Гетьманські столиці

     Заповідні місця

     Наразі  є проект створення Національного  Природнього Парку, який гальмується  місцевими сільрадами, пам'ятник  Шевченку біля садиби, кресельцького  лісництва, гайдамацький став, пам'ятник  Холодноярським партизанам,  джерело  «Живун».

     Кресельці — садиба Кресельцького лісництва. У центрі її пам'ятник Тарасу Шевченкові, встановлений працівниками лісництва  на відзнаку перебування поета у  цих місцях;

     Гайдамацький (Монастирський) ставок — ставок біля Мотронинського монастиря, де гайдамаки  святили ножі. У 1968 році на його дні  його було знайдено немало ножів, люльок, кресал та інших речей гайдамаків. Знахідки були передані до Чигиринського краєзнавчого музею.

     Існує легенда, за якою один з ватажків гайдамацького  руху дожив до столітнього віку. На базарі в селі Деренковець (нині Корсунь-Шевченківський район) він  здибався з Федором Симиренком, якому  вказав на скарб на дні гайдамацького  ставу. За цей скарб і розбагатіли  цукрозаводчики Симиренки;

     Печери  — розташовані майже навпроти гайдамацького ставка. Зі слів старожилів, довжина підземних ходів близько 28 кілометрів. Вели вони від Мотронинського монастиря до оборонних валів, до Холодного, Червоного, Святого валів. Є печери між стародавніми городищами, на Кізій горі біля Жаботина. Вхід до них був у підземеллі церкви Іоанна Златоуста закритий кам'яною брилою та майстерно прикрашений химерним плетивом вінків.

     Український письменник і композитор Гнат Мартинович Хоткевич у 1926 році пройшов підземними холодноярськими ходами близько  чотирьох кілометрів.

     У нетрях Холодного Яру виявлені печерні  церкви, каплиці, підземна в'язниця з набором тортурних знарядь.

     У часи Другої світової війни фашисти  відшукали один з найбільших входів до стародавніх підземних печер  і, гадаючи, що там міститься одна з партизанських баз, підірвали  його;

     Мотронинський монастир — православний монастир, заснований в лісовому урочищі на місці скіфського Мотронинського городища;

     Пам'ятник  партизанам — відкрито у серпні 1978 року в присутності п'ятнадцяти  тисяч колишніх партизан, передовиків  виробництва, піонерів і комсомольців Черкаської і Кіровоградської областей. Скульптор — Станіслав Грабовський;

     Кам'яна  стела — стелла споруджена в пам'ять  триразового перебування в цих  місцях Тараса Шевченка у 1822, 1843 та 1845 роках;

     Могила  Йосипа Шелеста — могила гайдамацького  ватажка, вбитого напередодні повстання. Розташована у лісовому квадраті № 48;

     Вали  оточують холодноярські городища. Мотронинське має ще й внутрішній вал. Висота зовнішніх  валів цього городища — від 20 до 25 метрів. Загальна довжина їх —  понад 57 кілометрів;

     Склик — традиційне місце збору гайдамаків і козаків. Розміщений за ворітьми Мотронинського городища, що виходили на Чорний шлях. На великому дубі висів казан, дзін якого було чути на кілька кілометрів. Неподалік від склику і біля хутора Буда збереглися рештки виробництва  заліза;

     Великодня Гора — найбільший земляний насип  у холодноярських лісах. Легенди  віщують, що там перепоховане тіло Богдана  Хмельницького і закопані козацькі скарби;

     Дуб Максима Залізняка — росте  на південному схилі Кириківського  яру за хутором Буда. Його обіймище 8 метрів 90 сантиметрів, висота — 24 метри[2]. Стовбур шість раз вражали  громовиці. Під його шатром відпочивали  Богдан Хмельницький, Северин Наливайко, Павло Павлюк, Максим Залізняк, Андрій Журба, Семен Неживий, Тарас Шевченко та інші;

     Поташні розташовані в Поташному Яру. Цей яр утворився після того, як великий зсув землі розділив Холодний Яр на дві частини. На дні його протікає річка Косарка, понад якою з Холодного Яру пролягав Чумацький шлях;

     Найбільших  городищ чотири: Мотронинське, Суздальське, в лісовому квадраті № 64, та Жаботинське  на Кізій горі. Крім них є ще десять площею від 2 до 35 гектарів;

     Партизанські  табори загону «Москва» та інших збереглися. Всього в лісі нараховується понад  чотири тисячі землянок і сім кілометрів траншей та ходів сполучення;

     Джерел  у заповіднику багато. Лісовпорядженням 1869 року було виявлено 17 невеликих озерець, які називають топильцями. Живляться  вони водою з джерел, що витікають  з гранітної розколини. Всі топильця мають окремі назви і, як правило  свої історії.З джерел витікають  річечки Сріблянка, Смотрич, Жаб'я, Осота, Косарка, Шумка, Чорнобривка, Лубенка, Розянка, Суботь, Холодна, Лаврусиха, Некрасиха  та інші. Всі вони впадають в Тясмин.

