Шпаргалка по "Финансам"

Найважливішою умовою економічного аналізу є не тільки існуючий взаємозв’язок між показниками, але й їх кількісна оцінка. Лише при такій умові можна побудувати ряд факторів. Що впливають на результати господарської діяльності підприємств. Виділити серед них основні та другорядні, встановити ті з них , які безпосередньо залежать від діяльності підприємства.

· використання системи показників безпосередньо пов’язана з системним підходом, що передбачає проведення аналізу господарської діяльності комплексно та всесторонньо, з використанням всієї існуючої системи обліку та звітності. Ця необхідність витікає із складності характеру фінансування сучасного підприємства. Потоки інформації сьогодні постійно збільшуються та необхідно правильно орієнтуватися в них. Інколи , в залежності від цілі аналізу виникає необхідність виділення з системи показників одного-двох в якості двох. Вивчення господарської діяльності підприємств в динаміці дозволяє виявити певні тенденції та закономірності в їх розвитку, сформулювати висновки про особливості функціонування того чи іншого господарського суб’єкту, зробити прогнозні оцінки на перспективу.

· дослідження внутрішніх протиріч (диспропорцій) господарської діяльності суб’єктів господарювання. Протиріччя, як правило, проявляється на різних етапах розвитку підприємства. За допомогою економічного аналізу їх виявляють та кількісно оцінюють. Наприклад, співвідношення темпів росту (зниження) прибутку, виручки від реалізації продукції, послуг та витрат. В нормальних умовах, при відсутності таких протиправних дій як розкрадання, крадіжки. Фальсифікація даних обліку та звітності, при збільшенні виручки від реалізації та знижені (збережені незмінними ) витрат на виробництво. Прибуток повинен збільшуватись. Кваліфіковано проведений аналіз виявляє протиріччя, що дозволяє своєчасно передбачати протиправні дії та встановити умови, що сприяють їх здійсненню. А також встановити винних осіб.

· розчленування узагальнюючих показників на складові елементи та їх деталізація за місцем та часом. Аналітичні розрахунки починаються з одного чи декількох узагальнюючих показників. Проте вони дають лише приблизне уявлення про досліджуваний об’єкт або процес. Так, наприклад, аналіз використання оборотних засобів підприємства починається з оцінки їх ліквідності, оборотності. Матеріаломісткості продукції. В подальшому доцільно проаналізувати структуру оборотних засобів підприємства та оцінити використання як матеріальних оборотних засобів. Так і стан дебіторської заборгованості, наявність та рух грошових засобів, короткострокових фінансових інвестицій. Подальша деталізація передбачає поглиблений аналіз окремих елементів матеріальних оборотних засобів: сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції та інших, аналіз нормальної та простроченої дебіторської заборгованості по окремим дебіторам.

· узагальнення результатів аналізу для цілей діагностики, розробки прогнозних варіантів розвитку, прийняття управлінських рішень. Цей принцип доповнює попередній, оскільки після розчленування та деталізації закономірно здійснюється об’єднання та узагальнення показн6иків. Аналіз та синтез, як правило. Використовуються разом. Практично це означає, що після детального вивчення показників, які характеризують окремі сторони  господарської діяльності підприємств, здійснюється загальна оцінка майнового. Економічного стану підприємства, економічного результату його діяльності тощо. В залежності від отриманих оцінок роблять висновки, приймають рішення, прогнозують тенденції, планують шляхи усунення негативних факторів в діяльності підприємств.

Отже під методом економічного аналізу розуміється спосіб підходу до вивчення господарських процесів у їхньому становленні та розвитку.

До характерних рис методу відносяться і використання системи показників, виявлення і зміна взаємозв’язку між ними.

Зміст і основна цільова настанова економічного аналізу — оцінка економічного стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування суб'єкта, що хазяює, за допомогою раціональної фінансової політики. Досягнення цієї мети здійснюється за допомогою властивій даній науці методу. Метод економічного аналізу— це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фінансової діяльності суб'єктів господарювання, тобто тріада:

М = [К,І,Р},

де К — система категорій;

I — науковий інструментарій;

Р - система регулятивних принципів.

Перші два елементи характеризують статистичний компонент методу, останній елемент — його динаміку.

Категорії економічного аналізу — це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. У їхньому числі: фактор, модель, ставка, відсоток, дисконт, опціон, грошовий потік, ризик, леверідж тощо. Науковий інструментарій (апарат) економічного аналізу — це сукупність загальнонаукових і конкретнонаукових способів дослідження фінансової діяльності суб'єктів, що хазяюють. Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них відносяться: системність, комплексність, регулярність, наступність, об'єктивність і ін.

Основним елементом методу будь-якої науки є її науковий апарат. В даний час практично неможливо відокремити прийоми і методи якої-небудь науки як властиві винятково їй — спостерігається взаємопроникнення наукових інструментаріїв різних наук. У фінансовому аналізі і керуванні також можуть застосовуватися різні методи, розроблені споконвічно в рамках тієї чи іншої економічної науки.

Існують різні класифікації методів економічного аналізу. Перший рівень класифікації виділяє неформалізовані і формалізовані методи аналізу. Перші засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на строгих аналітичних залежностях. До них відносяться методи: експертних оцінок, сценаріїв, психологічного, морфологічні, порівняння, побудови систем показників, побудови систем аналітичних таблиць і т.п. Застосування цих методів характеризується визначеним суб'єктивізмом, оскільки велике значення мають інтуїція, досвід і знання аналітика.

