Сучасна теорія грошей

Представники обох напрямів монетаристської теорії погоджуються з тим, що зупинити інфляційну спіраль  важко, що легше її попередити, ніж  потім перебороти. Тому вони єдині  в тому, що кожна країна мусить виробити таку стратегію монетарної політики, яка не дала б змоги інфляції вийти з-під контролю. Для цього центральні банки повинні мати високий рівень самостійності, а пріоритетом його повинно стати досягнення довгострокових стратегічних цілей, а не орієнтація на поточні вимоги економічних суб'єктів чи політичних структур, якими б гострими потребами вони не обґрунтовувалися. Щодо змісту таких стратегічних цілей, то позиції окремих дослідників розходяться: одні пропонують стабілізацію цін, інші - стабілізацію грошової маси, треті - стабілізацію попиту, четверті - стабілізацію номінального ВНП.

Але такі розходження не зачіпають  методологічних засад, є нормальним проявом творчого підходу до розв'язання складної економічної проблеми. 
У зв'язку з визнанням пріоритетності в монетарній політиці довгострокових стратегічних цілей, актуальності набула проблема опрацювання загальних правил поведінки в грошовій сфері, якими повинні керуватися органи монетарного управління у своїй оперативній діяльності. Оскільки кейнсіанці більше орієнтуються на проблеми короткотермінового періоду, а монетаристи - довготермінового, розроблення таких правил має сприяти вирішенню проблем обох періодів. Зокрема, такі правила обмежуватимуть дії монетарної влади щодо надто вільного повороту "штурвала економічного корабля" під впливом поточних подій, які нерідко оцінюються суто суб'єктивно. Цей "корабель" буде більш прямолінійно рухатися до стратегічних цілей.

У процесі полеміки щодо необхідності таких правил монетаристи погодилися збільшити їх гнучкість і розширити  межі для того, щоб монетарна влада мала більше простору для маневру при оперативному реагуванні на деякі непередбачувані події. Кейнсіанці, у свою чергу, погодилися з доцільністю розроблення "загальних правил" у такому трактуванні.

Більшість економістів сходяться  на тому, що визначення стратегічних цілей та чіткого "коридору" руху до них буде заспокійливо діяти на економічних суб'єктів, зменшувати їхні негативні очікування щодо поведінки цін, курсу та процента і цим сприяти досягненню рівноваги на грошовому ринку. 
Багато спільного досягнуто вже і в підходах до використання інструментів монетарного регулювання. Сучасна монетарна практика базується, власне, на рекомендаціях як кейнсіанців, так і монетаристів. Так, операції на відкритому ринку, що найбільш безпосередньо впливають на пропозицію грошей (М), ґрунтуються на монетаристських рецептах проведення грошово-кредитної політики, а процентна політика, яка більш тісно пов'язана з інвестиційними процесами, - на кейнсіанських рецептах. Проте як одні, так і другі вживаються в практичній діяльності центральних банків з регулювання монетарної сфери.

Висновки

Кількісна теорія грошей - це не якась окрема концепція, а  загальнометодологічний підхід в економічній теорії, згідно з яким гроші впливають на економіку лише своєю кількістю і тому функціонування економічних систем вивчається у взаємозв'язку зі зміною маси грошей в обороті (кількісним фактором).

Залежно від того, як прибічники кількісної теорії пояснюють механізм впливу маси грошей на сферу реальної економіки, виділяється кілька її напрямів:

* класична кількісна  теорія;

* неокласична кількісна  теорія;

* кейнсіанський напрям;

* сучасний монетаризм;

* кейнсіансько-монетаристський  синтез.

Класична кількісна  теорія грошей зміну цін пояснює  лише зміною кількості грошей в обігу. При цьому вплив кількості  грошей на ціни є безпосереднім, прямо  пропорційним і загальним, тобто однаково дійсним для всіх товарів. Сам механізм впливу кількості грошей на ціни та наслідки зміни цін у сфері виробництва ця теорія не вивчає.