     Багато  джерел вважаються цілющими. Дослідження  місцевих лікарів та працівників  Одеського інституту курортології свідчать, що найбільше в цих місцях родонових джерел. З переказів  відомо, що ще козаки і гайдамаки  лікували рани джерельною водою. Поблизу села Сокирне Жаботинської сільради є джерело Свята криниця. Вода з нього вибігає бурхливо, ніби кипить, і має домішки газу. Дебіт джерела — 10-15 кубометрів води на добу. На його базі діє завод мінеральних вод. У квадраті № 73 знаходиться джерело Живун. Вода в ньому ніколи не замерзає.За час існування заповідника на його територіях проведені значні науково-дослідні роботи, завдяки яким значно розширилось уявлення про життя та діяльність стародавніх жителів краю: їх вірування, звичаї, зовнішні зв'язки. Розкопки зробили можливим музеєфікацію оборонних споруд та царського кургану. Речові знахідки археологічних експедицій значно поповнили колекції фондів заповідника.Атаманський парк (поблизу Головківки) із цілющим джерелом «Живун» і навіть далеко не в найкращому стані музей просто неба «Козацький хутір» і музей млинарства в Спецівці – теж варті уваги. Ну і, звісно, Мельники – фактично, опора і джерело повстанців-холодноярців, звідки родом й очільники Республіки брати Чучупаки. Чучупаки на місцевому цвинтарі. До того ж, дуже популярне джерело «Дзюркало» – радонове джерело цілющої води із великим вмістом срібла. Сюди – постійно великі черги машин з різних регіонів України.

     До  речі, місцеві цілющі джерела –  теж унікальність. Стверджують, що вода дійсно вирізняється біологічними якостями. І нібито витікає з трьох озер під Холодним Яром, які є своєрідними  артезіанськими басейнами підземного Бай-калу, що утворилися внаслідок вулканічної  діяльності два мільйони років тому. Утім, сусідні села Медведівка і  Мельники дуже пов’язані між собою  і, по суті, разом творять історію  Холодного Яру.

     Крім  того археологи знайшли тут залишки  багатьох археологічних культур, починаючи  з трипільської. Збереглися залишки  кількох древніх городищ. Найбільше  з них – Скіфське або Мотро-нинське, яке датували VI століттям до н.е. Висота земляних валів довкола цих городищ досі вражає вчених. Центр давнього городища – Свято-Троїцький Мотронинський монастир – теж цікавий історичний об’єкт. Заснована на початку другого тисячоліття православна святиня свого часу стала центром як гайдамацького повстання Залізняка, так і особливо – Холодноярської республіки. Утім, сьогодні багато разів відновлювана після знищення Троїцька церква мало нагадує щось історичне, як і довколишні господарсько-житлові прибудови для служниць. Поруч – мініатюрні залишки колишніх таємничих кілометрових підземних печер довкола монастиря. Ходять легенди, що печери ці прориті дуже давно – ще з часів древніх городищ, де вони нібито були частиною оборонних споруд і загалом становили близько 15 км. Знайшли і залишки церков в цих печерах. Ці печери активно використовували повстанці різних часів, зокрема й Холодноярської Республіки. Саме тому їх активно знищували, зокрема й в 20-х роках минулого століття. Тому зараз фактично нема доступу до цих підземних лабіринтів. Біля Мотронинського монастиря – ще одне відновлене й окультурене цілюще джерело. Неподалік – Гайда-мацький став, де, за переказами, ще Гонта й Залізняк святили зброю на повстання. Сьогодні тут вряди-годи святять символічну зброю різні козацтва та громадські організації.  Територія Холодного Яру – майже суцільні яри і окремі плоскогір’я. Найглибший зветься Холодним. Є ще Святий, Чорний, Чернечий, Гадючий, Січовий, Скарбний, Гайдамацький. Довжина цих ярів складає десь 250 км.

     Холоднояр’я – залишок древньої гірської системи, яку в свою чергу пов’язують з  уже згаданим вулканом. Зараз Холодний Яр, звісно, вважається «негірською  територією», тому вчені були реально  здивовані, коли виявили тут рідкісні й «суто гірські» рослини, зокрема  різновид підсніжників.

