Вугільна промисловість, паливно-енергетичний комплекс

 

 

                  РЕФЕРАТ

 

            Вугільна промисловість – одна з сучасних основних енергозабез-печуючих  промисловостей   для світової економіки. За обсягом видобутку палива у натуральному виразі є першою серед галузей ПЕК,де зосереджено більшість працівників та основних фондів паливної промисловості. Вугілля видобувають на 295 шахтах. Основним районом видобутку кам’яного вугілля є Донецький басейн. Вугленосні площі становлять понад 150 тис. квадратних км. Найпотужніші центри видобутку вугілля: Донецьк, Макіївка,Єнакієве, Торез,Красноармійськ. Вугілля має високу собівартість ,що пов’язано з глибоким заляганням пластів та невеликою їх потужністю.

          Актуальністю моєї теми дослідження  є те, що особливістю розвитку  і розміщення вугільної промисловості країни є її переважна концентрація в Донбасі, видобування вугілля здебільшого підземним способом ,а також значне переважання кількості видобутого кам’яного вугілля над бурим. Предметом дослідження є Паливо – енергетичний комплекс України. Об’єктом – вугільна промисловість в Луганській області.

                     

 Вугільна промисловість, паливо-енергетичний комплекс,  Луганська область, галузь, шахта, об’єднання, видобуток, екологія, реструктуризація, концепція, гірнича історія Донбасу,природні умови,ринкові відносини.

       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

вступ 5

1. ЗНАЧЕННЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В СИСТЕМІ 
   ВИРОБНИЧИХ СИЛ. РАЙОНОУТВОРЮЮЧА ГОЛЬ. МІЖГАЛУЗЕВІ 
   ЗВ'ЯЗКИ 7
2. ІСТОРІЯ ГАЛУЗІ 9
3. ЕКОНОМІЧНІ ТА ПРИРОДНИЧІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ 
   ГАЛУЗТ 11
4. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ14
5. ГЕОГРАФІЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ 16

 

1. Розміщення запасів 16
2. Характеристика вугільних об'єднань 17

 

6. ВУГІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ І ЕКОЛОГІЯ 22
7. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В 
   УМОВАХ ПЕРЕХОДУ ДО РИНКОВИХ ВІДНОСИН 24

 

1. Реструктуризація галузі 24
2. Освоєння нових родовищ 28

ВИСНОВКИ 31

ЛІТЕРАТУРА 33

ДОДАТКИ 34

 

Вступ

   Вугільна промисловість - одна з сучасних основних енергозабезпечуючих промисловостей для світової економіки.

   Науково–технічний прогрес,підвищення якості продукції,поліпшення умов праці, інтенсифікація всього суспільного  виробництва визначаються розвитком енергетики країни, основою якої є паливна база. Тому закономірно,що в усіх країнах світу з розвиненою ринковою економікою інвестиції у паливо – енергетичний комплекс  становить близько  40% сумарних капітальних вкладень у промисловість.

   Паливо  – енергетичний комплекс (ПЕК)  є базовим в економіці  держави  (Додаток 3),значно впливає на  рівень розвитку її економіки.  У 1998 р. в Україні вироблялося  94 млн. т умовного палива ,а для нормального енергозабезпечення потрібно 250 млн. т. Держава  забезпечує енергетичні потреби за рахунок власних  ресурсів на 42% ,у газі – на 15 – 20 % ,у вугіллі – на 80 % ,у нафті на 7 – 8% . Тому  значну масу енергоносіїв доводиться імпортувати : вугілля до 20 млн. т , нафти – 28 млн. т,газу 40 – 50 млрд. м³  на рік ,що за сучасними цінами  становить 1,5 1 млрд. гривень.

   Темпи  розвитку паливо – енергетичного  комплексу України  за останнє  десятиріччя за всіма показниками   не сприяли підвищенню електромісткості національного прибутку і валового суспільного продукту. З 1990 по 1998 р. виробництво електроенергії в Україні зменшилося на 42,1 %,видобуток нафти – на 26,4%, газу -  на 36 %, вугілля -  на 53,2% .

    Високими  темпами зростає  потреба в різних видах енергії і палива при використанні таких видів енергетичних ресурсів,як нафта,природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля.

      Паливо – енергетичний комплекс  України складається з паливної  промисловості (вугільна, нафтова, газова, торфова) і електроенергетики. У розвитку продуктивних сил України він відіграє  важливу і всезростаючу роль.

      Галуззю паливо–енергетичного комплексу країни є паливна промисловість, яка займається видобуванням й переробкою палива: вугілля, нафти,газу, торфу.

