Предмет, об'єкт та суб'єкт економічної діагностики

1. Команда проекту

 

Команда проекту — це певна чисельність людей, які  працюють разом для досягнення спільної мети. Вони безпосередньо працюють над здійсненням проекту і  підпорядковані керівникові (менеджеру) проекту.

 Команда проекту створюється  на період реалізації проекту  і після його завершення розпускається.

Рисунок 1 – Зразок структури  команди невеликого проекту

 

Командна робота має синергічний ефект, коли опрацьовуються різні пропозиції, надається конструктивна допомога одним членам команди з боку інших, що сприяє досягненню більш високих результатів.

 Переваги групової  роботи:

 Командна робота —  це інструмент, який забезпечує  підтримку й успіх управління.

 Команда може оновлюватись  і відновлюватись самостійно  через добір людей у міру  вибуття окремих членів.

 Команда створює «банк»  колективного набутого досвіду,  інформації, правил, які можна передавати  новим членам.

 Багато людей досягають  більшого успіху, працюючи у команді,  ніж самотужки.

 Синергізм команди  генерує більший вихід, ніж  сума індивідуальних внесків.

 Що дає робота у  команді кожному індивідуумові:

 Задовольняє соціальну  потребу належати чомусь або  бути частиною групи.

 Сприяє формуванню  самооцінки в процесі аналізу  своїх стосунків у групі.

 Дає можливість одержати  підтримку для досягнення своєї  певної мети (за допомогою обміну  ідеями, конструктивної критики,  альтернативних пропозицій тощо).

 Розподіляє ризик між  членами команди.

 Створює «психологічний  дім».

 Складність і комплексність  завдань з управління реалізацією  проектів вимагає високої технічної  компетентності, володіння великими  обсягами економічних, правових, управлінських знань, тому створення  професійної проектної команди  — це необхідна умова ефективної  роботи над проектом. Для команди  проекту необхідною є наявність  у її членів комбінації взаємодоповнюючих  навичок трьох категорій:

• технічні і функціональні, тобто професійні, навички;
• навички вирішення проблем і прийняття рішень;
• навички міжособистісного спілкування.

 Цілі створення проектної  команди:

 Удосконалення розподілу  робіт. Поєднати навички, уміння, здібності і відповідно до  часу розподілити між членами  їхні завдання.

 Управління і контроль  за роботою. Робота кожного  з групи організується і контролюється  іншими членами.

 Вирішення проблем  і прийняття рішень. Це завжди  легше зробити, поєднуючи вміння, здібності, обізнаність групи  людей.

 Перевірка і затвердження  рішень. Перевірити реальність рішення,  яке сприймалось ззовні, або затвердити  таке рішення.

 Зв’язок та інформування  з метою передачі рішень або  необхідної інформації тим, хто  має це знати.

 Накопичення ідей, інформації, порад.

 Координація і зв’язок  між функціональними підрозділами.

 Підвищення відповідальності  й залученості членів команди, створення середовища, яке сприяє участі у плануванні й діяльності компанії.

 Переговори і розв’язання  конфліктів на різних рівнях  управління.

 Аналіз результатів  виконання проектів з метою  поліпшення інформаційної бази  для їх оцінки.

 Основні організаційні  завдання побудови проектної  команди:

• створення професійно-стимулюючого оточення;
• здійснення грамотного керівництва;
• забезпечення кваліфікованим технічним персоналом;
• забезпечення підтримки керівництва і стабільно сприятливого навколишнього середовища.

 Члени команди повинні  розглядати себе як частину  команди проекту і розвивати  загальні цінності й норми  перед тим, як вони зможуть  працювати разом як одна команда.  Процес формування почуття команди  і спільних цінностей потребує  певного часу. Команда проекту  зазвичай проходить п’ять стадій  створення.

 Етапи створення команди:

 Формування.

 На етапі формування  команди основні труднощі виникають  через:

• власні відчуття членів команди (чи почуваються вони як повноправні члени команди, як до них ставляться);
• взаємовідносини в команді (хто з ким взаємодіє і хто який має вплив);
• визначення місця команди всередині фірми.

 Напочатку члени команди збираються з почуттям вимушеності й взаємного нерозуміння. Їхня мотивація висока, адже вони були обрані для виконання проекту, але ефективність роботи на першій стадії є невисокою, оскільки члени команди не впевнені один в одному.

 Період спрацьовуваності учасників.

 Основні проблеми, які  виникають на цьому етапі, —  це:

• труднощі в роботі команди (немає просування, перекладання відповідальності);
• вияв характерів (властолюбець, неформал, лірик, «мильні бульбашки», ледарі);
• обговорення проблем (сперечання або абсолютна згода);
• хибні методи звіту (заниження результату, приписування, неякісна інформація);
• помилки керівництва (різкі коливання, зміна настрою, недосить чітке планування, слабкий контроль);
• взаємовідносини (ворожнеча, відсутність підтримки й довіри, конфлікти).

