Виховання удосконаленої людини у навчально-виховному процесі університету

ВИСНОВКИ.  На основі розглянутих методик та вправ для дослідження моральних якостей студентів у виховному процесі у вищих навчальних закладах можна зробити висновок, що ці методики актуальні для самоствердження себе серед інших, для удосконалення людини,  для професійного росту та фахової спрямованості особистості не тільки студентів вищих навчальних закладів, а й особистості викладачів. Актуальність організації саморозкриття внутрішнього потенціалу майбутнього фахівця засобами акмеологічного тренінгу зумовлена потребою кожної людини реалізовувати власний потенціал.

РОЗДІЛ ІІІ

ВИХОВАННЯ УДОСКОНАЛЕНОГО ПЕДАГОГА ВИЩОЇ ШКОЛИ

3.1.  Формування уявлень про ідеал педагога

     Формування ціннісних уявлень про ідеал педагога в студентів університету, як і будь-який педагогічний процес, здійснюється під впливом цілого комплексу умов різного ступеня своєї виразності, спрямованості, стійкості, інтенсивності. Такі умови різноманітні, мають неоднаковий вплив на суб’єкти освітнього простору, є рушійними силами, що визначають ефективність становлення особистості майбутнього фахівця, освоєння професійних цінностей, ідеалів, норм, звичок, досвіду соціально-цінної поведінки. Тому визначення оптимальних умов педагогічного процесу, які будуть впливати на ефективність формування ціннісних уявлень про ідеал педагога в студентів на різних етапах їх навчання, є складним, але необхідним аспектом професійного становлення майбутніх фахівців. Особливого значення ця проблема набуває для студентів університетів за непедагогічними спеціальностями, які отримують фахову підготовку за тим чи іншим напрямом у сукупності із спеціалізацією «вчитель».

     Питання оптимальної організації та пошуку найкращих педагогічних умов для професійної підготовки спеціалістів досліджувалися багатьма сучасними науковцями (А. Алексюк, І. Зязюн, О. Глузман, Н. Кузьміна, О. Новіков, В. Сластьонін, С. Смирнов, О. Петраковський та ін.). Формуванню уявлень майбутніх учителів про ідеал педагога присвячено наукові розвідки Є. Бондаревської, М. Боритка, С. Вершловського, О. Єсипової, С. Корчинського, І. Лельчицького, А. Маркової, Т. Ольхової, А. Репринцева, І. Рижкової та ін. Разом з тим, особливості сучасного соціокультурного простору України, специфіка формування ринку праці, необхідність забезпечення мобільності майбутніх фахівців у професійному самовизначенні зумовлюють особливу увагу до питань формування образу професії, ціннісних уявлень про ідеал педагога в студентів вищих навчальних закладів.

     В контексті моделі ідеалу вчителя важливим постає питання про його унікальне призначення в просторі соціокультурного розвитку. Відповідно, місія вчителя розглядається в безпосередньому зв’язку з його соціальним статусом. Ідеальний вимір особистості вчителя передбачає його інтелігентність, виконання ним соціокультурної місії, що забезпечує цілеспрямоване формування учнівської молоді в єдності духовної та праксеологічної складових її особистісного становлення [21, с. 305].

     Під ідеалом педагога будемо розуміти складне когнітивне та емоційне утворення у свідомості людини, що відбиває в собі суб’єктивні уявлення про педагога як професіонала в його багатоаспектній природі (індивід, особистість, суб’єкт професійної діяльності). Це утворення має активний початок і виконує різноманітні функції в розвитку професіонала (мотиваційну, ціннісно-цільову, прогностичну, контрольно-коригувальну, регуляторну).

     Педагогічні умови – це сукупність педагогічних заходів для здійснення визначеного педагогічного процесу. Склад цих умов дуже великий і різноманітний, оскільки включає різні за можливостями та змістом форми, методи, педагогічні прийоми, що використовуються для вирішення необхідних педагогічних завдань.

     Конкретизуючи загальнофілософські та психолого-педагогічні уявлення про сутність педагогічних умов, можна визначити, що педагогічні умови, які сприяють формуванню ціннісних уявлень про ідеал педагога в студентів, — це сукупність методів, способів, прийомів і засобів освітнього процесу ВНЗ, спрямованих на виявлення гуманістичного потенціалу майбутнього вчителя, розвиток ціннісно-значеннєвої сфери його особистості.

     Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури, результатів констатувального етапу експерименту дозволив визначати такі педагогічні умови, що сприяють ефективному формуванню ціннісних уявлень про ідеал педагога в студентів: ціннісно-цільове спрямування змісту та технологій викладання психолого-педагогічних дисциплін в університеті на формування ідеалу педагога в студентів, розвиток структурних компонентів особистісних і професійних складових образу майбутнього педагога; забезпечення рефлексивної практики студентів університету як підґрунтя для формування ціннісних уявлень про ідеал педагога; використання мистецтва як способу персоніфікації образу педагога в культурі; розширення досвіду взаємодії з представниками педагогічних професій; забезпечення гуманного, особистісно орієнтованого характеру взаємодії студентів та викладачів.

     При визначенні педагогічних умов ми виходили з того, що зміст ідеалу педагога в студентів відповідно до сучасних вимог буде формуватися, якщо самі студенти будуть збагачуватися досвідом гуманістичних стосунків, у них з’явиться можливість комунікативної й творчої самореалізації, буде здійснюватися постійна рефлексія процесу й результатів їхньої освітньої діяльності, відбуватися розвиток їхніх освітніх потреб, а також навичок діалогічної взаємодії один з одним і з викладачами.

     Оскільки загальна стратегія дослідження передбачала перевірку педагогічних умов, що забезпечують ефективний вплив психологопедагогічних дисциплін на формування ціннісних уявлень про ідеал педагога в студентів, зокрема непедагогічних спеціальностей, ми виділили чотири основних напрямки вдосконалення процесу викладання психолого-педагогічних дисциплін в університеті через: зміст, форму організації занять, характер взаємодії студентів один з одним і з викладачем, особливості освітнього середовища.

     Студенти університету, які навчаються за непедагогічними спеціальностями й отримують як додаткову спеціалізацію вчителя певного фаху (наприклад, математик, учитель  математики або філолог, учитель української мови та літератури), мають особливі проблеми щодо підготовленості до педагогічної діяльності, яку більшість з них не розглядають як основну фахову діяльність.

      Разом з тим, складність сучасного ринку праці вимагає цілеспрямованої підготовки майбутніх фахівців до мобільності у власному професійному самовизначенні, до готовності реалізувати власні особистісні, професійні здібності, у тому числі й у педагогічній галузі.

     У цілому зміст навчальних курсів з педагогіки та психології передбачає розвиток ціннісної сфери особистості студентів і моделювання ціннісного ставлення до педагогічної діяльності; поступове збагачення уявлень студентів про педагога як професіонала, здатного до розуміння дитини, до надання допомоги й підтримки в розвитку особистості дитини на різних етапах навчання, до сприйняття і творчого перетворення попереднього досвіду, самореалізації в професії і прийняттю відповідальності за результати своєї професійної діяльності; здатного до співробітництва, рефлексії, постійній самоосвіті та самовдосконалення. Крім того, у процесі освоєння студентами змісту психолого-педагогічних дисциплін відслідковувалися їхні уявлення про гуманістичну спрямованість та аксиологічну сутність педагогічної діяльності, про соціальну роль учителя, про місце цінностей і ціннісних орієнтацій у життєдіяльності людини та суспільства.

     Форми організації занять були спрямовані, з одного боку, на активізацію пізнавальної діяльності студентів, а з іншого — на створення ситуацій, що сприяють формуванню ціннісних уявлень про ідеал педагога в студентів.

До таких ситуацій належали:

- орієнтаційні ситуації, реалізація яких сприяла формуванню ціннісних орієнтирів, установок стосовно змісту («діалог професіоналів», дискусія за різними методологічними позиціями, «круглий стіл» тощо);

- емоціогенні ситуації, спрямовані на створення переживань, настрою, емоційного фону, адекватних змісту й досвіду студентів (педагогічна інтерпретація літературних фрагментів, ретроспектива шкільного досвіду і т.п.);

- ситуації формування досвіду, мета яких – придбання досвіду в різних видах діяльності і системах стосунків (рольові ігри, мікро викладання, проектні роботи, індивідуальні й колективні дослідження, психолого-педагогічні тренінги та ін.);

- еталонні ситуації, зв’язані з пред’явленням зразків професійної поведінки і варіантів педагогічних стосунків (спостереження, аналіз досвіду педагогів-практиків тощо).

