Товарознавча порівняльна характеристика трикотажних шкарпеткових виробів різних виробників

Незахоплені петлі – пропущенні при  самобортуванні петлі.

Деформований борт – порушення форми борта (хвилястий, гофрований, завужений).

Закручуваність борта виробу на лицьовий бік.

Неповний перекрут – отвір у місці перекрута автоматично закритого миска.

Дірка – порушення цілісності виробу.

Штопання – відновлена структура виробу із закріпленням необхідної для цього кількості петель.

Кінці нитки/пряжі – не зрізані ділянки нитки/пряжі в’язання або шиття, що вільно провисають.

Пляма – місце забруднення виробу.

Непрофарбування – пляма, що відрізняється інтенсивністю кольору від основного фону виробу.

Затік – розпливчаті плями, смуги на згинах виробу.

Складка – зафіксований протяжний небажаний згин виробу.

Залом – неусувний слід від складки.

Замин – сліди небажаних складок виробу, що усуваються в результаті волого-теплової обробки.

Різновідтінковість – непередбачена різна інтенсивність кольору окремих деталей одного виробу чи виробів  парі.

Зміщення боків п’ятки, миска та сліду формованих виробів – несиметричність частин виробу відносно вертикальної лінії, утвореної в процесі формування.

Зашиття по не потоншеній ділянці – відхилення шва зашивання миска від потоншення ділянки виробу.

«Мішечки» - опуклості на початку і в кінці шва зашивання виробу.

Зміщення зрізів деталей – поздовжнє зміщення деталей одна відносно одної під час зшивання.

Незбіг швів – порушення непередбаченого моделлю продовження одного шва другим при з’єднанні деталей.

Невідповідність виробу зразку-еталону – відхилення моделі виробу, конструкції, форми деталей, кольору від затвердженого зразка-еталону.

Відмітка швейна нитка – непередбачена моделлю відмінність кольору/відтінку ниток строчки від кольору виробу.

Незбіг розмірів парних виробів/деталей – різна ширина і довжина виробів у парі або парних деталей одного виробу.

Порушення лінійних розмірів – невідповідність лінійних розмірів виробу/деталей регламентованим [18].

1.6. Висновки з огляду літератури

Проаналізувавши джерела літератури та нормативну документацію, можемо зробити висновок, що трикотажні шкарпетки представлені широким асортиментом на ринках користуються достатньо великим попитом у населення, завдяки своїм споживчим властивостям: еластичність, гарний зовнішній вигляд, гігроскопічність, теплозахисні властивості, розтяжність, формостійкість, стійкість до стирання.

Звернути увагу споживача на даний товар дуже легко, але умовити придбати -    досить складно. Потрібно виготовляти якісні і цікаві вироби, що задовольнять сподівання покупця, які він покладає на товар.

На сьогоднішній день, ринок панчішно-шкарпеткових виробів знаходиться все ближчим до насичення.

Вітчизняні трикотажні фабрики достатньо забезпечують ринок панчішно-шкарпетковими виробами, але також присутня імпортна продукція.

1.7. Мета і завдання досліджень

Метою даної роботи є експериментальна перевірка чоловічих трикотажних шкарпеток різних виробників, представлених в торговельній мережі міста Харкова.

Завдання курсової роботи - аналіз і оцінка ринку трикотажних шкарпеток, ознайомлення з асортиментом, розкриття сутності виробництва, ознайомлення з основними властивостями трикотажу та визначення якості за допомогою органолептичних і інструментальних методів дослідження.

РОЗДІЛ 2

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1. Об'єкти, предмети та основні методи дослідження

В   якості   об'єктів   дослідження   були   обрані   п'ять   зразків  трикотажних шкарпеток, які реалізуються на ринку Харкова:

Зразок 1 – «Diwari» СООО «Конте СПА», Білорусь, м. Гродно;

Зразок  2 – «Комфорт» Україна,  Луганська обл. м. Рубіжне;

Зразок  3 -  «Дюна-Веста» ЗАТ «Дюна-Веста» Україна, м. Червоноград, Львівська область;

Зразок  4 -  «Класик», «Ушаков  А. М.» Україна, м. Черкаси;

Зразок 5 - «Business class» , «ПП Григорьєва Л. В. » Україна, Луганська обл.

