Звіт з практики в КБ Приватбанк

 

      

     ДОДАТОК Д

Схема організації  розподілу доходів та витрат (основні  принципи)

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ДОДАТОК Ж

     Процес  формування прибутку по продукту (доходоутворюючому) та визначення його прибутковості

 

      

     ДОДАТОК З

Схема організації  розподілу доходів та витрат (розподіл за рахунками)

        
 
 
 
 
 

     Індивідуальна робота

     Кредитна  політика ПриватБанку  в сучасних економічних  умовах та форми забезпеченості повернення кредитів 

     В умовах формування ринкового середовища, значного спаду промислового та сільськогосподарського виробництва велика увага в організаційній та структурній перебудові економіки  приділяється комерційним банкам та банківській системі в цілому.

     Провідна  роль у вирішенні значних проблем  належить саме кредитним відносинам та банкам, що пояснюється не лише збільшенням  їхньої ролі в розвитку економіки, але  й наявною можливістю швидко і  ефективно реагувати на впроваджувані  нові механізми господарювання.

     В той же час однією з проблем  здійсненні  реформування та становлення  фінансово – кредитного механізму, а отже і розвитку банківської  системи в цілому, є досить висока ризикованість кредитних операцій. Зазначимо, що першопричинами є : теоретична  недосконалість питання захисту  інтересів кредитора від кредитних  ризиків, незадовільний фінансово-господарський  стан суб’єктів підприємництва, невисока кадрова підготовка працівників  банківської системи тощо.

     Основна причина банківських банкрутств – неповернення раніше виданих кредитів. За наявними даними більше половини виданих  сум неповністю чи невчасно повертаються позичальникам. Усі зусилля банку  щодо повернення кредитів зводяться  нанівець через недосконалість нашого законодавства. Тому застосовувані  в даний час і рекомендовані  заходи щодо запобігання кредитних  ризиків зводяться до того, щоб  не допустити неповернення позички. Через це доцільно контролювати якість роботи конкретного кредиту ще на стадії його використання, постійно перевіряти здатність позичальника повернути  кредит, а також перевіряти забезпечення позички чи гарантії її повернення третьою особою.

     Проблема  забезпеченості повернення кредитів, реалізації заставного права та формування резерву покриття на можливі втрати, а також оцінки та страхування  майна знайшли своє відображення в працях Лаврушина О.М., Мороза А.Н., Г.Таскі, О.Куценко, С.Івасів., Галасюка В.М., Костюченко В.М. та інші.

     Операції  з наданням кредитів належать до активних операцій банку. Кредитні операції здійснюються у формі надання позичок під  зобов’язання позичальників повернути  кошти та заплатити проценти у  встановлені строки. Це ключовий вид  активних операцій банків, вони забезпечують переважну частину доходів у  багатьох банків. Позички банків –  важливе джерело грошових коштів для бізнесового та споживчого секторів економіки. В процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються  з кредитним ризиком, тобто з  ризиком несплати позичальником  в установлений строк наданої  банком позички та процентів, належних кредитору.

     Разом з тим, кредитні операції несуть в  собі найбільшу загрозу для банку  – ризик неповернення позичок. Таким  чином,  ПриватБанк розробляє і  здійснює свою кредитну політику, що складається  під впливом поточних та перспективних  задач банку, а також економічної  кон’юнктури і повинна бути спрямована на зменшення кредитного ринку. Тому банк при наданні кредитів повинен  вдавати заходів щодо запобігання  кредитних ризиків. До цих заходів  належать :

• перевірка здатності позичальника повернути позичку;
• перевірка забезпечення позички, чи гарантії її повернення третьою особою (банком, страховою компанією);
• створювання резервного фонду.

     ПриватБанк, керуючись статутом банку, Законом  України “Про банки і банківську діяльність“, нормативними документами  НБУ та іншими законодавчими нормами  надає короткострокові і довгострокові  кредити платоспроможнім підприємствам, організаціям і іншим господарським  структурам, які мають самостійний  баланс і власні кошти.