      Проаналізувавши традиційні форми й методи навчання студентів в університеті та виявивши їх вплив, до числа значущих ми віднесли: лекції й семінари проблемного характеру, консультації, інтерактивні форми навчання (ділові ігри, дискусії, «мозкова атака», тренінги та ін.). Використання проблемності в навчанні з метою формування ціннісного ставлення до майбутньої професійної діяльності дозволяє розглядати цей тип навчання як можливість розвитку особистості майбутнього вчителя. Нами були розроблені форми навчально-наукової діяльності студентів, побудовані так, щоб навчання проблемного характеру стимулювало формування ціннісного підходу до майбутньої професійної діяльності в студентів.

     При організації практичних занять було важливо «дійти» до кожного студента, включити його в активну діяльність, сприяти розкриттю й реалізації його можливостей. Працюючи один з одним, студенти, обмінюючись думками, відшукуючи рішення, учаться спілкуватися один з одним, вступати в контакт, виявляти терпимість стосовно думок інших, надавати підтримку творчим зусиллям кожного. Спільний пошук рішення в групі дозволяє студентам міркувати вголос, аргументувати свою думку, активно слухати, оцінювати різні варіанти, що підсилює творчий потенціал навчання.

     Однією з важливих умов формування ціннісних уявлень про ідеал педагога вважаємо допомогу студентам в усвідомленні можливостей рефлексії, що сприяє формуванню цих уявлень під час педагогічної практики.

     Тому що постійне рефлексивне усвідомлення себе як особистості, як педагога, робота над собою, самоосвіта, самовдосконалення, критичність щодо власних досягнень, емпатійне прагнення проникнути у внутрішній світ учнів – шлях до розвитку професіоналізму майбутнього вчителя. З такого розуміння ми виходили, включивши рефлексію до низки умов, що сприяють формуванню ціннісних уявлень про ідеал педагога.

     Таким чином, виділені нами умови визначили підходи до визначення акцентів у змісті психолого-педагогічних дисциплін; до вибору методів навчання; оптимального сполучення форм організації навчальної й практичної діяльності студентів; до характеру спілкування викладача й студентів.

     Перспективи подальших досліджень у цьому напрямку полягають у обґрунтуванні педагогічних технологій, що забезпечують ефективне формування ціннісних уявлень про ідеал педагога в студентів університету.

3.2.  Набуття професійної досконалості вчителів

     Набуття  професійної  та  особистісної  досконалості  триває  протягом  усієї педагогічної кар’єри, а  іноді й усього життя вчителя.  І  зрозуміло, що  за таких умов цей процес не може бути забезпечений повною мірою лише, так би мовити, офіційно-інституціональними  засобами освіти, до яких належить  і  система післядипломної освіти. Тільки свідома самоосвітня діяльність фахівця, внутрішні фактори розвитку особистості спроможні реалізувати не тільки безперервність освіти педагога, а і її, в певному розумінні, нескінченність. Це стосується не тільки обсягу того, що вивчається. Освітні інтереси, потреби, запити педагогів настільки індивідуальні, а отже, і різноманітні, що задовольнити їх зусиллями одного або кількох закладів післядипломної освіти навіть з великою кількістю запропонованих для вибору навчальних програм, повною мірою неможливо.

     Самоосвітня діяльність робить освіту безмежною в повному розумінні:  і  з погляду її тривалості, і з погляду її обсягу, і з погляду її глибини.

     Отже, мова йде про орієнтацію на “освіту впродовж життя”, на професійно-особистісний саморозвиток, де вчитель спроможний бути суб’єктом організації власної повноцінної життєдіяльності.

     Виходячи з принципу наступності й послідовності, закладеного нашою дослідною програмою, метою відпрацювання технології ефективного впливу школи  на  стимулювання  професійного  самовдосконалення  вчителів,  які  за  нашою моделлю  пройшли  курсову  перепідготовку,  було  організовано  цілеспрямовану роботу, яка мала продовжити цей процес, але вже на робочому місці вчителя.

Зміст цієї роботи передбачав:

–  застосування  внутрішніх  і  зовнішніх  стимулів у  визнанні професійного

самовдосконалення вчителів;

–  переорієнтацію методичної роботи школи на стимулювання професійного саморозвитку вчителів;

–  надання практичної допомоги учителям у реалізації ними творчих та новаторських підходів до організації педагогічного процесу;

–  упровадження проблемних лабораторій  і клубної діяльності з метою залучення вчителів до науково-дослідної роботи в школі.