м. Рубіжне.

Предметом дослідження були обрані чоловічі трикотажні шкарпетки, які складаються з 80% бавовни, 15% поліаміду, 5% еластану.

Методи дослідження органолептичні (визначення сорту) та лабораторні (визначення стійкості фарбування до дії «поту», визначення стійкості фарбування тканини до дії прання, визначення гігроскопічності, визначення рН трикотажних зразків, визначення масової частки вологи).

Обробку результатів проводили за методом Стьюдента (Додаток А)

2.1.1. Методика визначення розтяжності борту

Розтяжність трикотажних шкарпеток можна оцінити органолептичним методом. Розтяжність борту шкарпеток визначаємо за допомогою лінійки, для цього вимірюємо довжину борту у нерозтягнутому стані, після чого закріпивши один кінець борту до початку відліку лінійки розтягуємо зразок за інший кінець з максимально-допустимим зусиллям до межі подовження. Розтяжність трикотажних шкарпеток визначають за формулою:

Е=, (2.1)

де Lp – довжина чи ширина зразку у розтягнутому стані, мм;

Lc – довжина чи ширина зразку у вільному стані, мм.

2.1.2. Методика визначення стійкості фарбування до дії «поту»

Розчин, що імітує піт, готують з 5 г кухонної солі і 6 мл 25%-го розчину аміаку на 1 л дистильованої води.

З трикотажного виробу вирізають пробу розміром 10 х 4 см, такого ж розміру готують смужку з білого міткалю. Ці дві робочі проби складають. Білий міткаль кладуть на лицьову поверхню трикотажу, складують у вигляді трубочки і перев’язують білою ниткою.

Робочі проби занурюють у стакан з розчином «поту» при модулі 50:1(об’єм розчину, мл, до маси трикотажу, г). через 30 хвилин трикотаж віджимають 7-10 разів і додають до розчину «поту» 10%-ну оцтову кислоту (7 мл на кожні 1000 мл розчину «поту»). Через 30 хвилин робочі проби віджимають і висушують у кімнатних умовах. Після цього, оцінюють зміну кольору проби трикотажного зразка та ступінь закрашування білого міткалю, обробленого «потом» по чотирибальній шкалі [20].

2.1.3. Методика визначен

З трикотажу вирізають смужки 50х200 мм, такого ж розміру смужки вирізають і з білого міткалю. Ці дві робочі проби складають. Білий міткаль кладуть на лицьову поверхню трикотажу , складають у вигляді трубочки і перев’язують білою ниткою.

Робочі проби занурюють у воду рекомендовану для прання даних виробів - 40ºС і перуть їх упродовж години.

Після цього проби віджимають і висушують у кімнатних умовах. Потім оцінюють ступінь закрашування білого міткалю по чотирибальній шкалі [21].

2.1.4. Методика визначення гігроскопічності трикотажу

Визначення гігроскопічності проводять згідно з ГОСТ 30383-95. З кожної проби вирізають дві елементарні проби розміром 50 х 200 мм.

Гігроскопічність характеризується кількістю вологи, яку тканина поглинає у разі витримування протягом 4 год. В атмосфері зі 100% вологістю.

Гігроскопічність розраховується за формулою:

   ·100, (2.2)

де – середнє арифметичне з результатів визначення маси трьох шматочків трикотажу, витриманих при φ = 100%;

- середнє арифметичне з результатів визначення маси трьох шматочків трикотажу, висушених до постійної маси.

Для визначення гігроскопічності трикотажу у відкритій бюксі його розміщують в ексикатор з водою зі 100%-ою вологістю і витримують 4 години. Потім бюкси з трикотажем закривають , зважують і переносять в ексикатор з нульовою вологістю(ексикатор з кислотою), де витримують відкритими 4 години.

