Державна політика у сфері фінансів та роль держави у економічному розвитку

      Фінансова політика повинна мати імперативний, обов’язковий характер. Це обумовлено змістом фінансів як економічної  категорії, їх місцем у системі суспільно-економічних  відносин. Законодавчі та нормативні акти з питань реалізації фінансової політики мають виконуватись своєчасно, якісно і в повному обсязі. В  іншому випадку досягти фінансової стабілізації та поступового економічного розвитку просто неможливо.

      Основу  фінансової політики складає бюджетна політика, яка пов’язана насамперед із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних  фондів.

            Практика розвитку фінансових відносин ще раз підтверджує  і вимагає:

• по-перше, формувати Державний бюджет України і Державну програму соціально-економічного суспільно-економічного розвитку і в контексті загальнодержавної фінансово-економічної політики;
• по-друге, досконалого аналізу та оцінки соціально-економічного стану регіонів і держави та розробки реальних макроекономічних показників розвитку на плановий рік і перспективу;
• по-третє, виконання Державного бюджету і державної програми соціально-економічного розвитку має проходити у руслі єдиних підходів, цілісного механізму, ефективних норм і методів організації фінансово-економічних відносин;
• по-четверте, додержання загальних принципів економічного розвитку, і насамперед, принципу формування і виконання доходів бюджету за рахунок платежів, які активно і ефективно впливають на виробництво, виконання показників економічного розвитку, а не шляхом розширення кількості податків та зборів, як сьогодні відбувається;
• по-п’яте, проведення належного, своєчасного контролю та піднесення рівня відповідальності за стан виконання доходів бюджету та показників соціально-економічного розвитку регіонів, міністерств (відомств), держав в цілому.

     Проведенню  ефективної фінансової політики значною  мірою шкодить непослідовність  у реформуванні податкової системи, її нестабільність. Перші кроки реформування податкової системи зроблені. Але  назвати їх вдалими навряд чи можна. Робота з формування податкової політики ще попереду, її необхідно завершити  якомога швидше.

     Необхідно здійснювати стимулювання підприємницької  та інвестиційної діяльності у сферах, передбачених програмами структурної  перебудови і промислової політики. Одночасно не допускати надання  пільг у процесі оподаткування  окремим суб’єктам підприємницької  діяльності.

      Реформування  податкової системи і розробка ефективного  податкового законодавства –  це перше, що необхідно зробити уже  найближчим часом.

Основними пріоритетами фінансової політики України  слід вважати:

• посилення контролю за раціональним і ефективним витраченням коштів бюджетів усіх рівнів з метою скорочення бюджетного дефіциту і призупинення інфляційних процесів у державі;
• посилення контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємницьких структур усіх форм власності і в першу чергу державного сектора економіки, для чого розробити відповідні законодавчі акти;
• фінансування із бюджету тільки під державні програми і державні замовлення;
• продовження роботи із зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування і забезпечення фінансової незалежності;
• впровадження укрупнених фінансових норм витрат на фінансування освіти, охорони здоров’я, культури, підготовки кадрів та інших витрат;
• розробка та обґрунтування принципів державної політики доходів для бюджетів різних рівнів;
• розширення кола учасників ринку державних цінних паперів із метою збільшення неемісійних джерел покриття дефіциту бюджету;
• завершення процесу доведення рівня оплати житлово-комунальних та інших послуг населенню до їх фактичної вартості;
• забезпечення повного і своєчасного погашення зовнішнього і внутрішнього державного боргу та його обслуговування;
• створити сприятливі умови для залучення в національну економіку іноземного капіталу, віддаючи перевагу прямим закордонним інвестиціям.

      Таким чином, мета, яку необхідно досягти в Україні на основі оптимізації фінансової політики має бути окреслена максимально чітко. Це – комплексний вплив всіх її складових на розвиток реального сектора національної економіки. Проведення ефективної та узгодженої грошово-кредитної і фіскальної політики має стати запорукою досягнення сталого економічного зростання в Україні .

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                          Висновки

 

        Отже, державна фінансова  політика – система заходів (законів, адміністративних рішень) у сфері  фінансів з метою цілеспрямованого впливу держави на розвиток фінансово-кредитної  системи та національної економіки  загалом. розвитку, міжнародної діяльності.

      Державна  фінансова політика проводиться  на різних рівнях: загальнодержавному, республіканському, місцевому, на рівні  державних підприємств, об’єднань  та ін. Головним завдання державної фінансової політики є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів для стимулювання матеріального виробництва та соціального захисту населення.

   До  форм державної фінансової політики відносяться: бюджетна політика; податкова  політика; кредитна політика; інвестиційна політика; валютна політика. До основних способів проведення державної фінансової політики відносяться: фінансове планування; управління фінансами об’єкту; проведення фінансового контролю за діяльністю об’єкту;

   Існують загальні засоби (методи), які державі  та органам місцевого самоврядування необхідно застосовувати, щоб формувати  публічні централізовані фонди коштів — бюджети. Тому держава застосовує такі методи регулювання:

— імперативний метод;

— рекомендаційний метод;

     Головним  завданням державного регулювання  фінансових відносин є узгодження інтересів суб'єктів цих відносин встановленням необхідних обмежень і заборон у цих відносинах.

     Сьогодні  фінансово-економічна ситуація в Україні  є складною, суперечливою і неоднозначною. Основними напрямами державної фінансової політики в Україні на 2010 рік мають бути:

• створення умов для подальшої стабілізації економіки;
• забезпечення бездефіцитності бюджетів соціальних фондів;
• розвиток внутрішнього ринку державних цінних паперів і підвищення їх ліквідності;
• здешевлення відсоткових ставок за кредитами, а також фінансової підтримки окремих інвестиційних проектів,тощо.

 

     Фінансова політика держави має бути побудована таким чином, щоб її складові елементи – бюджетна, податкова, грошово-кредитна політики сприяли підвищенню ефективності господарської діяльності кожного підприємства, створювали для нього можливість виконувати плани виробничого та науково-технічного розвитку, соціальні програми.

      Науково обґрунтована фінансова політика держави, продумане використання податкових, інвестиційних і цінових механізмів для стимулювання розвитку продуктивних сил сприятиме прискореному виходу економіки з структурної кризи, стабільному нарощуванню виробництва  промислової і сільськогосподарської  продукції, збільшенню дохідності підприємств  і надходженню коштів до державного бюджету .

 
 
 
 
 
 
 
 
 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія): Навч. Посібник – 2-ге вид. доп. і перероб. -  К.: КНЕУ, 2002. – 240 с.
2. Романенко О.Р., Фінанси: Підручник. 4-е вид. – К.: Центр учбової літератури. 2009 – 312с.
3. Воронова Л.К., Фінансове право України: Підручник. – Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.
4. І.О. Петровська, Д.В. Клиновий., Фінанси (з елементами статистики фінансів). Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2002. - 300 с.
5. Кудряшов В. П., Фінанси. Навчальний посібник./ Херсон: Олді – плюс, 2006 – 322 с.
6. М. М. Александрова, С. О. Маслова, Гроші. Фінанси. Кредит.: Науково-методичний посібник. – 2-е видання, перероблене і доповнене.- К.: ЦУЛ, 2002. – 336 с.
7. І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка, З. Залога, Державне регулювання економіки/ За ред. д-ра. Екон. Наук, проф.., акад.. АН Вищої школи України І. Р. Михасюка/. Львівський національний університет ім.. І. Франка, Львів «Українські технології», 2000. – 640 с.
8. Василик О. Д., Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2001. – 416 с.
9. Рішення Ради Національного банку України від 10 вересня 2009р.№10 «Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік»