Інвестиційний проект розвитку підприємства

     На  підставі розглянутих вище принципів  і класифікаційних ознак у таблиці 1.1 наведено класифікацію інвестиційних проектів, яка пропонується для виробничих підприємств.

     Запропонована класифікація інвестиційних проектів виробничих підприємств дає змогу  більш диференційовано формулювати  вимоги до їхньої розробки та оцінки.

     Розробка  кожного інвестиційного проекту  виробничих підприємств від первісної  його ідеї до початку експлуатації являє собою його повний цикл, який складається з трьох окремих  фаз: передінвестиційної, інвестиційної  та експлуатаційної.

     У процесі прийняття інвестиційних  рішень щодо реалізації окремих проектів найбільш важливою стадією є якісна розробка техніко-економічного плану (або бізнес-плану інвестиційного проекту). В Україні зміст цього  документа – структура та вимоги до окремих його показників – регулюється Положенням про типовий бізнес-план, яке затверджено наказом Фонду Державного майна України.

     Положення структура бізнес – плану інвестиційного проекту підприємства має складатися з таких розділів:

1. юридичний статус підприємства;
2. стисла історична довідка про діяльність підприємства;
3. характеристика продукції, що виробляється та пропонується до виробництва підприємством, а також ринків її збуту;
4. характеристика конкурентного середовища;
5. план маркетингової діяльності;
6. план виробничої діяльності;
7. організаційний план;
8. план охорони навколишнього середовища;
9. фінансовий план та програма інвестицій;
10. аналіз можливих ризиків та страхування їх;
11. висновки.

     Таблиця 1.1 - Класифікація інвестиційних проектів виробничих підприємств за окремими класифікаційними ознаками

Класифікаційні  ознаки	Види інвестиційних  проектів підприємств
1. Цільова  спрямованість    інвестиційного проекту	а) проекти розвитку підприємства; б) проекти  санації підприємства.
2. Напрямок    інвестиційного проекту    відповідно до цілей    стратегічного розвитку    підприємства	а) проекти освоєння нової продукції; б) проекти  вдосконалення (впровадження нової) технології; в) проекти  суттєвого нарощення обсягів виробництва продукції; г) проекти  освоєння нових ринків збуту продукції; д) проекти  розширення сировинної бази (для підприємств  добувних галузей економіки)
3. Конкретна  форма    здійснення реальних    інвестицій підприємства	а) проекти придбання  цілісних майнових комплексів; б) проекти  нового будівництва об’єктів; в) проекти  реконструкції підприємства; г) проекти  модернізації активної частини основних виробничих фондів; д) проекти  придбання окремих видів матеріальних та інноваційних нематеріальних активів
4. Обсяг  інвестування,    необхідний для    реалізації проекту	а) малі проекти з обсягом фінансування до 500 тис. грн.;  б) середні  проекти з обсягом фінансування від 501 до 2000 тис. грн.; в) великі проекти з обсягом фінансування понад 2000 тис. грн.
5. Термін  реалізації    інвестиційного проекту	а) короткострокові  проекти з терміном реалізації до одного року; б) середньострокові проекти з терміном реалізації від  одного до двох років; в) довгострокові  проекти з терміном реалізації понад  два роки.
6. Склад  інвесторів, що    мають реалізувати    інвестиційний проект	а) проекти, які реалізуються самим підприємством без сторонньої допомоги; б) проекти, які реалізуються за участю інших  вітчизняних інвесторів; в) проекти, які реалізуються за участю іноземних  інвесторів
7. Рівень  ризику    інвестиційного проекту	а) проекти з рівнем ризику нижче середнього;   б) проекти  з середнім рівнем ризику;   в) проекти  з рівнем ризику вище середнього;   г) проекти  з найвищим рівнем ризику

 

 

     Розглянуту  структуру бізнес-плану (техніко-економічного обґрун-тування) інвестиційного проекту може бути використано для проектів придбання цілісних майнових комплексів нового будівництва, повної реконструкції підприємства. Проекти ж модернізації активної частини основних засобів, придбання окремих видів матеріальних інноваційних нематеріальних активів, то структура розділів і перелік показників їхніх бізнес-планів можуть бути значно скорочені. Наведена структура розділів бізнес-плану інвестиційного проекту певною мірою відрізняється від загально визнаної в міжнародній практиці, тому за нею можуть розроблятися лише проекти, які фінансуються самим підприємством або спільно з вітчизняними інвесторами .

