Байдарочний спорт

   Часто застосовуються відкриті тераси, сходи, тераси, естакади, перехідні містики, перепади рівнів, які визивають асоціації з морським кораблем, сприяють також органічному поєднанню будівлі з оточуючим простором і створюють різноманітність ракурсів і видовищних точок.

   Отже  існує всього два прийоми функціонального  зонування і угрупування прийомів споруди:

1. горизонтальне (площинне);
2. вертикальне (багатоярусне) - цей прийом дозволяє скоротити загальну площу

ділянки у 2-3 і більше разів. У підземному просторі у першу чергу розміщуються дебаркадери (платформи), складські, допоміжні та технічні приміщення.

   Використання  підземного простору для розташування приміщень по обслуговуванню відвідувачів (торговий зал, бари, кафетерії, пункти прокату, бюро замовлень, тощо) доцільно у тих центрах, підходи до яких організовуються від заглиблених зупинок громадського транспорту.

   На  основному пішохідному рівні  слід розміщувати об'єкти з найбільшим тяжінням відвідувачів. Осторонь від  основних потоків відвідувачів розташовують ресторани, кафе, підприємства побутового обслуговування, конторські та інші установи, що не так часто відвідуються. Вони можуть бути зв'язані між собою  за допомогою сходів, пандусів, ліфтів та ескалаторів. 

Забудова

   Залежно від призначення бази по виду (видах) гребного спорту її варто проектувати для академічного веслування або веслування на байдарках і каное, або народного веслування, або універсальної (призначена для двох або трьох видів веслування). При цьому число човнів різного класу для кожного виду веслування повинне становити не менш одного комплекту. Склад комплектів човнів варто приймати:

    а) для академічного веслування – 44 човна, у тому числі одинаків – 7, двійок парних – 6, двійок розстібних без кермового – 7, двійок розстібних з кермовим – 3, четвірок парних без кермового – 3, четвірок парних з кермовим – 3, четвірок розстібних без кермового – 2, четвірок розстібних з кермовим – 9 і вісімок – 4;

    б) для веслування на байдарках і каное – 40 човнів, у тому числі байдарок-одинаків – 16, байдарок-двійок – 6, байдарок-четвірок – 4, каное-одинаків – 8, каное-двійок – 4, багатомісних каное – 2;

    в) для народного веслування – 24 човна, у тому числі одинаків – 12, двійок з кермовим – 12.

   Пропускну здатність баз (на один комплект човнів) залежно від призначення бази по виду гребного спорту варто приймати:

    а) для академічного веслування – 140 чол. у зміну;

    б) для веслування на байдарках і каное – 60 чол. у зміну;

    в) для народного веслування – 44 чол. у зміну.

    На  універсальних базах пропускна  здатність визначається сумою пропускної здатності кожного з видів веслування.

   У прибережній частині безпосередньо  на акваторії допускається додатково  влаштовувати басейн для плавання  з ванною розміром 25 х 11 м або 25 х 8,5 м.

   Елінг (елінги) із площадкою для  налагодження й огляду човнів  повинен розміщатися в районі  причалів і мати наступні розміри  (на один комплект човнів):

    а) для академічного веслування – елінг 27 х 18 м, площадка 42 х 18 м;

    б) для веслування на байдарках і каное – елінг 20 х 6 м, площадка

        26 х 6 м;

    в) для народного веслування – елінг 14 х 6 м, площадка 17 х 6 м.

    Висоту  елінгів (до низу виступаючих конструкцій  стелі) для веслування на байдарках  і каное й для народного  веслування варто приймати 3 м, а  для академічного веслування - 4,2 м. Ворота повинні бути розсувними розміром 2,0(2,5) м й 2,5(3,0) м.

    На базах, що призначають для  проведення змагань, у районі елінгу варто передбачати пристрій відкритої площадки із твердим покриттям для тимчасового розміщення човнів. Розміри площадок (на дві команди) варто приймати:

    а) для академічного веслування – 54 х 6 м або 2 (27 х 6 м);

    б) для веслування на байдарках і каное – 36 х 3 м або 2 (18 х 3 м);

    в) для народного веслування – 20 х 6 м або 2 (10 х 6 м).

    Параметри акваторій для різних видів веслувального й вітрильного спорту, а також параметри причалів для різних типів човнів наведені нижче. 

Таблица Р.1 – ПАРАМЕТРЫ  АКВАТОРИЙ ДЛЯ  РАЗНЫХ ВИДОВ ГРЕБНОГО И ПАРУСНОГО СПОРТА

Таблица Р.2 – ПАРАМЕТРЫ  ПРИЧАЛОВ ДЛЯ РАЗНЫХ ТИПОВ ЛОДОК

 

   На гребних базах круглорічної дії для академічного веслування й (або) для веслування на байдарках і каное варто передбачати зали гребних басейнів.

   При пропускній здатності бази від 120 до 180 чол. у зміну розмір залу басейну для академічного веслування варто приймати 21 х 15 м, висотою 4,2 м, а для веслування на байдарках і каное – 15 x 9 м, висотою 3 м. При більшій пропускній здатності варто додатково передбачати зал 15 х 15м, висотою 4,2 м для академічного веслування й 15 х 9 м, висотою З м – для веслування на байдарках і каное.

