Антимонопольна політика: суть та завдання, український та зарубіжний досвід

АМКУ в межах наданої  йому компетенції має право:

• визначати межі товарного ринку, а також монопольне становище підприємств на ньому;
• давати підприємствам обов’язкові для виконання розпорядження про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень, припинення неправомірних угод між підприємствами;
• давати центральним та місцевим органам виконавчої влади, виконавчим органам місцевого та регіонального самоврядування обов’язкові для виконання розпорядження про скасування та зміну прийнятих ними неправомірних актів, про припинення порушень та розірвання укладених ними угод, що суперечать антимонопольному законодавству, забороняти або дозволяти створення монопольних утворень центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, а також господарюючими суб’єктами;
• вносити у відповідні державні органи обов’язкові для розгляду подання, щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності підприємств у разі порушення ними антимонопольного законодавства;
• накладати штрафи у випадках передбачених чинним законодавством;
• розробляти і затверджувати з питань, що належать до їх компетенції, нормативні акти, обов’язкові для виконання органами державної виконавчої влади, органами місцевого та регіонального самоврядування, підприємствами.

2.2 Антимонопольний  комітет України.

Згідно із Законом України  “Про Антимонопольний комітет України” завданнями комітету є:

• здійснення державного контролю за дотриманням антимонопольного законодавства;
• захист законних інтересів підприємців та споживачів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень антимонопольного законодавства, накладання стягнень за порушення антимонопольного законодавства в межах своїх повноважень;
• сприяння розвитку добросовісної конкуренції у всіх сферах економіки.

Комітет контролює дотримання антимонопольного законодавства суб’єктами господарювання, органами державної  влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського контролю та управління, зокрема, при  створенні, реорганізації, ліквідації господарюючих суб’єктів та в  усіх інших випадках економічної  концентрації. Адже значно легше попередити появу нового монопольного утворення  на ринку, ніж у подальшому боротись з його зловживаннями [10].

Органи комітету розглядають  справи про порушення антимонопольного законодавства та за результатами розгляду приймають обов’язкові для виконання  рішення про припинення порушень антимонопольного законодавства та про відновлення початкового  стану, про примусовий поділ монопольних  утворень, припинення анти конкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, накладають штраф у випадках, передбачених законодавством, у разі необхідності звертаються до місцевого чи господарського суду з позовами (заявами), надсилають правоохоронним органам матеріали  про порушення антимонопольного законодавства, що містять ознаки злочину. Вони надають рекомендації щодо заходів, спрямованих на запобіганню порушень антимонопольного законодавства, розвиток підприємництва й конкуренції.

Комітет бере участь в укладанні  міждержавних угод, розробці і реалізації міжнародних проектів та програм, а  також співпрацює з державними органами і неурядовими організаціями  іноземних держав та міжнародними організаціями  з питань, що належать до його компетенції.

З метою сприяння розвитку конкуренції органи Комітету також  здійснюють контроль:

• за дотриманням антимонопольних вимог у процесі перетворення державної власності. Це дозволяє запобігати перетворенню державних монополістичних утворень на приватні без розукрупнення, якщо воно є можливим і доцільним, а також запобігати монополізації ринків внаслідок набуття контролю над об’єктами приватизації;
• за регулюванням цін на продукцію монопольних утворень міністерствами, відомствами, держадміністраціями;
• за дотриманням антимонопольних вимог при прийнятті рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, щоб не допустити прийняття анти конкурентних рішень.

Органи комітету також  беруть участь у процесах демонополізації  економіки галузі та регіонів.

У межах своїх повноважень  органи Комітету здійснюють контроль за діяльністю суб’єктів господарювання усіх форм власності, органів державної  влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю в усіх галузях  економіки України. Компетенція  Комітету поширюється і на діяльність іноземних суб’єктів господарювання, якщо вона має місце на території  України. У практиці комітету були справи, в яких позивач і відповідач були іноземними фірмами, що діють на українському ринку.

В цьому плані необхідно  розглянути деякі результати діяльності комітету. Майже третина порушень, які припинив АМК, стосується дискримінації  підприємств держорганами. Кількість  неправомірних дій влади зростає. АМК вирішує спори не лише між  великими монополістами. Серед 1074 справ  розглянутих за січень – вересень 2000 р., лише 41.9% пов’язано з припиненням  зловживання монопольним становищем компаніями, анти конкурентних узгоджених дій – всього 2.8%, недобросовісної  конкуренції – 5.3%.

