму обіги іноземної валюти усередині  країни, знімаючи обмеження, установлені  після введення режиму надзвичайного фінансового стану.

5. Країна  в системі світо-господарських  зв’язків та відносини з Україною

Аргентина є впливовою на міжнародній арені країною, відіграє важливу роль в ОАД, "Групі Ріо", МЕРКОСУР, інших міжнародних організаціях. Активізувалась її діяльність в ООН.

У березні 1991 р. президенти Аргентини, Бразилії, Уругваю і Парагваю підписали договір про створення Спільного ринку країн півдня Америки (МЕРКОСУР) у складі цих держав. З 1991 р. поступово знижуються взаємні мита — до їх повного скасування в 1995 р. Вводяться єдині зовнішні тарифи, виробляється узгоджена позиція на світовій арені з економічних і політичних питань. Учасники МЕРКОСУР планували з часом приєднати до цієї організації інші південноамериканські країни, перетворити її на основне інтеграційне об'єднання Південної Америки. Чилі, Болівія, Перу виявили інтерес до співробітництва з МЕРКОСУР щодо безпеки.

Латиноамериканська  Асоціація Інтеграції є торговельно-економічною  організацією. Створена вона в березні 1981 р. на базі Латиноамериканської асоціації вільної торгівлі. Остання була створена в 1960 р. До складу ЛАІ входять Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Еквадор, Колумбія, Мексика, Парагвай, Перу, Уругвай, Чилі.

Мета ЛАІ  — створити латиноамериканський спільний ринок, сприяти співробітництву у промисловості, сільському господарстві, валютно-фінансовій сфері.

Торгівля та інтеграція стимулюються шляхом укладення  регіональних і субрегіональних багато- та двосторонніх угод з торговельних і митних питань.

Вищим органом  ЛАІ є Рада міністрів. Штаб-квартира розташована в Монтевідео — столиці Уругваю. Аргентина теж відіграє велику роль в дані організації.

Аргентина має  зв”язок і з групою Ріо. Група Ріо створена в 1986 році для консультацій між державами Латинської Америки і Карибського регіону. До її складу входять 19 країн: Мексика, Бразилія, Парагвай, Уругвай, Перу, Чилі, Болівія, Еквадор, Колумбія, Венесуела, Панама, Коста-Ріка, Сальвадор, Гватемала, Нікарагуа, Доміникана, Гайана і Гондурас.

МЕРКОСУР (Mercosur) — найбільший союз держав у Південній Америці, за темпами розвитку й переважає подібні об'єднання. У неї входять Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай, в якості асоційованих членів — Чилі, Болівія, Венесуела, Колумбія і Еквадор. Дане об'єднання охоплює територію в 12 мільйонів квадратних кілометрів з населенням 200 мільйонів чоловік, і сумарним обсягом валового внутрішнього продукту близько $1 трильйона. Це майже 60% території Латинської Америки, 46% її населення і близько 50% ВВП. Назва організації походить від іспанського Mercado Comun del Cono Sur, що в перекладі означає «Об'єднаний ринок країн південного конуса». Першим кроком до створення Об'єднаного Ринку стала угода про вільну торгівлю, яку підписали Аргентина і Бразилія в 1986 р. У 1990 р. до цієї угоди приєдналися Парагвай і Уругвай.

Основними адміністративними  органами об'єднання є Рада загального ринку, Група загального ринку, Комісія  торгівлі, Спільна парламентська комісія, Соціально-економічний консультативний форум і Адміністративний секретаріат. В межах перших чотирьох організацій робота ведеться на міжурядовому рівні. Основним принципом діяльності вищих органів Меркосуру є консенсус. Ідея створення якоїсь наднаціональної структури за прикладом Європейського союзу не отримала підтримки.

З 1 січня 1995 року в відповідно до Угоди Оуро Прето, підписаних у 1994 р., Меркосур перейшов на вищий інтеграційний рівень: від  зони вільної торгівлі до митному союзу. У внутрішньогоризонтальній торгівлі для всіх учасників вводиться єдиний зовнішній митний тариф (ЕЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн (ставка імпортних мит для різних товарів к оливається від 0 до 20%).