Потім зважують з точністю до 0,001 г, а розрахунки проводять з точністю до 0,1% [22].

2.1.5. Методика визначення масової частки вологи трикотажу

З кожного зразка трикотажу беруть дві елементарні проби масою 3 г. Проби повинні бути нарізані заздалегідь і зважені з похибкою не більше 0,01 г.

Підготовлені наважки кладуть в бюкси, зважують їх і сушать у сушильній шафі при температурі 130ºС упродовж 4 годин до постійної маси. Після висушування бюкси поміщаються в ексикатор для охолодження, після чого знову зважуються з точністю 0,001 г, а розрахунки проводять з точністю до 0,1% по формулі:

Х = ·100, (2.3)

де  – маса бюкса з наважкою до висушування;

– маса бюкса з наважкою після висушування;

- маса наважки в г [22].

2.1.6. Методика визначення pH трикотажу

Від відрізка трикотажу беруть дві елементарні проби масою 5 г. Проби повинні бути дрібно нарізані заздалегідь і зважені з похибкою не більше 0,01 г.

Підготовлені проби заливають 150 см³ дистильованою водою та екстрагують при температурі 100ºС на протязі 30 хвилин з частим перемішуванням. Отриманий екстракт фільтрують.

pH отриманих розчинів визначаємо за допомогою Іонометра ЕВ-74.

Визначення засноване на вимірюванні е.д.с. комірки, яка складається зі скляного електрода та напівелемента порівняння , які знаходяться в досліджуваному середовищі.

Згідно з рівнянням градуювальної характеристики, е.д.с. такого ланцюга дорівнює:

Е=Еº- θ pH, (2.4)

де  Е - е.д.с. комірки;

Еº - постійна складова е.д.с., яка вмикає потенціал електрода порівняння, постійну складову потенціалу скляного електроду, залишковий дифузійний потенціал на границі розділу на-півелемента порівняння – досліджуваний розчин;

θ- кутовий коефіцієнт градуювальної характеристики.

Значення Е та θ знаходять при градуюванні комірок. Для цього вимірюють е.д.с. буферних розчинів з відомими значеннями pH.

Для двох буферних розчинів , згідно рівнянню:

=Еº - θ pH, (2.5)

=Еº - θ pH, (2.6)

де і - значення е.д.с.;

pH і pH - значення pH першого і другого буферних розчинів.

Звідси:

= (-)/ pH - pH, (2.7)

Еº = + θ pH(2.8)

Перед вимірюванням скляний шарик промивають дистильованою водою і обережно промакують фільтрувальним папером. В процесі виміру скляний шарик повинен повністю занурюватися в розчин і не торкатися стінок і дна стакана, корпуса напівелемента.

В склянку місткістю 100 або 150 мл наливають одного з буферних розчинів(pH). Занурюють в нього електроди і виміряти е.д.с.(). Таким же чином вимірюють е.д.с. () в іншому буферному розчині (pH ). По формулам розрахувують градуювальні параметри θ і Еº.

В склянку місткістю 100 і 150 мл наливають 50-70 мл аналізуємого розчину , занурюють в нього скляний електрод і на-півелемент порівняння та вимірюють е.д.с. (). Розрахувують рН в досліджуваному розчині за формулою:

= (Еº -)/θ, (2.9)

Згідно ДСТУ 4239:2003 «Матеріали та вироби текстильні і шкіряні побутового призначення». Основні гігієнічні вимоги» рН трикотажних шкарпеток повинен бути 4,8- 7,8 [23].

2.2. Результати досліджень та їх аналіз

При виконанні курсової роботи нами були досліджені п’ять зразків чоловічих  трикотажних шкарпеток по органолептичним (визначення сорту, розтяжність борту) та фізико-хімічним показникам (гігроскопічність, масова частка вологи,  рН, стійкість фарбування до дії «поту», стійкість фарбування до дії прання).

Результати органолептичних досліджень визначення сорту шкарпеток за кількістю допустимих дефектів наведена в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Визначення сорту трикотажних шкарпеток