     Як  розповідає керівник філії «Хо-лодний Яр» Національного історико-культурного  заповідника «Чигирин» і, по суті, частина душі Яру – Богдан Легоняк, десь п’ять років тому спеціалісти  з Національного Ботанічного  саду визначили, що місцевий підсніжник є підсніжником складчастим і  в Україні до цього часу був  виявлений тільки в Криму. Це було вагоме наукове відкриття. Крім того, спеціалісти з британського Королівського  саду дійшли висновку, що цей підсніжник з дольодовикового періоду росте  в Холодному Яру і не є завезеним. Тому весна в Холодному Яру  для туристів – такий собі підсніжниковий рай. Квіти розрослися ділянками  загальною площею до семи гектарів. Щоправда, бажання деяких нецивілізованих  «бізнесменів» поживитися червонокнижною рослиною тут активно відбивають цілеспрямованими акціями й цілодобовою волонтерською охороною.  Скарби – ще одне широке поле для легенд Холодного Яру. Досі ще дехто тут шукає скарби русичів, турків і Богдана Хмельницького. За переказами, прах гетьмана, як і його скарби – на тутешній Великодній горі.  Пішки до тисячолітнього дуба Нарешті ще одна пам’ятка Холодного Яру – тисячолітній дуб, названий на честь Максима Залізняка. Височіє він на хуторі з екзотичною назвою Буда. Дістатися до нього, щоправда, без свого транспорту трішки проблематично. Автобус із Черкас доїжджає до Креселецького лісництва, що в Мельниках. Далі – 9 км пішки чи, вихідними, на попутках. Але їхати усіляким транспортом цією місцевістю радимо лише з крайньої потреби. Щоб відчути дух Яру, варто зупинитися і біля пам’ятного знаку в стилі гайдамацького тулумбаса, що колись скликав усіх на повстання. Дуб Залізняка сьогодні, зважаючи й на вік, теж не в найкращому стані. Офіційно йому нараховують десь 1100 років. Хоча, як розповіли нам під час подорожі місцеві краєзнавці, польські старі професори нещодавно добралися до верхівки і, дещо понівечивши дуба бензопилами, встановили, що йому немає ще 1100 років, але тисяча все ж є. Нині багато дубових гілок спиляні, а місця спилювання пофарбовані. Крім того, завдяки дослідникам де-не-де видніються інші зрізи. Проте влітку тисячолітній дуб ще тішить паломників листям та енергетикою.  Дуб є одним із найстаріших дерев України та її природнім дивом. Обхват – 8,9 м, висота – більше двадцяти. За легендами, під ним набиралися сил Хмельницький, Наливайко, Залізняк,  Тарас Шевченко й інші відомі особи. Розповідають, що в 1997–1998 роках дуб почав засихати. Тоді його рятували, роблячи довкола 70-метрові свердловини й закачуючи туди добрива. Під корінь навіть закопали кілька здохлих корів.  З другого боку, природознавці без успіху сьогодні б’ються, щоб отримати від дуба молодих нащадків. Два роки тому таки з’явився молодий і красивий пагін, однак, як стверджують місцеві жителі, якісь заїжджі індивіди так добре по, що на п’яну голову вирвали його. Справа в тому, що біля цього природного дива кілька років тому з’явилася корчма, де відвідувачам пропонують розслабитися, як то кажуть, на всю голову й тіло. За кілька десятків метрів од тисячолітньої культури – сучасний ресторанно-готельний комплекс з сауною, масажем, квадроциклами, більярдом і боулінгом. Пляшка гарної наливки – хреновухи, спотикача, абощо – коштує, щоправда, немало, як і все інше. І якщо спершу, скажімо, в нашу найпершу подорож до Яру, дуб не був обгороджений, і до нього за «чоловічою міццю і жіночою мудрістю» тулилися всі охочі, то тепер – стараннями заповідника – його обгородили й за підхід беруть символічну плату.

     Після всіх пережитих пригод та відвіданих міст, закріпити свої враження про  гетьманську землю можна цікавою  фольклорно-розважальною програмою  історичної тематики "Козацькому роду нема переводу!". Це театральне дійство  зі справжніми козаками, піснями та традиціями. Відповідно козацьким законам  кожен бажаючий проходить ряд  випробувань і тільки після цього  отримує "свідоцтво про прийняття  в козацькі ряди". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Схема краєзнавчого маршруту «Гетьманські столиці» 

Розрахунок вартості маршруту