 Коли члени команди  розпочинають спільну роботу, вони  розуміють, що мають різні уявлення  про найкращі шляхи досягнення  цілей проекту. Вони також з’ясовують, що мають різні підходи до  роботи за проектом. Ці розбіжності  можуть викликати суперечки і  навіть конфлікти, що стає причиною  зниження ефективності роботи  команди.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Предмет, об'єкт  та суб'єкт економічної діагностики.

 

Слово "діагностика" від  слова "діагноз" у перекладі  з грецького означає розпізнавання, визначення. У повсякденному житті, вживаючи слово "діагноз", ми маємо  на увазі, по-перше, констатацію результатів  дослідження когось чи чогось, по-друге, висновок за цими результатами на підставі показників, нормативів, характеристик  і т.д.

 Діагноз — це конкретний, цілком визначений фіксований  в часі стан, що має адресну  прив'язку, об'єкт аналізу. Можливість  встановити діагноз нам дозволяє  така дослідницька категорія,  як діагностика. Діагностика —  визначення стану об'єкта, предмета, явища чи процесу управління  за допомогою реалізації комплексу  дослідницьких процедур, виявлення  в них слабких лапок і "вузьких  місць". Діагностика — це не  одноразовий акт, а процес, що  здійснюється в часі й у  просторі. Процес діагностики —  дослідницький, пошуковий, пізнавальний  процес. Найбільш корисне застосування  діагностики для визначення реального  стану процесів управління. Перш  ніж докладніше зупинитися на  процесі, необхідно визначити,  що може бути об'єктом діагностування, мету і завдання діагнозу, базові  параметри й інші супутні дослідженню  поняття.

 Об'єктом діагностики  може бути як складна, високоорганізована  динамічна система (вся економіка  країни, окрема галузь, конкретна  фірма чи організація будь-якої  форми власності), так і будь-який  елемент цих систем (внутрішнє  середовище організації, конкретні  види ресурсів, виробничі функції,  організаційна структура, собівартість  і т.д.).

 В основі управління  об'єктом діагнозу лежать конкретні  управлінські процедури.

 Ціль діагностики —  встановити діагноз об'єкта дослідження  і дати висновок про його  стан на дату завершення цього  дослідження і на перспективу.  Здійснивши мету на підставі  даних діагнозу, можна буде виробити  правильну і грамотну економічну (політичну, соціальну) політику, стратегію і тактику.

 Завдання діагностики  полягають у визначенні заходів,  спрямованих на налагодження  роботи всіх складових елементів  системи, і способів їх реалізації. Не можна здійснювати управління  на будь-якому господарському  й управлінському рівні, не  маючи чіткого уявлення про  його стан. Завдання діагностики  тісно переплітаються з двома  іншими завданнями — прогнозом  і аналізом походження.

 В економічній діагностиці  дуже часто прогноз дозволяє  уточнити діагноз. Дослідження  процесу розвитку об'єкта також  допомагає краще усвідомити його  існуючий стан. У той же час  діагностика є вихідним пунктом  прогнозу, оскільки без чіткої  і достовірної констатації сформованого  стану неможливо оцінити альтернативи  розвитку об'єкта. Звідси можна  зробити висновок, що проведення  діагностичних досліджень необхідне  у всіх структурах і на всіх  рівнях управління. Як уже відзначалося, діагностування — це дослідницький  процес, а виходить, на нього автоматично  переносяться всі основні вимоги, пропоновані до будь-якого дослідження.

Але в рамках цього загального змісту процесу управління можливі  різні варіанти формування впливу, що відображають особливості суб'єкта й об'єкта управління, конкретні  обставини, досвід і компетенцію  менеджера і персоналу управління й інші характеристики практичних умов управлінської діяльності, відповідно до цього процес управління свідомо  вибудовується за критеріями раціональності, економії часу, використання ресурсів, максимальної ефективності.

 В даний час все  більша кількість організацій  застосовує неекстраполятивне прогнозування розвитку технології, структурне економічне прогнозування, сценарії і так далі, безпосередньо спрямовані на виявлення можливих змін, що виникають у зв'язку з дискретними відхиленнями стратегічного характеру. Отримані в такий спосіб прогнози являють собою інформацію, що в принципі дає можливість почати попереджувальні заходи. Досить віддалений обрій прогнозів дозволяє організації завершити відповідну дію до того, як можлива погроза встигне нанести їй скільки-небудь відчутний збиток.

 В економічній діагностиці  дуже часто прогноз дозволяє  уточнити діагноз. Дослідження  процесу розвитку об'єкта також  допомагає краще усвідомити його  існуючий стан. У той же час  діагностика є вихідним пунктом  прогнозу, оскільки без чіткої  і достовірної констатації сформованого  стану неможливо оцінити альтернативи  розвитку об'єкта. Звідси можна  зробити висновок, що проведення  діагностичних досліджень необхідне  у всіх структурах і на всіх  рівнях управління. Як уже відзначалося, діагностування — це дослідницький  процес, і, виходить, на нього автоматично  переносяться всі основні вимоги, пропоновані до будь-якого дослідження.