   Внутрішня поверхня конструкцій,  що обгороджують, залів гребних басейнів повинна бути вологостійкої, а поверхня підлоги, крім того, неслизької.

   На базах круглорічної дії пропускною здатністю в зміну не менш 200 що займаються варто передбачати зал для загальної фізичної підготовки розміром 24x12 м, висотою 6 м.

   На базах круглорічної дії варто передбачати приміщення для групових занять по силовій підготовці висотою не менш 3 м і розміром:

    а) 18 х 9 м при пропускній здатності бази в зміну 180 чол. і більше;

    б) 12x9 м при пропускній здатності бази в зміну від 120 до 180 чіл.;

    в) 9 х 6 м при меншій пропускній здатності бази й на базах сезонної дії.

   На базах сезонної дії, спеціалізованих тільки для народного веслування, замість цих приміщень варто передбачати відкриту площадку такого ж розміру з навісом над нею.

   Суддівська вишка повинна розміщатися  в створі фінішу. При призначенні  бази для змагань високого  рівня вишка повинна бути стаціонарної й у її складі, крім місць для суддів, повинні бути додатково передбачене: місце (кабіна) для інформатора (диктора) і приміщення для апаратури фотофінішу або відеомагнітофону й обслуговуючого їхнього персоналу.

   Допоміжні приміщення гребних  баз, крім елінгу, повинні розміщатися  в окремо вартому будинку не далі 200 м від елінгу або сполучатися з ним.

   На гребних базах варто додатково  передбачати приміщення для чергових матросів-рятувальників і мотористів – водіїв катерів площею 10 м², з якого повинен бути забезпечений огляд акваторії бази. На площадці для налагодження й огляду човнів варто передбачати літню будку площею не менш 6 м² для чергового боцмана. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

5. Об’ємно-планувальне рішення

   Головним фактором, основою об'ємно-планувального рішення суспільних будинків і споруджень є функціональне призначення, тобто та суспільна діяльність людини, заради якої будується споруда.

   За принципом об'ємно-планувальних рішень всі суспільні будинки умовно можна підрозділити на малоповерхові й багатоповерхові, які у свою чергу діляться на будинки осередкової структури (із дрібними приміщеннями), зальні (великопрогінні) і змішані. Цим видам будинків відповідають різні конструктивні схеми, однак у всіх випадках ці схеми повинні будуватися на принципах Єдиної Модульної Системи.

   Відомі можливі сполучення просторів усередині будинку зводяться до шести основних схем: осередкової, коридорної, анфіладної, зальної, павільйонної й змішаної або комбінованої .

   Осередкова схема складається із частин, у яких функціональні процеси проходять в невеликих рівновеликих просторових осередках (наприклад, дитячі й шкільні будинки, лікувальні й адміністративні установи). Самостійно функціонуючі осередки можуть мати загальну комунікацію, що зв'язує їх із зовнішнім середовищем.

   Коридорна схема складається з порівняно невеликих осередків, що вміщають частини єдиного процесу й зв'язаних загальною лінійною комунікацією, коридором. Осередку можуть розташовуватися з однієї або із двох сторін єднального їхнього комунікаційного коридору.

   Анфіладна схема являє собою ряд приміщень, розташованих один за одним й об'єднаних між собою наскрізним проходом. Така схема використається при єдиному функціональному процесі, що вимагає лише незначного ступеня підрозділу його частин, що розкриваються одна в іншу. Анфіладна схема застосовується й будинках музеїв, виставок, деяких типів магазинів і підприємств служби побуту (салонний тип). 
 

 

   Зальна схема заснована на створенні єдиного простору для функції, що вимагають більших нерозчленованих площ, що вміщають маси відвідувачів. Зальна схема характерна для видовищних, спортивних будинків, критих ринків і т.п.

   Павільйонна схема побудована на розподілі приміщень або їхніх груп в окремих обсягах павільйонах, зв'язаних між собою єдиним композиційним рішенням (генеральним планом), наприклад, павільйонний ринок, що складається з павільйонів «овочі фрукти», «м'ясо», «молоко»; удома відпочинку з павільйонами спальних корпусом і т.п.

   Зальна схема звичайно доповнюється групами другорядних приміщень, що мають коридорну чи анфіладну схеми. У таких випадках створюються комбіновані схеми шляхом сполучення й спільного використання перерахованих вище схем (безкоридорна, коридорно-кільцева, анфіладно-кільцева, ячейково-зальна). Такі, наприклад, клуби, бібліотеки, палаци культури, у яких змішана схема викликається складністю функціональних процесів.

   Перераховані вище схеми угруповання просторів усередині будинків є основою при формуванні різних композиційних схем суспільних будинків і комплексів: компактної, протяжної й розчленованої. Компактна композиційна схема включає зальну й комбіновану схеми угруповання приміщень. Протяжна (лінійна) схема композиції заснована на коридорному й анфіладному угрупованні приміщень. Розчленована композиційна схема формується за принципом павільйонної системи.