Аналіз фінансового стану ВАТ „ПГЗК”

Слід зазначити, що аналіз фінансової звітності не дозволяє категорично  зазначити рівень фінансового стану, і тільки орієнтує користувача інформації в оцінці фінансового стану підприємства та визначенні його вузьких місць.

Якщо в рамках зовнішнього аналізу спираються, перш за все, на бухгалтерську звітність, яку в принципі можна отримати, звернувшись в органи статистики, та інформаційне забезпечення внутрішнього аналізу набагато ширше, так як можливе залучення практично будь – якої необхідної інформації, в тому числі і тої, яка не є загальнодоступною, зокрема для звітних аналітиків. Безумовно, поняття обмеженості доступу до даних та їх конфіденційності існують і щодо внутрішніх аналітиків в тому розумінні, що абсолютної доступності до джерел інформації в принципі не існує. Це пояснюється тим, що доступ до інформаційної бази, як правило, обмежується в залежності від сфери інтересів, компетентності і відповідності того або іншого аналітика. Таким чином, методики зовнішнього аналізу базуються на припущенні про певну інформаційну обмеженість. Як, правило, подібні методики засновані на базі найбільш повного набору загальнодоступної звітності, що міститься в річному звіті.

Що стосується другої відмінності, то вона в значній мірі також визначається складом і структурою вихідних даних, що є у аналітика. Так як для внутрішнього аналізу можуть бути доступні різні внутрішні звіти і форми, які не є уніфікованими і обов’язковими для складання у всіх компаніях із заданою періодичністю, багато аналітичних процедур завчасно не визначені, а аналіз в цьому випадку носить більш творчий, в певній мірі, імпровізований характер. Основним інформаційним забезпеченням зовнішнього аналізу є бухгалтерська звітність. Навіть якщо вона не є уніфікованою, що і має місце в економічно – розвинутих країнах Заходу. Однак можлива розробка достатньо формалізованої послідовності аналітичних процедур, так як шляхом складання балансу можна побудувати інформаційні варіанти, придатні для такої формалізації.

Отже, визначення фінансового стану підприємства є необхідною умовою управління фінансами і базується на використанні фінансової звітності і певних методів його проведення.

 

 

1.2.Методика аналізу  фінансового стану підприємства      

 

Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансового стану, які ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але й порівнювати підприємства окремої галузі господарства або таких, що займаються не аналогічними видами діяльності. Такі співставлення звичайно проводяться не тільки за звітний період, але і за ряд років, що відображає доволі тривалий період діяльності підприємства. Це дозволяє визначити тенденції розвитку підприємства на перспективу, що має велике значення в практичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове, так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми і методи його здійснення.

Можна назвати шість  основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий)  аналіз – порівняння кожної  позиції звітності з попереднім  періодам;

2) вертикальний (структурний)  аналіз – визначення структури  фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз  – порівняння кожної позиції  звітності з рядом попередніх  періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки  показників, очищеної від впливу  індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану).

4) аналіз відносних  показників (коефіцієнтів) – розрахунок  відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників;

5) порівняльний аналіз  – внутрішньогосподарський аналіз  зведених показників звітності  за окремими показниками самого  підприємства та його дочірніх  підприємств (філій), а також  міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо галузевими та середніми показниками;

6. факторний аналіз  – визначення впливу окремих  факторів (причин) на результативний  показник детермінових (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з’єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового  аналізу підприємства є фінансові  ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану  підприємства – об’єктивної його оцінки та виявлення. На цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового  аналізу – це комплекс науково  – методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі  та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані  методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних  взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих  належать такі методи:

- експертних оцінок  і сценаріїв;

- психологічні;

- морфологічні;

- порівняльні;

- побудови системи  показників;

- побудови системи  аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в  них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладене жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

- ланцюгових підстановок;

- арифметичних різниць;

- балансовий;

- виокремлення ізольованого  впливу факторів;

- відсоткових чисел;

- диференційний;

- логарифмічний;

- інтегральний;

- простих і складних  відсотків;

-дисконтування.

У процесі фінансового  аналізу широко застосовують і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико – статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які  дають змогу структурувати та ідентифікувати зв’язки між основними  показниками. Існують три основні  типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дискретивні, предикативні та нормативні.