      Актуальністю моєї теми дослідження  є те, що особливістю розвитку  і розміщення вугільної промисловості  країни є її переважна концентрація  в Донбасі, видобування вугілля  здебільшого підземним способом ,а також значне переважання  кількості видобутого кам’яного вугілля над бурим.

    Слід  зазначити, що використання вугілля  створює певні проблеми, основні  з них такі :

1. Внаслідок  спалювання вугілля забруднюється  . насамперед сіркою, навколишнє  середовище  , особливо при спалюванні  низькосортних сортів вугілля.

2. Видобування  пов’язане із значними труднощами, тому що підземне видобування  – дороге та небезпечне, а також  видобування відкритим способом  потребує значних затрат на  рекультивацію земель.

3. Порівняно  з нафтою та  природним газом   вугілля значно складніше транспортувати на великі відстані.

4. Вугілля не  дуже придатний вид палива  для мобільних енергоустановок  на локомотивах та автомобілях.

 

 

1. ЗНАЧЕННЯ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В СИСТЕМІ

ВИРОБНИЧИХ СИЛ. РАЙОНОУТВОРЮЮЧА РОЛЬ.

МІЖГАЛУЗЕВІ ЗВ'ЯЗКИ

В структурі  промисловості України на частку паливної припадає 15% вартості основних фондів і майже 8% середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу. Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) виробляє 11% вартості промислової продукції України. ПЕК - це складна міжгалузева система видобутку й виробництва палива та енергії, їхнього транспортування, розподілу і використання. До його складу входять паливна промисловість (нафтова, газова, вугільна, сланцева, торфова) та електроенергетика, тісно пов'язані з усіма галузями національної економіки. Високими темпами зростає потреба у різних видах енергії і палива при звуженому використанні таких видів енергетичних ресурсів, як нафта, природний газ, ядерне паливо і навіть вугілля, у зв'язку з обмеженістю їх запасів і видобутку.

За обсягом  виробництва палива промисловість  характеризується за останні роки постійним зростанням. Так, у 1998 році обсяги склали 9586 млн. грн., у 1999 р. - 12039 млн. грн., у 2003 р. - 14575 млн. грн.

Удосконалення паливного балансу України зумовлюється передусім значною диференціацією рівнів забезпечення паливом окремих районів, діаметрально протилежних у системі видобутку і споживання палива. Тому у подальшому необхідно вдосконалювати галузеву й територіальну структуру паливного балансу, а також реконструювати розміщення основних споживачів палива. Щодо вдосконалення структури паливного балансу, то в перспективі для західних і південних районів України найекономнішими будуть електроенергія АЕС, а для східних - вугілля Донбасу.

Паливно-енергетичний баланс — це баланс виробництва, перетворення та використання всіх видів енергії: мінеральної, сонячної, вітрової, хвильової, геотермальної.

Вугільна промисловість - посідає перше місце за обсягами видобутку. Основний район - Донецький  басейн з 295 кам'яновугільними шахтами, із яких 13 з коксівним вугіллям. Видобуток з кожним роком зменшується внаслідок проблем економічного та технічного характеру. Вугільні шахти зосереджені в центрі й на півночі Донецької та півдні Луганської областей. Нове шахтне будівництво зосереджене в Західному Донбасі Дніпропетровській області. Майже 14 млн. т кам'яного вугілля видобувають у Львівсько-Волинському кам'яновугільному басейні. Дніпропетровський буровугільний басейн розташований переважно на

Правобережжі  України й об'єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Понад 58 родовищ характеризуються відкритим способом вугледобування.

   Структура паливно-енергетичного балансу світу наступна: нафта

40%; природний газ - 23%; вугілля - 31%; атомна енергія - 2%;гідроенергія — 3%; інші види — 1%. Серед загальних ресурсів викопного органічного палива на вугілля припадає 65 - 90%. Розвиток вугільної промисловості у США та Західній Європі гальмується екологічними факторами та нестачею водних ресурсів для гідровидобутку. Найбільшим виробником вугілля у 2003 р. став Китай — 1,5 млрд. т. У Європі видобуток вугілля падатиме в середньому на 3% на рік через збільшення собівартості видобутку. Серед континентів світу за запасами вугілля лідирує Північна Америка - 24% світових запасів, Азія - 25%. Серед країн світу за покладами вугілля: США — 23%, Росія 13%, Китай - 11%. По видобутку лідерство займають КНР - 1 млрд. 300 млн., США - 934 млн., Індія - 285 млн., Росія - 265 млн.