     Структура інвестиційного проекту як документа  та його зміст визначаються виходячи з принципу достатності інформації для забезпечення належного техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту. Проект може бути укладений за будь-якою методикою, що дає можливість його аналізу, експертизи та схвалення.

     Розділи інвестиційного проекту мають давати повну інформацію про всі організаційні, економічні, правові і техніко-технологічні аспекти його впровадження. Такі відомості повинні дозволити зробити висновки щодо ступеня підготовленості проекту до впровадження, доцільності його розміщення на території міста, а також потенційних можливостей заявника реалізувати інвестиційний проект у повному обсязі у встановлені терміни.

     Таким чином, структура інвестиційного проекту  не є законодавчо стандартизованою і, за необхідністю, визначається відповідними органами в залежності від мети інвестування.  

1.2  Сутність регулювання та управління інвестиційними проектами 

     Управління - це насамперед процес, спрямований  на досягнення поставлених цілей. Управління проектом можна розглядати як координацію дій колективів людей, що беруть участь у виборі і обгрунтуванні ідеї, оцінці ефективності прийнятих способів досягнення поставлених цілей і контролі вартості, якості, термінів реалізації проекту. Проект, пов'язаний з реалізацією всіх циклів інвестування і віддачі вкладеного капіталу, називається інвестиційним проектом.

     Будь-які  дії талановитих менеджерів можуть виявитися неспроможними, якщо ціль управління обрана невдало, а виконавці сумніваються в успіху рішення поставленого завдання. Правильне, обгрунтоване визначення цілей завжди було і залишиться одним з найбільш важливих успіху будь-якої людської діяльності. Для вибору мети необхідно в першу чергу розібратися в тому, які проблеми стоять перед підприємством, колективом або окремою особистістю. Відсутність чітких цілей і способів їх досягнення веде до деморалізації колективу, зниженню продуктивності діяльності й інших негативних наслідків. Всі ці негативні явища зачіпають як керівників, так і виконавців проекту. Ось чому в реалізації інвестиційного проекту етап обгрунтування ідеї проекту й способів досягнення головних і другорядних цілей є одним з найважливіших.

     Можна дати два основних поняття управління проектами, які найчастіше наводяться в літературі.

     Управління  проектом - це діяльність з планування, організації, координації, мотивації  і контролю протягом усього життєвого  циклу проекту з застосуванням системи сучасних методів і техніки управління, головна мета якої - забезпечення ефективної реалізації визначених у проекті результатів за складом і обсягом робіт, вартості, якості і задоволенню учасників проекту.

     Замість терміна «управління проектами» (УП) часто використовують інший - «управління змінами». Щоб краще передбачити можливі зміни, необхідно чітко сформулювати цілі і завдання проекту, що дозволить найкращим чином визначити методичні та методологічні принципи управління проектом.

     В управлінні проектами використовується багатий арсенал методів і  прийомів, що дозволяють вирішувати завдання, що далеко виходять за рамки загального планування будівельного виробництва, складання розкладу випуску продукції, контролю робіт, управління ризиком та ін.

       У цілому методологія управління  проектом базується на уявленні  складних проектів як системи  взаємопов'язаних і взаємозалежних робіт і подій, які забезпечують ефективне використання матеріальних, технічних, трудових і фінансових ресурсів.

     Швидке  поширення системних методів управління проектами багато фахівців пов'язують з розвитком ЕОМ, яке змусило від використання одних лише мережевих моделей звернутися до пошуку інших комплексних підходів, більш орієнтованих на електронну обробку.

     Методи управління проектами, розроблені в країнах ринкової економіки стали стандартом, на який орієнтується більшістьінвесторів. Однк  існує ряд відмінностей у підходах та методах, пропонованих національними школами і практикуються різними фірмами.

     Управління проектом представляють також як системну модель, що складається з трьох взаємопов'язаних блоків:

     1. Суб'єктів управління;

     2. Об'єктів управління;

     3. Процесів управління здійснення проекту.

     Сутність планування розробки та реалізації проекту складається:

     1) у визначенні та узгодженні в часі змісту всіх робіт з виконання проекту;

     2) у визначенні ефективних методів і способів використання ресурсів усіх видів, необхідних для реалізації проекту;

     3) у встановленні  ефективної взаємодії  між  усіма  учасниками і виконавцями проекту.