До другої групи відносяться методи, в основі яких лежать досить строгі формалізовані аналітичні залежності. Відомі десятки цих методів; вони складають другий рівень класифікації. Перелічимо деякі з них.

Класичні методи аналізу господарської діяльності і економічного аналізу: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виділення ізольованого впливу факторів, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

Традиційні методи економічної статистики: середніх і відносних величин, угруповання, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки.

Математико-статистичні методи вивчення зв'язків: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів, коваріаційний аналіз, метод объекто-періодів, кластерний аналіз тощо.

Економетричні методи: матричні методи, гармонійний аналіз, спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого балансу.

Методи економічної кібернетики й оптимального програмування: методи системного аналізу, методи машинної імітації, лінійне програмування, нелінійне програмування, динамічне програмування, опукле програмування тощо.

Методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень: методи теорії графів, метод дерев, теорія ігор, теорія масового обслуговування, методи сіткового планування і керування.

Безумовно, не усі з перерахованих методів можуть знайти безпосереднє застосування в рамках економічного аналізу, оскільки основні результати ефективного аналізу і керування фінансами досягаються за допомогою спеціальних фінансових інструментів, проте деякі їхні елементи уже використовуються. Зокрема, це відноситься до методів дисконтування  машинної імітації, кореляційно-регресійного аналізу, факторного аналізу, обробки рядів динаміки тощо.

Практика економічного аналізу виробила його основні методи. Серед них можна виділити шість:

- горизонтальний (тимчасовий) аналіз - порівняння кожної позиції в інформації з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції в інформації на результат у цілому;

- трендовый аналіз - порівняння кожної позиції в інформації з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто. основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формують можливі значення показників у майбутньому, а отже, ведеться перспективний прогнозний аналіз;

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відносин між окремими позиціями в інформації, визначення взаємозв'язків показників;

- порівняльний (просторовий) аналіз - порівняння зведених показників як всередині підприємства за окремими структурними підрозділами, так і з показниками конкурентів, середньогалузевими та середньогосподарськими;

- факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути прямим, коли результативний показник ділять на складові частини, так і зворотнім, коли його окремі елементи складаються в загальний результативний показник. 

В ході аналізу для характеристики різних аспекті діяльності підприємств застосовується як абсолютні показники, так і відносні фінансові коефіцієнти, що представляють собою відносні показники економічного стану. Відносні показники діляться на коефіцієнти розподілу та коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли необхідно визначити, яку частину становить той чи інший абсолютний показник від підсумку групи абсолютний показників, що його включає.

Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних по сутності абсолютних показників економічного стану або їх лінійних комбінацій, що мають різний економічний зміст.

Аналіз фінансових коефіцієнтів заключається в порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період та за ряд років. В якості базисних величин використовуються середні за часовим рядом значення показн6иків даного підприємства, що відносяться до минулих періодів.

Економічний аналіз проводиться за допомогою наступних основних прийомів: порівняння й угруповання, ланцюгових підстановок, різниц. В окремих випадках можуть бути використані методи економіко-математичного моделювання (регресійний аналіз, кореляційний аналіз).

Прийом порівняння полягає в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб результати порівняння дали правильні висновки аналізу, необхідно забезпечити порівнянність порівнюваних показників, тобто їхня однорідність і одноякісність. Порівнянність аналітичних показників зв'язана з порівнянністю календарних термінів, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів тощо.

Прийом зведення й групування полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці. Це дає можливість зробити необхідні співставлення і висновки. Аналітичні групування дозволяють у процесі аналізу виявити взаємозв'язок різних економічних явищ і показників; визначити вплив найбільш істотних факторів і знайти ті чи інші закономірності і тенденції в розвитку фінансових процесів.

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного економічного показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожен звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактора на сукупний економічний показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний економічний показник. Розрахунки починаються з вихідної бази, коли усі фактори дорівнюють базисному показнику, тому загальне число розрахунків завжди на одиницю більше кількості визначальних факторів. Ступінь впливу кожного фактора встановлюється шляхом послідовного вирахування: з другого розрахунку віднімається перший, із третього - другої і т.д.

Економічний аналіз діяльності підприємства проводиться за допомогою  різних типів моделей, що дозволяють структуризувати таідентифікувати взаємозалежності між основними показниками. Можна виділити три основних типи моделей: дескриптивні, предикативні і нормативні.

Дескриптивні моделі, відомі також як моделі описового характеру, є основними для оцінки економічного стану підприємства. До них відносяться побудова системи звітних балансів, представлення фінансової звітності в різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний аналіз звітності, система оцінних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності й ін.

Предикативні моделі - це моделі прогнозного характеру, що використовуються для прогнозування доходів підприємства і його майбутнього економічного стану. Найбільш розповсюдженими з них є розрахунок точки критичного обсягу продажів, побудова прогнозних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуаційного аналізу.

Нормативні моделі дозволяють порівняти фактичні результати діяльності підприємств з очікуваними, розрахованими, наприклад, по бюджету. Ці моделі використовуються в основному у внутрішньому аналізі економічного стану. Вони зводяться до встановлення нормативів по кожній статті витрат, по технологічних процесах, видам продукції, центрам відповідальності і до аналізу відхилень фактичних даних від цих нормативів..