Видатки на фіз-вих

Обласні бюджети та бюджет АРК беруть участь у фінансуванні державних програм  з інвалідного спорту і реабілітації, а також забезпечують навчально-тренувальну  роботу дитячо-юнацьких спортивних шкіл (усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) та проводять заходи з фізичної культури і спорту.

Пріоритетом матеріально-технічного забезпечення є формування розгалуженої мережі сучасних спортивних споруд з урахуванням  запитів різних соціальних, професійних  груп населення, їх інтересів та рівня  спортивної підготовленості. Для цього  необхідно удосконалити відповідні соціальні та будівельні стандарти  і нормативи, які мають відповідати  вимогам міжнародних спортивних організацій, створити систему моніторингу  їх дотримання, особливу увагу звернувши  на охорону довкілля. За рахунок  модернізації відповідного сектору  промисловості внутрішній ринок  треба наповнити конкурентноспроможною  вітчизняною продукцією спортивного  призначення. Держава має створити привабливі економічні умови для  залучення приватних інвестицій у розвиток матеріально-технічної  бази сфери фізичної культури і спорту.

Державне  управління сферою фізичної культури і спорту забезпечує розв’язання  таких питань, як визначення стратегічних напрямів розвитку фізичної культури і спорту в країні, підготовка та виконання відповідних державних  програм та заходів, створення сприятливих  умов для функціонування фізкультурно-спортивних організацій усіх форм власності, які  мають пройти інвентаризацію та бути занесені до відповідного державного реєстру. Необхідно посилити процеси  демократизації та децентралізації  державного управління – з чітким визначенням меж повноважень  та відповідальності суб’єктів відповідного сектора сфери фізичної культури і спорту.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування основну  увагу приділяють реалізації державної  політики у сфері фізичної культури і спорту з урахуванням територіальних, соціальних та інших особливостей, зміцненню матеріально-технічної  бази розвитку фізичної культури і  спорту, впровадженню передових технологій, забезпеченню функціонування суб’єктів  державного сектора цієї сфери та створенню сприятливих умов для  відповідних суб’єктів громадського і приватного секторів, які безпосередньо npc`m3gnbs~r| і проводять фізкультурно-спортивну  діяльність. Функціонування громадського сектору сфери фізичної культури і спорту є проявом реальних потреб громадян у фізкультурно-спортивній діяльності та їх самодіяльної ініціативи. Діяльність фізкультурно-спортивних товариств, спортивних федерацій та інших громадських  організацій фізкультурно-спортивного  спрямування забезпечує формування та реалізацію відповідних мотивацій  та інтересів громадян, захист їх прав у сфері фізичної культури і спорту. Органи виконавчої влади на договірних засадах взаємодіють із суб’єктами громадського сектору сфери фізичної культури і спорту. Розвиток приватного сектору сфери фізичної культури і спорту спрямовується на підвищення якості та розширення обсягу фізкультурно-спортивних послуг. Держава – через механізм правового регулювання – сприяє функціонуванню суб’єктів приватного сектора сфери фізичної культури і спорту та забезпечує захист інтересів споживачів фізкультурно-спортивних послуг. Організаційною основою розвитку фізичної культури і спорту в Україні повинна стати розгалужена мережа спортивних клубів та центрів різних форм власності та спрямованості – оздоровчих, за спортивними інтересами, з окремих видів спорту тощо. Держава вживає заходів щодо створення належних умов для функціонування таких клубів та центрів у навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях, за місцем проживання та масового відпочинку населення. Економічна діяльність у сфері фізичної культури і спорту спрямовується на задоволення зростаючих потреб населення України у фізкультурно-спортивних послугах високої якості та сприятиме зростанню ділової активності суб’єктів усіх секторів цієї сфери, гармонізації їх економічних відносин з іншими суб’єктами господарювання. Майно суб’єктів господарювання у сфері фізичної культури і спорту формується за рахунок різноманітних джерел: грошові та майнові внески засновників; доходи, одержані від надання фізкультурно-спортивних послуг та від здійснення інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; кошти державного та місцевих бюджетів; гранти, кошти громадських і благодійних організацій. Загальні обсяги видатків державного і місцевих бюджетів на фізичну культуру і спорт поступово повинні наблизитися в Україні до рівня середніх показників у європейських державах і мають спрямовуватися передусім на забезпечення фізичного виховання на сучасному рівні у державних і комунальних навчальних закладах, фінансування ефективної діяльності спортивних шкіл, інших суб’єктів державного сектора сфери фізичної культури і спорту, підготовку за державним замовленням фахівців у вищих навчальних закладах за напрямом „Фізична культура і спорт” та підвищення їх кваліфікації, проведення фундаментальних та прикладних наукових досліджень з проблем фізичного виховання і спорту, створення мережі сучасних спортивних споруд, модернізацію баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки відповідно до міжнародних стандартів, забезпечення підготовки та участі збірних команд України в Олімпійських, Паралімпійських іграх та інших міжнародних змаганнях, фінансування державного замовлення на виготовлення і трансляцію телевізійних і радіопрограм з оздоровчої та спортивної тематики, надання на конкурсних умовах фінансової допомоги суб’єктам сфери фізичної культури і спорту для проведення спортивних заходів та реалізації відповідних програм та проектів, здійснення адресних компенсацій спортивним спорудам за безкоштовне використання їх певними групами населення. З урахуванням світової практики суб’єктам господарської діяльності у сфері фізичної культури і спорту в Україні повинні надаватися інвестиційні, податкові, митні та інші переваги. З метою захисту прав споживачів фізкультурно- спортивних послуг держава використовує відповідні механізми ліцензування, сертифікації та стандартизації. Широкого впровадження повинні набути державні спортивні лотереї, кошти від яких мають використовуватися виключно на розвиток фізичної культури і спорту. Економічна діяльність учасників професіонального спорту здійснюється згідно з вимогами, що визначаються міжнародними спортивними організацій та не суперечать чинному законодавству України.