     Плани  розробляються  на  всіх  етапах  реалізації проекту: від розробки концепції проекту, при прийнятті рішень по виконанню проекту та розробці його окремих  частин і  етапів,  включаючи складання  контрактів, і закінчуються при його завершенні. В процесі планування визначаються всі  необхідні  параметри реалізації проекту, в тому числі тривалість його виконання вцілому і окремих частин, потреба у фінансових, матеріальних і трудових ресурсах, обсягах робіт і терміни залучення різних організацій: проектних, фінансових і т.д.

     Планові  розрахунки повинні  забезпечити  реалізацію  проекту  у встановлені терміни, з мінімально-можливими витратами, при високому рівні виконання.

     Процес  планування реалізації проекту є  безперервним, він триває протягом усіх фаз здійснення проекту до його завершення і охоплює всі види робіт:

• проектування,
• закупівлю матеріалів і устаткування,
• підписання контрактів,
• створення продукції і т.д.

     План  реалізації проекту визначається виходячи з розмірів і складності самого проекту, а також його особливостей.

     При здійсненні проекту виділяють звичайно чотири основних плану. Розглянемо зміст кожного з них.

     Концептуальний  план. Визначаються цілі та завдання проекту, розглядаються можливі варіанти організації виробництва та шляхи досягнення поставлених цілей, оцінюються позитивні і негативні сторони кожного варіанта, встановлюються всі напрямки реалізації проекту з укрупненої структурою робіт, проводиться оцінка вартості необхідних ресурсів і потреби в них. Такий вид плану зазвичай називають бізнес - планом. Це перший і основний план, що визначає багато в чому долю всього проекту. До його розробки слід поставитися з усією серйозністю. На цьому етапі планування повинні бути чітко визначені кінцеві результати і дана їх оцінка.

     Стратегічний план. Визначає поетапне планування реалізації проекту. Зазвичай стратегічний план проекту встановлює:

     1) цільові етапи та основні точки контролю, терміни введення об'єктів і обсяги випуску продукції;

     2) строки завершення комплексу робіт;

     3) організації - виконавців і порядок їх взаємодії;

     4) поетапні потреби в поетапних, трудових і фінансових ресурсах.

     Поточний план. Уточнює терміни виконання робіт, потреби в ресурсах, терміни виконання робіт по окремим виконавцям.

     Оперативний план. Ще більш деталізує завдання виконавцем наневеликі відрізки часу: місяць, декаду (тиждень), добу. Плани деталізуються за окремими комплексами робіт і виконавцям. Це підготовчі, проектні, будівельні роботи, освоєння виробництва. Цей план може коригуватися  з урахуванням виникаючих змін. 

3.  Методи  управління  інвестиційними проектами

 

     За останні роки теорія і практика управління проектами збагатилися всілякими методами кількісної оцінки впливу організаційних і виробничих факторів на результати діяльності всіх учасників інвестиційного проекту, що дозволяють знайти близькі до оптимальних рішення.

     Найбільш часто використовуються математичні методи, в основі яких лежать моделі дослідження операцій, а саме:кореляційно-регресійний аналіз, математичне моделювання та програмування, метод експертних оцінок і т. д. 

     Математичні моделі дозволяють знайти різні суттєві показники ефективності проекту. При цьому для управління одним проектом можуть бути використані кілька різних інформаційних і оптимізаційних моделей.

     Вид  і  структура  моделей  визначаються  завданнями  управління проектом і наявністю достовірної інформації для отриманнянадійних рішень. 
Залежно від способу відображення причинно-наслідкових зв'язків і вимог практики управління проектом всі математичні моделі можна розділити на детерміновані та стохастичні.

     Моделі, в яких значення змінних передбачаються явно заданими при жорстких зв'язках  і умовно достовірними, прийнято називати детермінованими. Серед них за рівнем математичної абстракції або сглаженности значень змінних можна виділити два типи економіко-математичних структур:

• складні економіко-математичні структури, що описують всі причинні зв'язки реальної системи і дозволяють точно прогнозувати поведінку системи в залежності від зміни змінних (або параметрів);
• спрощені, побудовані на основі відбору основних, найбільш істотних залежностей, потім встановлення та математичного опису зв'язків між ними за допомогою кореляційного аналізу окремих параметрів і виключення несуттєвих зв'язків.