Історія розвитку економічного аналізу

-оцінка дійовості  поточного контролю на всіх  виробничих дільницях;

- вивчення новацій  і сприяння їхньому поширенню;

- дослідження  конкурентоспроможності свого підприємства  і кон’юнктури ринку.

 Як бачимо, понятійний апарат економічного  аналізу включає специфічні (що  несуть головне змістове навантаження) категорії – ресурси, фактори,  причини, резерви виробництва.

 Характеризуючи  ресурси виробництва в навчальній  літературі, як правило, дотримуються  загальновживаного за радянських  часів поділу їх за складовими  частинами на трудові, матеріальні  та засоби праці. Проте за  ринкових умов цей поділ потребує  уточнення й коригування відповідно  до світового досвіду, який  виділяє такі групи: трудові,  матеріальні, фінансові та земельні  ресурси.

 Класифікації  факторів і резервів виробництва  в теорії економічного аналізу  завжди приділялося багато уваги,  проте й досі на це питання  немає однозначної відповіді.

 Розгляньмо  такі визначення:

 Фактори –  це рушійні сили розвитку процесів  і явищ, які відбуваються на  підприємстві.

 Причини –  умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори,  розкривають зміни рівня ресурсів  і їхнього складу, а також показників  роботи; вони деталізують вплив  факторів.

 Резерви –  це невикористані можливості  підвищення ефективності виробництва  за рахунок поліпшення використання  ресурсів унаслідок запровадження  певних заходів. Пошук резервів  потребує впровадження досягнень  науково-технічного прогресу, наукової  організації праці, організаційно-технічних  заходів, активного роздержавлення  і приватизації, забезпечення конкурентоспроможності  колективів і підприємств.

 На результати  діяльності підприємств впливають  численні та різноманітні фактори.

 Для точнішого  виявлення ролі окремих факторів  необхідно згрупувати їх за  відповідними ознаками. Класифікація  в будь-якому дослідженні має  суттєве значення. Вона допомагає  глибше розкрити зміст процесів  чи явищ, їхні внутрішні зв’язки  і залежності, визначити тенденцію  розвитку процесів чи явищ.

 В економічній  літературі фактори виробництва  групуються за різними ознаками.

 Принципи  групування факторів, які рекомендуються  в літературі, мають ряд суттєвих  недоліків: вони або не охоплюють  усіх факторів, або допускають  їх повторюваність у різних  групах. Іноді під час групування  порушується принцип економічної  однорідності, мають місце то  надмірне дроблення, то звуження  або спрощення. Надмірна диференціація  факторів навряд чи є доцільною,  оскільки це часто призводить  до додаткових труднощів у  плануванні, обліку й аналізі.  Недоцільним є й надмірне укрупнення  факторів, бо воно може перешкоджати  пошуку та аналізу резервів.

 Однією з  найбільш вдалих класифікацій  факторів виробництва є майже  традиційна їх класифікація.

 Слід зазначити,  що різні фактори відіграють  різну роль і мають різне  значення для підвищення ефективності  виробництва. Це визнають усі  автори, але єдиного підходу до  цієї проблеми в літературі  з економіки нема.

 Звичайно, кожний  автор на перший план висуває  той фактор чи групу факторів, які він вибрав об’єктом свого  дослідження, і оцінює їхню  роль і значення в загальному  обсязі виробництва значною мірою  суб’єктивно, без достатнього  врахування їх об’єктивних зв’язків  і взаємозалежностей.

 Зрозуміло,  що роль і значення окремих  факторів не залишаються постійними. Вони змінюються залежно від  різних економічних і конкретно-історичних  умов розвитку суспільного виробництва.

 Розвиток  ринкових відносин змінює суть  та співвідношення різних факторів. Усе це має знайти відображення  в теорії і практиці перебудови  нашого суспільства, у методиці  обліку та аналізу виробництва.  Велику роль у цьому відіграватимуть математичні методи економічного аналізу.

 З метою  логічного впорядкування й систематизації  всієї роботи щодо пошуку наявних  резервів підвищення ефективності  виробництва доцільно їх класифікувати  в економічному аналізі за  ознаками. 
 
 
 
 
 
 

Література

1. Економічний аналіз: Навч. посібник / За ред. акад. НАНУ, проф. М. Г. Чумаченко. — 2-е вид., доп. і перер. — К.: КНЕУ, 2003. — 556 с.
2.   Економічний аналіз: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. проф. Ф. Ф. Бутинця. — Житомир: ПП Рута, 2003. — 680 с.
3. Попович П.Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарюван-ня: Підручник. — Тернопіль: Економічна думка, 2001. — 454 с.
4. Андреєва Г. І. Економічний аналіз: Навч.-метод. посіб. — К.: Знання, 2008. — 263 с.