Висновок

Таким чином, узагальнюючи висвітлене, можемо виділити такі основні моменти з досліджуваної  теми:

на сьогодні видатки бюджету на фізичну культуру і спорт відіграють важливу роль у підвищенні працездатності населення  та збільшенні тривалості активного  життя;

видатки на фізичну культуру і спорт складаються  із фінансування заходів з фізичної культури і спорту ( видатки на утримання  національних збірних команд України; видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань; видатки  на підготовку і участь національних збірних команд в Олімпійських і  Параолімпійських іграх та ін.) та фінансова  підтримка громадських організацій ( видатки на проведення навчально-тренувальних зборів і спортивних змагань; видатки  на навчально-тренувальну роботу спортивних шкіл; видатки на утримання апарату  управління спортивних організацій; видатки  на фінансову підтримку спортивних споруд та ін.);

механізм  фінансування видатків на фізичну культуру і спорт сьогодні має ряд проблем. Насамперед, це пов’язано із недостатніми обсягами державних коштів, що виділяються  із бюджету на розвиток відповідної  сфери. Окрім цього, потребує удосконалення  нормативно-правове забезпечення сфери  фізичної культури і спорту;

фінансування  фізичної культури та спорту за кордоном знаходиться на значно вищому рівні, ніж в Україні.

Варто відмітити, що основними запропонованими нами завданнями державної політики у  сфері фізичної культури і спорту є:

1. Удосконалення  нормативно-правового забезпечення  сфери. Підготовка і подання  на розгляд Верховної Ради  України законопроектів про нову  редакцію Закону України “  Про фізичну культуру і спорт”  та про державну спортивну  лотерею.Підготовка на затвердження  Державної програми розвитку  фізичної культури і спорту  в Україні на 2006-2010 роки.

2. Забезпечення  розвитку інфраструктури фізкультурно-оздоровчої  та спортивно-масової роботи за  місцем навчанням, роботи, проживання  та відпочинку населення.

3. Підвищення  ефективності підготовки спортсменів  національних збірних команд  шляхом формування мережі національних, регіональних та інших центрів  олімпійської підготовки та формування  штатних спортивних команд фізкультурно-спортивних  товариств, відомств та регіонів.

4.. Удосконалення  системи дитячо-юнацького та резервного  спорту, яка об’єднує 1756 закладів  спортивної спрямованості: дитячо-юнацькі  спортивні школи, центри олімпійської  підготовки, спеціалізовані навчальні  заклади спортивного профілю,  школи вищої спортивної майстерності.

6. Збільшення  обсягів видатків з бюджетів  усіх рівнів та позабюджетного  фінансування сфери фізичної  культури і спорту.

7.Удосконалення  системи кадрового, матеріально-технічного, науково-методичного, методико-біологічного  та інформаційного забезпечення  розвитку фізичної культури і  спорту.

Список використаних джерел

1. Бюджетний кодекс України // http://www.rada.gov.ua
2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. Навчальний посібник/ За заг. ред. Базилевич В.Д. – К.: Атака, 2002. – 368с.
3. Бюджетний менеджмент: Підручник/ В.Федосов, В.Опарін, Л.Сафонова та ін.; За заг. ред. В.Федосова. – К.: КНЕУ, 2004. – 864с.
4. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник -К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 608с.
5. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник -К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 608с.
6. Державні фінанси в транзитивній економіці: Навчальний посібник/ Карлін М.І., Горбач Л.М., Ново сад Л.Я. та ін. За заг. Ред.. д.е.н.,проф..Карліна М.І. – К.: Кондор,2003. – 220с.
7. Дзюбик С.Д. Фіскальна політика. Київ: УАДУ,2004,с.44
8. Кваша О.О. Парадигмальний підхід до прогнозування доходів зведеного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 10, 2006р. – с.10-12
9. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Львів: “Новий Світ – 2000”,2005 - с.261
10. Навчальний посібник з програмно-цільового методу формування бюджету.// Ефективне управління бюджетом, SERF, 2003.
11. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я., Коломієць Г.Б. Бюджетна система. Київ: КНЕУ,2002, - с.75
12. Основи економічної теорії: політекономічний аспект.// За ред. Г.Н.Климко. К.:Знання, 1997. – 743 с.
13. Предборський В.А. Фінансове право. К: „Правові джерела”, 1998.
14. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. Київ: Вікар,2003, с.117
15. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. Київ: НІОС,2005, - с.42