Широкого розголосу набув  розгляд справ про неправомірне використання знаку для товарів  і послуг “АСПІРІН”, власник якого  – німецька фірма “Байер АГ”, отримала правову охорону згаданого вище знаку у більшості країн світу. “Концерн Стірол” (місто Горлівка) неправомірно використовував знак “АСПІРІН”. Питання про право власності  на знаки “АСПІРІН” і “ASPIRIN”  було вирішено в судовому порядку. Вищий  господарський суд України визнав право власності на згадані вище знаки для товарів і послуг, зокрема надання правової охорони за фірмою “БАЙЕР АГ”. Висновки незалежного експерта-патентного повіреного України, свідчать, що використання знаку “АСПІРИН”, що використовує і реалізує “Концерн Стірол”, може призвести до змішування зі знаками ліків фірми “БАЙЕР АГ”, але вони не відповідають її якості і стандартам. Тому дії “Концерну Стірол” кваліфіковані державним уповноваженим Комітету по ч. 1 ст. 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” як неправомірне використання, без дозволу уповноваженої на те особи знаку для товарів та послуг. У підсумку на “Концерн Стірол” накладено штраф у розмірі 6 тис. грн.

Як відзначають представники АМК, з часом структура порушень у вигляді недобросовісної конкуренції  стає багатостороннішою та різноманітнішою. Торік виявлено та призупинено декілька порушень, пов’язаних з неправомірним  збиранням, використанням і розголошенням  комерційної таємниці, із підбуренням  до бойкоту. А також 180 порушень у  вигляді ненадання, 71- несвоєчасного  надання та 7 порушень у вигляді  свідомого надання недостовірної  інформації.

Подібною до справи з незаконним використанням назви “АСПІРІН”  є справа з використанням назви  “Боржомі”. Майже 30 українських підприємств  маркували свою продукцію етикеткою  “Боржомі”, яка була штучно мінералізована і не мала нічого спільного з загальновідомою  лікувально-мінеральною водою грузинського походження з назвою “Боржомі”, стверджує  АМК. Внаслідок перевірки ринку  мінеральної води в нашій країні вдалося запобігти реалізації підробленої  мінеральної води “Боржомі” в  обсязі 1 млн. декалітрів на рік.

Першу тривогу забили тринадцять грузинських підприємців, що мають  приоритетне право на використання назви місця походження товару (“Боржомі”) при виробництві та реалізації мінеральної  води з Боржомських джерел. Вони й звернулися до Державної антимонопольної  служби Грузії, що по своїх каналах  зв’язалась з нашим комітетом. Протягом тільки минулого року було розглянуто 24 справи про недобросовісну конкуренцію  у виді неправомірного використання чужого знаку – у даному випадку  назви місця походження товару – і припинено 31 порушення.

Як показує досвід діяльності АМК, велику частину всіх порушень у  вигляді недобросовісної конкуренції, виявленої і припиненої відповідними органами, були дії пов’язані з  неправомірним використанням ділової  репутації підприємців. Було розглянуто ще два аналогічних звернення: ОАО  “Мінеральні води Кабардіно-Балкарії” (Грузія) і ЗАТ “Миргородський завод  мінеральних вод” (Полтавська область) щодо неправомірного використання знаків “Нарзан” та “Миргородська” при виробництві  та реалізації штучних мінеральних  вод.

Найпоширенішим видом  порушень розкритих АМКУ є порушення  у сфері природних монополій. Так Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” у 2000 р. отримало незаконних прибутків більш  ніж на мільйон гривень. Такого висновку дійшли працівники Львівського відділення АМКУ в процесі розгляду справи про  порушення антимонопольного законодавства  вищезгаданим підприємством. АМКУ звернувся  з листом на адресу голови  львівської облдержадміністрації Михайла Гладія, у якому стверджувалося, що “Львівтеплоенерго” за 1999 р. використало газу на 55 млн. кубометрів менше від планових показників. Загальна вартість відпущеного тепла для  всіх категорій споживачів становить 81 571 тис. грн. Водночас “Львівтеплоенерго” виставило до оплати за послуги рахунки  на суму 82 606.2 тис. грн. АМКУ вважає, що споживачам, які зазнали збитків, має бути проведено перерахунок за послуги  централізованого теплопостачання. Щось подібне відбувається в Івано-Франківську. Місцеве теплокомуненерго повертає мешканцям понад мільйон грн., зараховуючи заборговані гроші  як поточні платежі.

