Автор работы: Пользователь скрыл имя, 11 Апреля 2013 в 19:13, реферат
Соціологічна теорія ніколи не зупинялася в своєму розвиткові, тому і в наш час вона перебуває в постійному русі, пошуці, вдосконаленні та видозміні. Цю динамічність теорії можна пояснити її природою. Теорiя це є спроба зрозумiти значення нашого досвiду. Ми мусимо якось ухопити швидкоплиннi подiї та знайти спосiб, щоб їх описати та пояснити. Тiльки тодi ми можемо передбачати новi подiї та впливати на свiт навiть навколо нас у бажаному напрямку.
Вступ:
Соціологічна теорія ніколи не зупинялася в своєму розвиткові, тому і в наш час вона перебуває в постійному русі, пошуці, вдосконаленні та видозміні. Цю динамічність теорії можна пояснити її природою. Теорiя це є спроба зрозумiти значення нашого досвiду. Ми мусимо якось ухопити швидкоплиннi подiї та знайти спосiб, щоб їх описати та пояснити. Тiльки тодi ми можемо передбачати новi подiї та впливати на свiт навiть навколо нас у бажаному напрямку. Теорiя - це "сiтка" , яка нам необхiдна, щоб досягти цих цiлей, щоб "упiймати" факти у їх взаємовiдношеннях. Саме теорiя дає можливiсть побачити взаємозв'язок подiй, що не є очевидним з одних лише даних про факти.
Бiльш того можна сказати, що теорiя - це низка взаємопов'язаних форму-лювань, яка забезпечує пояснення певного класу подiй, тобто - дозволяє так зв'язати ту чи iншу множину фактiв, що дає можливiсть їх зрозумiти.
Крiм того, теорiя дозволяє нам органiзувати пошуки нових знань про багато рiзних, часто загадкових сторiн нашого досвiду. За роки розвитку соцiологiї соцiологи розробили досить багато теоретичних пiдходiв (Perspectives).Що таке теоретичний пiдхiд? Коротко на це питання можна вiдповiсти таким чином: теоретичний пiдхiд є способом бачення ряду особливостей свiту, це орiєнтацiя, яка передбачає певнi методи вивчення соцiального досвiду та пошуки його пояснення.
Прихильники рiзних пiдходiв ставлять стосовно суспiльства дещо рiзнi
питання, й завдяки тому дають нам рiзнi образи соцiального життя. Вам не пропонують сприйняти одну модель соцiального свiту та вiдкинути всi iншi. Скорiше теоретичнi пiдходи є засобами – розумовими конструктами - що дозволяють вам чiтко уявити собi той чи інший об'єкт.Будь яка певна теоретична модель завжди обмежує досвiд i дає, так би мовити, " тунельний " образ дiйсностi. Але добра модель одночасно розширює горизонт бачення дiйсностi.
У сучаснiй соцiологiї найчастiше видiляють три основних теоретичних пiдходи: функцiоналiстський, конфлiкцiонiстський та iнтеракцiонiстський. Розглянемо сучасні тенденції розвитку соціологічної теорії.
1. Характерні риси сучасної
Протягом XX ст. західна соціологія зазнає величезних змін і нині являє собою надзвичайно складну систему ідей, гіпотез, концепцій, теорій, методів дослідження й способів опису різноманітних соціальних явищ. При цьому практично всі сучасні соціологи активно використовують ідеї і принципи класичної соціології, керуючись ними як компонентами власних концепцій або відштовхуючись від них як від банку ідей, що мають самостійну цінність. Незважаючи на неоднорідність і суперечливий характер сучасної західної соціології, вдається виділити низку її характерних рис. Опираючись на думки відомого американського соціолога П.Сорокіна, можна узагальнити ці риси наступним чином:
• Інтернаціоналізація сучасної соціології, тобто зростання кількості праць з питань соціології в усіх цивілізованих державах та регіонах світу;
• Академізація соціології, тобто перетворення її в академічну науку, яка
посідає чільне місце в університетських програмах. Сьогодні соціологічні факультети і курси займають одне з перших місць щодо кількості студентів;
• Експертизація соціології. Означає все ширше залучення соціологів як експертів до діяльності державних, громадських і приватних органів та організацій, до праці в галузі соціальної роботи;
• Фактографізація соціології, або зростання її об'єктивності, точності й індуктивності, вдосконалення кількісних і якісних методів соціологічних досліджень, покращення техніки їх проведення;
• Соціологізація інших наук, як соціогуманітарних, так і біологічних, медичних, фізичних тощо. Вони дедалі глибше досліджують вплив соціальних факторів на реальність, яка ними вивчається, і соціологічне тлумачать свої специфічні проблеми;
• Диференціація соціології, тобто зростання її спеціалізації, виникнення
нових галузей всередині
Беручи до уваги останню рису сучасної західної соціології, а саме її множинність, що дедалі зростає, спробуємо вирізнити основні наукові парадигми, довкола яких обертається соціологічна думка сьогодення. Термін «парадигма» вводить у науковий обіг американський вчений Томас Кун з метою визначення певної моделі постановки проблеми та її розв'язання. Ця модель лежить в основі тієї чи іншої теорії, включає в себе сукупність основних положень і принципів, специфічний набір категорій і визнається певним колом учених. З цієї точки зору сучасна західна соціологія поділяється на ряд пануючих парадигм та належних до них напрямків і шкіл, що може бути представленим у наступній схемі:
Структурні парадигми
2.Функціонолізм – як один з основних теоретичних напрямків у сучаснiй соціології.