Дискретивні моделі є  основними. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання  фінансової звітності у різних аналітичних  розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності і система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескретивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі – це моделі передбачу вального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, або майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані фактори та регресивні моделі).

Нормативні моделі –  це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними розрахунками (розраховані на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, головне, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з’ясуванні причин відхилень від фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосування жорстко детермінованих факторних моделей.

 

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, треба передусім  чітко розглянути фінансову діяльність і фінансовий стан підприємства.

Фінансова діяльність –  це організація рівномірного надходження, поповнення, руху і використання засобів за їх цільовим призначенням, планування фінансових ресурсів і контроль за їх формуванням і використанням.

Фінансовий стан –  це результат фінансово – виробничої діяльності. Він характеризується розміром засобів підприємства, їх розміщенням  і джерелами.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану  є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко  називають аналізом балансу.

На підприємствах України, згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку, затвердженим Міністром фінансів України від 30 липня 1999 р,  застосовується нова форма балансу згідно з П (С)БО №2, яку приведено в повну  відповідність із міжнародними стандартами. Сутність кожної статті балансу розглядається в спеціальних журналах, присвячених обліку.

Баланс – це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату.

Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної із статей, спосіб її оцінки, взаємозв’язок з іншими статтями, якісну характеристику.

Уміння читати баланс дає можливість:

одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

розрахувати рівень забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

установити, за рахунок  яких чинників змінилася величина оборотних  коштів;

оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.

Отже, можна сказати, що баланс відповідає на запитання: „яким є фінансовий стан підприємства на даний момент?”, але відповідь на значно важливіші запитання: „Чому саме склався таки стан?” можна одержати, тільки користуючись методами економічного аналізу фінансового стану.

Аналіз балансу відповідно до П(С)БО №2. Новий баланс можна характеризувати як побудований за принципом нетто – балансу – основні засоби та матеріальні активи враховуються за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість – за відрахуванням резерву сумнівних боргів; запаси – за відрахуванням недостач, уцінок, знижок; власний капітал – за фактично вкладеною сумою з відрахуванням непокритих збитків.

Аналіз фінансового  стану за звітний період починається  з його загальної оцінки за даними балансу. А для того, щоб проаналізувати всі питання фінансового стану підприємства, необхідний етап, що передує проведенню аналізу, тобто приведення звітного балансу до такої форми, що, з одного боку, уможливлює об’єктивний аналіз, а з другого – є максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків.

Аналіз балансу (форма 1) починається з експрес – аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємств. Експрес – аналіз балансу проводиться в кілька етапів:

1)підготовчий;

2)попередній огляд  бухгалтерської звітності;

3)читання балансу.

Мета першого етапу  – переконатись в тому, що баланс готовий до читання. Для цього  проводиться проста рахункова перевірка  балансу за формальними ознаками і по суті. На цьому етапі необхідно  перевірити правильність заповнення граф, наявність усіх необхідних форм і додатків, перевірити валюту балансу і всі проміжні підсумки, а також перевірити, чи всім вимогам П(С)БО відповідає складений баланс.

На другому етапі  необхідно ознайомитись з примітками до звіту, оцінити тенденції основних показників діяльності, можливу якісну модифікацію в майбутньому фінансового стану підприємства.

Основний стан в експрес  – аналізі – третій, тобто  читання балансу. Він передбачає попереднє загальне ознайомлення з  результатами роботи підприємства і  його фінансовим станом безпосередньо за бухгалтерським балансом, а також розрахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства. Під час читання балансу з’ясовують:

характер зміни підсумків  балансу і його окремих розділів і статей;

доцільність розміщення майна підприємства;

поточна платоспроможність  і ліквідність підприємства.

 

 

1.3 Галузеві особливості  ВАТ „ПГЗК” та їх вплив  на фінансові показники діяльності  підприємства        

 

Важливим етапом у  функціонуванні фінансів підприємницьких  структур є формування фондів фінансових ресурсів при розподілі виручки від реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг. Так, на цьому етапі створюється фонд амортизаційних відрахувань, поповнюється фонд обігових коштів, формується остаточна величина фондів споживання та розширення виробництва. Здійснюються відрахування до централізованих фондів цільового призначення (Пенсійного, Фондів соціального страхування. Зайнятості, конверсії, інноваційного). Проводяться розрахунки з бюджетом за платежами з прибутку та іншими платежами, розрахунки з фінансово-банківськими установами за одержані кредити й допомогу тощо.