Недавно Київенерго розіслало  типовий договір, в якому була повністю відсутня відповідальність Київенерго і підвищена відповідальність споживачів. Обленерго часто висувало такі технічні вимоги, виконати які просто неможливо. Вони постійно вимагали створити якусь  додаткову інфраструктуру, виділити автомобіль, дати квартиру певним своїм  працівникам і так далі. Багато справ було порушено проти залізниць. Їх у нас шість.  Кожна веде себе вкрай агресивно, а з усіх виділяється Львівська, яка принципово не хоче дотримуватись норм антимонопольного законодавства.

2.3 Антимонопольне  законодавство зарубіжних країн.

Формування антимонопольної  політики держав світу почалося з  того, що навколо них формувалась  негативна громадська думка, яка  вимагала захисту споживачів від  свавілля монополістів, обмеження діяльності  останніх. Такі спроби населення набули розмаху к США, Канаді та Австралії, де процеси монополізації проходили  найшвидше. Саме тому в цих, а потім  в інших країнах були прийняті законодавчі акти, які поставили  певні перешкоди монополістичному захопленню ринків.

У США першим законодавчим актом, спрямованим проти монополізації  економіки, був “Антитрестовський  акт Шермана” (1890 р.). за ним оголошувалося  незаконним створення монополій  або вступ в змову для обмеження  конкуренції. Цей закон з доповненнями 1914, 1936, 1950 рр. Діє і дотепер. Саме він, вважається, заклав основи світової антимонопольної політики. Цим самим  законом забороняються трести і  картелі. Щоб обійти його монополії  створювались як холдингові компанії, здійснювали повне злиття корпорацій, за якої ліквідовувалась правова  і виробнича самостійність компаній, що поглинались, а картельні угоди  замінювались негласними угодами, або  так званим лідерством у цінах. Порушення  “Акту Шермана каралося, як кримінальний злочин. Індивідуальні порушники  карались штрафом до 250 тис. дол. і  тюремним ув’язненням до 3-х років  за кожне порушення. Корпорації могли  бути оштрафовані на 1 млн. дол. За кожне  порушення.

Пізніше був прийнятий  “Закон Клейтона” (1914), який заборонив  угоди про обмеження кола контрагентів, купівлю або “поглинання” фірм, що можуть призвести до монопольного становища. Потім був “Акт про  Федеральну торгівельну комісію” (1914), що був прийнятий, щоб привести в  дію попередні антитрестовські  закони і наглядати за їх виконанням. Протягом 20-х років антитрестівська  діяльність дещо послабилася, проте  з початком депресії 30-х суспільство  перестало хвилювати питання  підвищення цін. Від підприємців, особливо дрібних, почали надходити до законодавчих органів вимоги стримувати ціни від падіння, а не підвищення. Проте пізніше процес державного регулювання монополій продовжився і прийнятий “Закон Селлера-Кефовера” (1950) доповнив попередні положення про недопущення злиття фірм шляхом придбання активів. Особливістю антимонопольного законодавства США є те, що закони прийняті близько століття тому, залишаються основою даного законодавства й дотепер.

В європейських країнах а  також у Японії антимонопольний  процес відбувався пізніше, ніж в  США. Це пояснюється тим, що протягом багатьох років у цих державах не існувало певної думки про законність монополістичних об’єднань. Так  перші закони проти монополій  в Європі були прийняті лише в 30-х  роках XX ст. (Бельгія і Голландія  – 1935 р., Данія – 1937 р., Великобританія – 1948 р., ФРН – 1957 р., Франція – 1963 р.). А у країнах Східної Європи такі законодавчі акти взагалі з’явились  наприкінці 80-х років.

Антимонопольне законодавство  країн Західної  Європи є ліберальнішим  ніж у США. Воно не поширюється  на націоналізовані підприємства, сільське господарство, рибальство, лісове господарство, видобуток вугілля, зв’язок, страхування  тощо. Конкуренція та антимонопольна практика регулюються сьогодні і  на міждержавному рівні. Так ст. 85 і 86 Римського договору, що вважається початком ЄС, теж містять заборону монополістичних угод та створення  монополій.