Структурно-функцiональний - або просто функцiоналiстський пiдхiд сформувався у серединi нашого сторiччя в основному спираючись на ідеї двох з класикiв соцiологiї, а саме англiйця Герберта Спенсера та француза Емiля Дюркгейма, якi притримувались великомасштабного – тобто макросоцiального - погляду на соцiальне життя. На протязi 50-х та на початку 60-х рокiв центром уваги західної соцiологiї заволодiли функцiоналiстськi концепцiї американськогосоцiолога Толкота Парсонса (1971 - 1979) та його учнiв. Пiзнiше, особливо у 70-х роках, функцiоналiзм втратив прихiльнiсть багатьох соцiологiв. Але у 80-х роках iнтерес до робіт Парсонса та iнших функцiоналiстiв вiдродився ( у роботах Хабермаса (1981), Алекзандера (1984), Сцiулi та Герстейна (1985) та iнших).
Розглянемо основнi iдеї функцiоналiстського пiдходу. Основну ідею цього пiдходу коротко можна сформулювати так: суспiльство як соцiальна система. Що мається на увазi? Функцiоналiсти виходять з погляду на суспiльство як певну систему, поєднання таких частин, що складають єдине цiле.
Функцiоналiсти намагаються зробити двi речi: встановити зв'язки частин суспiльства iз суспiльством у цiлому, та встановити зв'язки кожної окремої частини суспiльства з іншими його частинами. Такi iнститути як сiм'я, релiгiя, економiка, держава, освiта належать до найважливiших складових частин кожного суспiльства. Функцiоналiсти розглядають структурну побудову соцiальних інститутів подiбно до того, як бiологи розглядають структурну побудову органів тiла. Далi вони визнають соцiальнi функцiї, що здiйснюються iнститутами. Наприклад, говориться, що головними функцiями сiм'ї є вiдтворення, соцiалiзацiя, пiдтримка дiтей, самореалiзацiя її членiв.
Одна з найважливiших особливостей будь-якої системи, що підкреслюється функцiоналiстами, є взаємозалежнiсть її частин. Змiни в одному iнститутi
суспiльства створюють вплив на iншi iнститути та на суспiльство в цiлому.
Наприклад, коли у Сполучених Штатах жiнки почали залучатися до роботи в економiцi, вони стали пiзнiше виходити замiж та мати менше дiтей. У свою чергу це вело до скорочення кількості дiтей шкiльного вiку i школи у деяких мiсцевостях зачинялись. Тепер у Сполучених Штатах вiйськовi вiдмiчають нестачу молодих хлопцiв для служби в армiї у 9-х роках.
Другий важливий принцип функцiоналiзму - це принцип рiвноваги. Функцiоналiсти вважають, що всi суспiльства мають тенденцiю до рiвноваги - тобто здатнi до самопiдтримки iснуючого порядку.
Соцiальна система, з точки зору цього пiдходу, досягає певної стабільності через врівноваження рiзних сил. Такi компенсуючи механiзми дають можливiсть суспiльству вiдновлюватися пiсля вiйни або лихолiття.
Цi ж сили спрацьовують у тому випадку, коли члени суспільства намагаються повернути людей з девiантною поведiнкою до загального порядку.Але кожна система змiнюється, й динамiчна або рухома рiвновага скла-дається в мiру того як всi частини системи постiйно змiнюються самi та змiнюють свої взаємозв'язки.
З точки зору функціоналізму соцiальнi змiни вiдбуваються без принципових порушень системи та без переворотiв. Два ключових поняття функцiоналiзму, про якi необхiдно сказати особливо, це - функцiї та дисфункцiї.
Функцiоналiсти звертають особливу увагу на те, якi функцiї виконуються складовими соцiальної системи, перш за все її цiнностями, нормами, iнститу-тами та групами.