Сутність неокласичної кількісної теорії грошей полягає в  тому, що вона, вивчаючи механізм впливу кількості грошей на Ціни, а цін - на виробництво, визнає, що цей вплив не є прямо пропорційним, що він не однаковий на різних часових інтервалах, що залежить він від багатьох чинників, які повинні враховуватися при розробленні рекомендацій для практики грошово-кредитного регулювання.

Кейнсіанський напрям у кількісній теорії грошей має ту особливість, що, не заперечуючи принципово значення кількісного чинника впливу на ціни і реальну економіку, зовсім по-іншому трактує механізм цього впливу і його значення. Дж. М. Кейнс виходив з того, що ринковій економіці внутрішньо властива розба-лансованість та нерівномірність (циклічність) відтворювального процесу, який зумовлює низьку ефективність монетарних факторів економічного регулювання, особливо на коротких часових інтервалах, і вимагає більш прямого і потужного втручання держави в економічні процеси, зокрема через механізм фіскально-бюджетної політики. У самому механізмі впливу кількісного фактора на економіку Кейнс на перше місце ставив не зміну цін, а динаміку процентної ставки та пов'язаний з нею інвестиційний процес.

Представники сучасного  монетаризму відновили ключову  ідею класичної теорії про здатність  ринкової економіки до саморегулювання і на цій підставі в центр уваги знову поставили кількісний чинник і монетарну політику. У "передатному механізмі" впливу грошей на економіку вони повернулись до прямого зв'язку між кількістю грошей і цінами й істотно конкретизували механізм цього зв'язку через зміну попиту і пропозиції на гроші та зміну структури активів. Практичні рекомендації представників сучасного монетаризму зводяться насамперед до

* проведення жорсткої монетарної  політики, в основу якої слід  брати сформульоване М. Фрідманом "грошове правило";

* максимального обмеження прямого,  адміністративного втручання держави у процеси суспільного відтворення, лібералізації ринку, цін, підприємницької діяльності тощо.

7. Загальноекономічна та грошово-кредитна  політика, що проводилась в Україні в перехідний період, поступово трансформувалася від суто кейнсіанського спрямування до монетаристського та кейн-сіансько-монетаристського синтезу. На першому етапі (1991- 1994 pp.) у ній переважали настрої недооцінки сталості грошей та монетарної політики, пріоритетності прямого державного регулювання економіки, перебільшення значення фіскально-бюджетної політики тощо. На другому етапі (1994-2000 pp.) був проголошений курс на прискорене формування ринкового механізму, проведення жорсткої антиінфляційної політики, стимулювання розвитку підприємництва, посилення стимулюючих якостей податкового механізму та на підвищення ролі монетарної політики в системі економічного регулювання.

Список ВИКОРИСТАНИХ джерел

1. “Адам Смит и соременная политэкономия” Московский университет 1979 г.
2. Адам Смит “Исследования о природе и причинах богатства народов”.
3. Г. Б. Хромушин “Буржуазные теории политической экономии”.
4. Гальчинський А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. К., Основи, 1998.
5. Гриценко А. Гроші: виникнення, сутність, функції та агрегати // Економіка України., 1999, № 2, С. 62-66.
6. Гроші та кредит: Підручник /Ред. Б.С. Івасів.  Тернопіль, 2000.
7. Деньги. Кредит. Банки : Учебник для вузов / Под ред. Е.Ф.Жукова М., Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999.
8. Дунаев Э.П. К вопросу о синтезе трудовой теории стоимости и теории предельной полезности // Вестник  Московского университета, серия 6, Экономика, № 4, 2002, С. 3—13.
9. Ермишин П.Г. Основы экономической теории: Курс лекций. М., 2000.
10. Кейнс Д.М.   Общая теория занятости, процента и денег. М., 1998.
11. Лановик Б.Д. Економічна історія: Курс лекцій. К., 2000.
12. Маркс К. Теорії додаткової вартості // Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т.26.
13. Никитин С.М. Эволюция западных теорий стоимости и цены // Деньги и кредит, № 5, 1992, С. 19—28.
14. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко та ін.; За ред. Г.Н. Климка. К., Вища школа, Знання, 1997.
15. Основы экономической теории/ Под ред. С. Мочерного. К., 2000.