     Умови кредитної угоди визначаються для  кожного позичальника індивідуально, при цьому ступінь ризику кредитуємого заходу повинен бути мінімальним. У разі, якщо кредит надається не під заставу майна, нерухомості та цінностей, що мають реальну ринкову вартість, розмір власних коштів позичальника, як правило, не повинен бути нижчим 30% його потреби в кредитних коштах.

     Дотримання  принципу цільового кредитування допомагає  ПриватБанку приймати більш зважене  рішення про можливість та обгрунтованість  надання позик, служить до певної міри гарантією забезпечення їх повернення.

     Принцип строковості – уявляє собою необхідну  форму досягнення повернення кредиту. Принцип означає, що позичка повинна  бути повернена в строго визначений строк, який обумовлений в кредитній  угоді.

     З принципом строковості (терміновості) щільно пов’язані такі принципи кредитування, як диференціювання та забезпеченості.

     Диференційність – означає, що кредит повинен надаватися тільки тим суб’єктам, які в змозі  його своєчасно повернути. Диференціація  здійснюється на основі аналізу та балансу на ліквідність, забезпеченість господарства власними джерелами, рівень рентабельності на поточний момент і  в перспективі. Це дає змогу підстрахувати  себе від ризику несвоєчасного повернення кредиту і пов’язаних з цим  для банків збитків.

     Своєчасність  повернення кредиту знаходиться  в щільній залежності не тільки від  кредитоспроможності позичальників, але і від забезпечення кредиту.

     Принцип забезпеченості має на меті захищати інтереси банку та не допускати збитків  від неповернення боргу в наслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі носіїв гарантії повернення кредиту виступає майно позичальника. Комерційні банки можуть надавати і  незабезпечені майном кредити (бланкові), однак вони мають обмежене застосування, оскільки пов’язані з великим  ризиком для банку та надається  під високий відсоток.

     Лімітування – це спосіб встановлення сум граничної  заборгованості по позикам конкретному  позичальнику. Воно здійснюється  шляхом встановлення лімітів кредитування, які являють собою заздалегідь  встановлену граничну суму кредиту, яку позичальник має право  отримати від банку. Акціонерні комерційні банки використовують таку форму  лімітування кредитів як кредитна лінія (овердрафт). Кредитна лінія являє  собою юридично оформлене зобов’язання банку перед позичальником надавати йому протягом визначеного угодою строку кредити при тривалому співробітництві  банку з позичальником і має  ряд переваг як для банку, так  і для клієнта. Позичальник отримує можливість точніше оцінювати перспективи розвитку своєї діяльності, зменшити накладні витрати та втрати часу, пов’язані з веденням переговорів та укладенням кожної окремої кредитної угоди. Банк має аналогічні вигоди і може детально ознайомитися з діяльністю позичальника. Відкривши кредитну лінію банк незалежно від ситуації на грошовому ринку, зобов’язується надати кредит.

     Дивесифікація позичок, як спосіб захисту від кредитного ризику, являє собою розподіл наданих  кредитів між різними суб’єктами. Чим більше позичальників отримає  кредит, тим при інших різних умовах, буде меншим ступінь ризику неповернення боргу, оскільки імовірність багатьох позичальників значно менша ніж  декількох. Для дотримання цього  принципу комерційними банками, НБУ  встановив максимальний розмір ризику на одного позичальника, яка не повинна  перевищувати 25% власних коштів банку.

     Оцінка  кредитоспроможності проводиться  перед укладанням кредитної угоди, тобто перевіряється здатність  своєчасно повернути кредит, вивчаються фактори, що можуть вплинути на цей  процес. Оцінюючи  персональні якості позичальника, банк зосереджує увагу  на таких моментах, як його репутація, чесність, професійні здібності, матеріальна  забезпеченість.