Функцiї - це процеси у системi, якi мають те чи iнше позитивне значення для її iснування, служать збереженню її цілісності, її адаптацiї або упорядку-ванню. Якщо такi процеси не здiйснюються - система руйнується та гине. Наприклад, щоб забезпечити людей засобами до iснування, цi засоби та засоби їх виробництва мають вироблятися та розподiлятися. Для того, щоб люди були захищеними у повсякденному життi, вони мають організувати соцiальний контроль. Для пiдтримання життя суспiльства необхiдно народжувати дiтей, виховува-ти їх, захищати, надавати їм певної соцiальної позицiї. Мають забезпечуватись також соцiальна згода та солiдарнiсть, здоров'я та добробут, багато iнших потреб. Головнi структури, що органiзують, спрямовують виконання та спрямовують цi завдання - це соцiальнi iнститути. Кожен iнститут потрiбен для нормативного вирiшення ряду проблем. Але iнститути та iншi складовi суспiльства можуть не тільки пiдтримувати цілісність соцiальної системи, але й, навпаки, порушувати її. Таким процесам, що зменшують адаптивнiсть системи або її упорядкованість вiдомий американський соцiолог Роберт Мертон дав назву дисфункцiй. Наприклад, процеси вiдтворення населення можуть бути дисфункцiональними, коли економiка не може забезпечити засобами доiснування швидко зростаючу кiлькiсть населення, як це вiдбувається у найменш розвинутих країнах свiту. Iнодi певний компонент соцiальної системи може бути функціональним в одному вiдношеннi та дисфункцiональним в iншому. Американськi соцiологи вважають, наприклад, що їх промисловiсть функцiональна з точки зору забезпечення людей товарами, вiд яких залежить життя суспiльства, але також дисфункцiональна з точки зору забруднення навколишнього середовища.
Iнший приклад - це значення для суспiльства такого явища, як бiднiсть. Деякi американськi соцiологи (наприклад, Герберт Ганс), аналiзуючи роль бiдностi у американському життi, прийшов до висновку, що бiднiсть забезпечує виконання деяких життєвих функцiй. Перш за все, виконання того, що у суспiльствi розцiнюється як "чорна робота" - мається на увазi робота, яка фiзично є брудною, або тимчасовою, тупiковою, малооплачуваною або лакейською. Дослiдження показали також, що армiя мирного часу може iснувати як професiйна саме завдяки тому, що бiднi люди виявляють бажання нести вiйськову службу. Але значна кiлькiсть бiдних людей для суспiльства є дисфункцiнальним фактором. Бiднiсть загострює багато соцiальних проблем
тих, що пов'язанi iз здоров'ям, освiтою, злочиннiстю та схильнiстю до наркотикiв. Бiльш того, бiднi часто вiдчувають вiдчуженiсть від суспiльства та вiдмовляються вiд вiдданостi iснуючiй соцiальнiй системi. Роберт Мертон запропонував також розрiзняти явнi функцiї та латентнi функцiї. Явнi функцiї - це функцiї, виконавцi яких здiйснюють їх свiдомо та цiлеспрямовано (з намiром). Латентнi - це функцiї, що часто не усвiдомлюються й можуть виконуватись без намiру. Це пов'язано з тим, що усвiдомленi мотиви поведiнки людей не обов'язково збiгаються з об'єктивними наслiдками цiєї поведiнки. Наприклад, школи у суспiльствi мають явну функцiю забезпечення
освіченості населення, що є суттєвим для сучасного індустріального суспiльства. В той же час, школи виконують деякi латентнi функцiї, якi вони не мали намiру виконувати i навiть не завжди усвiдомлюються. Наприклад, вони завантажують дiтей навчальною роботою й тим самим в значнiй мiрi вилучають їх з вулиць та займають аж до того, поки вони стануть досить дорослими, щоб працювати.
Подiбним чином система соцiального забезпечення має явну функцію захисту бiдних вiд голодування, але вона має також i латентну функцію запобiгання соцiального безпорядку та заворушень, що можуть статися в разi, якщо мiльйони людей не будуть мати джерел забезпечення свого iснування.
Важливим поняттям функцiоналiзму є також соцiальна згода Функцiоналiсти вважають, що для суспiльства суттєвою є згода бiльшостi його членiв, вiдносно того, що є бажаним (вартим) та моральним, та є небажаним, невартим та аморальним (злим), тобто, необхiдно, щоб люди мали згоду щодо суттєвих цiнностей та вiрувань. Бiльшiсть американцiв, наприклад, подiляють цiнностi та вiрування, що притаманнi демократичним переконанням, вiру у рiвнi можливостi та у значення особистих досягнень. Функцiоналiсти вважають, що високий ступiнь згоди з'єднує суспiльство, перетворюючи його у добре згуртовану одиницю, тому що забезпечує основу для соцiальної iнтеграцiї та стабiльностi. А у стабiльному суспiльствi бiльшiсть людей шляхом процесу соціалізації приходить до прийняття правил свого суспiльства, й переважна частина членiв суспiльства звичайно живе за цими правилами. У сучаснiй захiднiй соцiологiї функцiональний пiдхiд найчастiше оцiнюється як, корисний засiб опису суспiльства, iдентифiкацiї його складових частин та їх функцiй. Але також пiдкреслюється що функцiоналiзм дає переважно статичну картину суспiльства - картину соцiального життя у певний iсторичний час. Тобто, звертається увага на те, що функцiоналiзм не дає картину розвитку суспiльства. З точки зору цього напрямку важко дослiджувати соцiальнi змiни, а тому - i iсторичнi процеси в цiлому. Цей пiдхiд не дає можливості з'ясувати, як складалися тi соцiальнi форми, що iснують зараз. Тому функцiоналiстiв нерiдко звинувачують у консерватизмi, як таких iдеологiв, що укрiплюють iснуючий соцiальний устрiй. В цьому вiдношеннi протилежним є конфлiкцiонистський пiдхiд, який дає зовсiм iншу картину соцiального життя.