Таким чином, вугільна промисловість ь Україні  за обсягом видобутку палива в натуральному вираженні посідає перше місце серед інших галузей. Тут зосереджена більшість працівників і основних фондів паливної промисловості. Основним районом видобутку кам'яного вугілля є Донецький басейн. Тут вугілля видобувають на 295 кам'яновугільних шахтах, з них 131 шахта коксівного вугілля. З 1989 р. видобуток вугілля в країні поступово скорочувався і в 1998 р. разом з видобутком бурого вугілля становив 77,2 млн. т.

Основними ланками вуглевидобутку шахтним способом є: шахта з комплексом наземних і підземних споруд та енергосиловим господарством, вуглезбагачувальна фабрика, транспортні комунікації і водогосподарські споруди, районні енергетичні центри, складське господарство,   підприємства  й  установи  невиробничої  сфери. З вугільною промисловістю прямо чи посередньо пов'язана діяльність майже 40% міського населення Донецької та Луганської областей.

Вугільні  шахти зосереджені в центральній  і північній частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля видобувають переважно в центральній частині Донецької області (в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька. Красноармійська. Костянтинівки та інших міст), а також у Краснодонському і Стаханівському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області видобувають більше енергетичного вугілля.

 

2. ІСТОРІЯ ГАЛУЗІ

Гірнича історія  Донбасу дуже давня. Ще в неоліті, наприкінці кам'яного віку (ІУ-Ш тис. до н.е.) тут виник один з найбільших в Східній Європі центр по видобутку і обробці головного мінералу первісної людини — кременю, з якого виготовлялися предмети праці та зброї.

Наступним - вже у пізньому середньовіччі - було масштабне видобування солі Донеччини в XVII - XVIII ст.

Відкриття вугільних  родовищ на Донбасі тривалий час датувалося історичною наукою 1722 роком, а честь першовідкривача приписувалася російському рудознавцю Григорію Капустіну, який немов би виявив пласти вугілля над річкою Кундрючою та в урочищі Оленячі гори на околиці сучасного м. Лисичанська. За новими даними , розвідка кам'яного вугілля на Донбасі велася в кінці другого десятиліття XVIII ст. під керівництвом ландрату (радника Київської губернії з використання природних ресурсів) Микити Вепрейського та управляючого Бахмутськими соляними промислами і коменданта Бахмутської фортеці Семена Чиркова за допомогою місцевих козаків, які, використовуючи вугілля в побуті, і вказали на місце виходу вугільних пластів на поверхню в районі р. Біленької (притоки р. Лугані). В кінці 1721 р ними були зібрані зразки кам'яного вугілля і руди і направлені до камерколегії у С.-Петербурзі з метою його випробування і відповідних аналізів. Для уточнення відомостей щодо віднайденого вугілля з С.-Петербурга у 1722 р. був відряджений Григорій Капустін. Таким чином, перші відомості про знахідки кам'яного вугілля і руди у Донецькому краї були зроблені місцевими козаками та адміністрацією краю до експедиції Г.Капустіна.

На кінець XVIII століття було накопичено достатній вітчизняний досвід розвідки і розробки вугілля викопного. Однак розміри його видобування у XVIII столітті були ще незначні, і лише під кінець століття в зв'язку з будівництвом Луганського чавуноливарного заводу видобуток вугілля зріс.

З 1795 року почалася історія  міст Луганську (де під керівництвом шотландського інженера Карла Гаскойна почав створюватися Луганський чавунно-ливарний завод), Лисичанську (де в Лисячій балці почалося промислове видобування вугілля) і всього Донецького басейну - Донбасу, який в уяві кількох поколінь людей ідентифікується, перш за все, як шахтарський край.

Започаткована в Лисячій балці, що прорізає високий  правий корінний берег Сіверського Донця, перша копальня почала давати вугілля в 1796 році. Першими шахтарями Донбасу стали кріпаки з російських Ліпецького та Олександрівського заводів. Частина з них видобувала вугілля, а інші будували примітивні казарми та землянки, де селилися гірники. Так починалося перше шахтарське селище, що кілька десятиліть називалося Лисячою Балкою (або Байраком), а в 1830-х роках отримало сучасну назву - Лисичанськ.

До 1802 року лисичанські  вугільні розробки були єдиними казенними копальнями на Донбасі. За перше десятиліття свого існування (1796-1806 роки) тут було видобуто понад 36 тис. т вугілля (зараз в Україні стільки добувають в середньому кожні сім годин), що склало понад 90% всього видобутого у Донецькому басейні вугілля. Дві третини видобутого вугілля кіньми возили за 100 км до Луганського заводу, а решту продавали або використовували на місці.