Страхування від нещасних випадків

— надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами  своїх прав;

— обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

— формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

— диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану  безпеки праці, виробничого травматизму  та професійної захворюваності на кожному  підприємстві;

— економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці;

— цільове використання коштів страхування від нещасного  випадку.

Суб'єктами страхування від  нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична  особа (працівник), на користь якої здійснюється страхування.

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках застраховані особи.

Страховик — Фонд соціального  страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань  України (далі - Фонд соціального страхування  від нещасних випадків).

Об'єктом страхування  від нещасного випадку є життя  застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Роботодавцем вважається:

— власник підприємства або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю;

— власник розташованого  в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі  міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю, якщо інше не передбачено міжнародним  договором, згода на обов'язковість  якого надана Верховною Радою  України.

Обов'язковому страхуванню  від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють  на умовах трудового договору (контракту);

2) учні та студенти  навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені  до будь-яких робіт під час,  перед або після занять; під  час занять, коли вони набувають  професійних навичок; у період  проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на  підприємствах;

3) особи, які утримуються  у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та  залучаються до трудової діяльності  на виробництві цих установ  або на інших підприємствах  за спеціальними договорами.

Заподіяння шкоди зародку  внаслідок травмування на виробництві  або професійного захворювання жінки  під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою до 16 років  або до закінчення навчання, але  не більше як до досягнення 23 років, і  отримує допомогу Фонду соціального  страхування від нещасних випадків.

Для страхування від нещасного  випадку на виробництві не потрібно згоди або заяви працівника. Страхування  проводять у безособовій формі. Усі застраховані є членами Фонду  соціального страхування від  нещасних випадків.

Реєстрація страхувальників  у робочому органі виконавчої дирекції Фонду соціального страхування  від нещасних випадків проводиться:

— страхувальників-юридичних  осіб — у десятиденний термін після  одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької  діяльності;

— страхувальників-фізичних осіб, які використовують найману  працю, — у десятиденний строк  після укладення трудового договору (контракту) з першим із найманих працівників.

Факт реєстрації страхувальника страховиком засвідчується страховим  свідоцтвом, форма якого визначається Фондом соціального страхування  від нещасних випадків.

Перереєстрація страхувальників  проводиться у терміни, визначені  страховиком.

Добровільно, за письмовою  заявою, від нещасного випадку  у Фонді соціального страхування  від нещасних випадків можуть застрахуватися:

1) священнослужителі, церковнослужителі  та особи, які працюють у  релігійних організаціях на виборних  посадах;

2) особи, які забезпечують  себе роботою самостійно;

3) громадяни-суб'єкти підприємницької  діяльності.

Строк страхування розпочинається з дня, який настає за днем прийняття  заяви, за умови сплати страхового внеску.

Страхування припиняється, якщо страховий внесок до Фонду соціального  страхування від нещасних випадків не перераховано протягом трьох місяців  з дня подання заяви.

Особам, які підлягають страхуванню  від нещасного випадку, видається  свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке  є єдиним для всіх видів страхування  та документом суворої звітності.

Порядок видачі та зразок свідоцтва  про соціальне страхування затверджує Кабінет Міністрів України.

Страховий ризик — обставини, внаслідок яких може трапитися страховий  випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування  від нещасного випадку на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату працездатності» [1], з настанням яких виникає право  застрахованої особи на отримання  матеріального забезпечення та/або  соціальних послуг.

Професійне захворювання є страховим випадком також у  разі його встановлення чи виявлення  в період, коли потерпілий не перебував  у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів. Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення  нормативних актів про охорону  праці застрахованим, також є  страховим випадком. Порушення правил охорони праці застрахованим, яке  спричинило нещасний випадок або  професійне захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань  перед потерпілим.

Факт нещасного випадку  на виробництві або професійного захворювання розслідують у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів  України, відповідно до Закону України  «Про охорону праці».

Підставою для оплати потерпілому  витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових  виплат є акт розслідування нещасного  випадку або акт розслідування  професійного захворювання (отруєння) за визначеними формами.

Нещасний випадок —  це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого  фактора чи середовища, що сталися  у процесі виконання ним трудових обов'язків, унаслідок яких заподіяно  шкоду здоров'ю або настала  смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначає Кабінет  Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло  внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється тільки або переважно впливом шкідливих  речовин і певних видів робіт  та інших факторів, пов'язаних з роботою.

Перелік професійних захворювань  за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади  затверджує Кабінет Міністрів України. В окремих випадках Фонд соціального  страхування від нещасних випадків може визнати страховим випадком захворювання, яке не внесли до переліку професійних захворювань, якщо на момент прийняття рішення медична наука  має нові відомості, які дають  підстави вважати це захворювання професійним.

Страхування від нещасного  випадку проводить Фонд соціального  страхування від нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджує її правління, яка є юридичною  особою.

У разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування  від нещасних випадків зобов'язаний у визначеному законодавством порядку:

1) своєчасно та в повному  обсязі відшкодовувати шкоду,  заподіяну працівникові внаслідок  ушкодження його здоров'я або  в разі його смерті, виплачуючи  йому або особам, які перебували  на його утриманні:

а) допомогу у зв'язку з  тимчасовою непрацездатністю до відновлення  працездатності або встановлення інвалідності;

б) одноразову допомогу в  разі стійкої втрати професійної  працездатності або смерті потерпілого;

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

г) пенсію за інвалідністю внаслідок  нещасного випадку на виробництві  або професійного захворювання;

ґ) пенсію у зв'язку з втратою  годувальника, який помер унаслідок  нещасного випадку на виробництві  або професійного захворювання;

д) грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

2) організувати поховання  померлого, відшкодувати вартість  пов'язаних з цим ритуальних  послуг відповідно до місцевих  умов;

3) сприяти створенню умов  для своєчасного надання кваліфікованої  першої невідкладної допомоги  потерпілому в разі настання  нещасного випадку, швидкої допомоги  в разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного  захворювання;

4) організувати цілеспрямоване  та ефективне лікування потерпілого  у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних  закладах або на договірній  основі в інших лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечити потерпілому,  разом із відповідними службами  охорони здоров'я, за призначенням  лікарів повний обсяг постійно  доступної, раціонально організованої  медичної допомоги, яка повинна  охоплювати:

а) обслуговування вузькопрофільними  лікарями та лікарями загальної практики;

б) догляд медичними сестрами удома, в лікарні або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

в) акушерський та інший  догляд удома або в лікарні  під час вагітності та пологів;

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії  або в іншому лікувально-профілактичному  закладі;

ґ) забезпечення потрібними лікарськими засобами, протезами, ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів). З метою найповнішого виконання функцій Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну службу соціального страхування.

6) вжити всіх необхідних  заходів для підтримання, підвищення  та відновлення працездатності  потерпілого;

7) забезпечити згідно  з медичним висновком домашній  догляд за потерпілим, допомогу  у веденні домашнього господарства (або компенсувати йому відповідні  витрати), сприяти наданню потерпілому,  який проживає в гуртожитку, ізольованого  житла;

8) відповідно до висновку  лікарсько-консультаційної комісії  (ЛКК) або медико-соціальної експертної  комісії (МСЕК) проводити навчання  та перекваліфікацію потерпілого  у власних навчальних закладах  або на договірній основі в  інших закладах перенавчання  інвалідів, якщо внаслідок ушкодження  здоров'я або заподіяння моральної  шкоди потерпілий не може виконувати  попередню роботу; працевлаштовувати  осіб зі зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі  місця для інвалідів самостійно  або разом з органами виконавчої  влади та органами місцевого  самоврядування чи з іншими  зацікавленими суб'єктами підприємницької  діяльності; компенсовувати витрати виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої продукції, за рахунок Фонду;

10) у разі невідкладної  потреби надавати інвалідам разову  грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її регіональних управлінь — за рахунок Фонду;

11) сплачувати за потерпілого  внески на медичне та пенсійне  страхування;

12) організовувати залучення  інвалідів до участі у громадському  житті.

Усі види соціальних послуг та виплат надають застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, зареєстровано  підприємство, на якому стався страховий  випадок, у Фонді соціального  страхування від нещасних випадків, чи ні.

Фонд соціального страхування  від нещасних випадків проводить  заходи, спрямовані на запобігання  нещасним випадкам, усунення загрози  здоров'ю працівників, спричиненої  умовами праці, у тому числі:

1) надає страхувальникам  потрібні консультації, сприяє у  створенні ними та реалізації  ефективної системи управління  охороною праці;

2) бере участь:

— у розробленні центральними органами виконавчої влади національної та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого  середовища та їх реалізації;

— у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які  вирішують питання охорони праці;